Постановление суда № 116103561, 14.12.2023, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/12111/23

н/п 1-кс/953/9708/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2023 р. м. Харків

Слідчий суддя Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_1

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові клопотання прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_3 про арешт майна, подане у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023221130002598,

у с т а н о в и в:

1. Процедура.

1.1. До Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання, яким прокурор з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні № 12023221130002598 просить накласти арешт на майно, вилучене в ході обшуку.

2. Зміст поданого клопотання та його обґрунтування.

2.1. Вимоги клопотання прокурор обґрунтовує тим, 05.12.2023 надійшла заява про те, що, 14.11.2023 невстановлена особа, шляхом вільного доступу, в період дії військового стану викрала мобільний телефон, що належав гр. ОСОБА_4 .

В ході проведення огляду місця події від 11.12.2023 за адресою: м. Харків, вул. Алчевських, 49, кабінет №408 гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 добровільно видав: - мобільний телефон ТМ «Xiaomi» Redmi 12C, синього кольору, об`єм пам`яті 4GB RAM 128 GB ROM, IMEI1: НОМЕР_1 IMEI2: НОМЕР_2 на якому мається захисне скло. Власником вищевказаного мобільного телефону є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , к.т. НОМЕР_3 .

Органом досудового розслідування встановлені достатні підстави вважати, що вказане майно відповідає наступним критеріям доказу: зберегло на собі сліди злочину, а також містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час вказаного кримінального провадження.

З метою повного, об`єктивного та всебічного розслідування всіх обставин скоєного кримінального правопорушення, а також враховуючи, що вилучений мобільний телефон зберіг сліди кримінального правопорушення та інші дані, що мають значення для кримінального провадження, виникла необхідність в накладенні арешту на вказане майно, яке було вилучене 11.12.2023 року.

3. Узагальнені позиції сторін кримінального провадження

Прокурор у судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, надав суду заяву з проханням розглядати клопотання за його відсутністю.

Власник майна в судове засідання, будучи повідомленим про день та час слухання справи, не з`явився.

4. Нормативне регулювання арешту майна, як заходу забезпечення кримінального провадження

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПКУкраїниарешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.

Загальні вимоги щодо порядку застосування будь-яких заходів забезпечення визначені статтями 131 та 132 КПК України.

Так, згідно з ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора, а також, що може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно, зокрема, є доказом кримінального правопорушення. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною 2цієїстаттівизначено,щоарештмайнадопускається,зокрема,зметоюзабезпечення: (1)збереженняречовихдоказів .

У випадку, передбаченомупунктом 1частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу,згідноякої,речовимидоказами єматеріальні об`єкти,якібулизнаряддямвчиненнякримінальногоправопорушення,зберегли насобі йогослідиабо містятьіншівідомості,якіможутьбутивикористаніякдоказфактучиобставин,щовстановлюютьсяпідчаскримінальногопровадження,в томучислі предмети,щобулиоб`єктомкримінальнопротиправних дій,гроші,цінності таінші речі,набуті кримінальнопротиправнимшляхомабоотриманіюридичною особоювнаслідок вчиненнякримінальногоправопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені вчастині першійцієї статті.

Арешт на комп`ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони, зокрема, зберегли на собі сліди кримінального правопорушення (ч. 3 ст. 170 КПК України).

Згідно ізч.10ст.170КПКУкраїниарештможебутинакладенийувстановленомуцимКодексом порядкунарухомечинерухомемайно,грошіубудь-якійвалютиготівкою абоубезготівковійформі,втомучислікоштитацінності,щознаходятьсянабанківськихрахункахчиназберіганні убанках абоінших фінансовихустановах,видаткові операції,цінні папери,майнові,корпоративніправа,віртуальніактиви,щодоякихухвалоючирішеннямслідчогосудді,судувизначенонеобхідністьарештумайна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч. 11 ст. 170 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 173 цього Кодексу слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

При вирішенніпитанняпроарештмайнаслідчийсуддя,зокрема,повиненвраховувати: (1)правову підставудляарештумайна; (2)можливістьвикористаннямайнаякдоказуукримінальному провадженні(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченомупунктом1частинидругоїстатті170цьогоКодексу); (5)розумністьта співрозмірністьобмеженняправавласностізавданнямкримінальногопровадження; (6) наслідки арешту майна для третіх осіб.

5.Мотиви та оцінка слідчого судді

5.1. Правова підстава для арешту майна

З клопотання та долучених до нього матеріалів вбачається, що у провадженні слідчого СВ Харківського РУП №1 ГУНП в Харківській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023221130002598 від 05.12.2023 за ч. 4 ст. 185 КК України.

Слід зазначити, що кримінальне процесуальне законодавство України не містить визначення поняття «обґрунтована підозра», а тому, керуючись приписами ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя при встановленні змісту вказаного поняття враховує практику Європейського суду з прав людини.

Так, з усталеної практики ЄСПЛ вбачається, що існування обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які змогли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. При цьому, факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого ж рівня, як і ті, що обґрунтовують засудження особи, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення ЄСПЛ у справах «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України»).

Отже, обґрунтована підозра не передбачає наявності переконання «поза розумним сумнівом» щодо вчинення особою кримінального правопорушення. Однак, вона повинна ґрунтуватись на об`єктивних фактах, встановлених на підставі наданих стороною обвинувачення доказів. При цьому, важливо, що остаточна оцінка та кваліфікація конкретних діянь здійснюється судом під час розгляду справи по суті.

Слідчий суддя також враховує, що на цьому етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості, тобто слідчий суддя не вправі встановлювати наявність складу злочину, винуватість осіб чи ступінь їх вини.

5.2. Розумність та співрозмірність

Критерії розумності та співрозмірності обмеження права власності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді. Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Рішення ЄСПЛ від 05.01.2000 у справі «Беєлер проти Італії», заява № 33202/96, параграф 107). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (Рішення ЄСПЛ у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.02.1986, заява № 8793/79, параграф 50).

Слідчим суддею не встановлено негативних наслідків та обмежень застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, який в цьому випадку є найбільш дієвим та виправдовує ступінь втручання у право власності.

У той же час, не застосування обмежень на розпорядження та користування цим майном може призвести до вжиття власником майна заходів до перетворення чи знищення відомостей, які у них містяться.

Разом із цим, слідчий суддя звертає увагу, що накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, а носить тимчасовий характер застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження, тому відповідні обмеження є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження.

6.Висновки

З урахуванням встановлених вище обставин, слідчий суддя вважає доведеним, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, оскільки сприятимуть досягненню мети щодо всебічного, повного та неупередженого досудового розслідування та забезпечення збереження речових доказів, таке втручання у право на власності є пропорційним, оскільки, завдяки цьому заходу забезпечення кримінального провадження може бути виконане завдання, для виконання якого прокурор звернувся із клопотанням.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 98, 131, 132, 170-173 КПК України,-

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_3 , - задовольнити.

Накласти арешт на тимчасово вилучене майно, а саме: мобільного телефону ТМ «Xiaomi» Redmi 12C, синього кольору, об`єм пам`яті 4GB RAM 128 GB ROM, IMEI1: НОМЕР_1 IMEI2: НОМЕР_2 на якому мається захисне скло, власником якого є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає за адресою: Документ сформований в системі «Електронний суд» 12.12.2023 5 АДРЕСА_1 , к.т. НОМЕР_3 , із забороною відчуження, користування та розпорядження.

Місцем зберігання арештованого майна визначити камеру схову Харківського РУП №1 Головного управління Національної поліції в Харківській області, що розташований за адресою: м. Харків, вул. Алчевських, 49.

Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а особою, яка не була присутньою під час її постановлення, у той самий строк з моменту отримання копії ухвали.

Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник майна або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Слідчий суддя - ОСОБА_1