Решение № 115889435, 16.10.2023, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/2436/23

№ 2/183/2186/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2023 року м. Новомосковськ Дніпропетровської області

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі: головуючого судді - Дубовенко І.Г., з участю секретаря судового засідання - Рибака Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

27 лютого 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» звернулося до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № 1987845 від 16 лютого 2020 року у розмірі 15400 гривень, а також судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 16 лютого 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та відповідачем було укладено кредитний договір № 1987845, відповідно до умов якого відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 10000 грн та зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у термін встановлений договором, а саме до моменту повного фактичного виконання сторонами своїх зобов`язань. У порушення положень договору, відповідач користуючись коштами наданими йому позивачем не виконав своєчасно і в повному обсязі свої зобов`язання, внаслідок чого утворилась заборгованість. 30 жовтня 2020 року ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали договір відступлення прав вимоги № ККАУ-30102020 від 30.10.2020 року, згідно якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Авентус Україна», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №1987845 від 16.02.2020 року. Станом на 30.10.2020 року заборгованість відповідача становить 15400 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 10000,00 грн., заборгованість за відсотками - 5400,00 грн., які позивач просить стягнути з відповідача на свою користь, а також судові витрати в розмірі 2684 грн.

Відповідачем відзиву на позов не надано. Представником відповідача подано заперечення, у яких зазначає що позивачем не доведений факт укладання між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 16.02.2020 року кредитного договору, тому як додана до позову копія паспорта споживчого кредиту не містить підписів сторін, доказів підписання такого договору позивачем не надано. В якості доказів позивачем також надана виписка по рахунку, яка є фактично розрахунком заборгованості і не підтверджує факт надання відповідачу коштів. Крім того на підтвердження надання коштів - позивачем надано копію листа, що не є первинним документом. А тому у задоволенні позову просить відмовити у повному обсязі.

Позивачем подана відповідь на вказані заперечення. У яких посилаючись на вимоги ЗУ «Про електронну комерцію», вважає заперечення відповідача необґрунтованими, а тому позов просить задовольнити.

У судове засідання представник позивача не з`явився, але надав суду клопотання, в якому просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, повідомлений судом.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши письмові матеріали цивільної справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 16 лютого 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №1987845. Договір підписано з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно розділу 1 договору про надання споживчого кредиту №1987845 від 16.02.2020 року Товариство надає клієнту фінансовий кредит у розмірі 10000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Кредит надається строком на 30 днів, тобто до 16.03.2020 року. За користування кредитом клієнт сплачує товариству 461,16% річних від суми кредиту в розрахунку 1,26% на добу за зниженою ставкою - 13780 грн, та 658.80% річних від суми кредиту в розрахунку 1,80% на добу за стандартною процентною ставкою - 15400 грн. Тип процентної ставки - фіксована залежить від фактичного виконання споживачем умов договору.

Згідно п. 5.1.3. Товариство має право без згоди клієнта поступитися своїм правом вимоги за даним договором третій особі, в зв`язку з чим відбудеться заміна сторони - кредитодавця за цим договором.

30 жовтня 2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № ККАУ-30102020, за яким, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло право вимоги до боржників відповідно до реєстру. Відповідно до реєстру боржників значиться відповідач по справі за кредитним договором № 1987845 від 16.02.2020 року.

Згідно реєстру боржників до договору відступлення права вимоги за кредитним договором № 1987845 від 16.02.2020 року відповідач має загальну суму заборгованості 15400,00 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості за період з 16.02.2020 року по 16.04.2020 року заборгованість за кредитним договором № 1987845 від 16.02.2020 року не погашена, залишок заборгованості складає 15400 грн.

Таким чином позивач набув право грошової вимоги на суму 15400,00 грн., з яких 10000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 5400,00 грн. сума заборгованості за відсотками.

Відповідач на отримання кредиту № 1987845 від 16.02.2020 року вказав спосіб отримання грошових коштів на платіжну картку за реквізитами № НОМЕР_1 , на яку ТОВ «Авентус Україна» здійснило грошовий переказ в сумі 10000,00 грн, код авторизації 383772, номер транзакції в системі WayForPay - creditplus-5589773.

Договір позики укладено в електронній формі на умовах пропозиції (оферти) на укладення електронного договору позики № 1987845 від 16.02.2020, що акцептована відповідачем 16.02.2020 року, шляхом підписання електронним підписом відповідача, вчиненим одноразовим ідентифікатором з урахуванням положень Закону України «Про електронну комерцію». Пропозиція (оферта) на отримання траншу у рамках договору про надання позики від № 1987845 від 16.02.2020 підписано відповідачем електронним цифровим підписом у формі одноразового ідентифікатору.

Факт отримання відповідачем коштів у розмірі 10000,00 грн. на карту, зазначену ним, підтверджується відповідною транзакцією.

Судом встановлено, що ТОВ «Авентус Україна» надавало позики на умовах фінансового кредиту особам, що зверталися в мережі Інтернет з метою отримання грошових коштів.

Так, ТОВ «Авентус Україна» запропонувало відповідачу прийняти умови Правил надання грошових коштів у позику, у тому числі, і на умовах фінансового кредиту та укласти за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи, розміщеної в мережі Інтернет, договір надання позики, у тому числі, і на умовах фінансового кредиту № 1987845 від 16.02.2020 на умовах запропонованих фінансовою установою.

Відповідач 16.02.2020 року підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором акцепт оферти від 16.02.2020 року на укладання договору надання позики, яким погодився із запропонованими умовами кредитного договору.

Відповідач підтвердив, що ознайомився з основними умовами кредиту (оферта та акцепт оферти) та з умовами викладеними у Правилах, які є невід`ємною частиною договору і погодився з ними.

Підписуючи акцепт, позичальник одночасно підписав паспорт споживчого кредиту і підтвердив, що вся інформація, яка міститься в ньому, є точною та правильною.

Так, 16.02.2020 року відповідач з метою отримання кредиту звернувся до ТОВ «Авентус Україна», своїм підписом підтвердив, що ознайомлений з умовами цього кредиту та надав згоду на використання при укладенні правочину щодо надання кредиту одноразового ідентифікатора в якості аналога свого власноручного підпису.

Отже, після підписання договору про надання споживчого кредиту і прийняття акцепту оферти у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у ТОВ «Авентус Україна» (попередній кредитор) виникло зобов`язання щодо надання кредитних коштів, а у відповідача виникло зобов`язання з повернення кредитних коштів.

З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач взяті не себе зобов`язання не виконав, у передбачений в договорі строк грошові кошти та нараховані відсотки не повернув, користувався наданими коштами.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За правилом ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень ч.ч.1,3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Згідно з ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частиною 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, щодо дійсності якого заперечує відповідач, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач отримав грошові кошти шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок, зазначений ним.

Вказаний договір було укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, які були надіслані на мобільний номер телефону відповідача.

Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» вказані договори прирівнюється до укладених в письмовій формі.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає доведеним, що вказаний кредитний договір був підписаний позичальником відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатору, що був надісланий первісним кредитором на номер телефону, зазначений ним, на підтвердження чого у ідентифікаційній частині договору міститься код ідентифікатора відповідача, що і є її безпосереднім підписом.

А тому посилання відповідача на те, що позивачем не надано до суду належних доказів на підтвердження факту перерахування кредитних коштів, а також що надані розрахунки заборгованості не можуть бути первинними документами, які можуть підтверджувати наявність заборгованості відповідача - не знайшли свого підтвердження.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина перша статті 95 ЦПК України).

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, отримані з порушенням порядку, встановленого законом (стаття 78 ЦПК України).

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що обов`язок доведення обставин, на які зроблено посилання як на підставу заявлених вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, покладається на учасників справи, у тому числі і на позивача. Обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами (ст.77-ст.80 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях і суд не вправі збирати докази, що стосуються предмета спору, за своєю ініціативою, крім конкретних випадків, встановлених цим Кодексом.

Крім того, на спростування викладених у запереченнях на позов доводів, позивач надав інформаційну якою підтверджено, що 16 лютого 2020 року на суму 10000 грн, маска картки НОМЕР_2 , код авторизації 383772, номер транзакції в системі WayForPay -creditplus-5589773.

З врахуванням викладеного, суд вважає, що в матеріалах справи наявні належні, допустимі та достатні докази на підтвердження факту укладання кредитного договору між відповідачем та первісним кредитором, а також підтвердження факту перерахування коштів на рахунок відповідача вказаний при укладенні договору, а також надані докази щодо обґрунтування розміру заборгованості за договором.

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Доказів повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними грошима відповідачем матеріали справи не містять.

Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що позичальник взяті не себе зобов`язання за кредитним договором не виконав, у передбачений в договорі строк грошові кошти (суму кредиту) та нараховані проценти за користування кредиту не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість за вказаним договором.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, а також вимоги частини 2 статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час.

Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором відступлення відступлення права грошової вимоги одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Неотримання боржником письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові не є перешкодою для реалізації права фактора звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду, а боржник у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог фактора, що відповідає положенням статті 124 Конституції України.

Крім того, за змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особи, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первинному кредитору і таке виконання зобов`язання є належним.

Згідно матеріалів встановлено, що на підтвердження переходу права вимоги позивач надав відповідні докази, при цьому, суд звертає увагу на те, що відповідний кредитний договір /договір позики, укладений між відповідачем та первісним кредитором, а також договір відступлення права вимоги укладений між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ ФК «Кредит-Капітал» у встановленому порядку недійсними не визнані, тобто, в силу положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності вказаних правочинів.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов`язання за кредитним договором, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у загальному розмірі 15400 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 274, 280-282 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №1987845 від 16.02.2020 року у розмірі 15400,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 10000,00 грн., заборгованість за відсотками - 5400,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» витрати на оплату судового збору у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, адреса місцезнаходження: вулиця Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28, місто Львів, 79018; адреса для листування: а/с 45, м. Львів, 79000, адреса електронної пошти: aorliuk@primocollect.com.ua).

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ).

Суддя І.Г.Дубовенко