Решение № 116017443, 28.12.2023, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

28 грудня 2023 року м. Ужгород№ 260/9393/23 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просить визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 29 вересня 2023 року №072250008080 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити з 22 травня 2023 року ОСОБА_1 пенсію за віком на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з включенням до страхового стажу періоду роботи для обчислення розміру пенсії на посаді водія з 14.02.1995р. по 28.07.1997р. згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 (запис 16-17 трудової книжки).

Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що у зв`язку з досягненням пенсійного віку він звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком. Однак за результатами розгляду такої заяви у призначенні пенсії було відмовлено з мотивів відсутності необхідного страхового стажу. Так, до такого не було зараховано окремі періоди роботи з огляду на наявні недоліки у заповненні трудової книжки. З урахуванням такого рішення органу Пенсійного фонду України він подав уточнюючі довідки про спірні періоди роботи, однак за результатами їх розгляду йому повторно відмовлено у призначенні пенсії. При цьому така відмова аргументована іншими підставами, які не були вказані у попередньому рішенні. Прийняте рішення відповідач 2 аргументував наявними виправленнями в наказі про звільнення. Вважає таку відмову органу Пенсійного фонду України протиправною та такою, що порушує його право на пенсійне забезпечення.

17 листопада 2023 року відповідач 1 подав до суду відзив на позов №0700-0902-8/64613 від 15.11.2023, в якому проти заявлених позовних вимог заперечив та просив у задоволенні позову відмовити, аргументуючи безпідставністю такого. Зокрема, зазначив про правомірність відмови у призначенні пенсії з огляду на відсутність необхідного страхового стажу. Пояснив, що спірні періоди роботи не були зараховані до страхового стажу з огляду на наявні виправлення в наказі на звільнення.

04 грудня 2023 року позивач надіслав до суду відповідь на відзив, в якій з доводами відповідача 1 не погоджується. Звертає увагу суду на те, що відповідач 1 не заперечує факт прийняття його на роботу з 14.02.1995, однак заперечує щодо його звільнення з такої. Вважає, що зауваження до числа у даті наказу про звільнення не можуть слугувати підставою для спростування періодів роботи на підприємстві АТ «Славутич». При цьому зазначає, що жодних зауважень до такого періоду роботи орган Пенсійного фонду України при первинному розгляді його заяви не мав.

06 грудня 2023 року відповідач 2 подав через особистий електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» відзив на позовну заяву, в якому заявлені позовні вимоги вважає безпідставними. Так, зокрема, зазначає, що чинним законодавством визначено порядок внесення виправлень до трудової книжки. При цьому передбачено, що всі записи в трудовій книжці повинні відповідати оригіналу наказу або розпорядження. Тому для зарахування до страхового стажу позивача спірного періоду роботи йому необхідно надати уточнюючу довідку, видану на підставі первинних документів, оскільки долучені до заяви довідки спірного періоду не стосуються. При цьому вважає, що питання призначення особі пенсії віднесені до дискреційних повноважень органу Пенсійного фонду України, а тому не можуть вирішуватися судом.

Дослідивши подані сторонами документи та матеріали справи, розглянувши доводи сторін, наведені ними в письмових заявах, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 22 вересня 2023 року ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ) звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі ГУ ПФУ в Закарпатській області) із заявою про призначення пенсії за віком, до якої долучив, серед іншого, трудову книжку НОМЕР_1 від 19.06.1981.

Вказана заява позивача, відповідно до принципу екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань, була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі ГУ ПФУ в Хмельницькій області), яке рішенням №072250008080 від 29.09.2023 відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При цьому до страхового стажу не зараховано період роботи з 14.02.1995 по 28.07.1997 (за трудовою книжкою НОМЕР_1 ) з огляду на виправлення в даті наказу на звільнення.

Не погоджуючись із зазначеним рішення органу Пенсійного фонду України, з метою захисту права на пенсійне забезпечення позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Зі змісту ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 частини першої Європейської соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Ст. 46 Конституції України також передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується, в тому числі, міжнародними зобов`язаннями України.

Питання виникнення та реалізації права громадян на пенсійне забезпечення врегульоване положеннями Законів України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон №1788) та «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058) (в редакціях, чинних на момент прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону №1058, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

Так, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно ч. 1 ст. 26 Закону №1058 має право на пенсію за віком після досягнення 60 років за наявності страхового стажу 30 років.

Під «страховим стажем» згідно ч. 1 ст. 24 Закону №1058 розуміють період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону №1058, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону №1058).

Згідно до ч. 1 ст. 56 Закону №1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Положеннями ст. 62 Закону №1788 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Вказане кореспондується також з положеннями п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993р. (далі Інструкція) та п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 р.

П. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» визначено, що заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Відповідно до п. 2.2 Інструкції, до трудової книжки вносяться наступні відомості: про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіхи в роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Згідно п. 2.3 Інструкції записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (2.4 Інструкції).

Відповідно до п. 2.6 Інструкції, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

П. 2.9 Інструкції передбачено, що виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження.

Вказане кореспондується також з положеннями Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 №162 (що була чинна на момент видачі трудової книжки позивача).

Свою відмову зарахувати вказаний період роботи до страхового стажу ОСОБА_1 відповідач 2 аргументує наявністю виправлень в наказі на звільнення.

Оцінюючи правомірність такого рішення відповідача, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивач при зверненні за призначенням пенсії подав, в тому числі трудову книжку НОМЕР_2 від 19.06.1981, в якій наявні відомості про роботу ОСОБА_1 , в тому числі, в АТ «Славутич» з 14.02.1995 по 28.07.1997.

Так, відомості про прийняття та звільнення з роботи зроблені акуратно, кульковою ручкою, завірені підписом уповноваженої особи та печаткою підприємства. Дослідивши копії трудової книжки, надані позивачем та органом Пенсійного фонду України в складі відмовної пенсійної справи, суд будь-якого виправлення у записах, що стосуються спірного періоду роботи, в тому числі в наказі на звільнення, не виявив. В свою чергу відповідач 2, заперечуючи проти заявлених позовних вимог, наявність таких виправлень не довів.

Суд вважає, що враховуючи приписи ч. 2 ст. 77 КАС України, тягар доведення правомірності прийнятого рішення покладається саме на суб`єкт владних повноважень.

Як вже зазначалося вище законодавчими нормами встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. В свою чергу необхідність надання уточнюючих довідок для підтвердження страхового стажу законодавець пов`язує з відсутністю трудової книжки, необхідних записів у ній, або наявністю неправильних чи неточних записів про періоди роботи (п. 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 р.).

До такого ж висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 21 березня 2019 року у справі №227/4564/16-а.

Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо даного періоду роботи відповідачем 2 суду не надано. Більше того, розглядаючи попередню заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 17.08.2023, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області жодних зауважень щодо спірного періоду роботи не мало. Так, рішення про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 №072250008080 від 25.08.2023 було прийнято з інших мотивів, які в подальшому при поданні заяви від 22.09.2023 були усунуті.

Тому суд вважає, що трудова книжка НОМЕР_2 від 19.06.1981 є належним доказом підтвердження стажу роботи ОСОБА_1 на посаді водія в АТ «Славутич».

Більше того, суд зазначає, що обов`язок щодо повноти та правильності внесення до трудової книжки даних покладено на роботодавця, тобто на підприємство, де працювала особа.

Отже працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення його трудової книжки та бухгалтерських документів уповноваженою особою і, тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини уповноваженого органу не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії.

Така правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 21.02.2018 року у справі №687/975/17, від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а.

Право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Окрім того, суд звертає увагу відповідача 2 на те, що він, як уповноважений на призначення пенсії орган, може самостійно звертатися до підприємств з метою здійснення перевірки поданих заявником відомостей, достовірність яких ставиться під сумнів. Однак матеріали справи не містять доказів вчинення відповідачем 2 дій, що спрямовані на отримання будь-яких додаткових документів щодо підтвердження трудового стажу позивача за спірний період роботи, як і відсутні докази на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача є хибними.

З огляду на зазначене суд вважає, що період роботи ОСОБА_1 в АТ «Славутич» з 14.02.1995 по 28.07.1997 підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача при вирішенні питання про призначення пенсії.

З огляду на те, що станом на день звернення до органу Пенсійного фонду України за призначенням пенсії ОСОБА_1 виповнилося 60 років, а його страховий стаж з урахуванням встановлених судом в даній адміністративній справі обставин перевищує 30 років, передбачених ч. 1 ст. 26 Закону №1058, що є достатнім для призначення пенсії за віком, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

При цьому суд відхиляє посилання відповідача 2 на дискреційність повноважень органів Пенсійного фонду України щодо призначення пенсії, оскільки такими є повноваження, які надають певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

В даному випадку можливість вибору з кількох варіантів у відповідача 2 була відсутня, оскільки за наслідками розгляду даної справи судом було встановлено достатність страхового стажу для призначення ОСОБА_1 пенсії за віком. Будь-яких інших варіантів рішень за дотримання особою умов Закону №1058 при зверненні до органу Пенсійного фонду України за призначенням пенсії норми чинного законодавства не передбачають.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону №1058, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 досяг 60-річного віку ІНФОРМАЦІЯ_2 , а із заявою про призначення пенсії вперше звернувся 17.08.2023 (тобто в межах 3-місячного терміну), суд вважає, що пенсію позивачу слід призначити в порядку п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону №1058, а саме з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Згідно вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (місцезнаходження: пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063), Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (місцезнаходження: вул. Чекірди Гната, буд. 10, м. Хмельницький, 29000, код ЄДРПОУ 21318350) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 29 вересня 2023 року №072250008080.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити з 22 травня 2023 року пенсію за віком ОСОБА_1 на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з включенням до страхового стажу періоду роботи на посаді водія з 14.02.1995 по 28.07.1997 згідно з відомостями трудової книжки серії НОМЕР_1 .

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (місцезнаходження: вул. Чекірди Гната, буд. 10, м. Хмельницький, 29000, код ЄДРПОУ 21318350) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) 1073,60 гривень (Одна тисяча сімдесят три гривні 60 коп.) судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяР.О. Ващилін