Постановление суда № 116019553, 28.12.2023, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

28 грудня 2023 року Справа № 480/11426/23

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Прилипчука О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу

за адміністративним позовом ОСОБА_1

до Територіального управління Державної судової адміністрації в Сумській області, Державної судової адміністрації України

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

24.10.2023 до Сумського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ) з позовною заявою до Територіального управління Державної судової адміністрації в Сумській області (40000, м. Суми, вул. Українських Перемог, 4), Державної судової адміністрації України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5), в якій просить:

1. Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації в Сумській області щодо нарахування та виплати у період з 01.01.2021 по дату і по дату подання позову у даній справі (18 жовтня 2023) винагороди судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області ОСОБА_1 та допомоги на оздоровлення (за 2021-2023 роки) із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2102,00 грн.

2. Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації в Сумській області та Державну судову адміністрацію України нарахувати та виплатити судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області ОСОБА_1 :

суму недоплаченої у період з 01.01.2021 по 31.12.2021 винагороди судді та допомоги на оздоровлення за 2021 рік із застосуванням у розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2 270, 00 грн;

суму недоплаченої у період з 01.01.2022 по 31.12.2022 винагороди судді та допомоги на оздоровлення за 2022 рік із застосуванням у розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2481,00 грн;

суму недоплаченої у період з 01.01.2023 по і по дату подання позову у даній справі (18 жовтня 2023) винагороди судді та допомоги на оздоровлення за 2023 рік із застосуванням у розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2684, 00 грн, відповідно до вимог ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період з 01.01.2021 і по час звернення до суду з позовом (18.10.2023) суддівська винагорода судді нараховується та виплачується позивачці із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 2102,00 грн. Вважаючи застосування саме такої суми прожиткового мінімуму для працездатних осіб для визначення суддівської винагороди невірною, позивачка звернулась до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 26.10.2023 позовну заяву залишено без руху та надано позивачці строк для усунення недоліків поданої позовної заяви - протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з позовними вимогами про нарахування та виплати суддівської винагороди за період з 01.01.2021 по 17.07.2023 із зазначенням обґрунтованих та поважних причин його пропуску.

У заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даним позовом позивачка зазначила, що проживаючи і працюючи в м. Конотоп, яке територіально наближено до кордону з російською федерацією, під час всього періоду воєнного стану в місті лунають постійні, фактично щоденні повітряні тривоги, що нерідко супроводжувалося вимкненням світла через пошкодження об`єктів критичної інфраструктури, зокрема і в м. Конотопі. Розгляд в таких умовах всіх судових справ, особливо кримінальних проваджень, де обвинувачені перебувають під вартою, призводить до психологічної напруги, хвилювання як за безпеку всіх учасників процесу, так і забезпечення права на справедливий суд учасникам судових проваджень.

Відповідно до ч.5 ст. 233 КАСУ Україні при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, позивачка просила врахувати висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду від 03 серпня 2023 року у справі № 280/6779/22, провадження № К/990/17641/23, у постанові від 27 квітня 2023 року у справі № 300/4201/22, від 27 квітня 2023 року у справі № 420/14777/22, від 19.01.2023 у справі № 460/17052/21, від 02.03.2023 по справі №460/14618/21.

Також позивачка вважає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2023 року №383 «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року № 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236» дію карантину через СОVID-19 продовжено до 30 червня 2023 року, а тому строк звернення до суду з вимогами за період з липня 2022 року по липень 2023 року нею не пропущено.

Враховуючи вищезазначене, позивачка просила поновити їй строк звернення до адміністративного суду з даним позовом в частині позовних вимог за період з 01 січня 2021 року по 17 липня 2023 року.

Ухвалою суду від 06.11.2023 відкрито провадження у справі, ухвалено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Щодо клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду суд зазначив, що заявлене клопотання буде вирішено під час судового розгляду по справі.

Розглянувши заяву позивачки про поновлення строку звернення до суду, суд зазначає наступне.

Так позивач зазначила, що до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

Після цієї дати, з урахуванням набрання чинності Законом №2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен дізнатися про порушення свого права.

Водночас, із посиланням на пункт 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України, згідно з яким під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України (далі - КМУ) з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину, позивачка вказала, що постановою КМУ від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (далі - Постанова КМУ №211) був введений карантин.

За пунктом 1 постанови КМУ від 27 червня 2023 року №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (далі - Постанова КМУ №651) на всій території України з 24 год 00 хв 30 червня 2023 року відмінений карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Тому, за твердженнями позивачки, з 30 червня 2023 року почав відлік тримісячний строк, установлений частиною другою статті 233 КЗпП України у редакції, чинній після змін, внесених згідно із Законом №2352-ІХ, і останнім днем для звернення до суду в межах законодавчо визначеного строку є 30 вересня 2023 року, що свідчить про дотримання нею строку звернення до суду з цим позовом.

Так, за приписами частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункти 3, 4 частини першої цієї статті).

За правилами частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (абзац перший).

Приписами частини третьої статті 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У силу норм частини п`ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду для захисту прав, свобод та інтересів особи.

Приписами частин першої та другої статті 233 КЗпП України у редакції, чинній до 19 липня 2022 року, передбачалося, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом №2352-IX, який набрав чинності 19 липня 2022 року, внесено зміни до деяких законодавчих актів України, у тому числі до КЗпП України, і відповідно до частин першої та другої статті 233 КЗпП України (у редакції зі змінами, внесеними згідно із Законом №2352-IX) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

За змістом статті 234 КЗпП України (у редакції, викладеній згідно із Законом №2352-IX) у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.

Як слідує із матеріалів справи № 480/11426/23, спір у ній виник у зв`язку з виплатою ОСОБА_1 у період з 01.01.2021 року по дату подання позову до суду (18.10.2023) суддівської винагороди у меншому розмірі, ніж це передбачено, як стверджує позивачка, законом, а тому, зважаючи на предмет спору, про порушення свого права ОСОБА_1 мала дізнатися щонайменше у лютому 2021 року.

Разом із тим, позовні вимоги ОСОБА_1 необхідно оцінювати як вимоги про стягнення суми недоплаченої суддівської винагороди, яка (винагорода) охоплюється поняттями «заробітна плата» і «оплата праці» у тому сенсі, яким їх наповнив Конституційний Суд України у Рішенні від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013.

Таким чином, спір про суддівську винагороду набуває ознак трудового спору і, якщо зважити на те, що КАС України не містить норм, які передбачали б строк звернення до адміністративного суду з позовом про стягнення недоотриманої/заборгованої заробітної плати/винагороди, то застосуванню до спірних правовідносин підлягає стаття 233 КЗпП України, яка містить спеціальні для окреслених правовідносин норми, які встановлюють строк звернення до суду за захистом порушеного в матеріальному аспекті права на оплату праці.

ОСОБА_1 із цим позовом звернулася до суду 18.10.2023 року.

Тобто на дату звернення позивача до суду стаття 233 КЗпП України вже діє у редакції, викладеній згідно із Законом №2352-ІХ.

Але на дату, коли ОСОБА_1 дізналася про порушення свого права на оплату праці, норми цієї статті передбачали, що звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати не обмежується будь-яким строком (частина друга статті 233 КЗпП України у редакції, яка діяла до 19 липня 2022 року).

Із набранням 19 липня 2022 року чинності Законом №2352-ІХ, частини перша та друга статті 233 КЗпП України діють у новій редакції, й аналізуючи положення цієї статті у часових межах існування її юридичних норм (тобто як у її редакції, чинній до 19 липня 2022 року, так і в чинній її редакції) у зіставленні з нормами пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України, згідно із якими під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину, та з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених в ухвалі від 29 листопада 2023 року в справі №990/233/23, обставини якої є аналогічними до обставин справи №990/242/23, необхідно зазначити таке:

- норми частини п`ятої статті 122 КАС України є загальними нормами для правовідносин з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, відносно норм іншого закону, які встановлюють інший строк звернення до суду у спорах, що виникають з цих правовідносин (публічної служби);

- стаття 122 КАС України, зокрема частина п`ята цієї статті, не містить норм, які б регулювали порядок звернення осіб, які перебували (перебувають) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці;

- строк звернення до адміністративного суду з позовом про стягнення заробітної плати (якою за своєю правовою природою є винагорода члена ВРП) визначений у статті 233 КЗпП України, норми якої є для цих (спірних) правовідносин спеціальними відносно приписів частини п`ятої статті 122 КАС України, які є загальними і з них не можна прямо зробити висновок стосовно строків звернення до суду для захисту права на заробітну плату;

- з 19 липня 2022 року для звернення з таким позовом, як цей, до адміністративного суду передбачено тримісячний строк (частина перша статті 233 КЗпП України), відлік якого треба починати з 19 липня 2022 року, тобто з дати набрання чинності Законом №2352-ІХ;

- відтак тримісячний строк для звернення з цим позовом до адміністративного суду завершився 19 жовтня 2022 року, проте на підставі пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України був продовжений до 30 червня 2023 року.

З приводу «продовженого» строку до 30 червня 2023 року для звернення до суду, то зважаючи на доводи сторін у цій частині необхідно зазначити, що карантин на всій території України був установлений Постановою КМУ №211, за пунктом 1 якої (у первинній редакції) карантинні обмеження були запроваджені з 12 березня до 03 квітня 2020 року. З того часу дія карантину безперервно і неодноразово продовжувалася. Згідно з Постановою КМУ №651 карантин припинив дію з 30 червня 2023 року.

У пункті 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України йдеться саме про продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, й у вимірі обставин цієї справи це має означати, що строки для звернення до суду, які передбачені у статті 233 КЗпП України, були продовжені на строк дії карантину. Тобто якщо під час дії карантину на всій території України існували чи виникли підстави (з якими пов`язується відлік строку) для звернення до суду за вирішенням трудового спору, то строк на це звернення не обмежувався строками, які визначені у статті 233 КЗпП України, а продовжувався на строк дії карантину. З припиненням дії карантину, якщо строк, установлений у статті 233 КЗпП України, був «прив`язаний» до нього, закінчується і строк для звернення до суду за вирішенням трудового спору. Для його поновлення, як умову для відкриття провадження у справі, заявник має пояснити, обґрунтувати причини його пропуску.

ОСОБА_1 з позовом звернулася до суду 18.10.2023 року, тобто через три місяці після того, як Уряд припинив дію карантину на всій території України, і, зважаючи на наведені вище міркування, доводи позивача про те, що строк звернення до суду з цим позовом нею не пропущений, ґрунтуються на помилковому трактуванні норм закону.

Відлік тримісячного строку для звернення з цим позовом до адміністративного суду почався 19 липня 2022 року і мав би закінчитися 19 жовтня 2022 року, якби не положення пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України, на підставі яких цей строк був продовжений до 30 червня 2023 року. Протягом усього цього періоду (з 19 липня 2022 року до 30 червня 2023 року) позивач мала право - у межах строку - звернутися до суду з позовом щодо невиплати їй суддівської винагороди за період з 01.01.2021 по 17.07.2023.

Наведена позиція суду узгоджується із практикою Верховного суду, зокрема ухвалою від 07.12.2023 по справі №990/242/23.

Згідно із ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Тому позивачці необхідно надати суду заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій необхідно зазначити інші поважні причини пропуску строку звернення до суду та надати суду відповідні докази.

Частиною 3 статті 123 КАС України передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Пунктом 7 частини 1 статті 240 КАС України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.

Керуючись ст.ст. 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 від 01.11.2023 про поновлення строку звернення до суду - відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації в Сумській області, Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків поданої позовної заяви - протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з позовними вимогами про нарахування та виплати суддівської винагороди за період з 01.01.2021 по 17.07.2023 із зазначенням обґрунтованих та поважних причин його пропуску.

Копію даної ухвали направити особі, що звернулась із позовною заявою.

У разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде вважатись неподаною та підлягає поверненню позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя О.А. Прилипчук