Постановление суда № 116024921, 25.12.2023, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 947/38342/23

Провадження № 6/947/524/23

УХВАЛА

25.12.2023

Київський районний суд м.Одеси в складі головуючого судді Бескровного Я.В., при секретарі Остапчук О.Є., у судовому засіданні заяву ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 про скасування тимчасового обмеження, -

ВСТАНОВИВ :

Представник Пустової адвокат Зав`ялов звернувся до суду з даною заявою, яку вмотивував тим, що ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 28.07.2014 року у справі №520/9073/14 було тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_3 без вилучення паспортного документа до виконання зобов`язань, покладених на неї виконавчим листом № 2-3367/11 від 20.09.2011 року виданого Малиновським районним судом м. Одеси.

Посилаючись на ч.5-6 ст.441 ЦПК України, просив суд скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника, у зв`язку з тим, що наразі за кордоном залишилася її дитина без догляду батьків, а виконавче провадження закінчено.

В судове засідання представник заявниці не явився.

Представник заінтересованої особи у судовому засіданні проти задоволення заяви заперечувала .

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши надані письмові докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що Відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 годин 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Згідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №133/2022 від 14 березня 2022 року постановлено на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні.

Відповідно дозакону України«Про затвердженняУказу ПрезидентаУкраїни "Пропродовження строкудії воєнногостану вУкраїні"затверджено УказПрезидента України від6лютого 2023року №58/2023"Пропродовження строкудії воєнногостану вУкраїні",яким начасткову змінустатті 1Указу ПрезидентаУкраїни від24лютого 2022року №64/2022"Провведення воєнногостану вУкраїні",затвердженого ЗакономУкраїни від24лютого 2022року №2102-IX(зізмінами,внесеними Указомвід 14березня 2022року №133/2022,затвердженим ЗакономУкраїни від15березня 2022року №2119-IX,Указом від18квітня 2022року №259/2022,затвердженим ЗакономУкраїни від21квітня 2022року №2212-IX,Указом від17травня 2022року №341/2022,затвердженим ЗакономУкраїни від22травня 2022року №2263-IX,Указом від12серпня 2022року №573/2022,затвердженим ЗакономУкраїни від15серпня 2022року №2500-IX,та Указомвід 7листопада 2022року №757/2022,затвердженим ЗакономУкраїни від16листопада 2022року №2738-IX),продовжено строкдії воєнногостану вУкраїні.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 28.07.2014 року у справі №520/9073/14 тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_3 без вилучення паспортного документа до виконання зобов`язань, покладених на неї виконавчим листом № 2-3367/11 від 20.09.2011 року виданого Малиновським районним судом м. Одеси.

На час розгляду справи виконавче провадження №41368047 відносно ОСОБА_3 закінчено.

Під час перетину кордону 15.11.2023 року щодо Пустової ухвалено Рішення про відмову в перетині державного кордону України громадянину України.

В цей час неповнолітній син заявниці ОСОБА_4 2006 року народження перебуває за кордоном у м.Хатіфа Іспанія, оскільки мати перебуває в Україну і з`єднатися з дитиною не має можливості.

Таким чином, потреба у виїзді за кордон заявниці пов`язана з необхідністю піклуватися про свого неповнолітнього сина, забезпечувати його, виконувати свої батьківські обов`язки.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ст. 151 Сімейного кодексу України, батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 154 Сімейного кодексу України, батьки мають право звертатися до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій за захистом прав та інтересів дитини, а також непрацездатних сина, дочки як їх законні представники без спеціальних на те повноважень.

Суд повинен враховувати і сприяти забезпеченню якнайкращих інтересів дітей.

Відповідно до Конвенції про права дитини 1989 року, яка була ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів, а також забезпечують, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

Відповідно ст.33Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до ч.1 ст.441Цивільного процесуальногокодексу України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення.

Відповідно до ч.5-8 ст.441 ЦПК України, суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.

Постановою Верховного Суду України № 331/8536/17 від 28 жовтня 2020 року викладено правову позицію, яка полягає у наступному: «тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення».

Таким чином, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника, суд вважає, що існує реальна потреба у скасуванні тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон боржника ОСОБА_3 без вилучення паспортного документу до виконання зобов`язань, покладених на неї виконавчим листом № 2-3367/11 від 20.09.2011 року виданого Малиновським районним судом м. Одеси, встановлене Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 28.07.2014р.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, 49, 58, 60, 62, 64, 441 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Заяву задовольнити.

Скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлене ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 28.07.2014 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення може бути оскаржена Одеського апеляційного суду упродовж 15 днів з дня її підписання шляхом подачі апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Бескровний Я. В.