Решение № 116111793, 04.01.2024, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 січня 2024 року ЛуцькСправа № 140/32384/23

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Лозовського О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадження) адміністративну справу за позовом фізичної особа-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.06.2023 №0080402407, яким зменшено від`ємне значення суми податку на додану вартість 252251,00 грн та №0080392407, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 84784,70 грн.

В обґрунтування позову ФОП ОСОБА_1 зазначено, що ГУ ДПС у Волинській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку діяльності позивача щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за лютий 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт від 07.06.2023 №9334/03-20-24-07/ НОМЕР_1 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 ». За висновками ГУ ДПС у Волинській області, перевіркою виявлено порушення позивачем п.198.1 «а», абз. 2 п.198.2 ст.198, п.200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого завищено податковий кредит за лютий 2023 року у сумі ПДВ 329328 грн, що призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму ПДВ 252251 грн та заниження ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на суму ПДВ 770077 грн.

В зв`язку із цим, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 20.06.2023 №0080402407 та №0080392407, яким ФОП ОСОБА_1 нараховано грошове зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 77077,00 грн та штрафні санкції на суму 7707,70 грн.

Позивач не погоджується з такими донарахуваннями, мотивуючи їх безпідставність тим, що 16.01.2023 згідно договору купівлі-продажу, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ТзОВ «Львів Авто Преміум» №ЛЛ1539 ФОП ОСОБА_1 придбав автомобіль Lexus RX450h» GYL10, VIN НОМЕР_2 , срібний, 2022 р. в., вартістю 3294384,00 грн, в т. ч. ПДВ 549064,00 грн для використання в своїй господарській діяльності. У зв`язку з чим до податкового кредиту у Декларації за лютий 2023 року віднесено ПДВ у сумі 345 995 грн відповідно до податкових накладних: №368 від 13.01.2023 на суму 100000,00 грн, в т. ч. ПДВ 16666,67 грн та №277 від 25.01.2023 на суму 1975970,00 грн, в т. ч. ПДВ 329328,33 грн.

Оплата здійснювалась з р/р відкритого у AT КБ «ПриватБанк» ФОП ОСОБА_1 згідно платіжного доручення №2028 від 13.01.2023 на суму 100000,00 грн, в т. ч. ПДВ 16666, 67 грн; платіжного доручення №2030 від 16.01.2023 на суму 1218 414,00 грн, в т. ч. ПДВ 203069,00 грн. Оплата залишкової вартості автомобіля в розмірі 1975970,00 грн здійснювалась з р/р, відкритого у AT «Ощадбанк», який належить громадянину - фізичній особі ОСОБА_1 , згідно платіжного доручення №15795 від 25.01.2023, призначення платежу: перерахування коштів згідно кредитного договору №15795 від 25.01.2023, який видавався на сплату залишкової вартості транспортного засобу ОСОБА_1 як фізичній особі. Відтак податковий орган прийшов до висновку, що ФОП ОСОБА_1 порушено п.198.1 «а» та 198.2 абз.2 ст.198 ПК України в частині неправомірного віднесення до податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 329 328,33 грн, від суми 1975970,00 грн, сплаченої фізичною особою ОСОБА_1 ТзОВ «Львів Авто Преміум» за договором купівлі-продажу транспортного засобу. При цьому, як вказує позивач, в рішенні відповідач посилається на те, що ТзОВ «Львів Авто Преміум» склало податкову накладну з порушенням, оскільки податкова накладна складена та зареєстровано у ЄРПН як на платника податку на додану вартість ОСОБА_1 .

Позивач вважає, що висновки контролюючого органу про безпідставність формування податкового кредиту з огляду на реєстрацію автомобіль Lexus RX450h» GYL10, VIN НОМЕР_2 за позивачем як за фізичною особою не ґрунтується на нормах чинного законодавства, з огляду на те, що особливих умов для формування податкового кредиту та визначення дати виникнення права на податковий кредит для фізичних осіб - суб`єктів господарювання, зареєстрованих платниками ПДВ, Податковим кодексом України не передбачено, а тому здійснена реєстрація транспортного засобу на фізичну особу, а не на суб`єкта підприємницької діяльності жодним чином не впливає на право позивача на податковий кредит, оскільки реєстрація права власності на фізичну особу не може розглядатися як підстава для неможливості укладення договорів фізичною особою - підприємцем у межах її підприємницької діяльності, яка відповідно до ч. 2 ст. 128 Господарського кодексу України відповідає всім майном, що належить їй на праві приватної власності, за своїми обов`язками в сфері підприємництва, та ідентифікаційний - номер якої як платника податків та інших обов`язкових платежів належить фізичній особі - громадянину. Право власності на автомобіль реєструється за фізичною особою, так як можливості реєстрації автомобіля окремо за ФОП чинним законодавством не передбачено.

Відтак, ОСОБА_1 не погоджується з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями та вважає їх протиправними, оскільки транспортний засіб придбаний позивачем, як фізичною особою-підприємцем з метою використання його в господарській діяльності, був зареєстрований за позивачем, як за фізичною особою. Сплачений позивачем, у зв`язку з придбанням зазначеного транспортного засобу податок на додану вартість був правомірно включений платником до складу податкового кредиту, тому висновки акту перевірки є необґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення протиправними та підлягають скасуванню.

З наведених підстав просить позов задовольнити

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 25.10.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України).

У встановлений судом строк відзив на позовну заяву відповідач не подав.

У зв`язку з наведеним, суд, керуючись вимогами частини шостої статті 162 КАС України, дійшов висновку про можливість розгляду даного спору за наявними у справі матеріалами.

Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи до суду не надходило.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

Суд встановив, що ОСОБА_1 , є фізичною особою-підприємцем, дата державної реєстрації 19.08.2019, є платником податку на додану вартість.

16.01.2023 згідно договору купівлі-продажу, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ТзОВ «Львів Авто Преміум» №ЛЛ1539 ФОП ОСОБА_1 придбав транспортний засіб - автомобіль Lexus RX450h» GYL10, VIN НОМЕР_2 , срібний, 2022 р. в., вартістю 3294384,00 грн, в т. ч. ПДВ 549064,00 грн, який в подальшому використовувався позивачем у його господарській діяльності.

Як слідує з матеріалів справи, оплата за придбаний автомобіль здійснювалась з р/р, відкритого у AT КБ «ПриватБанк» ФОП ОСОБА_1 згідно платіжного доручення №2028 від 13.01.2023 на суму 100000,00 грн, в т. ч. ПДВ 16666, 67 грн; платіжного доручення №2030 від 16.01.2023 на суму 1218 414,00 грн, в т. ч. ПДВ 203069,00 грн. Оплата залишкової вартості автомобіля в розмірі 1975970,00 грн здійснювалась з р/р, відкритого у AT «Ощадбанк», який належить громадянину - фізичній особі ОСОБА_1 згідно платіжного доручення №15795 від 25.01.2023, призначення платежу: перерахування коштів згідно кредитного договору №15795 від 25.01.2023, який видавався на сплату залишкової вартості транспортного засобу ОСОБА_1 як фізичній особі.

Згідно поданої декларації за лютий 2023 року позивачем до податкового кредиту віднесено ПДВ у сумі 345 995 грн відповідно до податкових накладних: №368 від 13.01.2023 на суму 100000,00 грн, в т. ч. ПДВ 16666,67 грн та №277 від 25.01.2023 на суму 1975970,00 грн, в т. ч. ПДВ 329328,33 грн, які зареєстровані ТзОВ «Львів Авто Преміум» в ЄРПН.

На підставі направлення від 23.05.2023 №1513, виданого ГУ ДПС у Волинській області та наказів від 23.05.2023 №1512, №1027-п на підставі п.75.1 ст.75. п. п. 78.1.5 п.78.1 ст.78 ПК України податковими інспекторами ГУ ДПС у Волинській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за лютий 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах з січня 2023 року по лютий 2023 року.

За результатами перевірки складено акт від 07.06.2023 №9334/03-20-24-07/ НОМЕР_1 , відповідно до висновків якого встановлено порушення п.198.1 «а», абз. 2 п.198.2 ст.198, п.200.1, 200.2 ст. 200 ПК України, внаслідок чого завищено податковий кредит за лютий 2023 року у сумі ПДВ 329328 грн, що призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму ПДВ 252251 грн та заниження ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на суму ПДВ 770077 грн.

За висновками акта перевірки, ГУ ДПС 20.06.2023 винесло податкові повідомлення-рішення №0080402407, яким позивачу зменшено від`ємне значення суми податку на додану вартість 252251,00 грн та №0080392407, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 84784,70 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку, однак рішенням ДПС України про результати розгляду скарги від 13.09.2023 №26916/6/99/-00-06-01-03-06 скаргу залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 20.06.2023 №0080402407 та №0080392407 без змін.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 20000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 20000 гривень і поступово зменшується у зв`язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік) (підпункт 14.1.138 пункт 14.1 статті 14 ПК України).

Статтею 2 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 55 ГК України, суб`єктами господарювання є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Таким чином, право власності на майно повинно реєструватись за фізичною особою, а не за фізичною особою - підприємцем.

Частиною 1 статті 52 Цивільного кодексу України та частиною 2 статті 128 ГК України встановлено, що громадянин - підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, на яке відповідно до Закону може бути звернено стягнення.

Таким чином, до податкового зобов`язання фізичних осіб - суб`єктів господарювання, зареєстрованих платниками податку на додану вартість, можливе включення сум податку на додану вартість, нарахованих у зв`язку з придбанням/реалізацією транспортних засобів, за умови дотримання приписів ПК України щодо його формування за умови використання таких транспортних засобів в оподатковуваних операціях у межах їх господарської діяльності та наявності належним чином документального оформлення та підтвердження відповідних витрат і відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку.

Загальний порядок визначення об`єкта оподаткування з податку на додану вартість як для юридичних осіб, так і для фізичних осіб, зареєстрованих платниками ПДВ, регламентується статтею 185 ПК України.

При цьому, особливих умов для визначення об`єкта оподаткування для фізичних осіб - суб`єктів господарювання, зареєстрованих платниками податку, Кодексом не передбачено.

Чинне законодавство не передбачає виокремлення майна, яке використовується підприємцем для здійснення підприємницької діяльності, із загальної маси належного цьому громадянинові майна.

Разом з цим, включення до податкового кредиту сум податку, нарахованих у зв`язку з придбанням транспортних засобів, можливе за умови використання таких транспортних засобів в оподатковуваних операціях у межах їх господарської діяльності та наявності належним чином документального оформлення та підтвердження відповідних витрат та відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку.

Відповідно до пункту 6 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 №1388, транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами в сервісних центрах МВС або через центри надання адміністративних послуг.

При цьому, абзацом третім пункту 6 Правил №1388 зазначено, що транспортні засоби, які належать фізичним особам - підприємцям, реєструються за ними як за фізичними особами.

Водночас, неможливість державної реєстрації транспортних засобів за фізичними особами - підприємцями не позбавляє права таких осіб на визначення податкового кредиту з податку на додану вартість по операціях з придбання транспортних засобів, якщо були дотримані умови його визначення, встановлені ПК України.

Таким чином, оскільки позивач є власником транспортного засобу та використовує його у власній господарській діяльності, він має право на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченого при його придбанні.

Згідно з пунктом 14.1.27 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту189.1 статті 189 ПК України, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені ПК України для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених п.189.9 ст. 189 ПК України).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. (п.198.6 ст. 198 ПК України).

З аналізу наведених норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язано з рухом активів та підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 16.01.2023 згідно договору купівлі-продажу, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ТзОВ «Львів Авто Преміум» №ЛЛ1539 ФОП ОСОБА_1 придбав автомобіль Lexus RX450h» GYL10, VIN НОМЕР_2 , срібний, 2022 р. в., вартістю 3294384,00 грн, в т. ч. ПДВ 549064,00 грн згідно акту приймання-передавання товару від 26.01.2023 та видаткової накладної №АП00000005 від 26.01.2023, що не заперечується відповідачем.

Відповідачем також не заперечується той факт, що спірний транспортний засіб був зареєстрований за ОСОБА_1 як за фізичною особою.

Судом також встановлено, що використання придбаного транспортного засобу є необхідним позивачу для забезпечення його підприємницької діяльності як фізичної особи - підприємця та використовується з метою забезпечення господарсько-економічної діяльності ФОП ОСОБА_1 , даний факт обґрунтовує господарську мету при його придбанні.

Зокрема, використання транспортного засобу у власній господарській діяльності позивача підтверджується, зокрема: договором оренди транспортних засобів від 03.04.2023 №03/04-2023, який укладений між ФОП ОСОБА_1 та ТзОВ «Лінфорд Інвест»; актами здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) №04/15 від 28.04.2023, №05/14 від 31.05.2023, №06/3 від 11.06.2023, №06/17 від 30.06.2023, №07/14 від 31.07.2023, №08/14 від 31.08.2023, №09/13 від 29.09.2023, платіжними інструкціями сплату орендної плати №1979 від 23.03.2023, №3653 від 01.05.2023, №4022 від 13.06.2023, №4219 від 24.07.2023, №4220 від 24.07.2023, №4347 від 15.08.2023, №4792 від 11.10.2023; повідомленням про об`єкти оподаткування форми №20-ОПП від 16.03.2023 та від 25.07.2023.

Враховуючи викладене, є підстави вважати, що придбаний позивачем автомобіль Lexus RX450h GYL10, VIN НОМЕР_2 , срібний, 2022 р. в використовувався позивачем в оподатковуваних операціях пов`язаних з господарською діяльністю.

Таким чином, транспортний засіб придбаний позивачем, як фізичною особою-підприємцем з метою використання в господарській діяльності, був зареєстрований за позивачем, як за фізичною особою. Сплачений позивачем, у зв`язку з придбанням зазначеного транспортного засобу податок на додану вартість був включений платником до складу податкового кредиту.

В той же час висновок контролюючого органу про безпідставність формування позивачем податкового кредиту з огляду на реєстрацію зазначеного автомобіля за позивачем як за фізичною особою на переконання суду не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Так, Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів від 07.09.1998 №1388 (далі - Порядок №1388) встановлена єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - транспортні засоби), оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків.

Відповідно до пункту 6 вказаного Порядку транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами. Транспортні засоби, що належать фізичним особам - підприємцям, реєструються за ними як за фізичними особами.

Таким чином, чинним законодавством не передбачено порядку реєстрації (зазначення в технічному паспорті) транспортного засобу на фізичну особу-підприємця.

У постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №819/710/17 сформовано правову позицію, відповідно до якої встановлені вказаними Правилами особливості реєстрації транспортних засобів не впливають на право фізичної особи-підприємця на податковий кредит за операціями з придбання транспортних засобів, якщо були дотримані умови його формування, визначені Податковим Кодексом України.

За висновками Верховного Суду особливих умов для формування податкового кредиту та визначення дати виникнення права на податковий кредит для фізичних осіб - суб`єктів господарювання, зареєстрованих платниками ПДВ, Податковим кодексом України не передбачено, а тому здійснена реєстрація транспортних засобів на фізичну особу, а не на суб`єкта підприємницької діяльності жодним чином не впливає на право позивача на податковий кредит, оскільки реєстрація права власності на фізичну особу не може розглядатися як підстава для неможливість укладення договорів фізичною особою - підприємцем у межах її підприємницької діяльності, яка відповідно до ч. 2 ст. 128 Господарського кодексу України відповідає всім майном, що належить їй на праві приватної власності, за своїми обов`язками в сфері підприємництва, та ідентифікаційний - номер якої як платника податків та інших обов`язкових платежів належить фізичній особі - громадянину. Тобто, незважаючи на те, що п. 6 Порядку № 1388 передбачає реєстрацію, зокрема, прав власності на автотранспортні засоби тільки на юридичних і фізичних осіб, останні в угодах щодо таких об`єктів можуть виступати як фізичні особи-підприємці.

Аналогічну правову позицію в подальшому було викладено у наступних постановах Верховного Суду від 24.05.2018 у справі №803/1021/17, від 08.08.2018 у справі №813/4630/13-а, від 30.10.2018 у справі № 807/537/17, від 27.02.2020 у справі № 807/2235/15, від 21.06.2022 у справі №813/210/18які згідно ч. 5 ст. 342 КАС України є обов`язковими для врахування судами.

Отже, виходячи із досліджених судом матеріалів справи необхідно дійти висновку, що придбання позивачем як фізичною особою-підприємцем транспортного засобу підтверджено відповідними первинними документами.

В свою чергу, придбання автомобіля зумовлено необхідністю використання його в господарській діяльності і зазначені вище документи, які містяться в матеріалах справи підтверджують такі висновки.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу на той факт, що податкові накладні №154 від 16.01.2023, №277 від 25.01.2023, №368 від 13.01.2023 за результатом здійснення господарської операції щодо придбання транспортного засобу Lexus RX450h GYL10, VIN НОМЕР_2 були подані на реєстрацію продавцем спірного автомобіля - ТзОВ «Львів Авто Преміум» та зареєстровані. Їх реєстрація не була зупинена, процедуру адміністративного оскарження не проходили, відповідно податковий орган засвідчив належність господарської операції та правомірність зарахування коштів у податковий кредит ФОП ОСОБА_1 .

Крім того, згідно правових висновків, викладених Касаційним адміністративним судом у складі Верховного суду у постанові від 21.10.2019 по справі №814/1564/18, податкова накладна складена та зареєстрована платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послу, після 1 липня 2017 року в ЄРПН, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Таким чином, суд відхиляє доводи контролюючого органу, що факт реєстрації автомобіля на фізичну особу, а не на фізичну особу - підприємця позбавляє останнього права на формування податкового кредиту за реально здійсненою господарською операцією з придбання такого транспортного засобу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Як результат, відповідачем не доведено належних підстав для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому, їх слід визнати протиправними та скасувати.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи задоволення позовних вимог, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 3370,35 грн, сплачений згідно з платіжної інструкції №2120 від 11.10.2023.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, код ЄДРПОУ ВП 44106679) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 20.06.2023 №0080402407 та №0080392407.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь фізичної особа-підприємця ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 3370 (три тисячі триста сімдесят) гривень 35 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.А. Лозовський