Решение № 116017337, 28.12.2023, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

28 грудня 2023 рокум. Ужгород№ 260/4908/22

Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Микуляк П.П., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області, яким просить суд:

- зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити нарахування пенсії ОСОБА_1 з 13.10.2021 року та виплатити заборгованість по виплаті пенсії з 13.10.2021 року;

- зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області з 13.10.2021 року поставити ОСОБА_1 на облік, як пенсіонера, що має право на отримання пенсії по інвалідності згідно довідки Серії 12 ААВ №287624 до Акту огляду медико-соціальною експертною комісією;

- стягнути судові витрати.

Позовна заява мотивована тим, що позивачка згідно довідки до Акту огляду медико-соціальною експертною комісією являється інвалідом II групи, що дає її право на отримання пенсії по інвалідності.

В процесі неодноразових звернень до відповідача в 2021 р. та 2022р., щодо призначення пенсії по інвалідності позивачці відмовляли, у зв`язку із розбіжностями в документах.

В подальшому, Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області у справі №303/1037/22 від 14.03.2022 року встановлено факт належність ОСОБА_1 трудової книжки НОМЕР_1 виданої 02.03.1990 року на прізвище « ОСОБА_2 (Горцер)».

Крім того, Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області у справі №303/6797/22 від 08.11.2022 року, встановлено факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :

- диплому НОМЕР_2 від 01.03.1990, реєстраційний номер НОМЕР_3 , виданого ПТУ №20 м. Ужгород на ім`я « ОСОБА_3 »;

- архівної довідки від 21.10.2021 №723, виданої архівним відділом Мукачівської міської ради Закарпатської області;

- архівної довідки від 25.10.2021 №4216-12, виданої Ужгородським вищим професійним училищем торгівлі та технологій харчування.

Працівниками відділу обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області позивачці повідомили, що станом на листопад 2022 року у неї відсутній достатній стаж, який потрібний для оформлення пенсії.

Позивачка вважає, що дії відповідачів та прийняті ними рішення є протиправними й такими, що порушують право позивачки на її соціальний захист

Представником Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області до суду було подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги позивача вважають необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Представник відповідача зазначив, що 20 вересня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою №5931 про призначення пенсії по інвалідності відповідно до ст. 32 Закону № 1058-IV до якої додала правовстановлюючі документи.

Відповідно до Постанови правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», з 01.04.2021 органами Пенсійного фонду застосовується принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення (перерахунки) пенсій.

Нова технологія передбачає опрацювання заяв про призначення (перерахунки) пенсій бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає пенсіонер.

На підставі повного, всебічного та об`єктивного розгляду заяви №5931 від 20 вересня 2022 року та доданих до неї документів Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області відмовлено у призначенні пенсії за віком, про що винесено рішення №072050009739 від 28.09.2022 року в зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи.

З вищезгаданого рішення вбачається, що згідно наданих документів страховий стаж роботи позивачки становить 7 років 6 місяців 11 днів, що є недостатнім для призначення пенсії відповідно до ст.32 Закону №1058-ІV.

До страхового стажу не зараховано:

- період навчання з 01.09.1988р. по 01.03.1990р. згідно довідки №42 116-12 від 25.10.2021р. та періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_4 - оскільки в свідоцтві про одруження зазначене прізвище « ОСОБА_4 » не відповідає паспортним даним « ОСОБА_5 »;

- період догляду за дитиною до досягнення 3-річного віку - не надано документи про зміну прізвища дитини.

Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області відмовлено у призначенні пенсії, про що винесено рішення, а Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області лише листом №0700-0201-8/37253 від 29.09.2022р. повідомлено про відмову у призначенні пенсії.

Одночасно, відповідач просить залишити без розгляду позовні вимоги позивача за період, що виходить за межі шестимісячного терміну звернення до суду.

Представником Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області до суду було подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги позивача вважають необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Представник зазначив, що відділом перерахунків пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області в умовах екстериторіальності розглянуто звернення Позивачки від 20.09.2022 щодо призначення пенсії. Всебічно розглянувши надані Позивачкою документи було винесено рішення № 072050009739 від 28.09.2022 про відмову в призначені пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Необхідний страховий стаж визначений ст.32 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування ", для осіб з інвалідністю II групи - від 49 років до досягнення особою 53 років включно 12 років.

Відповідно до паспортних даних позивачки вік на дату звернення становить 51 років.

За результати розгляду документів, долучених до звернення за доданими документами до страхового стажу позивачки не зараховано:

- період навчання з 01.09.1988р. по 01.03.1990р. згідно довідки №42 116-12 від 25.10.2021 року та періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_4 , оскільки в свідоцтві про одруження зазначене прізвище « ОСОБА_4 » (укр. мова) не відповідає паспортним даним «ГлІба»;

- період догляду за дитиною до досягнення 3-річного віку - не надано документи про зміну прізвища дитини.

Отже, періоди роботи по трудовій книжці зарахувати до стажу роботи позивачки для призначення пенсії не має законних підстав, страховий стаж позивачки становить 7 років 6 місяці 11 днів, відтак відповідачем 28.09.2022 прийнято рішення № 072050009739 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 з дотриманням норм чинного законодавства.

Згідно ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши всі докази, які мають юридичне значення для вирішення справи і розгляду спору по суті, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 13.10.2021 року згідно довідки Серії 12 ААВ №287624 до Акту огляду медико-соціальною експертною комісією позивачці встановлено II групу інвалідності.

В подальшому, Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області у справі №303/1037/22 від 14.03.2022 року встановлено факт належність ОСОБА_1 трудової книжки НОМЕР_1 виданої 02.03.1990 року на прізвище « ОСОБА_6 ».

20 вересня 2022 року позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою про призначення пенсії по інвалідності до якої долучила: РНОКПП, паспорт, виписку з акту огляду МСЕК ААВ №287624, архівну довідку №42 від 25.10.2021 року, довідки про стаж №723 від 21.10.2021, №2 від 06.02.2022, №19 від19.09.2022, , рішення суду у справі №303/1037/22 від 14.03.2022, довідка УСЗН №333 від 19.09.2023, свідоцтва про народження дітей, свідоцтво про шлюб, трудова книжка № НОМЕР_5 .

Вказану заяву за принципом екстериторіальності було передано до Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області для розгляду.

28 вересня 2022 року Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області рішенням №072050009739 позивачці було відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності, у зв`язку з відсутністю необхідно страхового стажу.

З вказаного рішення вбачається, що до страхового стажу позивачки головним управлінням у Вінницькій області не було зараховано:

- період навчання з 01.09.1988р. по 01.03.1990р. згідно довідки №42 116-12 від 25.10.2021 року та періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_4 , оскільки в свідоцтві про одруження зазначене прізвище « ОСОБА_4 » (укр. мова) не відповідає паспортним даним «ГлІба»;

- період догляду за дитиною до досягнення 3-річного віку - не надано документи про зміну прізвища дитини.

Крім того, Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області у справі №303/6797/22 від 08.11.2022 року, встановлено факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :

- диплому НОМЕР_2 від 01.03.1990, реєстраційний номер НОМЕР_3 , виданого ПТУ №20 м. Ужгород на ім`я « ОСОБА_3 »;

- архівної довідки від 21.10.2021 №723, виданої архівним відділом Мукачівської міської ради Закарпатської області;

- архівної довідки від 25.10.2021 №4216-12, виданої Ужгородським вищим професійним училищем торгівлі та технологій харчування.

Не погодившись з рішенням щодо відмов у призначені пенсії, позивачка звернулася з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст.46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) встановлено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно із ч.2 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст.24 Закону №1058-IV).

Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, згідно ст.48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Всі записи в трудовій книжці підтверджуються у всіх розділах за час роботи на колгоспі з підписом керівника колгоспу або спеціально уповноваженого правління колгоспу особи та печатки (п.6).

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено "Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній". Пунктом 1 даного Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях № 162 від 20.06.1974р., у тому разі, коли в трудовій книжці заповнені усі сторінки відповідних розділів, вона доповнюється вкладишем. Вкладиш вшивається в трудову книжку, заповнюється і ведеться адміністрацією підприємства за місцем роботи працівника у такому самому порядку, що і трудова книжка.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.3 Порядку).

Постановою Держкомтруда СРСР від 20.06.1974 №162 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, згідно п.1.1 якої, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.

Наказом Міністерства праці України за №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.

Відповідно до пункту 1.1 "Загальні положення" Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Судом встановлено, що підставою для відмови у призначенні пенсії по інвалідності слугувала відсутність достатнього страхового стажу, оскільки відповідачем не було враховано період навчання з 01.09.1988р. по 01.03.1990р. згідно довідки №42 116-12 від 25.10.2021 року та періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_4 .

Підставою зазначеному слугувало те, що у свідоцтві про одруження зазначене прізвище « ОСОБА_4 » (укр. мова) не відповідає паспортним даним «ГлІба».

Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 1974 року №162, та Інструкція про ведення трудових книжок, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110 (далі - Інструкція №58), які містять аналогічні положення про те, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника; трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Відповідно до пунктів 2.3, 2.4, 2.8 глави 2 Інструкції №58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму. Аналогічні за змістом положення містила також Інструкція №162.

Аналіз вказаних норм свідчить, що законодавством визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку. Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством. Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено.

Із зазначеного можна зробити висновок, що обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган.

Також слід зазначити, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 року по справі №654/890/17 (провадження №К/9901/22832/18), яка в силу положень частини п`ятої статті 242 КАС України враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

В постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 (провадження №К/9901/110/17) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача її конституційного права на соціальний захист.

Отже, з вищенаведеного слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.

Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповненням роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення її трудової книжки.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

При цьому, що позивачка має відповідні записи у трудовій книжці та ці записи є належними та допустимим доказами для підтвердження її трудового стажу.

Крім того, Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області у справі №303/1037/22 від 14.03.2022 року встановлено факт належність ОСОБА_1 трудової книжки НОМЕР_4 виданої 02.03.1990 року на прізвище « ОСОБА_2 (Горцер)». Рішення набрало законної сили 14 квітня 2022 року.

Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За таких обставин суд приходить до переконання, що неправильно записане прізвище позивачки не може бути підставою неврахування періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії по інвалідності, оскільки позивач не може відповідати за правильність оформлення трудової книжки і відповідність дотримання вимог законодавства на підприємстві.

Щодо відмови у зарахуванні Головним управлінням Пенсійного фонду України в Вінницькій області період навчання позивачки з 01.09.1988 по 01.03.1990 у професійно-технічному училищі №20 м. Ужгород, суд зазначає наступне.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області у справі №303/6797/22 від 08.11.2022 року, встановлено факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :

- диплому НОМЕР_2 від 01.03.1990, реєстраційний номер НОМЕР_3 , виданого ПТУ №20 м. Ужгород на ім`я « ОСОБА_3 »;

- архівної довідки від 21.10.2021 №723, виданої архівним відділом Мукачівської міської ради Закарпатської області;

- архівної довідки від 25.10.2021 №4216-12, виданої Ужгородським вищим професійним училищем торгівлі та технологій харчування.

Відтак у Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області відсутні підстави, щодо не врахування період навчання позивачки з 01.09.1988 по 01.03.1990 року у професійно-технічному училищі №20 м. Ужгород

Згідно ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996 р., ратифікована Законом України №137-V від 14.09.2006 р., яка набрала чинності з 01.02.2007 р. (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складової частини права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

При цьому, право на отримання пенсії є об`єктом захисту за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. (далі - Конвенція).

Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 (далі Порядок №22-1) органом, що приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії є відповідні управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, а також у місті та районі.

Порядком №22-1 встановлено, що орган, який призначає пенсію, надає допомогу особам, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії шляхом: доведення до відому заявника переліку відсутніх документів які йому слід подати; або шляхом витребування від підприємств, установ та організацій в тому рахунку і від (архівних установ, контролюючих органів) подання додаткових документів, яких не вистачає.

Такий підхід узгоджується із нормою ч.1 ст.3 Конституції України, відповідно до якої саме людина, визнається в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до цієї Конституційної норми, діяльність органів державної влади, зокрема Пенсійного фонду України, повинна бути спрямована на сприяння у реалізації прав людини, а не на обмеження таких прав із формальних підстав.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують, як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Згідно з пунктом 71 вказаного рішення державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Також, суд зазначає, що орган, який призначає пенсію перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особі, даних паспорта і документів про стаж, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, фіксує і засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію за наявності сумнівів має право вимагати від фізичної особи дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і поданих документів.

Однак, як встановлено судом, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Вінницькій області не здійснено жодних дій на отримання відомостей або додаткових документів, на підставі яких можна було б переконатися у достовірності поданих документів.

З наведеного можна дійти висновку, що у випадку якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з`ясування спірних обставини, повідомити позивача про те, які документи необхідно подати додатково, в тому числі запропонувати йому надати інформацію щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

За таких обставин, суд вважає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Вінницькій області протиправно прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії по інвалідності, оскільки у позивачки, на момент звернення із заявою був наявний необхідний страховий стаж для призначення пенсії по інвалідності.

Одночасно із заявлених позовних вимог вбачається, що позивач просить суд зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити нарахування та виплатити заборгованість пенсії з 13.10.2021 року, а також поставити ОСОБА_1 на облік, як пенсіонера, що має право на отримання пенсії по інвалідності.

Підчас дослідження матеріалів справи, судом було встановлено, що позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області тільки 20 вересня 2022 року із заявою про призначення пенсії по інвалідності.

13 жовтня 2021 року позивачці було встановлено II групу інвалідності.

Суд зазначає, що право на виплату пенсії у позивачки виникає після звернення із заявою до органів пенсійного фонду про призначення пенсії, а не після встановлення групи інвалідності.

Щодо зобов`язання поставити позивачку на облік, як пенсіонера, що має право на отримання пенсії по інвалідності, суд зазначає, що відповідачами не оспорюється право позивачки на пенсію по інвалідності.

28 вересня 2022 року Головним управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області було відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності, у зв`язку з відсутністю необхідно страхового стажу.

Відтак, спірним питанням у дані справі являється наявність необхідного страхового стажу позивачки для призначення пенсії по інвалідності.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Згідно ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, що діяли як офіційні особи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності.

За результатами розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що з 20 вересня 2022 року (дата звернення до пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії по інвалідності) у позивачки виникли підстави для призначення та виплати пенсії, тому з метою ефективного захисту прав пенсіонера від порушень з боку суб`єкта владних повноважень, керуючись ч.2 ст.9 КАС України, суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог та задовольнити позов шляхом визнання протиправним та скасування Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії по інвалідності №072050009739 від 28.09.2022 року, зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу, який дає право на пенсію по інвалідності періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_4 від 02 березня 1990 року, а також період навчання з 01.09.1988р. по 01.03.1990р. в професійно-технічному училищі №20 м. Ужгород, зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності з дати звернення за її призначенням - з 20 вересня 2022 року.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч.1 ст.72 КАС України, доказами у справі є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, враховуючи принципи адміністративного судочинства та з огляду на положення ч. 2 ст. 77 КАС України, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.1ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сума судового збору сплачена позивачем при поданні позовної заяви підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст.5, 19, 77, 139, 243, 246 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії по інвалідності №072050009739 від 28.09.2022 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу, який дає право на пенсію по інвалідності періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_4 від 02 березня 1990 року, а також період навчання з 01.09.1988р. по 01.03.1990р. в професійно-технічному училищі №20 м. Ужгород.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності з дати звернення за її призначенням - з 20 вересня 2022 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області (ЄДРПОУ 13322403) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) судовий збір у розмірі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві гривні сорок копійок).

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.255 КАС України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяП.П.Микуляк