Решение № 115903545, 25.12.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 грудня 2023 року м. Київ № 320/12555/21

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного (письмового) провадження справу

за позовомОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 )до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (08500, м. Фастів, Київська область, вул. Саєнка Андрія, 10, код ЄДРПОУ - 22933548)провизнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

І. Зміст позовних вимог

06.10.2021 до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління ПФУ у Київській області (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним рішення відповідача № 932320132247 від 13 серпня 2021 р. про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 зі зменшенням відсотку нарахування пенсійної виплати з 82 % на 52 % розміру суддівської винагороди діючого судді, зазначеної у довідці Територіального управління Державної судової адміністрації в Київській області від 20 березня 2020 р. №374;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 із розрахунку 82 % від розміру суддівської винагороди діючого судді, зазначеної у довідці Територіального управління Державної судової адміністрації в Київській області від 20 березня 2020 р. №374, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, починаючи з 19 лютого 2020 року, з урахуванням фактично виплачених сум.

ІІ. виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Київській області та отримує довічне грошове утримання судді у відставці. Вказала, що на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 29.01.2021 року у справі №320/7207/20 Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснило їй з 19.02.2020 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання відповідно до довідки Територіального Управління Державної судової адміністрації від 20.03.2020 №374. Однак, за наслідками проведеного перерахунку розмір її щомісячного довічного грошового утримання був визначений як 52% суддівської винагороди діючого судді, замість 82 % які були встановлені при призначені щомісячного довічного грошового утримання. Позивачка вважає вказані дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області протиправними, а тому вона звернулася з даним позовом до суду.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що Зазначив, що Пенсійним фондом України прав позивача не порушено, рішення, що свідчать про протиправні дії/бездіяльність Фонду стосовно відповідача відсутні.

ІІІ. Заяв (клопотання) учасників справи інші процесуальні дій у справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.10.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.

30.12.2021 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву.

За результатом повторного автоматизованого розподілу судових справ для розгляду справи №320/12555/21 визначено суддю Жука Р.В.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.11.2023 року прийнято справу до провадження.

Разом з відзивом відповідачем зазначено, що даний позов не підлягає розгляду, оскільки позивачкою фактично оскаржуються дії щодо виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 29.01.2021 року у справі №320/7207/20, суд зазначає наступне.

Спір у даній справі виник у зв`язку зі зменшенням розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 82 % до 52 % суддівської винагороди працюючого судді.

Відповідачем на виконання рішення суду здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки. При цьому, суд не зобов`язував відповідача здійснити такий перерахунок виходячи з 82%, оскільки такий перерахунок на виконання рішення суду ще не здійснювався. Тому суд не бере до уваги доводи відповідача про те, що даний спір є ідентичним та підлягає розгляду в порядку ст. 383 КАС України.

19.12.2023 року до суду відповідачем подано копію пенсійної справи позивачки.

Інших заяв чи клопотань учасниками справи до суду не подано.

Відповідно до вимог статті 262 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Дослідивши докази і письмові пояснення учасників справи, викладені у заявах по суті справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, судом встановлені відповідні обставини.

ОСОБА_1 є суддею у відставці та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області. Стаж роботи на посаді судді становить 21 повний рік.

Статус ОСОБА_1 як судді у відставці підтверджується посвідченням судді у відставці №00027.

Судом встановлено, що 22.07.1997 року позивачці призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 №2862-ХІІ у розмірі 82% суддівської винагороди.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 29.01.2021 року у справі №320/7207/20, яким Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області було зобов`язано здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Територіального Управління Державної судової адміністрації від 20.03.2020 №374, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020, відповідач здійснив вказаний перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивачки.

Однак, внаслідок проведеного перерахунку з 19.02.2020 розмір щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 був визначений Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області як 52% суддівської винагороди діючого судді, зазначеної в довідці Територіального Управління Державної судової адміністрації від 20.03.2020 №374.

Вважаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду у Київській області щодо зменшення при перерахунку з 19.02.2020 відсоткового значення його щомісячного довічного грошового утримання з 82 % до 52 % суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді, а своє право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в належному розмірі порушеним, звернулась з даним позовом до суду.

V. Оцінка суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.

На момент призначення ОСОБА_1 суддею вперше діяв Закон України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2862-XII.

Згідно із частиною другою статті 7 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2862-XII, чинного на день призначення позивачки на посаду судді, суддею Верховного Суду Республіки Крим, обласного, Київського і Севастопольського міських, військового суду регіону і Військово-Морських Сил України може бути громадянин України, який досяг на день обрання 30 років, має вищу юридичну освіту, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менш як п`ять років, в тому числі не менш як три роки на посаді судді.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави.

За загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до події або факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.

02.06.2016 р. прийнято Закон України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" № 1401-VIII та новий Закон України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII, які набрали чинності 30.09.2016 р.

Відповідно до ч.1 ст.135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Приписами частин першої, третьої, четвертої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII визначено, що суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;

2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону № 2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Разом з цим, рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України, положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII зі змінами.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Суд наголошує на тому, що Конституційний Суд України визнав неконституційним увесь пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII, у тому числі й щодо можливості обчислення відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI.

На час виникнення спірних відносин у цій справі, право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, його розмір, а також його перерахунок врегульовано положеннями статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII, частиною четвертою якої передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Водночас, частиною третьою статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Зазначена норма неконституційною не визнавалась.

Отже, на переконання суду, до відносин з визначення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці при проведенні його перерахунку відповідно до частини четвертої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII повинні застосовуватись виключно норми цього Закону.

Відповідний правовий висновок сформульований Верховним Судом у постанові від 26 січня 2023 року у справі № 500/6626/21.

Таким чином, оскільки чинним Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування довічного щомісячного грошового утримання, а також виходячи із принципу єдності статусу суддів, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для обрахунку (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання виходячи із розміру суддівської винагороди діючого судді та розміру її відсоткового значення одночасно за складовими, які передбачені різними законами.

Тобто для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді за правилами частини четвертої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII у формулі його обрахунку має застосуватись розмір відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, визначений частиною третьою Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 24 вересня 2021 року у справі № 620/5437/20, від 29 вересня 2021 року у справі № 160/9739/20, від 11 жовтня 2021 року у справі № 160/10640/20, від 22 жовтня 2021 року у справі № 300/530/21.

Ураховуючи вищевикладене суд вважає, що розрахунок щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці не може бути здійснений одночасно із застосуванням двох різних законів, а саме: щодо відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді по Закону №2453-VI, а розмір суддівської винагороди - по Закону № 2862-ХІІ.

Так зважаючи на те, що позивачка має повних 21 рік стажу на посаді судді, то в силу приписів частини третьої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII вона має право на довічне грошове утримання судді у відставці 52% винагороди судді, який працює на відповідній посаді (21 рік стажу судді, з яких 20 років - 50% і 1 рік - 2% за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років, що становить 2%). Відповідний розрахунок здійснено відповідачем під час перерахунку довічного грошового утримання на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації в Київській області від 20 березня 2020 р. №374.

Крім того, слід звернути увагу, що перерахунок грошового утримання судді у відставці, виходячи із розміру відсоткового значення, визначеного частиною третьої статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» 2453-VI від заробітної плати працюючого судді, ставить діючих суддів та суддів, які вийшли у відставку за Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII, у нерівне становище з тими суддями, які вийшли у відставку за Законом України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI, що не відповідає базовому принципу єдності статусу суддів, який означає однаковий підхід до встановлення рівня матеріального забезпечення судді.

Аналогічна правова позиція, висловлена Верховним Судом у справах, що виникли у подібних правовідносинах, зокрема: у постановах від 27 вересня 2021 року у справі № 580/585/21, від 11 жовтня 2021 року у справі № 160/10640/20 та від 15 лютого 2022 року у справі № 340/161/21.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивачки є необґрунтованими, а вимоги такими, що задоволенню не підлягають.

VІ. Судові витрати.

З огляду на результат вирішеного спору відповідно до вимог ст.ст.132-139 КАС України понесені позивачем судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст.139, 246, 255, 292-297, 325, КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Жук Р.В.