Решение № 115991074, 27.11.2023, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/5427/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2023 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Позарецької С.М.,

при секретарі Щокань В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з майна, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Колєсніка Віталія Анатолійовича, звернулася у Придніпровський районний суд м.Черкаси з позовом до Другого відділу державної виконавчої служби у містіЧеркаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про зняття арешту з майна.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що їй на праві приватної власності належить 1/2частки квартири АДРЕСА_1 . Право власності набуте на підставі свідоцтва про право власності на житло, видане Придніпровським райвиконкомом 22.02.2006, згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» та рішенням від 15.02.2006 № 42.

Як зазначено, маючи намір здійснити нотаріальні дії щодо своєї частки у квартирі, їй стало відомо, що на квартиру АДРЕСА_1 накладено арешт. Так, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за №342280407 від 10.08.2023, на квартиру АДРЕСА_1 , постановою Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА 962985 від 22.04.2009, накладено арешт на 1/2частки зазначеної квартири, особа, майно якої обтяжується ОСОБА_1 .

Позивач також вказує, що 18.07.2023 вона звернулася до Другого відділу державної виконавчої служби у м.Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) із заявою про зняття арешту з квартири АДРЕСА_1 , але отримала відмову.

Таким чином, позивач просить суд зобов`язати Другий відділ державної виконавчої служби у м.Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) зняти арешт з квартири АДРЕСА_1 , який накладено у межах виконавчого провадження Придніпровським відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції, на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження серії АА №962985 від 22.04.2009, реєстраційний номер обтяження: 8674684 від 27.04.2009. Крім того, просить судовий збір та витрати на правничу допомогу стягнути з відповідача на свою користь.

Ухвалою суду від 11.09.2023, після усунення недоліків, позовну заяву прийнято, відкрито провадження по справі та призначено її до судового розгляду за правилами загального позовного провадження. Сторонам встановлено строки для подачі заяв по справі.

03.10.2023 в.о. начальника Другого відділу державної виконавчої служби у м.Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) КупчинО. подано до суд відзив на позовну заяву. Так, просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки Другий відділ державної виконавчої служби у м.Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) не є ні боржником, ні особою, в інтересах якої накладено арешт на спірне нерухоме майно, а тому, з врахуванням зазначених вище обставин, за визначеного кола учасників судового процесу, позовні вимоги Другого відділу державної виконавчої служби у м.Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) задоволенню не підлягають з підстав пред`явлення позову до неналежного відповідача.

13.10.2023 позивачем подано відповідь на відзив, у якому вказує, що вона не має будь-якої іншої можливості для захисту її порушених прав, ніж як звернутися із позовом до Другого відділу державної виконавчої служби у м.Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) у порядку цивільного судочинства, для поновлення своїх порушених справ у частині скасування арешту майна, яке їй належить. Так, звертає увагу на те, що її представником вчинялося ряд певних дій із самостійного встановлення особи, в інтересах якої міг бути накладений арешт, а саме це адвокатські запити до ГУ ДПС у Черкаській області, Придніпровського районного суду м. Черкаси, ГУНП в Черкаській області, КП «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації», Державного підприємства Черкаська філія «Національні інформаційні системи». Із всіх зазначених органів отримано дані про відсутність у них будь-яких відомостей, які б свідчили про наявність будь-яких її зобов`язань, або інформації про особу, в інтересах якої міг бути накладений арешт на майно. Таким чином, просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заперечення на відповідь на відзив подані не були.

Ухвалою суду від 08.11.2023 закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат КолєснікВ.А., не з`явилися, хоча повідомлялися судом про час, дату та місце розгляду справи у встановленому законом порядку. Разом з тим, 27.11.2023 представником позивача адвокатом КолєснікомВ.А., подано до суду заяву з проханням проводити розгляд справи без участі сторони позивача. Позовні вимоги підтримав та просив задовольнити у повному обсязі. Крім того, зазначив, що судові витрати позивач залишає за собою.

У судове засідання представник відповідача Другого відділу державної виконавчої служби у м.Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) не з`явився, хоча повідомлявся судом про час, дату та місце розгляду справи у встановленому законом порядку. 24.11.2023 до суду надійшла заява начальника відділу ГорохВ. від 24.11.2023 про розгляд справи без участі їхнього представника з урахуванням поданого відзиву на позов.

Враховуючи думку учасників справи та їхніх представників, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об`єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив такі обставини та дійшов до таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні, позивачу ОСОБА_1 та члену її сім`ї ОСОБА_2 на праві приватної спільної часткової власності належить квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності серії НОМЕР_1 від 22.02.2006, яке видане Придніпровським райвиконкомом згідно з рішенням №42 від 15.02.2006.

Відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №13177367 від 10.01.2007, виданого КП«Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації», квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 (розмір частки 1/2) та ОСОБА_2 (розмір частки 1/2).

Крім того, судом встановлено, що відповідно до інформації з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (інформаційна довідка №342280407 від 10.08.2023) постановою Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серіїАА №962985 від 22.04.2009, накладено арешт на 1/2частки квартири АДРЕСА_1 (власник- ОСОБА_1 , тип обтяження арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження- 8674684).

18.07.2023 позивач звернулася у Другий відділ державної виконавчої служби у м.Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) із заявою про зняття арешту з квартири АДРЕСА_1

01.08.2023 Другим відділом державної виконавчої служби у м.Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) позивачу надано відповідь №24822/26.21-47/ НОМЕР_2 про відмову у задоволенні її заяви. Так, вказано, що відповідно до даних Державного реєстру виконавчих проваджень відсутня інформація про виконавчі провадження, де боржником є ОСОБА_1 . До того ж, зазначено, що відповідно до правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби становить три роки. Встановити, з метою забезпечення яких саме виконавчих документів, накладено арешт на майно боржника не можливо, так як термін зберігання виконавчих проваджень закінчився. Протягом 2009року реєстрація виконавчих документів згідно з Інструкцією з діловодства в органах державної виконавчої служби, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 05.07.1999 №470/7, здійснювалась в Журналі реєстрації вхідних документів про відкриття виконавчого провадження, журналах обліку виконавчих проваджень, переданих державному виконавцеві та з метою спрощення процедури пошуку виконавчих проваджень допускалося ведення алфавітного покажчика виконавчих проваджень. Відповідні журнали Придніпровським відділом державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції знищено у зв`язку з закінченням терміну зберігання.

Під час розгляду справи судом також встановлено, що згідно з обліками УІАП ГУНП в Черкаській області гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з 01.01.2007 по 24.04.2009 до адміністративної відповідальності на території Черкаської області не притягувалась (лист від 15.09.2023 №27/К-9АЗ). Відповідно до інформації, наданої ГУ ДПС у Черкаській області від 19.09.2023 №16417/6/23-00-13-04-06, гр. ОСОБА_1 в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна та в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна податкові застави ГУ ДПС у Черкаській області відсутні. Також, як вбачається з відповіді Придніпровського районного суду м.Черкаси від 14.09.2023 №1.6.1/80/23-Вих., відповідно до обліково-статистичних даних за 01.01.2007 по 22.04.2009, цивільних проваджень відносно ОСОБА_1 на розгляд до Придніпровського районного суду м.Черкаси не надходило.

Крім того, встановлено, що на час розгляду справи відкритих виконавчих проваджень щодо ОСОБА_1 немає.

На сьогоднішній день арешт на майно, а саме на 1/2частки квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 , що накладений постановою Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серіїАА №962985 від 22.04.2009, не скасований.

За таких обставин, на думку суду, наявність арешту на майно ОСОБА_1 порушує її права на вільне розпорядження належним їй нерухомим майном.

Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України). Способи захисту визначені ст.16 ЦК України.

За приписами ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч.3, 4 ст.77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.78 ЦПК України).

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950року, ратифікованого Верховною Радою України 17.07.1997 (Закон №475/97-ВР), визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Крім цього, зміст цього конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді Рішень Європейського Суду з прав людини. Так, у Рішенні Європейського суду від 29.11.1991 у справі «Пайн Велів Девелопментс ЛТД» проти Ірландії» зазначається, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користуватися своєю власністю.

Відповідно до статті 41 Конституції України та пункту 2 частини першої статті 3, статті321 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.

За положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції Закону від 21.04.1999 № 606-XIV, який був чинним до 05.01.2017, зокрема, станом на час винесення постанови про арешт майна) у разі закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 40-1 цього Закону, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку з завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. Якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.

Згідно зч.ч.1,2ст.40Закону України«Про виконавчепровадження» від02.06.2016,у разізакінчення виконавчогопровадження (крімзакінчення виконавчогопровадження засудовим рішенням,винесеним упорядку забезпеченняпозову чивжиття запобіжнихзаходів,а також,крім випадківнестягнення виконавчогозбору абовитрат виконавчогопровадження,нестягнення основноївинагороди приватнимвиконавцем),повернення виконавчогодокумента досуду,який йоговидав,арешт,накладений намайно (кошти)боржника,знімається,відомості проборжника виключаютьсяз Єдиногореєстру боржників,скасовуються іншівжиті виконавцемзаходи щодовиконання рішення,а такожпроводяться іншінеобхідні діїу зв`язкуіз закінченнямвиконавчого провадження. Виконавчепровадження,щодо якоговинесено постановупро йогозакінчення,не можебути розпочатезнову,крім випадків,передбачених цимЗаконом. Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Відповідно доположень частинипершої тадругої статті56Закону України«Про виконавчепровадження»,арешт майна(коштів)боржника застосовуєтьсядля забезпеченняреального виконаннярішення. Арештна майно(кошти)боржника накладаєтьсявиконавцем шляхомвинесення постановипро арештмайна (коштів)боржника абопро описта арештмайна (коштів)боржника. Арештна рухомемайно,що непідлягає державнійреєстрації,накладається виконавцемлише післяпроведення йогоопису. Постановапро арештмайна (коштів)боржника виноситьсявиконавцем підчас відкриттявиконавчого провадженнята непізніше наступногоробочого дняпісля виявленнямайна. Виконавецьза потребиможе обмежитиправо користуваннямайном,здійснити опечатуванняабо вилученняйого уборжника тапередати назберігання іншимособам,про щовін виноситьпостанову абозазначає обмеженняв постановіпро арешт.Вид,обсяг істрок обмеженнявстановлюються виконавцему кожномуконкретному випадкуз урахуваннямвластивостей майна,його значеннядля власникачи володільця,необхідності використаннята іншихобставин. Наявність накладеного виконавцем у процесі виконавчого провадження арешту державного або комунального майна, крім арешту, накладеного у кримінальному провадженні, не перешкоджає продажу шляхом приватизації єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства, до складу якого входить таке майно.

Як зазначеноу статті59Закону України«Про виконавчепровадження»,особа,яка вважає,що майно,на якенакладено арешт,належить їй,а неборжникові,може звернутисядо судуз позовомпро визнанняправа власностіна цемайно іпро зняттяз ньогоарешту. Уразі набраннязаконної силисудовим рішеннямпро зняттяарешту змайна боржникаарешт зтакого майназнімається згідноз постановоювиконавця непізніше наступногодня,коли йомустало відомопро такіобставини. Виконавецьзобов`язаний знятиарешт зкоштів нарахунку боржниката/абоз електроннихгрошей,які знаходятьсяна електроннихгаманцях вемітентах електроннихгрошей,не пізнішенаступного робочогодня здня надходженнявід банку,небанківських надавачівплатіжних послугдокументів,які підтверджують,що накошти,які знаходятьсяна рахунку,заборонено звертатистягнення згідноіз цимЗаконом,а такожу випадку,передбаченому пунктами10,15частини першоїстатті34цього Закону. У разівиявлення порушенняпорядку накладенняарешту,встановленого цимЗаконом,арешт змайна боржниказнімається згідноз постановоюначальника відповідноговідділу державноївиконавчої служби,якому безпосередньопідпорядкований державнийвиконавець. Підставамидля зняттявиконавцем арештуз усьогомайна (коштів)боржника абойого частиниє: 1)отриманнявиконавцем документальногопідтвердження,що рахунокборжника маєспеціальний режимвикористання та/абозвернення стягненняна такікошти забороненозаконом; 2)надходженняна рахунокоргану державноївиконавчої служби,рахунок приватноговиконавця сумикоштів,стягнених зборжника (утому числівід реалізаціїмайна боржника),необхідної длязадоволення вимогусіх стягувачів,стягнення виконавчогозбору,витрат виконавчогопровадження таштрафів,накладених наборжника; 3)отриманнявиконавцем документів,що підтверджуютьпро повнийрозрахунок запридбане майнона електроннихторгах; 4)наявністьписьмового висновкуексперта,суб`єкта оціночноїдіяльності -суб`єкта господарюваннящодо неможливостічи недоцільностіреалізації арештованогомайна боржникау зв`язкуіз значнимступенем йогозношення,пошкодженням; 5)відсутністьу строкдо 10робочих днівз дняотримання повідомленнявиконавця,зазначеного участині шостійстатті61цього Закону,письмової заявистягувача пройого бажаннязалишити засобою нереалізованемайно; 6)отриманнявиконавцем судовогорішення проскасування заходівзабезпечення позову; 7)погашеннязаборгованості ізсплати періодичнихплатежів,якщо виконаннярішення можебути забезпеченов іншийспосіб,ніж зверненнястягнення намайно боржника; 8)отриманнявиконавцем документальногопідтвердження наявностіна одномучи кількохрахунках боржникакоштів,достатніх длявиконання рішенняпро забезпеченняпозову; 9)підстави, передбачені пунктом 1-2 розділуXIII"Прикінцевіта перехідніположення"цього Закону; 10)отриманнявиконавцем відДержавного концерну"Укроборонпром",акціонерного товариства,створеного шляхомперетворення Державногоконцерну "Укроборонпром",державного унітарногопідприємства,у томучислі казенногопідприємства,яке єучасником Державногоконцерну "Укроборонпром"або намомент припиненняДержавного концерну"Укроборонпром"було йогоучасником,господарського товариства,визначеногочастиною першоюстатті1Закону України"Проособливості реформуванняпідприємств оборонно-промисловогокомплексу державноїформи власності",звернення прозняття арештув порядку,передбаченомустаттею 11ЗаконуУкраїни "Проособливості реформуванняпідприємств оборонно-промисловогокомплексу державноїформи власності". У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Суд враховує, що застосування державними виконавцями наданого їм широкого кола повноважень та законодавчо визначених механізмів, спрямованих на виконання судових рішень, входить до їх обов`язків, визначених статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження», щодо вжиття передбачених цим Законом заходів для неупередженого, ефективного, своєчасного і повного вчинення виконавчих дій.

Аналіз норм Закону України «Про виконавче провадження» щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.

Водночас у разі повного виконання виконавчого документа та сплати витрат, пов`язаних з його примусовим виконанням, підстави для збереження чинності арешту майна боржника відсутні.

Законом України«Про виконавчепровадження» не врегульовано правовідносини щодо припинення заходів примусового виконання виконавчого документа у зв`язку з його добровільним виконанням.

За частиною першою статті 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє,користується,розпоряджається своїммайном навласний розсуд. Власникмає правовчиняти щодосвого майнабудь-якідії,які несуперечать закону(ч.ч.1,2ст.319ЦК України).Відповідно достатті 328ЦК України,право власностінабувається напідставах,що незаборонені законом,зокрема ізправочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі статтею 321 ЦК Україниправо власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу. Вказані норми визначають непорушність права власності (у тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормамКонституції України та Конвенції.

Суд звертає увагу на те, що гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, що унеможливлює вільно володіти, користуватись та розпоряджуватись ним.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов`язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей. Суд повинен реалізовувати своє основне завдання (стаття2 ЦПК України), а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Отже, судом встановлено, що наявністю в Єдиному реєстрі заборонвідчуження об`єктівнерухомого майна відомостей про обтяження майна, а саме: арешт нерухомого майна (реєстраційний номер обтяження 8674684; підстава обтяження постанова Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серіїАА №962985 від 22.04.2009), порушується право власності позивача на вільне розпорядження майном.

Як на думку суду, на даний час державний виконавець та начальник відділу державної виконавчої служби, відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», не можуть прийняти рішення у межах виконавчого провадження про скасування відповідної постанови, а тому суд вважає, що позовні вимоги про зняття арешту з майна підлягають до задоволення, оскільки іншим шляхом поновити порушене право позивача неможливо. Наявність протягом тривалого часу нескасованих арештів на майно боржника, за умови відсутності виконавчих проваджень та майнових претензій з боку стягувачів,- є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Виходячи з системного аналізу ст. ст. 15, 16 ЦК України та ст.4 ЦПК України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Тобто, відповідно до ЦПК України обов`язок доведення факту порушення або оспорювання прав і охоронюваних інтересів покладено саме на позивача, а відсутність порушеного права встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Разом з тим, з урахуванням практики ЄСПЛ (пункт 145 рішення від 15.11.1996 у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, заява №22414/93) та пункт75 рішення від 05.04.2005 у справі Афанасьєв проти України (заява №38722/02) судом враховано, що у кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення- гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту).

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При цьому, суд враховує норми ст.5 ЦПК України, за якими передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Крім того, при прийнятті вказаного судового рішення судом враховуються висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 01.11.2021 у справі № 21/170-08, від 03.11.2021 у справі №161/14034/20, від 22.12.2021 у справі №645/6694/15-ц, від 13.07.2022 у справі №2/0301/806/11.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які покликалася сторона позивача та сторона відповідача, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими у судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, а саме слід зняти арешт з 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 (власник ОСОБА_1 ), який накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серія АА №962985 від 22.04.2009, реєстраційний номер обтяження: 8674684. В іншій частині вимог щодо зобов`язання відповідача вчинити певні дії, слід відмовити, оскільки будь-які дані про виконавчі провадження щодо боржника ОСОБА_1 відсутні, державний виконавець при відсутності відкритого виконавчого провадження, позбавлений можливості вчинити дії щодо зняття арешту з нерухомого майна.

Щодо розподілу судових витрат, то відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Разом з тим, судові витрати слід залишити за позивачем, враховуючи її заяву, висвітлену під час розгляду справи її представником, а тому відсутні підстави для стягнення їх з відповідача.

На підставі викладеного та, керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-83, 141, 259, 268 ЦПК України суд,-

в и р і ш и в :

Позовні вимоги задовольнити.

Зняти арешт з 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 (власник ОСОБА_1 ), який накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серія АА №962985 від 22.04.2009, реєстраційний номер обтяження: 8674684.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складений 08.12.2023.

Головуючий: С. М. Позарецька