Решение № 115916451, 23.10.2023, Ружинський районний суд Житомирської області

Справа № 291/698/20

2/291/13/23

У К Р А Ї Н А

Ружинський районний суд Житомирської області

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

23 жовтня 2023 року

Ружинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого - судді Митюк О.В.,

за участю секретаря судового засідання Герасимчук Н.П., Колесник Р.Ю.,

прокурора Афійчука Ю.М.

представника відповідача ОСОБА_1 ,

представника третьої особи Черниша О.М.,

розглянувши в судовому засіданні в смт.Ружин цивільну справу за позовом

Заступника керівника Бердичівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави до Вчорайшенської сільської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Фермерське господарство «Лебединський О.В.», Державний реєстратор Вільської сільської ради Черняхівського району Житомирської області Назімова Катерина Сергіївна про визнання незаконними та скасування рішень сесії, скасування запису про проведення державної реєстрації права спільної сумісної власності,-

в с т а н о в и в:

Заступника керівника Бердичівської окружної прокуратури Житомирської області який діє в інтересах держави звернувся до суду з позовом до Вчорайшенської сільської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Фермерське господарство «Лебединський О.В.», Державний реєстратор Вільської сільської ради Черняхівського району Житомирської області Назімова Катерина Сергіївна про визнання незаконними та скасування рішень сесії, скасування запису про проведення державної реєстрації права спільної сумісної власності. Позовні вимоги мотивує тим, що рішенням 11 позачергової сесії Вчорайшенської сільської ради №372 від 24.10.2019 передано ОСОБА_2 , ОСОБА_3 безоплатно у спільну сумісну власність земельну ділянку площею 9,0010 га за кадастровим номером 1825284400:06:000:0077 для ведення фермерського господарства, яка знаходиться на території Малочернявського старостинського округу Вчорайшенської сільської ради за межами населених пунктів. 14.11.2019 державним реєстратором Вільської сільської ради Черняхівського району Житомирської області на підставі вказаного рішення сесії Вчорайшенської сільської ради проведено державну реєстрацію права спільної сумісної власності за вищевказаними особами на земельну ділянку площею 9,0010 га. Вважає, що вищевказане рішення сесії Вчорайшенської сільської ради про відведення у спільну сумісну власність земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства є незаконним, прийняте в порушення вимог земельного законодавства та підлягають скасуванню, а спірна земельна ділянка підлягає поверненню в комунальну власність.

Прокурор в судовому засіданні підтримав позов з підстав викладених в позові та просив суд його задовольнити.

Відповідач - Вчорайшенська сільська рада в судове засідання не з`явилася, належним чином повідомлена про дату, час, місце розгляду справи. Подала відзив на позов в якому просила відмовити в задоволенні позову посилаючись на те, що Вчорайшенська сільська рада передаючи у власність земельні ділянки членам ФГ «Лебединський О.В.» цілком законно розпорядився земельними ділянками комунальної власності, які не належали та не належать будь-яким іншим особам, а відтак рішення №372 від 24.10.2019 року жодним чином не порушує права держави, суспільства чи територіальної громади та третіх осіб щодо володіння, користування чи розпорядження належними їм земельними ділянками. Крім того вважає, що у позивача відсутні правові підстави щодо звернення до суду в інтересах держави з підстав наведених в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про дату, час, місце розгляду справи. Представник відповідача подала до суду письмові пояснення, які просив врахувати при розгляді справи по суті. В задоволенні позову просила відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення позовних вимог позивача за безпідставністю.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, належним чином повідомлена про дату, час, місце розгляду справи. Відзив на позов до суду не подала.

Представник третьої особи Фермерського господарства «Лебединський О.В.» в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення позовних вимог позивача за безпідставністю, посилаючись на письмові пояснення, які було додано до позовної заяви.

Представник третьої особи - Державного реєстратора Вільської сільської ради Черняхівського району Житомирської області Назімова Катерина Сергіївна в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлена про дату, час, місце розгляду справи

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази встановив наступне.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Судом встановлено, що рішенням 11 позачергової сесії Вчорайшенської сільської ради №372 від 24.10.2019 передано ОСОБА_2 , ОСОБА_3 безоплатно у спільну сумісну власність земельну ділянку площею 9,0010 га за кадастровим номером 1825284400:06:000:0077 для ведення фермерського господарства, яка знаходиться на території Малочернявського старостинського округу Вчорайшенської сільської ради за межами населених пунктів (т.1 а.с.20).

14.11.2019 державним реєстратором Вільської сільської ради Черняхівського району Житомирської області Назімовою К.С. на підставі вказаного рішення сесії Вчорайшенської сільської ради проведено державну реєстрацію права спільної сумісної власності за вищевказаними особами на земельну ділянку площею 9,0010 га за кадастровим номером 1825284400:06:000:0077 (номер запису про право власності за №34199235) (т.1 а.с.34).

Згідно приписів ст. ст. 19, 144 Конституції України, ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до п. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Так, за змістом ст. 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною 1 статті 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

В силу положень пункту "а" частини 3 статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються громадянам у власність та надаються у користування для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Крім того, частиною 2 статті 31 ЗК України визначено, що громадяни-члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Отже, законом передбачено право громадян України на безоплатне набуття у власність земельних ділянок для ведення фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю) із земель державної та комунальної власності сільськогосподарського призначення.

Згідно з частиною 1 статті 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами регламентований главою 19 ЗК України.

Відповідно до частини 3 статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам визначені у статті 121 ЗК України. Відповідно до частини 1 цієї статті громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульовано статтею 118 ЗК України.

Відповідно до частин 6,7 ст.118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснення сторін, 21.10.2019 до Вчорайшенської сільської ради звернувся з клопотанням ОСОБА_2 про передачу йому безоплатно у власність земельну ділянку (частину земельної ділянки), в розмірі земельної частки (паю) визначеної на території Вчорайшенської сільської ради, яка розташована в межах земельної ділянки для ведення фермерського господарства площею 9,0017 га, кадастровий номер 1825284400:06:000:0077, із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Вчорайшейської сільської ради, Ружинського району, Житомирської області. В клопотанні зазначив, що він не заперечує та дає згоду на отримання у спільну сумісну власність такої земельної ділянки разом із громадянкою ОСОБА_3 . До клопотання додано: паспорт, ідентифікаційний код вищевказаних осіб, графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, копія документів, що посвідчують досвід роботи вказаних осіб у сільському господарстві, наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі, довідка Вчорайшенської сільської ради про розмір земельної частки (паю), розрахунок кількості співвласників.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3 в порушення вимог ч. 6 ст. 118 ЗК України з клопотанням щодо надання їй земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства не зверталася.

Крім того, до клопотання поданого від імені ОСОБА_2 до Вчорайшенської сільської ради, останній не надав жодних довіреностей на здійснення представництва інтересів ОСОБА_3 при реалізації її права на отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства.

Відповідно оскаржуваного рішення у спільну власність ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 передано земельну ділянку площею 9,0017 га, з розрахунку розміру земельної частки (паю) визначенної для членів КСП «Першотравневе» на території Малочернявського старостинського округу Вчорайшенської сільської ради (5,51 га в умовних кадастрових гектарах).

При цьому розмір земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство, визначається по кожному підприємству шляхом поділу земель, котрі підлягали паюванню, на кількість осіб, що мали право на одержання земельної частки (паю), відповідно до Указу Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" від 08.08.95 N 720/95.

Так, на території Вчорайшенської сільської ради, згідно інформації Відділу в Ружинському районі Головного Управління Держгеокадастру в Житомирській області, знаходиться 10 реформованих колективних сільськогосподарських підприємств.

Разом із тим, сільською радою при прийнятті оскаржуваного рішення не враховано, розмір земельної частки (паю), який визначається як середній по цих підприємствах.

Рішенням 11 позачергової сесії Вчорайшенської сільської ради №372 від 24.10.2019 передано ОСОБА_2 , ОСОБА_3 земельну ділянку площею 9,0010 га за кадастровим номером 1825284400:06:000:0077 для ведення фермерського господарства, яка знаходиться на території Малочернявського старостинського округу Вчорайшенської сільської ради за межами населених пунктів безоплатно у спільну сумісну власність.

Водночас, відповідно до ст. 89 Земельного кодексу у спільній сумісній власності земельна ділянка може перебувати у власності подружжя, членів фермерських господарств, особистих селянських господарств, співвласників житлових будинків. Ця правова норма містить вичерпний перелік підстав перебування земельних ділянок на праві спільної сумісної власності.

Так відповідно ст. 118 Земельного кодексу України, ст. 121 Земельного кодексу України при реалізації права безоплатної приватизації земельних ділянок в т.ч для ведення фермерського господарства земельні ділянки набуваються кожним окремим громадянином в їх приватну власність в межах норм визначених по кожному виду землекористування.

Правова позиція щодо набуття громадянином саме особистої приватної власності на земельну ділянку при реалізації права на безоплатну приватизацію міститься також в роз`ясненнях Верховного Суду України від 29.10.2008 р., № 19-3767/0/8-08, згідно з яким земельна ділянка, право власності на яку було набуто шляхом приватизації, є особистою приватною власністю того із подружжя, якому вона безоплатно була передана у власність, та не є спільною сумісною власністю подружжя.

Можливість набуття лише права приватної власності при приватизації земельних ділянок для ведення фермерського господарства закріплено у статті 31 ЗК України, згідно якої землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності.

Пунктом «в» частини 3 статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

За таких обставин реалізація права на приватизацію земельної ділянки передбачає набуття права приватної власності кожного окремого громадянина у межах норм установлених ЗК для окремого громадянина. Тобто, Земельний кодекс України не передбачає можливість одержання громадянами у спільну сумісну власність земельних ділянок для ведення фермерського господарства шляхом їх безоплатної приватизації.

Таким чином сформована на час прийняття оскаржуваного рішення спірна земельна ділянка з кадастровим номером 1825284400:06:000:0077 площею 9,0010 га підлягала поділу в межах визначених норм приватизації на кожного окремого громадянина, які звернулися з клопотанням про безоплатну передачу земельних ділянок..

За ст. 79-1 ЗК України, формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Стаття 118 ЗК України не містить виключень щодо необхідності розроблення та затвердження документації із землеустрою щодо сформованих чи несформованих земельних ділянок при реалізації прав громадян на безоплатну приватизацію земельних ділянок. За таких обставин, встановлена нею процедура одержання безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності громадянами поширюється як на земельні ділянки які на момент подання клопотання не є сформованими як об`єкти земельних правовідносин, так і на земельні ділянки, які в процесі набуття прав на них формуються шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок.

Згідно з пунктом «в» частини першої статті 20 Закону України «Про землеустрій» землеустрій проводиться в обов`язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності у разі надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок.

Відповідно до статті 50 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок.

Однак, як встановлено в судовому засіданні, відповідачем прийнято рішення про передачу у власність земельної ділянки через 3 дні після надходження клопотання та без розроблення проекту землеустрою та його затвердження.

Статтею 7 Закону України "Про фермерське господарство" закріплено, що надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Згідно статті 32 ЗК України, передбачено можливість передання громадянам України - членам фермерських господарств безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Дія частини першої цієї статті не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай).

Так, частиною 1 та 2 статті 13 Закону України "Про фермерське господарство" визначено, що члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю).

Відповідно до статті 1 цього Закону фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа або фізична особа - підприємець

Таким чином, відповідно до вимог законодавства, одними з обов`язкових умов для одержання безоплатно у власність земельної ділянки є членство у фермерському господарстві та наявність родинних зв`язків.

Крім того, обов`язковість створення фермерського господарства або бути членом фермерського господарства на час відведення фізичній особі земельної ділянки у приватну власність для ведення фермерського господарства свідчить, як вже зазначено раніше, норма п.а ч.1 ст.121 ЗК України, яка передбачає, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство.

Враховуючи ту обставину, що на час прийняття оскаржуваного рішення жоден із відповідачів не створили та не зареєстрували фермерське господарство, не були членами фермерського господарства, передача земельної ділянки здійснено з порушенням вимог законодавства.

Аналіз вищевказаних норм законодавства свідчить, що рішення сесії Вчорайшенської сільської ради про передачу у спільну сумісну власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства прийняте в порушення вимог вищевказаного законодавства, у зв`язку з цим підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» однією із засад державної реєстрації прав на нерухоме майно є внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.

Відповідно дост. 2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень`державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 1ст. 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», передбачено, що за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

Відповідно до п. 2 ч. 3ст. 10 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Згідно п. 4 ч. 3ст. 10 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи. Отримані відомості долучаються до відповідної заяви, зареєстрованої у Державному реєстрі прав. Перелік державних електронних інформаційних ресурсів, які використовуються для проведення реєстраційних дій, визначається Кабінетом Міністрів України в Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Особливості процедури державної реєстрації прав власності на нерухоме майно зазначені Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженихпостановою КМУ № 1127 від 25 грудня 2015 року.

Відповідно до п. 40 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», іншими законами України та цим Порядком, крім випадку, передбаченого абзацом другим цього пункту.

Прокурором заявлено також позовну вимогу про скасування запису №34199235 про проведення державної реєстрації права спільної сумісної власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 9,0010 га з кадастровим номером 1825284400:06:000:0077.

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів. Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону України № 1952 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» викладено у новій редакції.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України № 1952 (у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Викладене свідчить, що з 16 січня 2020 року такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права закон не передбачає.

Вказані правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 03 вересня 2020 року у справі № 914/1201/19, від 23 червня 2020 року у справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19, від ЗО червня 2020 року у справі № 922/3130/19, від 14 липня 2020 року у справі № 910/8387/19, від 20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19, від 16.09.2020 у справі №352/1021/19, від 03.09.2020 у справі №914/1201/19, від 03 лютого 2021 року у справі №278/3367/19 (провадження №61-13586св20), від 18 лютого 2021 року у справі № 756/13679/16-ц (провадження №61-9961св20).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 12-9гс23) зроблено висновок про те, що під час розгляду спору потрібно виходити з принципу jura novit curia - «суд знає закони».

У постанові від 04 вересня 2019 року у справі № 265/6582/16-ц (провадження № 14-17цс19) Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») неправильна юридична кваліфікація учасниками справи спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19 (провадження № 12-95гс20) звернула увагу на те, що у процесуальному законодавстві діє принцип jura novit curia («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Отже, при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки тощо) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець посилається саме на норму права, що є значно конкретизованим, аніж закон. Більше того, така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить своє відображення в судовому рішенні, зокрема, у його мотивувальній й резолютивній частинах. Отже, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia.

У постанові від 11 травня 2022 року у справі № 459/312/19 (провадження № 61-4875св21) Верховний Суд виснував, що незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови в позові, оскільки згідно з принципом jura novit curia неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачем спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм. Тобто суд, з`ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для ухвалення рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

У зв`язку з викладеним, суд вважає за необхідне скасувати за ОСОБА_2 (і.к. НОМЕР_1 ), ОСОБА_3 (і.к. НОМЕР_2 ) державну реєстрацію права спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 9,0010 га з кадастровим номером 1825284400:06:000:0077.

Статтею 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладена функція представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Право звернення прокурора до суду в інтересах держави передбачено також ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 56 ЦПК України.

Згідно ч.1 ст.24 Закону України «Про прокуратуру» право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.

Згідно з статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до частини 4 статті 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Рішенням Конституційного суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 визначено, що під представництвом прокуратурою інтересів держави треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави з урахуванням того, по «інтереси держави» с оціночним поняттям, у зв`язку із чим прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство підставу позову та зазначає, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.

Згідно ст. 14 Конституції України та ст. 373 ЦК України, земля є основним національним багатством, що, перебуває під особливою охороною держави.

Статтею 2 Закону України «Про охорону земель» визначено, що об`єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

З контексту викладеного вище рішення Конституційного суду України, враховуючи положення чинного законодавства, вбачається, що прокурором порушення інтересів держави визначається самостійно з урахуванням суспільного інтересу. Держава зацікавлена у дотриманні процедур реалізації прав на землю, так само як і у дотриманні норм чинного земельного законодавства. Додержання вимог закону не може не являти суспільного інтересу, оскільки є проявом управлінської функції держави та спрямоване па забезпечення єдиного підходу до врегулювання тих чи інших правовідносин, впровадження системності та прозорості при реалізації прав громадянами і юридичними особами, принципу конституційної рівності суб`єктів цивільних правовідносин.

У той же час, протиправне надання земель у власність не може відповідати суспільному інтересу та порушує інтереси держави, як гаранта дотримання принципу верховенства права у країні.

Отже, правовідносини щодо використання земель становлять суспільний інтерес, а незаконність при їх використанні такому суспільному інтересу не відповідає.

З урахуванням ст.ст. 1, 2, 6, 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» орган місцевого самоврядування представляє відповідну територіальну громаду і здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Однак первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада - жителі, об`єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, які є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об`єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності. Отже, оскільки право комунальної власності територіальної громади захищається на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів, кожне порушення закону щодо безпідставного заволодіння комунальною власністю є порушенням державних інтересів.

Статтями 12, 122 цього ж Кодексу передбачено, що до повноважень сільських рад у галузі земельних відносин на території сіл належить розпорядження землями територіальних громад. Сільські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Таким чином, земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Однак, саме Вчорайшенською сільською радою передано у приватну власність спірну земельну ділянку всупереч інтересам територіальної громади.

Так, прийняття рішення про надання у власність земель комунальної власності з порушенням вимог законодавства позбавляє територіальну громаду сіл, які входять в об`єднану громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус. У цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права користування на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.ст. 14, 19 Конституції України).

З огляду на вказане, прокурор заявив вказаний позов в інтересах держави, який виражається в інтересах частини українського народу - членів територіальної громади, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган місцевого самоврядування, хоча він, цей орган навпаки покликаний ці інтереси захищати.

Такий підхід узгоджується з Європейською хартією місцевого самоврядування 1985 року (ратифікована Законом України від 15.07.1997 № 452/97-ВР), яка передбачає, що органи місцевого самоврядування при вирішенні відповідної частини публічних (суспільних) справ діють під власну відповідальність в інтересах місцевого населення.

Враховуючи викладене, а також те, що порушення інтересів територіальних громад сіл відбулось внаслідок незаконних дій органу місцевого самоврядування, прокурор звернувся із зазначеним позовом як самостійний позивач в інтересах держави, а відповідний орган місцевого смоврядування Вчорайшенська сільська рада, зазначена, як відповідач.

Відповідно до п. 5-1 Постанови Кабінету Міністрів України № 15 від 14.01.2015 із змінами і доповненнями внесеними Постановами КМУ № 482 від 22.07.2016 та № 917 від 23.11.2016 «Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру» посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, в межах своїх повноважень мають право звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

З огляду на викладене, Держгеокадастр та його територіальні органи як орган державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, не може розцінюватись як уповноважений суб`єкт владних повноважень до компетенції якого віднесений захист порушених інтересів держави, оскільки у нього відсутні повноваження на звернення до суду з позовами щодо оскарження рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування з питань розпорядження земельними ділянками, що відповідно до вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратурою» є підставою для представництва інтересів держави в суді.

Таким чином, зважаючи на відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, Бердичівська окружна прокуратура у відповідності до ч.5 ст. 56 ЦПК України набуває статусу позивача у справі про визнання незаконним рішення сільської ради та скасування запису про право власності.

Водночас, згідно ст. 6 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальна громада села є первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень, а відповідно до ст. 10 цього ж Закону сільська рада є представницьким органом територіальної громади міста і здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження, визначені Конституцією та законами.

Необхідність звернення прокурора з даним позовом зумовлена необхідністю захисту інтересів держави в особі територіальної громади та обумовлена тим, що інтереси територіальної громади порушено Вчорайшенською сільською радою, яка при розпорядженні землею діяла всупереч інтересам територіальної громади та вимогам чинного законодавства.

У практиці ЄСПЛ напрацьовані три критерії, що їх слід оцінювати з тим, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання у право власності принципу правомірного і допустимого втручання, сумісного з гарантіями ст.1 Першого протоколу Конвенції, а саме: втручання має бути законним, відповідати суспільним інтересам та бути пропорційним переслідуванням цілям.

Приймаючи до уваги характер виниклих правовідносин, не вбачається невідповідності втручання держави у право власності набувачів критеріям правомірного втручання у право на мирне володіння майном.

Більш того, незаконне набуття у приватну власність окремими особами об`єкта комунальної власності фактично позбавляє територіальну громаду можливості володіти, користуватися та розпоряджатися цим об`єктом комунальної власності.

За таких обставин є цілком співмірним позбавлення відповідачів власності із метою (ціллю) для якої вказане здійснюється, а саме відновлення прав в частині володіння та користування землями, що належать до комунальної власності та перебувають у власності народу в цілому.

Вказаний висновок відповідає ряду правових позицій Верховного Суду України у постановах, що прийняті в порядку п.1 ч.1 ст. 355 ЦПК Українита є обов`язковими до застосування, зокрема у справах: №6-1376цс16 від 29 червня 2016 року; № 6-2903цс15 від 11 травня 2016 року; № 6-427цс15 від 2 березня 2016 року; № 6 - 2510 цс 15 від 16 грудня 2015 року.

На підставі вищевикладеного позовні вимоги Заступника керівника Бердичівської окружної прокуратури Житомирської області підлягають до часткового задоволення.

З відповідачів підлягають до стягнення судові витрати по справі.

Керуючись ст. ст.4, 259, 265-268, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Заступника керівника Бердичівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави до Вчорайшенської сільської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Фермерське господарство «Лебединський О.В.», Державний реєстратор Вільської сільської ради Черняхівського району Житомирської області Назімова Катерина Сергіївна про визнання незаконними та скасування рішень сесії, скасування запису про проведення державної реєстрації права спільної сумісної власності задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати рішенням 11 позачергової сесії Вчорайшенської сільської ради №372 від 24.10.2019 про передачу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 безоплатно у спільну сумісну власність земельну ділянку площею 9,0010 га за кадастровим номером 1825284400:06:000:0077 для ведення фермерського господарства, яка знаходиться на території Малочернявського старостинського округу Вчорайшенської сільської ради за межами населених пунктів.

Скасувати за ОСОБА_2 (і.к. НОМЕР_1 ), ОСОБА_3 (і.к. НОМЕР_2 ) державну реєстрацію права спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 9,0010 га з кадастровим номером 1825284400:06:000:0077.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути із Вчорайшенської сільської ради (місцезнаходження: 13610, вул.Бердичівська,1, с.Вчорайше, Бердичівський район, Житомирська область, код ЄДРПОУ 04344788) на користь Житомирської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909950) сплочений судовий збір в сумі 1401,33 грн. (Одну тисячу чотириста одну гривню 33 копійки).

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1 (жителя АДРЕСА_1 ) на користь Житомирської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909950) сплочений судовий збір в сумі 1401,33 грн. (Одну тисячу чотириста одну гривню 33 копійки).

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_2 (жителька АДРЕСА_1 ) на користь Житомирської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909950) сплочений судовий збір в сумі 1401,33 грн. (Одну тисячу чотириста одну гривню 33 копійки).

Повне рішення по справі складено 02.11.2023 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Сторони по справі:

позивач- Бердичівська окружна прокуратура (місцезнаходження: 13300, Житомирська область, м.Бердичів, вул.Вінницька,23, код ЄДРПОУ 02909950);

відповідач - Вчорайшенська сільська рада, місцезнаходження: 13610, вул.Бердичівська,1, с.Вчорайше, Бердичівський район, Житомирська область, код ЄДРПОУ 04344788;

відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1 , проживає АДРЕСА_1 ;

відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_2 , проживає АДРЕСА_1 ;

третя особа: Фермерське господарство «Лебединський О.В.», місцезнаходження: 13622, вул.Центральна,1, кв.1, с.Першотравневе, Бердичівський район, Житомирська область, код ЄДРПОУ 43417507;

третя особа: Державний реєстратор Вільської сільської ради Черняхівського району Житомирської області Назімова Катерина Сергіївна, місцезнаходження: 12334, вул.Житомирська,37, с.Вільськ, Черняхівський район, Житомирська область.

Суддя О. В. Митюк.