Решение № 115647786, 12.12.2023, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/9735/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2023 року м.Львів

Галицький районний суд міста Львова в складі:

головуючого судді Мисько Х.М.,

при секретарі судового засідання Євтушенка В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за адміністративним позовом адвоката Франків Андріяни Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління поліції у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору інспектора відділу поліції №3 Стрийського районного управління поліції ГУНП у Львівській області Пилипіва Назарія Ігоровича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

в с т а н о в и в:

адвокат Франків А.В. в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду із адміністративним позовом до У Головного управління поліції у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору інспектора відділу поліції №3 Стрийського районного управління поліції ГУНП у Львівській області Пилипіва Назарія Ігоровича, в якому просить скасувати постанову серії ЕАТ №8079062 від 04.11.2023 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованому не в автоматичному режимі про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 3400, 00 грн. за ч.2 ст. 126 КУпАП.

В обґрунтування позову покликається на те, що 04.11.2023 року інспектором Відділу поліції №3 Стрийського районного управління поліції ГУНП у Львівській області Пилипів Н.І. винесено постанову серії ЕАТ №8079062 від 04.11.2023 року відносно ОСОБА_1 за порушення п.2.9Г, за що передбачена відповідальність за ч.2 ст.126 КУпАП. Позивач стверджує, що Правил дорожнього руху не порушував. Зокрема зазначив, що ОСОБА_1 04.11.2023р.прибув разоміз ОСОБА_2 у смт.Славське дезупинились по АДРЕСА_1 навідпочинку.Того ждня вониорендували усмт.Волосянка передпідйомником наг.ЗахарБеркут квадроцикл,оплативши ОСОБА_3 передплату заоренду врозмірі 500грн.,що підтверджуєтьсякопією квитанціїпро оплату.Сам квадроциклналежить ОСОБА_4 ,що вказаноу самійпостанові. Для проведенняінструктажу таподальшого катанняна квадроциклахПозивача та ОСОБА_2 супроводжував інструкторна ім`я ОСОБА_5 ,якому відповіднувказівку дав ОСОБА_3 . Інструктор ОСОБА_5 знав проте,що вТерези-Валентининемає ведійськихправ,однак передавїй кермоквадроцикла заяким перебував ОСОБА_1 ,в якоговласне єводійські права.Тобто зініціативи інструктора,який бувсвідомий того,що ОСОБА_2 немає посвідченняводія таніколи некерувала жоднимитранспортними засобамипередав їйкермо квадроцикла,на щоне мавправа,при цьомувін залишивсяна іншомуквадроциклі. Таким чином,позивач зазначає,що черезбезвідповідальність інструктора,не маючижодного досвідуводіння дотого жу лісосмузі ОСОБА_6 перевернулась наквадро цикліразом ізпозивачем. Після ДТП,яка відбуласьу лісосмузі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 самотужки знесликвадроцикл злісу допішохідної дороги,де івикликали поліцію. Після приїзду працівників поліції на Позивача було складено постанову за ч.2 ст.126 КУпАП, а відносно ОСОБА_2 було складено протокол за ст. 124 КупАП та постанову за ч.2 ст.126 КУпАП. Позивач вважає постанову незаконною та необґрунтованою, складену за відсутності належних доказів, без з`ясування всіх обставин справи, тому просить оскаржувану постанову скасувати.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 16.11.2023 р. позовну заяву прийнято до розгляду, у справі відкрито провадження та призначено до її розгляду.

Позивач та представник позивача в судове засідання не з`явилися. Належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи. До суду подали заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій зазначили, що позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, у клопотанні, просив здійснювати розгляд справи за його відсутності. Суд постановив проводити розгляд справи у відсутності відповідача, на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Відповідно до ч. 1ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

На підставі ч.4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцієюта законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).

За умовами ч.1ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно дост. 7 КУпАП,ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.

З матеріалів справи вбачається, що постановою інспектора Відділу поліції №3 Стрийського районного управління поліції ГУНП у львівській області Пилипів Н.І. серії ЕАТ №8079062 від 04.11.2023 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованому не в автоматичному режимі притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 126 КУпАП.

З оскаржуваної постанови серії ЕАТ №8079062 від 04.11.2023 року вбачається, що ОСОБА_1 , 04.11.2023 року о 20 год. 20 хв. у смт. Славське, вул. Хмельницька, 1, передав керування квадро циклом БРП650, д.н.з НОМЕР_1 ОСОБА_7 , яка не мала права керування транспортними засобами, чим порушив п.2.9 «г» ПДР України, відповідальність за що передбачена ч.2 ст. 126 КУпАП.

Згідно з ч.1 ч.2 Кодексу адміністративного судочинства України,завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієютазаконами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1ст.9 КУпАП,адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 245 КУпАПвстановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Порядок розгляду справ про адміністративне правопорушення регламентованийглавою 22 КУпАП.

Згідно з ч.1, 2 ст. 222 КУпАП,органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, які полягають, зокрема, у порушенніправил дорожнього руху, відповідальність за які передбачена ч.4ст.126 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно доЗакону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюютьПравила дорожнього руху, затвердженіпостановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306(із змінами та доповненнями, далі - ПДРУкраїни).

Положеннями пунктів1.3та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Розділом 2ПДРУкраїни визначені обов`язки і права водіїв механічних транспортних засобів.

Так,пунктом 2.9«ґ» ПДРУкраїни визначено, що водієві забороняється передавати керування транспортним засобом особам, які не мають при собі посвідчення на право керування ним, якщо це не стосується навчання водінню відповідно до вимог розділу 24 цих Правил.

Частина 2ст. 126 КУпАПпередбачає керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, що тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Об`єктивна сторона виражається у керуванні транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Суб`єктивна сторона правопорушення полягає у наявності умислу або необережності.

Суб`єктом правопорушення може бути лише водій транспортного засобу.

Згідно ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди, або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.

Згідно зп. 1.10 ПДРУкраїни водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

В пункті 1.10 Правил дорожнього руху вказано, що учасником дорожнього руху є особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин, велосипедист, а також особа, яка рухається в кріслі колісному. Автомобільна дорога, вулиця (дорога) це частина території, в тому числі в населеному пункті, призначена для руху транспортних засобів і пішоходів, з усіма розташованими на ній спорудами (мостами, шляхопроводами, естакадами, наземними й підземними пішохідними переходами) та засобами організації дорожнього руху, і обмежена по ширині зовнішнім краєм тротуарів чи краєм смуги відводу. Цей термін включає також спеціально побудовані тимчасові дороги, крім довільно накатаних доріг (колій).

Відповідно достатті 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-ХІІ(далі - Закон № 3353-ХІІ) встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цьогоЗакону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Згідно з п.1 ст. 247КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно дост. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 40 «Про Національну поліцію» встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотриманняправил дорожнього руху.

Разом з тим, оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності містить інформацію про фіксацію порушення у п. 7 «До постанови додаються» - відео з камери 1770. Однак, відповідач відповідний відеозапис не долучає.

Так, судом встановлено, що як доказ вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідачем надано лише постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАТ №8079062 від 04.11.2023 року.

Проте зазначена постанова є предметом спору між позивачем та відповідачем та не може розглядатися як доказ, за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові. Сама по собі постанова не підтверджує, що ОСОБА_1 , 04.11.2023 року о 20 год. 20 хв. у АДРЕСА_2 , передав керування квадро циклом БРП650, д.н.з НОМЕР_1 ОСОБА_7 , яка не мала права керування транспортними засобами, а будь-які інші докази відповідачем не надані.

Таким чином, відповідачем факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, яке передбачено ч.2ст.126 КУпАПта правомірність винесення оскаржуваної постанови не доведено.

Положеннями ч. 2ст. 19 Конституції Українивстановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.

ЗавданнямКодексу України про адміністративні правопорушенняє охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституціїі законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до ч. ч. 1, 2ст. 72 КАС України,доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За нормою ч. 2ст. 77 КАС України,в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1ст. 90 КАС України,суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оскільки відповідно п. 3 ч. 3ст. 286 КАС України,місцевий загальний суд, як адміністративний суд може лише скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення, а тому друга позовна вимога така, як визнання неправомірними дії працівника поліції не належить до його юрисдикції.

Тому, керуючись приписами наведених норм законодавства, оцінивши надані до матеріалів справи докази, враховуючи, що відповідачем не доведено правомірність встановлення адміністративного правопорушення, законність дії щодо складання адміністративної постанови, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а справа - закриттю.

Крім того, згідно з ч. 3ст. 139 КАС України,при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відтак з відповідача підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управлінняполіції уЛьвівській області суму сплаченого судового збору у сумі 536,80 грн.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст.2,6,77,241,242 КАС України, суд,-

в и р і ш и в :

адміністративний позов адвоката Франків Андріяни Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління поліції у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору інспектора відділу поліції №3 Стрийського районного управління поліції ГУНП у Львівській області Пилипіва Назарія Ігоровича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задовольнити.

Постанову серії ЕАТ №8079062 від 04.11.2023 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованому не в автоматичному режимі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 126 КУпАП. - скасувати.

На підставі п. 3 ч. 3 ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України, справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити.

Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління поліції у Львівській області на користь позивача ОСОБА_1 536,80 грн. сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Галицький районний суд Львівської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 12.12.2023 року

Учасники справі:

Позивач:

ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 )

Відповідач:Головне управлінняполіції уЛьвівській області(адреса:79000,м.Львів,вул.Генерала Григоренка,3,код ЄДРПОУ: 40108833).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору інспектора відділу поліції №3 Стрийського районного управління поліції ГУНП у Львівській області Пилипів Назарій Ігорович

(82600, Львівська область, смт. Сколе, вул. Івана Франка, 3).

Суддя Мисько Х.М.