Решение № 115662839, 14.12.2023, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/15491/23

РІШЕННЯ

іменем України

14 грудня 2023 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючої-судді Гнап Д.Д. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Хмельницькій області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати при звільненні;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Хмельницькій області здійснити донарахування належних сум доходів у виді нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати за період з 01.01.2013 року до 31.12.2015;

- стягнути з Головного управління ДПС у Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період із 09.10.2018 року по 09.04.2019 року у розмірі 95725,47 грн згідно з вимогами статті 117 КЗпП.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що станом на день звільнення відповідач не провів з ним розрахунків індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року. Остаточний розрахунок з позивачем було здійснено лише 28.07.2023. Вважає, що має право на виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а також компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з затримкою виплати коштів. Просить позов задовольнити.

Відповідачу направлялась ухвала від 01 вересня 2023 року про відкриття провадження в адміністративній справі, однак останній не скористався своїм правом, встановленим статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України, щодо подання відзиву на адміністративний позов.

Оскільки, відповідач правом на подання відзиву не скористався, відповідно до вимог частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе вирішити справу за наявними у ній матеріалами.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 вересня 2023 року відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2023 року витребувано у Головного управління ДПС у Хмельницькій області довідку про середню заробітну плату (з детальним розрахунком складових заробітної плати) ОСОБА_1 за останні два календарні місяці роботи перед звільненням з посади (08.10.2018), оформлену відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року замінено відповідача по справі з Головного управління ДПС у Хмельницькій області (код ЄДРПОУ 43142957, вул. Пилипчука, 17, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000) на - Головне управління ДПС у Хмельницькій області (код ЄДРПОУ ВП 44070171, вул. Пилипчука, 17, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000).

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Позивач перебував у трудових відносинах з Кам`янець-Подільською ОДПІ Головного управління ДФС у Хмельницькій області з 01.08.1990 по 08.10.2018, що підтверджується копією трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 29.08.1983.

Наказом Кам`янець-Подільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 08.10.2018 №45-О «Про звільнення ОСОБА_1 » позивача звільнено з 08 жовтня 2018 року в порядку переведення з посади начальника відділу організації роботи ЦОП та надання адміністративних послуг управління обслуговування платників, в зв`язку з переходом на виборну посаду заступника сільського голови з питань фінансово-економічної діяльності Слобідсько-Кульчієвецької сільської ради Кам`янець-Подільського району.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.02.2022 по справі №560/12106/21 зобов`язано Головне управління ДПС у Хмельницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію заробітної плати за період роботи з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року включно.

На виконання вказаного рішення суду відповідач провів розрахунок з позивачем 28.07.2023 на суму 16420,48 грн.

Вважаючи порушеним право позивача на виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а також компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з затримкою виплати, позивач звернувся до суду з цим позовом.

IV. ОЦІНКА СУДУ

Стаття 2 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ) визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у Законі №2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до статті 3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно зі статтею 4 Закону №2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Як зазначено судом вище, під належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, грошове забезпечення, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 22 червня 2018 року у справі №810/1092/17 та від 13 січня 2020 року у справі № 803/203/17.

Суд зазначає, що індексація грошового забезпечення є складовою заробітної плати. У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.

Враховуючи наявність факту невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення, позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати.

У випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов`язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів (така правова позиція Верховного Суду викладена у постанові від 29 квітня 2021 року у справі №240/6583/20).

З огляду на вказане, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, визнавши протиправною бездіяльність у цьому.

Водночас, згідно вимог ст.2 Закону №2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Тобто, лише у разі затримки на один і більше календарний місяць виплата уже нарахованих доходів обчислюються компенсаційні суми в розумінні Закону №2050-III.

Тому право на нарахування та виплату компенсації виникло у позивача із 01.03.2013 (після затримки на один місяць виплати індексації за січень 2013 року) по день фактичної виплати індексації - 28.07.2023.

Викладене свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган у будь-якому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до частини першої статті 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених вище норм вказує на те, що умовами застосування частини першої статті 117 Кодексу законів про працю України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому відповідно до правової позиції, яка була висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Суд звертає увагу, що статтею 116 Кодексу законів про працю України на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов`язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 Кодексу законів про працю України, якою передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Цими нормами на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку настає відповідальність, передбачена статтею 117 Кодексу законів про працю України.

Наведене вище узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, яка була висловлена в постанові від 13 травня 2020 року у справі № 810/451/17.

Як встановлено судом, відповідачем при звільненні позивача 08 жовтня 2018 року не виплачено всіх належних йому сум, адже при розрахунку таких сум відповідачем не було нараховано та виплачено індексацію заробітної плати.

Оскільки відповідач не провів із позивачем при звільненні остаточний розрахунок, останній має право на отримання середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Судом встановлено, що відповідач провів остаточний розрахунок з позивачем 28 липня 2023 року, виплативши на виконання рішення суду від 14 лютого 2022 року у справі № 560/12106/21 індексацію заробітної плати.

Розмір невиплачених позивачу відповідачем у день звільнення грошових коштів складає 16420,48 грн.

Отже, відповідач зобов`язаний нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за затримку розрахунку при звільненні - середнє грошове забезпечення (середній заробіток) за період затримки, обрахований відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.

Відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати від 08 лютого 1995 року №100 передбачено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

З матеріалів справи встановлено, що розмір місячної заробітної плати позивача у серпні 2018 року (12 р. д.) становив 5922,74 грн, у вересні 2018 року (18 р. д.) - 9943,30 грн. Кількість фактично відпрацьованих робочих днів у розрахунковому періоді 30 (серпень 2018 - 12, вересень 2018 - 18).

Виходячи з вказаних показників, розмір середньоденного грошового забезпечення позивача становить 528,87 грн (5922,74 грн + 9943,30 грн) / 30.

За період з 09.10.2018 по 28.07.2023 (включно) було 1198 робочих днів, тому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні буде становити 633586,26 грн.

При цьому, слід врахувати, що з 19.07.2022 набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин № 2352-IX від 01.07.2022 (далі - Закон № 2352-ІХ), яким викладено в новій редакції норму статті 117 КЗпП України, а саме встановлено обмеження, згідно з якими виплати працівникові його середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку у разі вирішення спору на користь працівника частково, здійснюються не більш, як за шість місяців.

Відтак, позивач має право на отримання середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, починаючи з 09 жовтня 2018 року по 09 квітня 2019 року, тобто за 126 робочих днів. За період з 09 жовтня 2018 року по 09 квітня 2019 було 126 робочих днів, тому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні буде становити 66637,62 грн.

Верховним Судом сформовано ряд правових позицій щодо подібних правовідносин, зокрема, у справах №821/1083/17, №761/9584/15-ц, №806/2473/18, який передбачає співмірність розміру виплат пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, що законодавчо не врегульовано. Тобто, застосовується різний механізм розрахунків з дотриманням принципів пропорційності, справедливості та врахування обставин, що впливають на визначення її розміру.

Також, суд враховує, що стягуючи з відповідача на користь позивача суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід зазначити про відрахування податків, зборів та інших обов`язкових платежів, оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є обов`язком роботодавця та працівника, а не суду, тому розрахунки, наведені в судовому рішенні, є тією сумою коштів, з яких в подальшому роботодавцем здійснюються утримання податку з доходів та інших обов`язкових платежів.

Аналогічна правова позиція зазначена в п. 39-41 постанови Верховного Суду від 08 листопада 2018 у справі №805/1008/16-а.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що істотність частки невиплаченої суми при звільненні (16420,48 грн) в порівнянні із всією сумою, що підлягала виплаті позивачу на момент звільнення (32675,50 грн + 16420,48 грн = 49095,98 грн) становить 33,44% (16420,48 грн / 49095,98 грн х 100).

Отже, сума, яка підлягає відшкодуванню з урахуванням істотності частки 33,44% становить: 528,87 грн (середньоденний заробіток позивача) х 33,44% х 126 (кількість днів затримки розрахунку) = 22283,62 грн.

Варто додати, що зменшення середнього заробітку, який підлягає стягненню на підставі статті 117 КЗпП України, не потрібно інтерпретувати як єдино правильний чи обов`язковий. Критерії, які запропонувала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, містять широкий спектр умов, які можуть вплинути на суму середнього заробітку. Обставини кожної конкретної справи можуть бути різними, тож вимагатимуть індивідуального підходу і пояснення щодо застосування цих критеріїв.

Аналогічний правовий висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі №240/12178/20 та 11 серпня 2021 року у справі №821/2093/16.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин у цій адміністративній справі та правових позицій Верховного Суду щодо співмірності, які є різними щодо методики розрахунку за відсутності законодавчого врегулювання, суд першої інстанції вважає, що позивач частково довів позовні вимоги, а суб`єкт владних повноважень, який заперечує проти позову, не довів правомірності невиплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку вчасно у повному обсязі у порушення вимог ст. 117 КЗпП України, що підтверджено доказами, перевіреними в суді, тому наявні підстави для часткового задоволення позову.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, сплачений позивачем судовий збір, слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Хмельницькій області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2013 по 31.12.2015.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Хмельницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, починаючи з 01.03.2013 по день фактичної виплати індексації - 28.07.2023.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Хмельницькій області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 09 жовтня 2018 року по 09 квітня 2019 року включно.

Стягнути з Головного управління ДПС у Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 09 жовтня 2018 року по 09 квітня 2019 року включно у розмірі 22283 (двадцять дві тисячі двісті вісімдесят три) грн 62 коп., з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) Відповідач:Головне управління ДПС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17,м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29001 , код ЄДРПОУ - ВП 44070171)

Головуюча суддя Д.Д. Гнап