Решение № 115755075 от 12.12.2023 , Львівський окружний адміністративний суд

Єдиний державний реєстр судових рішень

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2023 року

справа №380/24941/23

провадження № П/380/25142/23

Львівський окружний адміністративний суд

у складі головуючої судді Сподарик Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Суліковської У.І.,

представника позивача Шокало В.С.,

представників відповідача Тістечко Ю.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДИСКОНТКЮ» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості та карток відмови,-

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИСКОНТКЮ» (81300, Львівська обл., Мостиський р-н, м. Мостиська, вул. Будзиновського, буд. 8а, код ЄДРПОУ 44929444) до Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Костюшка Т., 1; код ЄДРПОУ 43971343) з вимогами:

- скасувати рішення про коригування митної вартості Львівської митниці №UA209000/2023/901066/2 від 22.09.2023;

- скасувати рішення про коригування митної вартості Львівської митниці №UA209000/2023/901064/2 від 22.09.2023;

- скасувати рішення про коригування митної вартості Львівської митниці №UA209000/2023/901069/2 від 25.09.2023;

- скасувати рішення про коригування митної вартості Львівської митниці №UA209000/2023/901063/2 від 22.09.2023;

- скасувати рішення про коригування митної вартості Львівської митниці №UA209000/2023/901103/2 від 02.10.2023.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з метою митного оформлення товару подав до Львівської митниці електронні митні декларації №23UA209170077024U0 від 22.09.2023, №23UA209170076992U6 від 22.09.2023, №23UA209170077611U2 від 25.09.2023, №23UA209170076993U5 від 22.09.2023 та №23UA209170080074U0 від 02.10.2023. Разом із декларацією позивач подав повний пакет документів, встановлений законодавством, які не містили жодних розбіжностей. Ці документи повністю підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, не містять розбіжностей чи ознак підробки, а відтак у митниці не було правових підстав для витребування у декларанта додаткових документів. Однак, всупереч положенням ч. 3 ст. 53 МК, відповідач витребував додаткові документи, вказавши на наявність надуманих розбіжностей та не підтвердження усіх складових митної вартості. Зважаючи на це, митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, у яких застосував метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (ст. 60 Митного кодексу України). З огляду на викладене, позивач вважає рішення відповідача про коригування митної вартості протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 27.10.2023 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі доказами.

Ухвалою суду від 06.11.2023 вирішено перейти із спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін до розгляду адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 23.11.2023 о 10:00 год.

Сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, призначеного на 23.11.2023.

До дати судового засідання 14.11.2023 за вх. №87188 від представника позивача надійшло клопотання про долучення додаткових доказів.

Відповідач позов не визнав, 15.11.2023 за вх.№87636 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який обґрунтований тим, що за результатами перевірки наданих декларантом документів встановлено ряд розбіжностей та неточностей, що слугувало підставою для витребування у декларанта додаткових документів. Пояснив, що надані до митного оформлення документи містили неточності та невідповідності, а на вимогу надати додаткові документи декларантом не було надано документів, які б спростували сумнівів митниці у правильності декларування митної вартості товарів. Також Львівська митниця вказала, що під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товарів діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підставі для задоволення адміністративного позову. Просив відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

17.11.2023 року за вих. № 88617 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якому вказав, що посадова особа митного органу у рішенні про коригування митної вартості має зазначити, зокрема, причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Також зазначається докладна інформація та джерела, які були використані митним органом з чітким посиланням на номери та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів. Позивач вказує, що дослідивши надані відповідачем митні декларації, що слугували джерелами інформації для прийняття рішень про коригування митної вартості товарів, наявні розбіжності. Наголошує, що вищевказане, у свою чергу, свідчить про те, що посадова особа митного органу не дотримувалась чинного законодавства та здійснила коригування безпідставно. Вважає, що відзив на позовну заяву не обґрунтовує законність прийняття оскаржуваних рішень, не доказано правомірності прийнятих ним рішень, а тому є всі підстави для задоволення позову.

29.11.2023 за вх. №92244 від представника відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

08.12.2023 за вх. №94900 від представника відповідача надійшли додаткові пояснення на позовну заяву.

11.12.2023 за вх. №95336 від представника позивача надійшли додаткові пояснення на позовну заяву.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав позицію викладену у письмовому відзиві та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи, що учасниками справи подані необхідні для розгляду справи заяви по суті спору та докази, суд вважає за можливе ухвалити у справі рішення.

Суд, заслухавши думку представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

02.06.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДИСКОНТКЮ» та компанією «TIANGIN KINGNOD FURNITURE CO., LTD», CHINA (постачальник, продавець) укладено зовнішньоекономічний Контракт №KND230206, відповідно до якого предметом є те, що в порядку та на умовах, визначених цим контрактом продавець постачає і передає у власність товар (меблі), а покупець приймає та оплачує товар згідно інвойсів, що є невід`ємною частиною цього контракту.

На виконання вимог зовнішньоекономічного Контракту №KND230206 від 02.06.2023 позивачем здійснено наступні поставки:

1) Згідно Рахунку-фактури (інвойсу) №KND23269 від 12.07.2023 р. покупець придбав у продавця товар, загальною вартістю 15 539, 800 доларів США. Позивач з метою митного оформлення вказаного товару 22.09.2023 р. подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №23UA209170076790U3, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації (тов. №1 меблі для сидіння), зокрема на які прийняті оскаржувані рішення.

Одночасно, декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №23UA209170076790U3 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, зазначені у графі 44 митної декларації:

- Зовнішньоекономічний договір (контракт) № KND230206 від 02.06.2023;

- Рахунок-проформа №KND23269 від 08.06.2023 р.;

- Рахунок-фактура (Інвойс) №KND23269 від 12.07.2023 р.;

- Банківський платіжний документ, що стосується товару №22 від 14.06.2023 р.;

- Банківський платіжний документ, що стосується товару №65 від 19.07.2023 р.;

- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №1143 від 20.09.2023 р.;

- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №6573 від 19.09.2023 р.;

- Договір на перевезення №060623 від 06.06.2023 р.;

- Договір на перевезення №1027 від 18.09.2023 р.;

- Договір на перевезення №2023/08/18 ЗК від 18.08.2023 р.;

- Договір на перевезення №2023/08/25 ЕР від 25.08.2023 р.;

- Автотранспортна накладна б/н від 20.09.2023 р.;

- Коносамент №HYSF2023070302 від 20.07.2023 р.;

- Прайс-лист б/н від 08.06.2023 р.;

- Інтернет-джерела.

Відповідно до статті 53 Митного Кодексу України декларанту надіслано вимога про надання додаткових документів для підтвердження числового значення заявленої митної вартості.

У свою чергу, Декларант просив визнати та погодити митну вартість на основі поданих документів, а також на вимогу надав витребувані документи: прайс-лист, інтернет-пропозиції.

Однак, Львівською митницею було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів від 22.09.2023 року №UA209000/2023/901066/2 в графі 33 якого було вказано:

«Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52,53,54,55,58,335 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (далі - МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин:-подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих документів усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Під час розгляду документів було виявлено наступне: - У п. 1.2 Контракту від 02.06.2023 №KND230206 вказано, що «продавець постачає товар партіями на підставі замовлення Покупця. Замовлення не надавалось до митного оформлення. - у проформі-інвойсі від 08.06.2023 №KND23269 зазначено термін доставки 30-40 днів проте на момент подання митної декларації цей термін значно вищий. - в рахунку на перевезення від 20.09.2023 №1143 зазначене замовлення №1143 від 18.09.2023р., яка до митного оформлення не подана. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.

Відповідно до статті 53 Митного кодексу України декларанту надіслана вимога про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалось страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявлені ними митної вартості товару».

На вимогу декларантом надіслано: прайс-лист та інтернет-пропозиції. Документи, подані на вимогу митного органу не усувають вищезазначені невідповідності. Інших документів на вимогу митного органу не подано.

Відмовою в наданні необхідних додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов зазначених у ч.2-4 ст.53 МКУ та у відповідності до ч.5 ст.54 МКУ, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митний орган має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями ст.17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994 р. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.

Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ.

Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні товари. Застосовано метод 2б (ст. 60 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД товар 1. №UA206020/2023/17577 від 19.09.2023 року. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось».

Львівською митницею відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2023/003264.

Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 22.09.2023 року №UA209000/2023/901066/2

На виконання вимог Рішення про коригування декларантом було подано нову митну декларацію, якій присвоєно номер №23UA209170077024U0, та 22.09.2023 вона була оформлена Львівською митницею у митному відношенні.

2) Згідно Рахунку-фактури (інвойсу) №KND23214 від 13.07.2023 р. покупець придбав у продавця товар, загальною вартістю 21 615, 64 доларів США. Позивач, з метою митного оформлення вказаного товару 22.09.2023 р. подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №23UA209170076800U0, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації (тов. № 1 візки металеві несамохідні, тов. № №2, 3 меблі для сидіння) зокрема на які прийняті оскаржувані рішення.

Одночасно, декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №23UA209170076800U0 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, зазначені у графі 44 митної декларації:

- Зовнішньоекономічний договір (контракт) № KND230206 від 02.06.2023;

- Рахунок-проформа №KND23214 від 06.06.2023 р.;

- Рахунок-фактура (Інвойс) №KND23214 від 13.07.2023 р.;

- Банківський платіжний документ, що стосується товару №13 від 09.06.2023 р.;

- Банківський платіжний документ, що стосується товару №69 від 27.07.2023 р.;

- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №1142 від 20.09.2023 р.;

- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №1526-ІСТ від 18.09.2023 р.;

- Договір на перевезення №2023/08/18 ЗК від 18.08.2023 р.;

- Договір на перевезення №2023/09/18 ПК від 18.09.2023 р.;

- Договір на перевезення №S/2023 від 07.06.2023 р.;

- Автотранспортна накладна б/н від 20.09.2023 р.;

- Коносамент №DK23070464TSNGDNFDA від 20.07.2023 р.;

- Прайс-лист б/н від 06.06.2023;

- Інтернет-джерела.

Львівською митницею було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів від 22.09.2023 року №UA209000/2023/901064/2 в графі 33 якого було вказано: «Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52,53,54,55,58,335 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (далі - МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин:-подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена.

Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих документів усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Під час розгляду документів було виявлено наступне: - У п. 1.2 Контракту від 02.06.2023 №KND230206 вказано, що «продавець постачає товар партіями на підставі замовлення Покупця. Замовлення не надавалось до митного оформлення. - у проформі-інвойсі від 06.06.2023 №KND23214 зазначено термін доставки 30-40 днів проте на момент подання митної декларації цей термін значно вищий. - в рахунку на перевезення від 20.09.2023 №1142 зазначено замовлення №1142 від 18.09.2023 р., яке до митного оформлення не подане. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Відповідно до статті 53 Митного кодексу України декларанту надіслана вимога про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалось страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявлені ними митної вартості товару. На вимогу декларантом надіслано: прайс-лист, інтернет-пропозиції, договір на перевезення. Документи, подані на вимогу митного органу не усувають вищезазначені невідповідності. Інших документів на вимогу митного органу не надано. Відмовою в наданні необхідних додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов зазначених у ч.2-4 ст.53 МКУ та у відповідності до ч.5 ст.54 МКУ, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митний орган має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями ст.17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994 р. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ. Застосовано метод 2б (ст. 60 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД для товару 1 №UA209230/2023/79160 від 26.07.2023 року., МД товар 2. №UA206020/2023/17577 від 19.09.2023 року. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось».

Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 22.09.2023 №/2023/901064/2.

На виконання вимог Рішення про коригування декларантом було подано нову митну декларацію, якій присвоєно номер №23UA209170076992U6, та 22.09.2023 вона була оформлена Львівською митницею у митному відношенні.

3) Згідно Рахунку-фактури (інвойсу) №KND23220 від 13.07.2023 р. покупець придбав у продавця товар, загальною вартістю 20 256, 400 доларів США. Позивач, з метою митного оформлення вказаного товару 22.09.2023 р. подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №23UA209170077075U2, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації (тов. № 1 меблі металеві, тов. № №2, 3 меблі для сидіння, тов. № 4 арматура для кріплення з недорогоцінних металів) зокрема на які прийняті оскаржувані рішення.

Одночасно, декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №23UA209170077075U2 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, зазначені у графі 44 митної декларації:

- Зовнішньоекономічний договір (контракт) № KND230206 від 02.06.2023;

- Рахунок-проформа №KND23220 від 09.06.2023 р.;

- Рахунок-фактура (Інвойс) №KND23220 від 13.07.2023 р.;

- Банківський платіжний документ, що стосується товару №19 від 14.06.2023 р.;

- Банківський платіжний документ, що стосується товару №87 від 29.08.2023 р.;

- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №834 від 21.09.2023 р.;

- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №N1524-ІСТ від 18.09.2023 р.;

- Договір на перевезення №20/09-23 від 20.09.2023 р.;

- Договір на перевезення №S/2023 від 07.06.2023 р.;

- Автотранспортна накладна б/н від 21.09.2023 р.;

-Коносамент №DK23070365TSNGDNFDC від 20.07.2023 р.;

- Прайс-лист б/н від 09.06.2023 р.;

- Інтернет-джерела.

Львівською митницею було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів від 25.09.2023 року №UA209000/2023/901069/2 в графі 33 якого було вказано: «Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52,53,54,55,58,335 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (далі - МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин:-подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих документів усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Під час розгляду документів було виявлено наступне: - У п. 1.2 Контракту від 02.06.2023 №KND230206 вказано, що «продавець постачає товар партіями на підставі замовлення Покупця. Замовлення не надавалось до митного оформлення. - у проформі-інвойсі від 09.06.2023 №KND23220 зазначено термін доставки 30-40 днів проте на момент подання митної декларації цей термін значно вищий. - в рахунку на перевезення від 21.09.2023 №834 зазначений договір на перевезення №20/09-23 від 20.09.2023р., який до митного оформлення не поданий. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Відповідно до статті 53 Митного кодексу України декларанту надіслана вимога про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалось страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявлені ними митної вартості товару». На вимогу декларантом надіслано: прайс-лист, інтернет-пропозиції, договір на перевезення. Документи, подані на вимогу митного органу не усувають вищезазначені невідповідності. Інших документів на вимогу митного органу не надано. Відмовою в наданні необхідних додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов зазначених у ч.2-4 ст.53 МКУ та у відповідності до ч.5 ст.54 МКУ, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митний орган має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями ст.17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994 р. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ. Застосовано метод 2б (ст. 60 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД для товару 1 №UA500080/2023/4948 від 27.06.2023 р., МД товар 2. №UA206020/2023/17577 від 19.09.2023 р., МД товар 3. №UA500080/2023/6026 від 29.07.2023 р., МД товар 4. №UA500080/2023/6375 від 07.08.2023 р . Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось».

Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 25.09.2023 №/2023/901069/2.

На виконання вимог Рішення про коригування декларантом було подано нову митну декларацію, якій присвоєно номер №23UA209170077611U2, та 25.09.2023 вона була оформлена Львівською митницею у митному відношенні.

4) Згідно Рахунку-фактури (інвойсу) №KND23304 від 13.07.2023 р. покупець придбав у продавця товар, загальною вартістю 10 971 доларів США. Позивач, з метою митного оформлення вказаного товару 22.09.2023 р. подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №23UA209170076761U9, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації (тов. № 1 меблі для сидіння) зокрема на які прийняті оскаржувані рішення.

Одночасно, декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №23UA209170076761U9 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, зазначені у графі 44 митної декларації:

- Зовнішньоекономічний договір (контракт) № KND230206 від 02.06.2023;

- Рахунок-проформа №KND23304 від 27.06.2023 р.;

- Рахунок-фактура (Інвойс) № KND23304 від 13.07.2023 р.;

- Банківський платіжний документ, що стосується товару №127 від 19.09.2023 р.;

- Банківський платіжний документ, що стосується товару №90 від 30.08.2023 р.;

- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №833 від 21.09.2023 р.;

- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №N1527-ICТ від 18.09.2023 р.;

- Договір на перевезення №20/09-23 від 20.09.2023 р.;

- Договір на перевезення №S/2023 від 07.06.2023 р.;

- Автотранспортна накладна б/н від 21.09.2023 р.;

- Коносамент №DK23070464TSNGDNFDB від 20.07.2023 р.;

- Прайс-лист б/н від 27.06.2023 р.;

- Інтернет-джерела.

Львівською митницею було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів від 22.09.2023 року №UA209000/2023/901063/2 в графі 33 якого було вказано: «Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52,53,54,55,58,335 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (далі - МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин:-подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена.

Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих документів усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Під час розгляду документів було виявлено наступне: - У п. 1.2 Контракту від 02.06.2023 №KND230206 вказано, що «продавець постачає товар партіями на підставі замовлення Покупця. Замовлення не надавалось до митного оформлення. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Відповідно до статті 53 Митного кодексу України декларанту надіслана вимога про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалось страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявлені ними митної вартості товару. На вимогу декларантом надіслано: прайс-лист, інтернет-пропозиції, договір на перевезення. Документи, подані на вимогу митного органу не усувають вищезазначені невідповідності. Інших документів на вимогу митного органу не надано. Відмовою в наданні необхідних додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов зазначених у ч.2-4 ст.53 МКУ та у відповідності до ч.5 ст.54 МКУ, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митний орган має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями ст.17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994 р. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ. Застосовано метод 2б (ст. 60 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД товар 1. №206020/2023/17577 від 19.09.2023 р. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось».

Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 22.09.2023 №/2023/901062/2.

На виконання вимог Рішення про коригування декларантом було подано нову митну декларацію, якій присвоєно номер №23UA209170076993U5, та 22.09.2023 вона була оформлена Львівською митницею у митному відношенні.

01.06.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДИСКОНТКЮ» (далі по тексту ТОВ, покупець) та компанією «TIANGIN perfect FURNITURE CO., LTD», CHINA (постачальник, продавець) укладено зовнішньоекономічний Контракт № 231900, відповідно до якого предметом є те, що в порядку та на умовах, визначених цим контрактом продавець постачає і передає у власність меблі, а покупець приймає та оплачує товар згідно інвойсів, що є невід`ємною частиною цього контракту.

Згідно Рахунку-фактури (інвойсу) №PI231909 від 31.08.2023 р. покупець придбав у продавця товар, загальною вартістю 16 303, 68 доларів США.

Позивач, з метою митного оформлення вказаного товару 02.10.2023 р. подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №23UA209170079782U8, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації (тов. № 1 меблі для сидіння) зокрема на які прийняті оскаржувані рішення.

Одночасно, декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №23UA209170079782U8 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, зазначені у графі 44 митної декларації:

- Зовнішньоекономічний договір (контракт) № 231900 від 01.06.2023;

- Рахунок-проформа №PL231909 від 02.06.2023 р.;

- Рахунок-фактура (Інвойс) №231909 від 31.08.2023 р.;

- Банківський платіжний документ, що стосується товару №1 від 07.06.2023 р.;

- Банківський платіжний документ, що стосується товару №74 від 07.08.2023 р.;

- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №1152 від 27.09.2023 р.;

- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №6098 від 04.09.2023 р.;

- Договір на перевезення №060623 від 06.06.2023 р.;

- Договір на перевезення №2023/08/18 ЗК від 18.08.2023 р.;

- Договір на перевезення №2023/09/26 ПК від 26.09.2023 р.;

- Автотранспортна накладна б/н від 27.09.2023 р.;

- Коносамент №HYSF2023070518 від 26.07.2023 р.;

- Прайс-лист б/н від 02.06.2023 р.;

- Інтернет-джерела.

Львівською митницею було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів від 02.10.2023 року №UA209000/2023/901103/2 в графі 33 якого було вказано: «Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52,53,54,55,58,335 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (далі - МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин:-подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих документів усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Під час розгляду документів було виявлено наступне: - У п. 1.2 Контракту від 01.06.2023 №231900 вказано, що «продавець постачає товар партіями на підставі замовлення Покупця. Замовлення не надавалось до митного оформлення; - у проформі-інвойсі від 02.06.2023 №PL231909 зазначено термін доставки 30 днів від депозиту, проте на момент подання митної декларації цей термін значно вищий; - в рахунку на перевезення від 27.09.2023 №1152 зазначений договір на перевезення №2023/08/18 ЗК від 18.08.2023р. та замовлення №1152 від 26.09.2023 р. які до митного оформлення не подавалися. Також в гр. 44 МД зазначений договір на перевезення №060623 від 06.06.2023 р. який до митного оформлення не поданий. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Відповідно до статті 53 Митного кодексу України декларанту надіслана вимога про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалось страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявлені ними митної вартості товару. На вимогу декларантом надіслано: прайс-лист, інтернет-пропозиції, договір на перевезення. Документи, подані на вимогу митного органу не усувають вищезазначені невідповідності. Інших документів на вимогу митного органу не надано. Відмовою в наданні необхідних додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов зазначених у ч.2-4 ст.53 МКУ та у відповідності до ч.5 ст.54 МКУ, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митний орган має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями ст.17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994 р. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ. Застосовано метод 2б (ст. 60 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД товар 1. №100110/2023/531210 від 30.09.2023 р. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось».

Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 02.10.2023 №/2023/901103/2.

На виконання вимог Рішення про коригування декларантом було подано нову митну декларацію, якій присвоєно номер №23UA209170080074U0, та 02.10.2023 вона була оформлена Львівською митницею у митному відношенні.

Не погоджуючись із рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

МК України №4495-VІ від 13.03.2012 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно із статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК).

Частиною сьомою статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.

Статтями 49, 50 МК визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК).

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно із частиною другою статті VII ГААТ, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Згідно із статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до статті 57 МК, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 54 МК, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 58 МК передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини п`ятої статті 54 МК України).

Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, митний орган наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до положень статті 53 МК, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу положень частини п`ятої статті 53 МК, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).

Відповідно до частини третьої статті 58 МК у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою - третьою статті 64 МК у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГААТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 2 статті 55 МК передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).

Згідно із пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто умовою, з якою закон пов`язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.

Відтак, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Суд вважає, що надані позивачем документи відповідачу у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню та на їх підставі можливо ідентифікувати задекларовані товари, тому зазначені Львівською митницею розбіжності є необґрунтованими та безпідставними.

Щодо обґрунтованості застосування митним органом другорядного методу визначення митної вартості придбаного позивачем товару, суд зазначає, що встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

У свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Такий висновок, також узгоджується з правовою позицією, викладеній Верховним Судом України в постанові від 31.03.2015 року у справі №21-127а15, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах.

Окрім того, в усіх оскаржуваних Рішеннях про коригування митної вартості товарів в якості підстави прийняття таких рішень відповідач зазначав зауваження щодо Замовлень.

Суд наголошує, що замовлення до Контракту не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість товару, оскільки у замовленні може міститися лише інформація про кількість та асортимент товару, який замовляє ТОВ. І таке замовлення не буде мати жодного значення для числових визначень митної вартості. Також варто зазначити, що на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) замовлення до зовнішньоекономічного контракту. Більш того, статтею 53 МК України визначено перелік документів, що подаються на підтвердження заявленої митної вартості, і серед того переліку немає замовлень чи будь-яких інших попередніх документів. При цьому згідно з ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Так, до митного оформлення по кожній поставці товару подавались рахунки-проформи: №KND23269 від 08.06.2023, №KND23214 від 06.06.2023, №KND23220 від 09.06.2023, №KND23304 від 27.06.2023 р. та №PL231909 від 02.06.2023 р. Рахунок-проформа за своєю суттю є попереднім інвойсом та існує для узгодження ціни, обсягу поставки, тощо і тільки після його затвердження складається комерційний інвойс. Тому надані до митного оформлення фактури-проформи можна вважати Замовленнями.

Щодо встановлених відповідачем розбіжностей, суд вважає за доцільне зазначити наступне.

В оскаржуваних рішеннях митниця вказала, що: «у проформі-інвойсі […] зазначено термін доставки 30-40 днів проте на момент подання митної декларації цей термін значно вищий». Варто зазначити, що дотримання чи недотримання строків постачання взагалі не є обставиною, що впливає на його митну вартість. Така позиція ґрунтується на висновках Верховного Суду, що наведені у постанові від 20.08.2020 по справі №808/1873/18, згідно з якою: «Суд погоджується з доводом судів попередніх інстанцій, що порушення строків відправлення товару не є обставиною, що будь-яким чином може вплинути на митну вартість товару».

У постанові від 22.08.2019 у справі №810/2784/18 Верховний суд роз`яснив, що застосування вищенаведеного підходу пов`язане з тим, що: « [..] цивільні (господарські) відносини реалізуються на засадах диспозитивності. У процесі реалізації належних їм прав-обов`язків договірні сторони можуть відступити від визначеного договором алгоритму їх реалізації за умови відсутності заперечень з боку іншої сторони. Для цілей митного законодавства важливою є об`єктивна підтверджуваність реалізації відповідних операцій».

Більш того, ост. абз. п.7 зовнішньоекономічних контрактів №KND22206 від 02.06.2023 та №231900 від 01.06.2023 визначено, що за порушення умов контракту за строками постачання Постачальник сплачує штраф у розмірі 0,5 % від вартості не поставленої партії товару за кожний день прострочення. Таким чином не дотримання строку поставки за відсутності форс-мажору давало б право покупцю звертатись із вимогою про стягнення штрафу, однак як вказано вже вище жодного порушення постачальником допущено не було.

Дотримання чи недотримання строків постачання товару взагалі не є обставиною, що впливає на його митну вартість. Така позиція ґрунтується на висновках Верховного Суду, що наведені у постанові від 20.08.2020 по справі №808/1873/18, згідно з якою: «Суд погоджується з доводом судів попередніх інстанцій, що порушення строків відправлення товару не є обставиною, що будь-яким чином може вплинути на митну вартість товару».

Щодо неподання заявки на перевезення, то вона не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість товару, тим більше числове значення вартості транспортних послуг, включене до складових митної вартості, було підтверджено доданими до митних декларацій рахунками-фактурами.

Частини 2 та 3 статті 53 Митного кодексу України не визначають заявку на перевезення документом, що обґрунтовує заявлену митну вартість та повинен безумовно чи на вимогу митниці подаватися до митного контролю.

Згідно з ч.5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

В обґрунтування заявлених транспортних витрат до митного контролю подано договори на перевезення, рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги, автотранспортні накладні та коносамент.

Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» від 24.05.2012 №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:

- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Вбачається, що вказаний наказ Міністерства фінансів України не визначає жодних заявок (замовлень) серед документів, що обґрунтовують транспортні витрати.

Судом встановлено, що вартість транспортних послуг, які включаються до митної вартості були обґрунтовані документально, та саме тими документами, які і вимагаються на законодавчому рівні. Як наслідок усі транспортні витрати, які поніс ТОВ «ДИСКОНТКЮ» включені у заявлену митну вартість.

Аналогічна позиція щодо вимагання від імпортерів надання заявки на перевезення висловлена Верховним Судом у постанові від 16.11.2018 у справі №813/1012/17 зокрема вказано, що « [… серед документів, перелічених у ч. 2 ст. 53 МК України, відсутня заявка на перевезення вантажу, оскільки така заявка не є первинним чи розрахунковим документом та, відповідно, не підтверджує факт надання транспортних послуг чи їх вартість», тому вимога про її надання є безпідставною».

Що стосується неподання договорів на перевезення, то суд встановив, що договори надавалися митному органу в попередніх випадках митного оформлення товарів. В гр. 44 поданої до оформлення митної декларації біля коду документа 4301 проставлено символ «m» навпроти договору перевезення. Згідно з Порядком заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 року №651, при внесенні до графи відомостей про документ, який надавався митному органу в попередніх випадках митного оформлення товарів із застосуванням МД, перед кодом такого документа проставляється символ «m». Відтак, митний орган був обізнаний як з фактом наявності укладеного договору про надання транспортно-експедиторських послуг, так і з його змістом». Факт того, що договори на перевезення досліджувалися митницею підтверджується картками відмови, де серед інших документів, наданих до митного оформлення, зазначені і договори на перевезення.

Суд наголошує, що вказані обставини жодним чином не свідчать про наявність розбіжностей чи відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, або наявність ознак не автентичності поданих до митного оформлення документів.

Відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 27.07.2018 року по справі № 809/1174/17, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Так, у рішеннях про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 року у справі №825/648/17.

Відтак, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про не підтвердження числового значення митної вартості, визначеної за основним методом визначення митної вартості, що відповідно до приписів Митного кодексу України є підставою для корегування заявленої декларантом митної вартості.

Суд зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів митний орган повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди (контракту) щодо товару, який імпортується, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також, що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Зважаючи на те, що відповідачем не надано належних та переконливих доказів того, що подані декларантом для митного оформлення документи не надавили можливості встановити всі складові митної вартості товари, мали розбіжності або виправлення, у зв`язку з чим спірні рішення митного органу про коригування митної вартості товару не можуть вважатися обґрунтованими та правомірними.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії»[ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява №33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява N 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява N 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява N 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорваті» (Lelas v. Croatia), заява N 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і`Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява N 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні по справі «Yvonne van Duyn v.Home Office» зазначив, що "принцип юридичної визначеності" означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії". З огляду на «принцип юридичної визначеності», держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у Конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

За таких обставин, оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. 75 Кодексу адміністративного судочинства України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

При цьому, в силу положень ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

З огляду на все викладене вище та виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову судові витрати покладаються на відповідача.

З огляду на те що, позивачем сплачений судовий збір, слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Суд встановив, що з метою доведення своєї правової позиції у справі позивач на виконання вимог ухвали суду від 12 липня 2023 року організував здійснення перекладу доданих до позовної заяви товаросупровідних документів з англійської та польської мов на українську мову.

На виконання вимог частини п`ятої статті 137 КАС України позивач до суду надав наступні документи, які підтверджують розмір витрат на залучення перекладача:

- копію рахунку-фактури №329/10/23 від 31.10.2023;

- акт виконаних робіт (наданих послуг) від 09.11.2023 на загальну суму 3760,00 гривень;

- копію платіжної інструкції кредитового переказу коштів №97 від 01.11.2023.

Суд зазначає, що склад та розмір витрат, пов`язаних із залученням перекладача, входять до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як уже зазначено судом вище, переклад документів замовлений позивачем та наданий до суду на вимогу ухвали суду з метою доведення своєї позиції у справі, тобто понесені позивачем витрати безпосередньо пов`язані з розглядом цієї справи. Тому суд відхиляє покликання представника відповідача на те, що понесені позивачем витрати на переклад документів без залучення перекладача не можуть вважатися витратами, пов`язаними з розглядом справи, тому не підлягають розподілу.

Суд також зауважує, що жодних клопотань від відповідача саме про зменшення розміру витрат на оплату послуг перекладача, заявлених позивачем до стягнення, чи зауваження про неспівмірність таких витрат із складністю відповідних послуг, їх обсягом та часом, витраченим на їх надання, до суду не надходило.

Отже, ураховуючи надані позивачем докази реального понесення ним витрат на залучення перекладача, відсутність будь-яких заперечень щодо їх співмірності, вимоги у частині стягнення таких витрат за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці у розмірі 3670,00 грн, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ДИСКОНТКЮ» (81300, Львівська область, Мостиський район, м. Мостиська, вул. Будзиновського, 8а; код ЄДРПОУ 44929444) до Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1; код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/901066/2 від 22.09.2023.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/901064/2 від 22.09.2023.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/901069/2 від 25.09.2023.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/901063/2 від 22.09.2023.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/901103/2 від 02.10.2023.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці Держмитслужби на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДИСКОНТКЮ» судовий збір у сумі 6404 (шість тисяч чотириста чотири) гривень 10 копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці Держмитслужби на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДИСКОНТКЮ» витрати на переклад документів у розмірі 3670 (три тисячі шістсот сімдесят) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з для складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.

Повний текст виготовлено та підписано 18.12.2023.

СуддяСподарик Наталія Іванівна

Часті запитання

Який тип судового документу № 115755075 ?

Документ № 115755075 це Решение

Яка дата ухвалення судового документу № 115755075 ?

Дата ухвалення - 12.12.2023

Яка форма судочинства по судовому документу № 115755075 ?

Форма судочинства - Административное

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 115755075 ?

В Львівський окружний адміністративний суд

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Информация о судебном решении № 115755075, Львівський окружний адміністративний суд

Судебное решение № 115755075, Львівський окружний адміністративний суд было принято 12.12.2023. Форма судопроизводства - Административное, форма решения – Решение. На этой странице вы сможете найти необходимые сведения об этом судебном решении. Мы предоставляем удобный и быстрый доступ к текущим судебным решениям, чтобы вы могли быть в курсе последних судебных прецедентов. Наша база данных охватывает полный спектр необходимой информации, позволяя вам легко находить необходимые сведения.

Судебное решение № 115755075 относится к делу № 380/24941/23

то решение относится к делу № 380/24941/23. Компании, указанные в тексте настоящего судебного документа:

Наша система позволяет поиск по разным критериям, таким как регион или название суда. Также в личном кабинете есть возможность подробной настройки, что существенно ускоряет процесс поиска данных. Это позволяет эффективно экономить ваше время при получении необходимой информации из реестра судебных решений и других официальных источников.

Предыдущий документ : 115755072

Следующий документ : 115755076

Налаштувати онлайн-моніторинг ключових змін, таких як початок банкрутства або зміна директора;
Знайти приховані зв’язки ваших контрагентів, зокрема компанії-”одноденки”;
Переглянути наявність і термін дії ліцензій;
Ознайомитись із судовими справами, якщо вони є;
Перевірити наявність податкового боргу;

Решение № 115755075, 12.12.2023, Львівський окружний адміністративний суд

Який тип судового документу № 115755075 ?

Яка дата ухвалення судового документу № 115755075 ?

Яка форма судочинства по судовому документу № 115755075 ?

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

В якому cуді було засідання по документу № 115755075 ?

У чому перевага платних тарифів?

Информация о судебном решении № 115755075, Львівський окружний адміністративний суд

Судебное решение № 115755075 относится к делу № 380/24941/23