Решение № 116019540, 28.12.2023, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 грудня 2023 року Справа № 480/8674/23

Сумський окружний адміністративний суд у складі судді Воловика С.В., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Суми адміністративну справу № 480/8674/23 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Котельня північного промислового вузла» до Департаменту інфраструктури міста Сумської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Котельня північного промислового вузла» (далі позивач, ТОВ «КППВ») звернулось з позовною заявою до Департаменту інфраструктури міста Сумської міської ради (далі відповідач, Департамент інфраструктури СМР) у якій просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у задоволенні запиту про надання публічної інформації № 733 від 23.05.2023;

- зобов`язати відповідача надати публічну інформацію на запит позивача № 733 від 23.05.2023.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у травні 2023 ТОВ «КППВ» звернулось до Департаменту інфраструктури СМР із запитом у якому просило надати копії документів та інформацію у зв`язку з оголошенням процедури закупівлі № UA-2023-04-04-006468-а щодо виготовлення проектно-кошторисної документації з подальшим отриманням письмового звіту за результатами проведеної експертизи проектно-кошторисної документації по об`єкту: «Реконструкція теплових мереж для забезпечення взаємного резервування теплових джерел Сумської ТЕЦ та КППВ в м. Суми». Втім, за результатами розгляду запиту, у наданні інформації було відмовлено з тих підстав, що в Україні введено воєнний стан, запитувана інформація стосується об`єкта критичної інфраструктури і її розповсюдження може призвести до обізнаності агресора (російської федерації) щодо такого об`єкту, а також, з огляду на те, що шкода від поширення запитуваної інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

На переконання позивача, вказана відмова є протиправною та суперечить приписам Закону України «Про доступ до публічної інформації», оскільки у ній не наведені посилання на нормативно-правові акти, які б передбачали заборону поширення запитуваної інформації; не обґрунтовано яким чином надання інформації про фінансування процедури закупівлі може завдати шкоди державі або призвести до обізнаності країни-агресора щодо об`єктів критичної інфраструктури; рішення виконавчого комітету, схема теплопостачання міста Суми на період до 2029 року разом з пояснювальною запискою до цієї схеми із зазначенням усіх ідентифікаційних даних джерел теплопостачання та теплових мереж міста Суми, розміщені у публічному доступі.

Крім того, позивач зауважив на тому, що у системі Prozorro у відкритому доступі розміщено тендерну документацію процедури закупівлі № UA-2023-04-04-006468-а, додатком 3 до якої передбачено архітектурно-планувальні вимоги та характеристики запроектованого об`єкту, інформація щодо порядку визначення яких запитувалась у запиті на публічну інформацію.

Тобто, уся інформація, що дозволяє будь-якій особі ідентифікувати об`єкти критичної інфраструктури з теплопостачання міста Суми, уже була оприлюднена відповідачем та виконавчим комітетом Сумської міської ради та перебуває у вільному доступі.

Ухвалою суду від 14.08.2023, позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 480/8674/23, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення осіб, встановлені строки для подання заяв по суті справи.

Не погоджуючись з позовними вимогами, Департамент інфраструктури СМР у відзиві зазначив, що право позивача на звернення, яке гарантовано статтею 40 Конституції України, жодним чином не обмежувалось, оскільки запит про надання публічної інформації був розглянутий у встановлені строки та на нього надано відповідь. Приймаючи до уваги те, що запитувана інформація стосувалась реконструкції теплових мереж Сумської ТЕЦ, які є частиною єдиного майнового комплексу, що перебувають в оренді ТОВ «Сумитеплоенерго», яке віднесено до об`єктів критичної інфраструктури, враховуючи постійні терористичні атаки російської федерації на ці об`єкти, надання інформації могло завдати істотної шкоди національній безпеці України.

Також, відповідач звернув увагу на те, що бенефіціарним власником ТОВ «КППВ» є ОСОБА_1 , який з 2003 року є громадянином російської федерації і відносно якого рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 12.05.2023 застосовані санкції, що свідчить про реальну можливість завдання шкоди інтересам національної безпеки внаслідок надання запитуваної інформації.

Крім того, Департамент інфраструктури СМР зауважив на тому, що у запиті на отримання публічної інформації позивач не підтвердив мету отримання інформації та нагальність суспільної потреби у наданні цієї інформації.

Дослідивши подані матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті в їх сукупності, суд встановив, що 24.05.2023 Департаментом інфраструктури СМР був отриманий запит про надання публічної інформації № 733 від 23.05.2023, відповідно до якого ТОВ «КППВ» просило надати:

1) копії документів на підставі яких було оголошено процедуру закупівлі № UA-2023-04-04-006468-а, зокрема, але не виключно, рішення уповноваженого органу щодо проведення робіт з резервування теплових джерел Сумської ТЕЦ та КППВ в м. Суми, рішення щодо виділення бюджетних призначень на проведення процедури закупівлі, рішення про затвердження річного плану закупівлі тощо;

2) копії документів Сумської міської ради та її виконавчих органів, якими передбачено фінансування процедури закупівлі № UA-2023-04-04-006468-а;

3) копії документів на підставі яких були визначені архітектурно-планувальні вимоги і характеристики запроектованого об`єкта, вказані у пункті 12 завдання на проектування «Реконструкція теплових мереж для забезпечення взаємного резервування теплових джерел Сумської ТЕЦ та КППВ в м. Суми», що є додатком № 1 до технічного завдання, яке, в свою чергу, є додатком № 3 до тендерної документації процедури закупівлі № UA-2023-04-04-006468-а;

4) у разі наявності, надати документи, якими вносилися зміни до рішення виконавчого комітету Сумської міської ради № 551 від 30.11.2020 та затвердженої ним Схеми теплопостачання міста Суми до 2029 року після прийняття вказаного рішення. (а.с. 16)

За результатами розгляду запиту, 30.05.2023 Департамент інфраструктури СМР надав відповідь, у якій повідомив що на період дії правового режиму воєнного стану, конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України можуть обмежуватись.

Одночасно, відповідач зазначив, що зважаючи на те, що запитувана інформація стосується об`єкта критичної інфраструктури, а її розповсюдження може призвести до обізнаності агресора (російської федерації) щодо такого об`єкту та шкода від поширення запитуваної інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні, у наданні інформації було відмовлено. (а.с. 17)

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами та вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що на виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частинами першою та другою статті 7 Закону України від 2 жовтня 1992 року № 2657-XII «Про інформацію» (далі - Закон № 2657-XII) передбачено, що право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (стаття 34 Конституції України).

Кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб (стаття 5 Закону № 2657-XII).

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, визначено Законом України від 13.01.2011 року № 2939-VI Про доступ до публічної інформації (далі Закон № 2939-VI).

Згідно зі ст. 1 Закону № 2939-VI, публічна інформація це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Пунктом 1 частини першої статті 3 вказаного Закону передбачено, що право на доступ до публічної інформації гарантується обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону № 2939-VI, цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб`єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.

Згідно зі статтею 8 Закону № 2939-VI, таємна інформація інформація, доступ до якої обмежується відповідно до частини другої статті 6 цього Закону, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську, розвідувальну таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю. Порядок доступу до таємної інформації регулюється цим Законом та спеціальними законами.

За змістом пункту 1 частини першої статті 13 Закону № 2939-VI, розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 14 цього ж Закону, розпорядники інформації зобов`язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Приписами статті 22 Закону № 2939-VI передбачено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту, зокрема, у випадку якщо інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.

Суд звертає увагу на те, що даючи офіційне тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України, Конституційний Суд України наголосив, що Конституцією України визначено вичерпний перелік підстав, за наявності яких законами України може передбачатися обмеження прав особи на вільне збирання, зберігання, використання і поширення інформації, оскільки реалізація цих прав не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб, у тому числі й конституційне право особи на невтручання в її особисте і сімейне життя (Рішення від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012).

Згідно з юридичною позицією Конституційного Суду України обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають встановлюватися виключно Конституцією і законами України, переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційними та обґрунтованими, у разі обмеження конституційного права або свободи законодавець зобов`язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права або свободи і не порушувати сутнісний зміст такого права (абзац третій підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 01 червня 2016 року № 2-рп/2016).

Конституційний Суд України також зазначив, що під правомірним обмеженням конституційних прав і свобод людини і громадянина слід розуміти передбачену Конституцією України можливість втручання держави за допомогою юридичних засобів у зміст та обсяг конституційних прав і свобод людини і громадянина, яке відповідає вимогам верховенства права, потрібності, доцільності та пропорційності у демократичному суспільстві; метою такого обмеження є охорона основоположних цінностей у суспільстві, до яких належать, зокрема, життя, свобода та гідність людини, здоров`я і моральність населення, національна безпека, громадський порядок (абзац другий пункту 6 мотивувальної частини Рішення від 12 липня 2019 року № 5-р(I)/2019).

Отже, за позицією Конституційного Суду України, право особи на доступ до інформації, гарантоване статтею 34 Конституції України, не є абсолютним і може підлягати обмеженням. Такі обмеження мають бути винятками, які передбачені законом, переслідувати одну або декілька законних цілей і бути необхідними у демократичному суспільстві. У разі обмеження права на доступ до інформації законодавець зобов`язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію вказаного права і не порушувати сутнісного змісту такого права (абзац сьомий пункту 2.2 мотивувальної частини Рішення Першого сенату Конституційного Суду України від 22 січня 2020 року № 1-р(I)/2020).

Згідно з положеннями статті 4 Закону України Про доступ до публічної інформації одним із принципів забезпечення доступу до публічної інформації є принцип прозорості та відкритості діяльності суб`єктів владних повноважень (пункт 1 частини першої цієї статті).

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом. Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності вимог, визначених пунктами 1-3 частини другої статті 6 Закону України Про доступ до публічної інформації.

Забезпечення доступу до публічної інформації здійснюється двома способами: систематичного та оперативного оприлюднення інформації, і надання інформації за запитами на інформацію. Спосіб забезпечення доступу до публічної інформації залежить, у тому числі, від виду (характеру, суті) такої інформації. За приписами Закону України Про доступ до публічної інформації кожна особа має право скористатися своїм правом на подання інформаційного запиту, якому кореспондує обов`язок розпорядника інформації надати на нього відповідь.

Відмова у задоволенні запиту на інформацію повинна бути мотивованою, тобто у відмові розпорядник інформації зобов`язаний обґрунтувати наявність передбачених частиною другою статті 6 згаданого Закону підстав обмеження у доступі.

Відсутність висновку розпорядника інформації щодо наявності хоча б однієї з трьох складових, передбачених указаною правовою нормою, означає, що відмова в доступі до публічної інформації є необґрунтованою.

Аналогічну позицію наведено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 9901/510/18 та від 14 травня 2020 року у справі № 9901/589/19.

Відповідно до пункту 1 статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. А згідно з пунктом 2 цієї статті здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

Тобто стаття 10 Конвенції має на меті гарантувати вільний обіг ідей та відомостей у суспільстві. Вона гарантує не лише право на передання інформації, але також право громадськості отримувати її. Більше того, визнане на національному рівні право на отримання інформації може бути підставою для реалізації права, гарантованого статтею 10 (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 17 лютого 2015 року у справі Гусева проти Болгарії (Guseva v. Bulgaria), заява № 6987/07, пункти 36, 40; від 03 квітня 2012 року у справі Гіллберг проти Швеції (Gillberg v. Sweden), заява № 41723/06, пункт 93).

Реалізації вказаних прав не повинні перешкоджати органи держави, крім випадків втручання, передбачених пунктом 2 вказаної статті. Відмова державного органу в наданні інформації на запит є формою втручання в право на свободу одержувати інформацію. Тому таке втручання має розглядатися на предмет дотримання пункту 2 статті 10 Конвенції.

За усталеною практикою ЄСПЛ, відповідно до пункту 1 статті 10 Конвенції втручання у права заявника становитиме порушення Конвенції, якщо не відповідатиме вимогам пункту 2 статті 10. Тому варто визначити, чи було це втручання передбачене законом, чи переслідувало воно одну або декілька законних цілей, визначених у цьому пункті, та чи було воно необхідним у демократичному суспільстві задля досягнення цих цілей (див. рішення ЄСПЛ від 26 травня 2009 року у справі Кенеді проти Угорщини, заява № 31475/05, пункт 43).

Велика палата ЄСПЛ в рішенні від 08 листопада 2016 року у справі Угорський Гельсінський Комітет проти Угорщини (Magyar Helsinki Bizottsag v. Hungary) (заява № 18030/11) вказала, що те, наскільки заборона доступу до інформації є втручанням у права заявника на свободу вираження поглядів, слід оцінювати в кожному конкретному випадку та з урахуванням його особливих обставин (пункт 157). Для цього мають бути оцінені такі критерії (пункти 158-170):

1) мета запитувача. Потрібно встановити, чи справді отримання інформації є необхідним для реалізації запитувачем інформації його функції зі сприяння публічній дискусії із суспільно важливих питань і чи справді ненадання інформації створить суттєву перешкоду свободі вираження поглядів;

2) природа інформації. Інформація, дані або документи, щодо яких вимагається доступ, повинні відповідати вимогам трискладового тесту, тобто збиратися в цілях задоволення саме суспільного інтересу;

3) роль запитувача. Розраховувати на захист свого права на доступ можуть насамперед журналісти, науковці, громадські активісти, зокрема блогери та популярні користувачі соцмереж, громадські організації, діяльність яких пов`язана з питаннями, що становлять суспільний інтерес, а також автори творів з означених питань;

4) готова та доступна інформація. Надання інформації не повинно накладати на державні органи надмірного тягаря зі збирання та обробки даних.

Статтею 6 Закону № 2939-VI визначено, що інформацією з обмеженим доступом є: конфіденційна інформація; таємна інформація; службова інформація.

Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Запровадження обмеження доступу до конкретної інформації за результатами розгляду запиту на інформацію допускається лише за умови застосування вимог пунктів 1-3 частини другої статі 6 Закону.

Ці вимоги є трискладовим тестом, який повинна пройти публічна інформація для визначення її відкритою чи обмеженою. Доступ до інформації може бути обмежено за умови додержання сукупності всіх трьох підстав.

Таким чином, передумовою для встановлення відкритості чи обмеження інформації є застосовування до такої інформації трискладового тесту.

Суд звертає увагу на те, що положення частини другої статті 6 Закону передбачають вимоги до обмеження доступу до інформації, а не підстави для надання такого доступу. Такий підхід ґрунтується на тому, що статтею 1 Закону закріплена презумпція відкритості публічної інформації, доступ до якої може бути обмеженим лише у разі, якщо розпорядник інформації обґрунтує це на підставі трискладового тесту.

Отже, обов`язок доведення того факту, що доступ до інформації може бути обмежений, покладається на розпорядника публічної інформації.

Також, суд наголошує, що відмова у наданні інформації є обґрунтованою у разі, якщо розпорядник інформації у відповіді на запит вказує, якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право громадськості знати цю інформацію в інтересах національної безпеки, економічного добробуту чи прав людини.

Відсутність висновку розпорядника інформації щодо наявності хоча б однієї з трьох складових трискладового тесту означає, що відмова у доступі до публічної інформації є необґрунтованою.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі №806/1959/16, постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі №9901/249/19.

З матеріалів справи убачається, що 24.05.2023 Департаментом інфраструктури СМР отримано запит щодо надання документів які стосуються публічної закупівлі № UA-2023-04-04-006468-а «Реконструкція теплових мереж для забезпечення взаємного резервування теплових джерел Сумської ТЕЦ та КППВ в м. Суми».

Оскільки ТОВ «КППВ» є виконавцем послуги з постачання теплової енергії для споживачів міста Суми і предмет публічної закупівлі стосується його теплових мереж, поширення запитуваної інформації сприятиме інформуванню громадськості про можливості безперебійного теплопостачання, то така інформація може становити суспільний інтерес.

У листі-відповіді Департамент інфраструктури СМР повідомив, що запитувана інформація стосується об`єкта критичної інфраструктури, що її розповсюдження може призвести до обізнаності агресора (російської федерації) щодо такого об`єкту, а також те, що шкода від поширення запитуваної інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні. Водночас, будь-яких обґрунтувань цього, відповідь не містить.

Ні у відповіді на запит, ні у відзиві на позовну заяву, відповідач не зазначив яким чином розголошення інформації, що стосується публічної закупівлі яка є відкритою і участь у якій може взяти будь-яка особа, зашкодить інтересам національної безпеки, а також не обґрунтував відповідність відмови приведеним вище критеріям "трискладового тесту" .

За таких обставин суд робить висновок про те, що відмова Департаменту інфраструктури СМР у наданні інформації на запит ТОВ «КППВ», не відповідає критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині визнання таких дій протиправними є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом з цим, враховуючи те, що фактично запит про надання інформації по суті відповідачем не розглядався, оцінка відповідності запитуваної інформації «трискладовому тесту» не надавалась, на переконання суду, відсутні підстьави для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання Департаменту інфраструктури СМР надати інформацію на запит № 733 від 23.05.2023.

На виконання частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи приписи вказаної норми, з метою захисту прав та інтересів позивача про захист яких поданий позов, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Департамент інфраструктури СМР повторно розглянути запит про надання публічної інформації ТОВ «КППВ» № 733 від 23.05.2023.

Таким чином, керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Котельня північного промислового вузла» до Департаменту інфраструктури міста Сумської міської ради задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Департаменту інфраструктури міста Сумської міської ради щодо відмови у задоволенні запиту Товариства з обмеженою відповідальністю «Котельня північного промислового вузла» про надання публічної інформації № 733 від 23.05.2023.

Зобов`язати Департаменту інфраструктури міста Сумської міської ради (40004, м. Суми, вул. Британська, 21, код 24013674) повторно розглянути запит Товариства з обмеженою відповідальністю «Котельня північного промислового вузла» (40020, м. Суми, вул. Ковпака, 6, код 44360724) про надання публічної інформації № 733 від 23.05.2023.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Воловик