№ 115771, 11.09.2006, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.06

Справа №АС16/496-06.

За позовом Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Мотордеталь-Конотоп»»

про стягнення 276 788 грн. 00 коп.

Суддя МОЇСЕЄНКО В.М.

Представники:

від позивача Груздо Т.С.

від відповідача Бойко Л.М.

В судовому засіданні, розпочатому 24.07.2006р. оголошувалась перерва до 07.09.2006р. о 11 год. 00 хв., в судовому засіданні 07.09.2006р. оголошувалась перерва до 11.09.2006р. о 12 год. 00 хв., відповідно до ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суть спору: Позивач просить стягнути з відповідача 276 788 грн. адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2005 році, відповідно до вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів».

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає, надає докази того, що на підприємстві фактично було забезпечено роботою 38 інвалідів. Також відповідач вказав, що працевлаштування інвалідів віднесено до компетенції органів, зазначених в ст. 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, а саме: органів Міністерства праці та соціальної політики України, органів місцевого самоврядування, державної служби зайнятості, громадських організацій інвалідів; до відповідача ці органи з метою працевлаштування інвалідів не зверталися.

Позивач подав пояснення №04-4091136 від 11.09.2006р., в якому зазначив, що на підприємства хоч і не покладається обов‘язок працевлаштовувати інвалідів, але покладається обов‘язок створювати та належним чином атестувати робочі місця для працевлаштування інвалідів та інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів; законодавство України встановлює рівні умови господарської діяльності для підприємств та не звільняє їх від сплати адміністративно-господарських санкцій за недодержання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у зв’язку з існуючими на підприємстві умовами праці, що не дозволяють працевлаштовувати інвалідів.

В судове засідання позивач подав лист Конотопського міськрайцентру зайнятості №04-404/1130 від 07.09.06р., з якого вбачається, що відповідач протягом 2005р. не звертався з офіційною заявкою про направлення на його підприємство інвалідів для працевлаштування (не подавались звіти за формою 3-ПН), інваліди для працевлаштування на підприємство не направлялись.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважного представника позивача та відповідача, оцінивши та дослідивши наявні в справі докази, суд встановив:

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що відповідно до ч.1 ст.19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” №875-ХII від 21.03.1991р. зі змінами та доповненнями для підприємств (об’єднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік – у кількості одного робочого місця.

Статтею 20 вищевказаного Закону встановлено обов’язок підприємств (об’єднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання, де кількість інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою ст.19 зазначеного Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об’єднанні), установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом, а якщо працює від 8 до 15 осіб – в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об‘єднанні) установі.

Відповідач надіслав позивачу звіт, в якому повідомив, що у 2005 році середньооблікова чисельність штатних працівників склала 1573 чоловік, встановлено норматив створення робочих місць для працевлаштування 63 інвалідів, фактично у 2005 році на підприємстві було створено 38 робочих місця для працевлаштування інвалідів. Тому, позивач вважає, що за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів він повинен сплатити 276 788 грн. 00 коп. адміністративно-господарських санкцій.

Таким чином, відповідачем не виконано норматив по створенню 25 робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Отже, сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005 році складає 276 788 грн. 00 коп.

Факт заборгованості відповідача у сумі 276 788 грн. 00 коп. підтверджено матеріалами справи, доказів сплати боргу відповідач не подав, заперечення відповідача не можуть бути взяті до уваги, оскільки відповідач не звертався з офіційною заявкою про направлення на його підприємство інвалідів для працевлаштування (не подавались звіти за формою 3-ПН).

Тому вимоги позивача щодо стягнення 276 788 грн. 00 коп. адміністративно-господарських санкцій визнаються судом правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мотордеталь-Конотоп» (Сумська область, м.Конотоп, вул. Вирівська, 64, код 30573983) на користь Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (м.Суми, вул.Горького,2, код 23636315) 276 788 грн. 00 коп. штрафних санкцій за нестворені 25 робочих місць для працевлаштування інвалідів.

3.Видати виконавчий лист після набрання постановою законної сили.

4.Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

5.Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

6.Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

СУДДЯ В.М. МОЇСЕЄНКО

Повний текст постанови підписано 11.09.2006 року.