Постановление суда № 116019096, 28.12.2023, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

28 грудня 2023 року м. ПолтаваСправа № 440/16585/23

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Клочка К.І., розглянувши заяву про відвід судді у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про:

- визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови в нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду по справам № 440/7849/23 від 12.07.2023, № 440/9038/23 від 09.08.2023 щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн. у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року №713 ;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду по справам № 440/7849/23 від 12.07.2023, № 440/9038/23 від 09.08.2023 щомісячну доплату у розмірі 2000,00 грн у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року №713 без обмеження максимальним розміром із розрахунку 83% грошового забезпечення з урахуванням фактично сплачених сум.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2023 року виправлено описку, допущену у описовій частині ухвали Полтавського окружного адміністративного суду у справі № 440/16585/23 від 13 листопада 2023 року.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2023 року клопотання ОСОБА_1 про прискорення розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області залишено без задоволення; повторно витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області завірені копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 в частині, що стосуються позову.

28 грудня 2023 року від ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» надійшла заява від 27 грудня 2023 року про відвід судді Клочка К.І., у справі №440/16585/23.

Вказана заява обґрунтована тим, що суддя Полтавського окружного адміністративного суду Клочко К.І. зловживаючи високим статусом судді з низьких спонукань, маючи стале негативне відношення до учасника судового процесу ветерана військової служби, вимушеного переселенця, людини похилого віку ОСОБА_1 , на свій розсуд змінив прохальну частину позову, що має принципово міняє саму суть спору, навмисно в порушення ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тривалого часу під надуманими приводами блокує розгляд адміністративної справи №440/16585/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України вчинити певні дії. Зазначає, що відповідач не надав суду у встановлені строки відзив на позовну заяву та копії відповідних документів з пенсійної справи пенсіонера СБУ ОСОБА_1 . Тобто в даному випадку суддя Клочко К.І. мав всі законні підстави прийняти відповідне рішення по цій справі керуючись своєю ж ухвалою від 13 листопада 2023 року , а саме: вирішити справу за наявними матеріалами, а неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин кваліфікувати судом як визнання позову в силу частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Надаючи оцінку обґрунтованості заявленого відводу, суд виходить з наступного.

Відповідно до частин першої та другої статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності підстав, зазначених у статтях 36 - 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід. За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи.

Так, згідно з частинами першою -другою та четвертою статті 36 названого Кодексу суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Підходи до встановлення наявності упередженості та безсторонності суддів викладені у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема в рішенні у справі "Мироненко та Мартиненко проти України". У пунктах 66, 67 цього рішення вказано, що згідно з усталеною практикою Суду наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, такі природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім. Особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 3 травня 2007 року у справі "Бочан проти України" вказав, що Суд далі нагадує, що "безсторонність", в сенсі пункту 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто жоден із членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу.

У рішенні у справі "Білуха проти України" від 9 листопада 2006 року Європейський суд з прав людини зазначив, що стосовно суб`єктивного критерію особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (пункт 50).

Отже, відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини наявність безсторонності повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність судді є презумпцією, поки не надано доказів протилежного.

При цьому не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.

В обґрунтування заяви про відвід судді зазначено про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості та об`єктивності судді Клочка К.І., оскільки ним не вирішено справу за наявними матеріалами справи та не застосовано частину 4 статті 159 Кодексу адміністративного судовчинства України та викривлено прохальну частину позову.

Відповідно до частини першої статті 8 Кодексу адміністративного судовчинства України усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Частиною 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

За приписами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із частиною 3 статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.

Таким чином, суд зауважує, що вирішення справи за наявними матеріалами справи не звільняє суд від обов`язку вжиття визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі.

Водночас, суд зауважує, що застосування частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо кваліфікування неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин як визнання позову в силу частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України є правом, а не обов`язком суду.

За приписами частини третьої статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Оскільки заявлений позивачем відвід є безпідставним та ґрунтується на незгоді з процесуальними діями під час розгляду справи № 440/16585/23, що не може бути підставою для відводу, суддя доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу.

Виходячи з положень викладених норм, для вирішення питання про відвід судді Клочко К.І. заяву про відвід від 28 грудня 2023 року слід передати для визначення судді у порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 39, 40, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Для вирішення питання про відвід судді Клочко К.І. заяву про відвід судді від 28 грудня 2023 року передати для визначення судді у порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя К.І. Клочко