Решение № 116071982, 19.12.2023, Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 135/927/23

Провадження № 2/135/282/23

РІШЕННЯ

іменем України

19.12.2023 Ладижинський міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Корнієнка О.М.,

з участю секретаря судових засідань Кузьміних О.В.,

представника позивача Столітнього М.М. ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Ладижині Вінницької області цивільну справу за позовною заявою позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Фінтраст Україна" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги обґрунтовувало тим, що ТОВ «Авентус Україна» є фінансовою установою та має ліцензію на надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту. 23.05.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_2 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний договір № 4199399 про надання споживчого кредиту відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна», затверджених наказом № 53-ОД від 16.01.2020 року та розміщених на сайті https://creditplus.ua/ru/documents. Згідно умов договору кредит надавався в сумі 15 000 грн, строком на 30 днів, дата повернення кредиту 22.06.2021. ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало, надавши кредит в сумі 15 000 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача. Відповідач свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав, а також не уклав угоду щодо пролонгації строку дії кредитного договору, тому кредитний договір автопролонговано на підставі п.4.3 кредитного договору, а користування кредитом продовжено на 90 календарних днів.

03.05.2022 між ТОВ «Авентус Україна», як клієнтом, та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», як фактором, укладено договір факторингу №03-05/2022, згідно з умовами якого, клієнт відступив фактору права грошової вимоги за вище вказаним кредитним договором. Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «Авентус Україна» повідомило відповідача шляхом направлення на електронну пошту відповідача, зазначену при укладенні кредитного договору, відповідного повідомлення.

У зв`язку із неналежним виконанням умов кредитного договору відповідачем, станом на 12.07.2023 виникла заборгованість за кредитом у розмірі 49 200 грн, з яких: 15 000 грн - сума кредиту; 34 200 грн - сума процентів за користування кредитом.

Крім того, в зв`язку з простроченням грошового зобов`язання відповідач зобов`язаний сплатити 3% річних у розмірі 2422,26 грн та інфляційні втрати у розмірі 15 252 грн. Тому, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь вказану суму заборгованості та судові витрати, які складаються із судового збору в розмірі 2147,20 грн. та понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позові, просив задовольнити в повному обсязі.

Згідно поданої відповіді на відзив зазначив, що кредитний договір укладений між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та Відповідачем повністю відповідає вимогам чинного законодавства України. Електронна форма договору прирівнюється до письмової, проте з певними особливостями щодо укладення таких договорів. Сторони вільні обрати форму правочину, в тому числі електронну. Так, на підтвердження укладання Договору № 4199399 про надання споживчого кредиту (далі - Кредитний договір) з ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», Позивачем було надано електронний доказ в паперовій формі (додаток до позовної заяви №4), який було підписано шляхом зазначення одноразового ідентифікатора «C526302», який відповідно до вимог чинного законодавства був власноручно введений Відповідачем для електронного підпису, у відповідності до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що Відповідач ознайомився та погодився з умовами договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі Кредитний договір.

Крім того, Відповідачем на підтвердження укладення кредитного договору було здійснено платежі - часткову оплату на рахунок Кредитора, що підтверджується карткою обліку договору, що була надана до позову, та відповідними квитанціями.

Відповідач, оформлюючи кредитний договір заходить на Веб-сайт ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» https://www.creditplus.ua, реєструється та створює електронний кабінет, в якому йому надходить текст Кредитного договору та де він має змогу ознайомитись з Правилами, Паспортом споживчого кредиту (додається до позовної заяви), інформацією передбаченою частиною 2 статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ліцензією, фінансовим звітом тощо. Таким чином, Відповідач має примірник оригіналу кредитного договору та паспорту споживчого кредит, доступ до особистого кабінету клієнта має тільки Відповідач. А тому жодних сумнівів в тому, що 23.05.2021 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_2 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» було досягнуто згоди щодо всіх суттєвих вимог та укладено електронний договір № 4199399 про надання споживчого кредиту не виникає.

Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 договору. (п. 1.4. Кредитного договору).

Оскільки ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» не є банківською установою, то, відповідно, позбавлене можливості відкривати будь-які рахунки для клієнтів, і, як наслідок, формувати платіжні доручення та виписки за такими рахунками не може.

Переказ коштів, виданих в рамках Кредитного договору здійснено шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 , яку Відповідачем вказано особисто в заяві на отримання Кредиту та підтверджується копією довідки платіжного провайдера, зазначений Платіжний провайдер має відповідну Ліцензію Національного банку України на здійснення переказів коштів у національній валюті без відкриття рахунків (додається до позовної заяви) та внесений в Державний реєстр фінансових установ, що підтверджується свідоцтвом (додається).

22.06.2021 Відповідач здійснив оплату на рахунок Кредитора в розмірі нарахованих процентів за користування кредитом на суму 5 985 грн. В зв`язку з чим, у відповідності до п. 1.4 та п. 4.2. Кредитного договору відбулося продовження строку кредиту, ще на 30 днів (до 22.07.2021) з стандартною процентною ставкою 1,90% в день.

22.07.2021 Відповідач здійснив оплату на рахунок Кредитора в розмірі нарахованих процентів за користування кредитом на суму 8 550 грн. В зв`язку з чим, у відповідності до п. 1.4 та п. 4.2. Кредитного договору відбулося продовження строку кредиту, ще на 30 днів (до 21.08.2021) з стандартною процентною ставкою 1,90% в день.

21.08.2021 Відповідач свої зобов`язання перед Кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав, а також не уклав угоду щодо пролонгації строку дії Кредитного договору, в зв`язку з чим, а також керуючись пунктами 4.3. Кредитного договору Кредитний договір було автопролонговано, а строк користування кредитом було продовжено на 90 (дев`яносто) календарних днів поспіль. Надалі Відповідач оплати за Кредитним договором не здійснював.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вказав, що кредитні кошти не отримував. Згідно поданого відзиву та заперечень на відповідь на відзив зазначив наступне. Вiдповiдач не має власного примiрника оригiналу Кредитного договору з додатками, не підписував їх електронним цифровим підписом i не отримував примiрника оригінала підписаного первісним кредитором. Електронна пошта вказана у договорі та повідомленні наданих Позивачем не належить Відповідачу. Жодний документ в матеріалах справи не підписаний Відповідачем особисто. Дійсні правовідносини Сторін можна встановити тiльки з оригiналу кредитного договору та інших документів, а паперові копії є недостовірними, виготовлені i надані зацікавленою особою - Позивачем, без оригіналів, яких не існує. Доказів переказу коштiв вiд первiсного кредитора Відповідачу та доказів подальшого руху коштiв взагалі не надано.

Згідно з п. 3.2., 3.3. Договору факторингу та Акту прийому-передачі реєстру боржників за суму прав вимоги 63 620 053,69 грн. Позивач сплатив 690 604,25 грн., тобто 0,0108 - 1%. Отже, за право вимоги конкретно до Відповiдача Позивач сплатив 49200,00 грн.*0,01=492,00 грн. Позивач вимагає стягнути 66874,26 грн., а також судовi витрати 10 000 грн. на правову допомогу та 2147,20 грн. збір, а всього 79 021,26 грн., тобто у 160 разів більше нiж заплатив Позивач за право вимоги первісному кредитору. Жодних пропозицій досудового врегулювання вiд них Відповідачу не надходило.

Вiдповiдач не визнає позовні вимоги, оскільки: позивачем не доведено факт укладання Кредитного договору первісним кредитором з Вiдповiдачем на умовах вказаних у наданих текстах паперових копій, единим доказом чого може бути оригінал примірнику договору з додатками в електронний формi з усіма реквізитами, у тому числі - підписами Сторiн, згiдно зі ст. 100 ЦПК України та ч. 1 ст. 5, абз. 1 ч. 1 ст. 7 та ч. 4 ст. 7 Закону України "Про електроннi документи та електронний документообіг", який дозволить перевірити наявність електронних цифрових підписів обох сторін договору у дату його укладання, щоб встановити достовірний незмінний зміст пiдписаного сторонами Договору; позивачем не доведено факту видачі кредиту та руху коштів, розміру заборгованості загального та по її складовим (які не були погоджені у письмовій формi); нараховані Позивачем суми не вiдповiдають законодавству України, у тому числі ст. 1048 ЦК України, ч. 3 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» та заявленим самим Позивачем у наданих копіях договорів та графіків платежів умовам кредитування, i є непропорційно великою сумою, не вiдповiдають засадам справедливості, добросовісності та розумності цивільно-правових вiдносин та правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду.

А з боку Вiдповiдача вказано про підпис одноразовим iдентифікатором, але не надано жодного доказу фактичного направлення Вiдповiдачу такого iдентифікатора на належний йому номер i його використання, пiдписання договору саме у наданій Суду редакції з «автопролонгаціями» пiд 24079,41% річних, яких Відповiдач ніколи ні в якiй формi не погоджував. Отже докази наданi в паперових копiях електронних документiв не дозволяють встановити, ким саме були пiдписанi оригінали i як саме.

Надані Позивачем паперові копії електронних доказiв не є належними, допустимими, достовiрними та достатніми доказами, тому що ні Суд, ні Вiдповідач не може перевірити й достовірність та незмінність змісту, що згiдно з ч. 5 ст. 100 ЦПК України має наслiдком вiдхилення цього електронного доказу.

Ніяких умов про нарахування відсотків після закінчення строку кредитування Вiдповiдачем підписано чи погоджено не було. Однак Позивач вимагає стягнути вiдсотки за 250 днiв. Позивач не надає доказів надання Позивачу особистих (персональних) даних Відповiдача, проходження iдентифікації та створення Особистого кабінету, надання Позивачем Погодження шляхом направлення письмового підтвердження Позичальнику та інших обставин укладання договору, окрім його власних - Позивача - припущень про те, як могло бути, але без доказів того, що так дійсно було.

Позивачем не надано доказів того, що Вiдповідачу було надано примірник Кредитного договору з додатками, i у якiй саме редакції, яка б забезпечувала його цілісність та справжність, а вiдтак такі умови не є пiдставою виникнення прав та обов`язкiв споживача кредитних послуг. Враховуючи викладене, вимоги Позивача є недоведеними i задоволенню не пiдлягають.

Безпідставним є продовження нарахування договірних процентів, комісій та неустойки після завершення строку кредитування всупереч ч. 1 ст. 530, ст. 1048, 1050 ЦК України, який був встановлений Договором.

Пiсля настання строку виконання зобов`язань у повному обсязі позикодавець не мав права продовжувати нараховувати проценти та неустойку, а мав право лише на стягнення сум, передбачених ст. 625 ЦК України.

Крім того, зазначив, що в період встановленого Кабiнетом Міністрів України на всiй територiї України заходів щодо запобігання виникненню, поширенню i розповсюдженню епiдемій, пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), забороняється підвищення процентної ставки за кредитним договором. Таким чином, враховуючи обмеження, встановлені спеціальним законодавством, первісний кредитор i Вiдповiдач не мають права стягувати з Позивача за перiод карантину з 01.03.2020 по даний час неустойку (штраф, пеню), підвищені відсотки та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за кредитним договором.

Крім того вважає, що внутрішні Правила ТОВ «Авентус Україна» не підписані відповідачем не підлягають застосуванню до правовідносин сторін. Відповідач не може виконувати умови, з якими він не був ознайомлений, в тому числі внутрішніх правил позивача.

Також позивачем не доведено набуття права вимоги саме до Вiдповiдача, а не якихось сторонніх ociб, оскiльки з наданих ним витягів i не повних копій документiв не можна достовірно встановити набуття права вимоги саме за вказаним ним договором. Ним надані лише витяги з додатків до договору факторинга з первісним кредитором без повних текстів реєстру боржників i доказiв оплати права вимоги навіть за 1% суми.

Відповідач також заперечує щодо стягнення похiдних сум інфляційних втрат 15252,00 грн. та 3% річних в сумi 2422,26 грн.: по-перше, ці похідні нарахування підлягають відхиленню разом з основними вимогами; по-друге, вони хибно нараховані не на вказану у копiях договору з додатками максимальну суму до сплати 23550 грн., а на всі вказані Позивачем надмірні суми, тому їх розрахунок є математично хибним i не відповідає умовам кредитування у наданих копiях; По-третє, Позивач не поніс «інфляційних витрат», оскільки набув право вимоги до Вiдповiдача лише 03.05.2022 за 1% вiд суми вимог.

Оскільки Позивач коштiв Вiдповiдачу не виплачував, доказiв виплати коштів первісним кредитором не надав, жодних вимог до подання позову Позивач Вiдповiдачу не пред`являв, тому ці вимоги підлягають відхиленню. Також просив відмовити у стягненні судових витрат на правову допомогу.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису ( факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису ) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Норми статті 11Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Відповідно до ст. 1054-1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Такими обставинами (предметом доказування) у даній справі є наявність між сторонами договірних правовідносин, що випливають з кредитних договорів, та належне (неналежне) виконання сторонами своїх зобов`язань відповідно до їх умов та вимог ЦК України.

Судом установлено, що 23.05.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_2 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний договір № 4199399 про надання споживчого кредиту відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна», затверджених наказом № 53-ОД від 16.01.2020 року та розміщених на сайті https://creditplus.ua/ru/documents. Згідно умов договору кредит надавався в сумі 15 000 грн, строком на 30 днів, дата повернення кредиту 22.06.2021.

Даний договір був підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання відповідачем одноразового індикатора, що був надісланий на номер мобільного телефону відповідача.

В матеріалах справи міститься паспорт споживчого кредиту, який підписаний в той же день, що й договір і тим самим шляхом.

Відповідно до п.1.2 умов кредитного договору № 4199399, Товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки передбачені договором.

Згідно п.2.1 договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем товариству з метою отримання кредиту.

Сума кредиту (його частина) перераховується товариством протягом трьох робочих (банківських) днів з моменту укладення цього договору (п.2.2 договору).

ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконав, надавши 23.05.2021 кредит в сумі 15 000 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» № 2000 від 16.05.2022.

Оскільки ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» не є первісним кредитором та, відповідно, не може надати первинні банківські документи, оскільки такі документи формуються, складаються та зберігаються в установі банку, який видав кредит, тому надані суду позивачем розрахунки, є належними та допустимими доказами заборгованості у справі.

Суд вважає безпідставним посилання відповідача на те, що він не укладав кредитний договір. Так, із відповіді АТ «Сенс банк», виписки по особовим рахункам ОСОБА_2 , судом встановлено, що 24.05.2021 року на картковий рахунок ОСОБА_2 , відкритий в АТ «Сенс банк» надійшло 15000 грн.

Посилання відповідача на те, що він не отримував кредитних коштів від позивача, жодним чином не спростовує те, що такі кошти він отримав від первісного кредитора.

Зі змісту договору встановлено, що ОСОБА_2 при його оформленні зазначив свої персональні дані, зокрема ідентифікаційний номер платника податків, паспортні дані, зареєстроване місце проживання.

Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі ОСОБА_2 для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Крім того, 22.06.2021 та 22.07.2021 відповідач здійснив на користь первісного кредитора оплату відсотків за кредитним договором. Що додатково підтверджує наявність згоди відповідача на укладення кредитного договору, оскільки відповідач певний час виконував його умови.

Відповідно до п. 1.5.1. кредитного договору знижена процентна ставка 1,33 % в день та застосовується відповідно до наступних умов. Якщо Споживачу межах строку, визначеного в п.1.4 договору або протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку, здійснить повне погашення кредитної заборгованості або протягом такого строку за ініціативою Споживача відбудеться продовження строку кредиту на новий строк, Споживач як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Споживач за стандартною процентною ставкою до дати фактичного повернення кредиту (до дати пролонгації(не включно), але в будь-якому випадку не більше ніж за період строку кредиту, зазначеного в п.1.4 договору, буде перераховано за зниженою процентною ставкою.

22.06.2021 відповідач здійснив оплату на рахунок кредитора в розмірі нарахованих процентів за користування кредитом на суму 5 985 грн 00 коп., що підтверджується копією картки обліку Договору № 4199399 від 23.05.2021.

В зв`язку з чим, у відповідності до п. 1.4 та п. 4.2. кредитного договору відбулося продовження строку кредиту, ще на 30 днів (до 22.07.2021) з стандартною процентною ставкою 1,90% в день.

Відповідно до п. 1.5. кредитного договору Стандартна процентна ставка становить 1,90% в день та застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою Споживача, відповідно до п.4.2 Договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до п.4.3 Договору.

22.07.2021 відповідач здійснив оплату на рахунок кредитора в розмірі нарахованих процентів за користування кредитом на суму 8 550 грн 00 коп., що підтверджується копією картки обліку Договору № 4199399 від 23.05.2021.

В зв`язку з чим, у відповідності до п. 1.4 та п. 4.2. кредитного договору відбулося продовження строку кредиту, ще на 30 днів (до 21.08.2021) з стандартною процентною ставкою 1,90% в день.

21.08.2021 відповідач свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав, а також не уклав угоду щодо пролонгації строку дії Кредитного договору, в зв`язку з чим, а також керуючись пунктами 4.3. Кредитного договору, Кредитний договір було автопролонговано, а строк користування кредитом було продовжено на 90 (дев`яносто) календарних днів поспіль.

03.05.2022 між ТОВ «Авентус Україна», як клієнтом, та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», як фактором, укладено договір факторингу №03-05/2022, згідно з умовами якого, клієнт відступив фактору права грошової вимоги за вище вказаним кредитним договором. Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «Авентус Україна» повідомило відповідача шляхом направлення на електронну пошту відповідача зазначену при укладенні кредитного договору відповідного повідомлення.

Відповідного до п.1.2 вищевказаного договору факторингу, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

Фактор протягом 10 робочих днів з дня підписання акту прийому-передачі реєстру боржників зобов`язаний направити, простою кореспонденцією через відділення Укрпошти або за допомогою інших компаній, які займаються адресованою доставкою кореспонденції, підготовленні за формою згідно Додатку №3 до цього договору, письмові повідомлення боржникам про відступлення Клієнтом прав вимоги заборгованості фактору (п. 1.3 вищевказаного договору факторингу).

Акт прийому-передачі прав вимоги до договору факторингу №03-05/2022 від 03.05.2022 підписаний сторонами договору та скріплений їх печатками.

Договір є правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Доказів про неправомірність цього договору матеріали справи не містять.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Отже внаслідок укладення вказаного договору відбулася зміна кредитора, а саме ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» набуло статусу нового кредитора за кредитним договором, укладеним з ТОВ «Авентус Україна».

Як слідує з умов цього договору та Витягу з Реєстру боржників від 03.05.2022 ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» набуло права вимоги до відповідача ОСОБА_2 на суму 49 200 грн, з яких: 15 000 грн - сума кредиту; 34 200 грн - сума процентів за користування кредитом.

Крім того, в зв`язку з простроченням грошового зобов`язання відповідач зобов`язаний сплатити 3% річних та інфляційні втрати.

Позивачем було здійснено розрахунок інфляційних втрат. Даний розрахунок в цілому позивачем здійснено вірно, окрім розрахунку за грудень 2021, де індекс інфляції зазначено помилково 100,7 замість вірного 100,6, тому сума інфляції за грудень 2021 року становить не 344,40 грн, як вказано в розрахунку, а 295,20 грн. Відповідно, загальна сума інфляційних втрат становить не 15 252 грн., як зазначив позивач, а 15 202,80 грн.

Відповідно до ч. 1ст. 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно ч. 1ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Твердження відповідача про неповідомлення його про заміну кредитора в зобов?язанні не є підставою для відмови в позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

Такого висновку дійшов Верховний Суд в своїй постанові від 6 лютого 2019 року в справі №361/2105/16-ц.

Згідно з статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач не надав суду жодних доказів, що могли б вказувати на виконання ним умов договору та сплати коштів первісному кредитору.

Позивачем доведено факт отримання відповідачем коштів за наявними в матеріалах справи правочинами.

Кредитний договір та договір факторингу недійсними не визнавались. В сукупності із витягом з реєстру боржників до договору факторингу та розрахунком заборгованості, вказані докази підтверджують наявність боргових зобов?язань відповідача перед позивачем.

Відповідно до наданого розрахунку, заборгованість відповідача за договором № 4199399 від 23.05.2021 становить 49 200 грн, з яких: 15 000 грн - сума кредиту; 34 200 грн - сума процентів за користування кредитом. Судом встановлено обґрунтованість нарахування трьох відсотків річних у розмірі 2422,26 грн , інфляційних втрат в розмірі 15 202,80 грн..

Дана сума встановлена судом на підставі наявних у справі доказів. Відповідач доказів щодо спростування суми заборгованості не надав.

Посилання відповідача на те, що позивач безпідставно вимагає стягнути відсотки за 250 днiв є необгрунтованими. Оскільки із розрахунку заборгованості видно, що нарахування відсотків за кредитним договором припинено після закінчення узгодженого сторонами строку кредитування, а саме нарахування відсотків припинено із 181 дня з часу отримання кредиту.

За викладених обставин, суд дійшов висновку, що відповідач свої договірні зобов`язання не виконав належним чином, тому порушене право позивача підлягає захисту, відповідач повинний нести відповідальність відповідно до умов договору та сплатити на користь позивача суму заборгованості, розмір якої встановлений судом.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод зобов`язуєсуди даватиобґрунтування своїхрішень,але цене можесприйматись яквимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Таким чином позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за тілом кредиту підлягають частковому задоволенню, а саме: заборгованість за кредитним договором №4199399 від 23.05.2021 у розмірі 49 200 грн.; інфляційні втрати у розмірі 15 202,80 грн; три відсотки річних у розмірі 2422,26 коп.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, тому відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір в сумі має бути присуджено позивачеві з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивач пред`явив позов на загальну суму 66 874,26 грн. Позов задоволено на суму 66 825,06 грн.. Відтак з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог, а саме - 2145,62 грн..

Щодо витрат на правничу допомогу, то слід зазначити, що ч.1ст.133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. При цьому п.1 ч.3ст.133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу віднесені саме до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата ), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом з тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом ст.137,141 ЦПК України витрати на правничу допомогу мають бути дійсними (реальними), необхідними, а їх розмір розумним з огляду на складність справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини наведеної, зокрема, у пункті 95 рішення від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», пункті 80 рішення від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», пункті 88 рішення від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. При цьому, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини (рішення від 23 січня 2014 року у справі «EastWestAlianceLimited» проти України», заява № 19336/04), обґрунтованим слід вважати розмір витрат, що є співмірним до складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та часом, витраченим на виконання таких робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також з ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одним з основних елементів верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість та кількість підготовлених документів, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Суд повинен оцінити витрати сторони у справі на оплату правничої допомоги у сукупності з критеріями, на які звертає увагу Європейський суд з прав людини, ураховуючи реальні обставини їх понесення та необхідності таких трат. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137та ч.8 ст.141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року в справі №925/1137/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року в справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/ 16-ц.

Як слідує з матеріалів цієї цивільної справи позивач в підтвердження витрат на правничу допомогу надав договір про надання правової допомоги № 10/07-2023 від 10.07.2023 року, звіт про надання правової допомоги від 11.06.2023 року, копію платіжної інструкції №718 від 11.07.2023 на суму 10 000 грн.

Визначаючись з розподілом витрат на правничу допомогу, відповідно до вимог ст.137, 141 ЦПК України суд важає, що справа є незначної складності, в даній категорії спірних правовідносин наявна усталена судова практика, обсяг наданих доказів є невеликим, справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, враховуючи кількість боржників за договором факторингу даний позов для підготовки його до розгляду є однотипним, а тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 5 000 грн. витрат на правничу допомогу. Саме такий розмір витрат, на переконання суду, є об`єктивним, співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою у ній.

На підставі викладеного, керуючись ст. 526, 527, 530, 536, 610-611, 625, 628, 629, 634, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», ст. 81, 141, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Фінтраст Україна" (м. Київ, вул. Загородня, 15, офіс 118/2, ЄДРПОУ 44559822) заборгованість за кредитним договором №4199399 від 23.05.2021 у розмірі 49 200 (сорок дев`ять тисяч двісті) грн.; інфляційні втрати у розмірі 15 202 (п`ятнадцять тисяч двісті дві) грн. 80 коп.; три відсотки річних у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 26 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Фінтраст Україна" 7145,62 грн судових витрат.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Повний текст рішення виготовлено 25.12.2023.

Суддя