Решение № 116106207, 26.12.2023, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/9615/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2023 року м.Львів

Галицький районний суд міста Львова у складі:

головуючого судді Кітова О.В.,

за участю секретаря судового засідання Согор А.Н.,

представника відповідача Цинайко Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Львівської обласної прокуратури (79005, м. Львів, вул. Шевченка, 17/19; ЄДРПОУ 02910031) про відшкодування шкоди,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Львівської обласної прокуратури, в якому просив стягнути з Львівської обласної прокуратури на його користь кошти в сумі 1 000 000 гривень на відшкодування моральної шкоди завданої в результаті незаконних дій посадових осіб Львівської обласної прокуратури шляхом не внесення відповідних відомостей на підставі заяви ОСОБА_1 про вчинене кримінальне правопорушення від 14.01.2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що спричинило позивачу приниження честі, гідності, ділової репутації.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що він 14.01.2021 року направив на адресу Генерального прокурора заяву про кримінальне правопорушення. 28.01.2021 року з Офісу Генерального прокурора позивач отримав листа за вих. №31/3/1-р від 20.01.2021 про те, що його заяву надіслано для розгляду до Львівської обласної прокуратури. Листом Львівської обласної прокуратури від 30.01.2021 року позивачу повідомлено, що прокуратурою Львівської області вищевказану заяву скеровано до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові. Позивач вважає, що вищевказані дії Львівської обласної прокуратури при розгляді його заяви про вчинене кримінальне правопорушення не відповідають вимогам ст. 214 КПК України. З урахуванням вказаного позивач стверджує, що він не зміг захистити свої права та права фермерського господарства, в результаті чого, йому як представнику та члену фермерського господарства, було спричинено моральну шкоду яка полягала у приниженні честі, гідності, ділової репутації, моральних переживань у зв`язку з порушенням прав, було порушено нормальні ділові через неможливість продовження активної підприємницької діяльності для забезпечення фермерського господарства.

Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 10.11.2023 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

30.11.2023 року представник Львівської обласної прокуратури Слиш Г.С. подала до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження нанесення моральних страждань органами прокуратури, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками, а також не обґрунтовано розмір заявленої моральної шкоди, не зазначено, з чого саме позивач виходив при визначення суми моральної шкоди. Просила відмовити у задоволенні позову.

Крім цього, представником Львівської обласної прокуратури Слиш Г.С. подано до суду клопотання про закриття провадження у справі.

08.12.2023 року позивач ОСОБА_1 подав до суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що представник відповідача у відзиві надає завідомо неправдиву інформацію, тому, що в позовній заяві позивач чітко надав докази підтвердження факту заподіяння моральної шкоди відповідачем. Також, позивач зазначає, що відповідач не вказав за яким Законом і які саме докази позивач зобов`язаний був надати для обґрунтування моральної шкоди, яка полягає у приниженні ділової репутації, моральних переживань у зв`язку з діями відповідача. Крім того, зазначає, що відповідач порушує ст. 1167 ЦК України і зобов`язаний був на підставі ч.1 ст.1167 ЦК України визнати позов, оскільки ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 04.02.2021 року встановлено вину та незаконність дій посадових осіб Львівської обласної прокуратури.

Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 11.12.2023 року відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі, закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду.

Позивач в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти задоволення позову з підстав наведених у відзиві.

Заслухавши доводи представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши повно і всебічно всі обставини справи та оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, суд встановив наступне.

Згідно із статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 270 ЦК України відповідно до Конституції України фізична особа має право, зокрема, на повагу до гідності та честі.

Кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі (ст. 297 ЦК України).

Відповідно до ст.2 ЦК України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи); учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Згідно зі ст.80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Згідно з ч. 2 ст. 48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

В силу вимог ч.3 ст.58 ЦПК України юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Судом встановлено, що 14.01.2021 ОСОБА_1 в інтересах Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича звернувся до Генерального прокурора із заявою щодо можливого вчинення заступником начальника СВ Жовківського відділення поліції Кам`янка-Бузького відділу поліції ГУНП у Львівській області кримінального правопорушення.

Згідно листа Офісу Генерального прокурора від 20.01.2021 № 31/3/1-р, вищевказану заяву ОСОБА_2 скеровано до Львівської обласної прокуратури для розгляду за територіальною юрисдикцією.

Згідно листа Львівської обласної прокуратури від 27.01.2021 № 15/4/1-3839-20, вищевказану заяву ОСОБА_2 скеровано до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові для організації розгляду в межах компетенції.

Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 04.02.2021 року скаргу представника Фермерського господарства «Бурка В.В.» на бездіяльність Прокуратури Львівської області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань задоволено частково. Зобов`язано уповноважених осіб Львівської обласної прокуратури внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_1 за вих. № 19 від 14.01.2021.

Статтею 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон), моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок та бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У абз. 1, 2 п. 4, абз. 1 п. 27 постанови Пленум Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту. Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин. Способами захисту гідності, честі чи ділової репутації від поширення недостовірної інформації можуть бути, крім права на відповідь та спростування недостовірної інформації, також і вимоги про відшкодування збитків та моральної шкоди, заподіяної такими порушеннями як фізичній, так і юридичній особі. Зазначені вимоги розглядаються у відповідності до загальних підстав щодо відповідальності за заподіяння шкоди.

Відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України у п. 3 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 (зі змінами), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Під час вирішення спорів про відшкодування шкоди доказуванню підлягають такі обставини: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з перелічених елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

У п. 9 вищезазначеної постанови передбачено, що суд визначає розмір моральної шкоди в залежності від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат. Зокрема, враховуються стан здоров`я, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступень зниження престижу, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Відтак, позивач повинен обґрунтувати та надати належні докази на підтвердження факту заподіяння йому моральних чи фізичних страждань, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі заявник оцінює заподіяну йому моральну шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення справи. Також він повинен надати суду обґрунтований та у відповідності до вимог закону розрахунок суми, яку він просить стягнути.

Відповідно до ст. 12, ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76 ЦПК України).

Статтями 77,78,79,80 цього Кодексу встановлено вимоги щодо належності, допустимості, достовірності та достатності доказів. Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (допустимість доказів).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що в результаті незаконних дій посадових (службових осіб) Львівської обласної прокуратури спричинено приниження його честі, гідності, ділової репутації та завдано моральної шкоди у розмірі 1 000 000 грн.

Разом з тим, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження факту завдання моральних страждань органами прокуратури, наявність причинного зв`язку між протиправним діями при наявності таких та негативними наслідками, а також не обґрунтовано розмір заявленої моральної шкоди, не зазначено критерії, з яких виходив позивач при визначенні розміру моральної шкоди.

Виходячи з приписів законодавства про відшкодування шкоди, розмір відшкодування шкоди повинен визначатись з урахуванням вимог розумності та справедливості такого відшкодування, яке має бути не більш, ніж достатнім для поміркованого задоволення звичайних потреб потерпілої особи і не повинно призводити до збагачення позивача за рахунок Держави.

Також позивачем не обґрунтовано об`єктивними, належними і допустимими доказами підтвердження факту заподіяння йому моральних чи фізичних страждань, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі він оцінює заподіяну шкоду та з чого при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення справи. Відтак, у справі відсутні достатні відомості, що свідчать про спричинення моральної шкоди, визначеної ч. 2 ст. 23 ЦК України та постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

Більше того, Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA &62,ЄСПЛ від 12.07.2007).

Відтак, розмір відшкодування, наведений у позовній заяві, є необґрунтованим і безпідставним.

Крім того в даній категорій справ саме на позивача покладено обов`язок щодо доказування факту заподіяння йому моральних чи фізичних страждань.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем в недостатній мірі наведені докази завдання йому душевних та психічних страждань, а саме щодо погіршення стану здоров`я, тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, в стосунках з іншими людьми, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану і інші негативні моменти та впливи, спрямовані на порушення стосунків з оточуючими людьми, а також суттєве обмеження прав та можливостей, які потребують додаткових матеріальних затрат для їх відновлення до попереднього стану, що передував моменту притягнення до кримінальної відповідальності.

Відтак, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт заподіяння йому моральних страждань, причинно-наслідкового зв`язку між заподіянням моральних страждань і оціненою шкодою.

Суд, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов висновку, що позивачем не доведено факту завдання йому шкоди, внаслідок дій посадових осіб Львівської обласної прокуратури, а тому відсутні підстав для задоволення позовних вимог.

Крім того, в суду відсутні правові підстави для звернення до Конституційного суду України з поданням щодо тлумачення ст.56 Конституції України та щодо конституційності постанов Пленуму Верховного Суду України.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Львівської обласної прокуратури про відшкодування шкоди - відмовити.

Судові витрати з оплати судового збору віднести за рахунок держави.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 );

відповідач - Львівська обласна прокуратура (79005, м. Львів, вул. Шевченка, 17/19; ЄДРПОУ 02910031).

Повний текст рішення складено та підписано 04.01.2024 року.

Головуючий суддя Олександр КІТОВ