Решение № 115625639, 15.11.2023, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2023 року № 520/27927/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Заічко О.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром 3 під., 2 пов., м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 21.03.2023 №914290846679 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов.; код ЄДРПОУ 14099344) перевести з 15.03.2023 року ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з пенсії за віком на пенсію державного службовця згідно Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII із розрахунку 90% від суми заробітної плати, відповідно до довідки від 17.02.2023 № 01-22/38 на суму 52500.00 грн. без обмеження максимального розміру заробітної плати для розрахунку пенсії та проводити виплати призначеної пенсії в повному обсязі без обмеження максимального (граничного розміру) виплати пенсії за вислугу років та без обмежень і особливостей, встановлених Законами України № 2148-VIII від 03.10.2017 року та № 1058-ІV від 09.07.2003 року, а також Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VI від 08.07.2011 та Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII від 02.03.2015 року, у тому числі без обмежень і особливостей, які можуть передбачатися законом для осіб з числа пенсіонерів, що працюють.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що йому призначена пенсія за віком на умовах ЗУ «Про загальнобов`язкове державне пенсійне страхування». Позивач звернулася до відповідача з заявою про переведення з пенсії за віком з урахуванням інвалідності на пенсію згідно ЗУ «Про державну службу» по інвалідності. До вказаної заяви позивач додав довідку про заробітну плату від 17.02.2023 №01-22/38, документи про стаж роботи, необхідний для призначення пенсії державного службовця по інвалідності були наявні у матеріалах пенсійної справи проте відповідачем було відмовлено в перерахунку пенсії на підставі вказаної довідки у зв`язку з відсутністю підстав.

По справі було відкрито спрощене провадження в порядку, передбаченому ст. 263 КАС України та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана відповідачу та отримана ним.

Відповідач направив до суду відзив, в якому проти задоволення позову заперечував, посилаючись на відсутність підстав для переведення з пенсії за віком з урахуванням інвалідності на пенсію згідно ЗУ «Про державну службу» по інвалідності, зазначив, що діяв в межах повноважень, на підставі та у спосіб визначений чинним законодавством.

Відповідно до ст. 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) , зокрема, щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно вимог ст. 229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуваю на обліку в ГУПФУ в Харківській області та отримую пенсію за віком на умовах ЗУ «Про загальнобов`язкове державне пенсійне страхування».

01.02.2016 позивачу було встановлено 2 групу інвалідності безстроково.

При наданні оцінки правомірності вказаних дій відповідача, суд виходить з наступного.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 вказаного Закону, в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону № 1058-IV, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Положеннями ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Зазначені норми права у своїй сукупності вказують на те, що ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачений порядок переведення з одного виду пенсії, передбаченої саме цим Законом, на інший.

Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01 травня 2016 року визначалися Законом України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ (далі - Закон № 3723-ХІІ).

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

До 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ) право на пенсію державного службовця мали особи, які: а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж; б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Після 01 травня 2016 року, відповідно до ст. 90 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Разом з тим, відповідно до п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 попереднього Закону та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

За приписами п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ, для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш, як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії, відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Таким чином, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

При цьому, обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії, відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ, а саме: щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Отже, після 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ) зберігають право на призначення пенсії державного службовця, відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ та мають, передбачені ч. 1 ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, вік і страховий стаж.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією у рішенні Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у рішенні від 04 квітня 2018 року у зразковій справі № 822/524/18 та у постановах від 26 червня 2018 року у справі № 676/4235/17, від 10 квітня 2019 року у справі №607/2474/17.

Згідно п.8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах установлених на той час законодавством.

На виконання постанови Верховної Ради України від 16 грудня 1993 року «Про введення в дію Закону України «Про державну службу», Кабінет Міністрів України постановою від 03 травня 1994 року № 283 затвердив Порядок обчислення стажу державної служби.

Отже, в даному випадку, слід керуватися Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року №283, , чинним до 01 травня 2016 року, тобто, у період проходження позивачем служби (далі - Порядок №283). Та нормами Конституції України, як нормами прямої дії.

Згідно пункту 4 Постанови №283, документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.

Із записів у трудовій книжці ОСОБА_1 вбачається, що позивач у період з 01.08.1981 року по 24.07.2018 року займав посади лікаря, заступника головного лікаря, головного лікаря. Для визначення питання чи відноситься посада лікаря, заступника головного лікаря, головного лікаря до посад державної служби треба в сукупності проаналізувати корми ЗУ «Про державну службу», ЗУ «Про службу в органах місцевого самоврядування». Наказ МОЗ N 114 від 22.06.95 про затвердження переліку закладів охорони здоров`я, переліку лікарських посад і переліку посад фармацевтичних працівників.

Державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; управління персоналом державних органів; реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

На одержання пенсії державних службовців мають право, крім, як було встановлено раніше, особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності загального трудового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку.

Згідно ст. 91 ЗУ «Про державну службу» дія цієї статті поширюється на керівників центральних органів виконавчої влади, які не є членами Кабінету Міністрів України, та їх заступників, керівників апаратів (секретаріатів), допоміжних органів, утворених Президентом України, Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим, Антимонопольного комітету України, Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Фонду державного майна України, Конституційного Суду України, Верховного Суду, вищих спеціалізованих судів, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національного агентства з питань запобігання корупції, Національного антикорупційного бюро України, Ради національної безпеки і оборони України, Рахункової палати, а також державних колегіальних органів, посади голів та членів яких не належать до посад державної служби.

Згідно ЗУ «Про службу в органах місцевого самоврядування» служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом. Посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Згідно Наказу МОЗ N 114 від 22.06.95 ро затвердження переліку закладів охорони здоров`я,

Перелік закладів охорони здоров`я

1. Лікувально-профілактичні заклади 1.1. Лікарняні заклади Обласна лікарня Центральна міська лікарня Територіальне медичне об`єднання Міська лікарня Центральна районна лікарня Районна лікарня Дільнична лікарня.

Лікарня це лікувальний заклад або клініка, на законних підставах уповноважена на забезпечення медичного лікування захворювань/станів або травм, оснащена медичним обладнанням, необхідним для діагностики та оперативних втручань та укомплектована кваліфікованим персоналом для виконання заходів діагностичного та хірургічного втручання, в якій цілодобово присутні лікарі та медичний персонал. Керівник лікарні (головний лікар) зобов`язується безпосередньо і через адміністрацію здійснювати поточне управління (керівництво) Лікарнею, у тому числі забезпечувати ефективну діяльність Лікарні, раціональне використання і збереження закріпленого за Лікарнею майна, раціональний добір кадрів, а Орган управління майном зобов`язується створювати належні умови для матеріального забезпечення і організації праці Керівника.

Згідно з Бюджетним кодексом ( 2542-14 ) бюджетна установа - це орган, установа чи організація, визначена Конституцією України ( 254к/96-ВР ), а також установа чи організація, створена у встановленому порядку органами державної влади України, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування, яка повністю утримується за рахунок відповідного державного бюджету чи місцевих бюджетів. Бюджетні установи є неприбутковими.

Відповідно до абзацу "а" пп. 7.11.1 п. 7.11 ст. 7 Закону N 334/94-ВР ( 334/94-ВР ) до неприбуткових установ і організацій відносяться органи державної влади України, органи місцевого самоврядування та створені ними установи або організації, що утримуються за рахунок коштів відповідних бюджетів. З метою оподаткування центральний податковий орган веде реєстр усіх неприбуткових організацій, які звільняються від оподаткування згідно з положеннями цієї статті (пп. 7.11.10 п. 7.11 ст. 7 Закону N 334/94-ВР ( 334/94-ВР ).

Таким чином, у разі якщо установчі міської лікарні відповідають вимогам норм п. 7.11 ст. 7 Закону N 334/94-ВР ( 334/94-ВР ), то цю установу може бути включено до Реєстру неприбуткових організацій та установ.

При цьому відповідно до Положення N 232 ( z0291-97 ) установи та організації для внесення їх до Реєстру неприбуткових організацій та установ повинні подати (надіслати) до податкового органу за їх місцезнаходженням реєстраційну заяву за формою 1-РН згідно з додатком до цього Положення. Під час включення неприбуткової організації або установи до зазначеного Реєстру їй відповідно до Порядку N 355 ( z0451-00 ) присвоюється відповідна ознака неприбутковості.

Згідно указу Президента України №349 від 15.06.1991 року затверджено Клятву Лікаря, що є своєрідним аналогом присяги державного службовця.

Управління у сфері організації медичного обслуговування у межах своїх повноважень здійснюється:

1) Кабінетом Міністрів України; 2) центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я;3) місцевими органами виконавчої влади;

4) органами місцевого самоврядування.2. Кабінет Міністрів України через систему органів виконавчої влади:1) забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони здоров`я;2) організовує розроблення, затверджує та забезпечує виконання загальнодержавних програм розвитку сфери охорони здоров`я;3) забезпечує розроблення і здійснення заходів щодо зміцнення матеріально-технічної бази та інших умов, необхідних для організації діяльності закладів охорони здоров`я та організації медичного обслуговування;3. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, забезпечує загальну координацію медичного обслуговування та координацію надання третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги.4. Місцеві органи виконавчої влади забезпечують координацію надання первинної медичної допомоги, вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги, екстреної медичної допомоги, паліативної медичної допомоги, стоматологічної медичної допомоги та медичної реабілітації.

Безпосереднє управління діяльністю закладу охорони здоров`я здійснює його керівник, який призначається на посаду за рішенням власника або уповноваженого ним органу шляхом укладання контракту строком від 3 до п`яти років за результатами конкурсного добору, що здійснюється відповідно до законодавства.

Керівником закладу охорони здоров`я незалежно від форми власності може бути призначено особу, яка відповідає єдиним кваліфікаційним вимогам, що встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони Керівник закладу охорони здоров`я в межах наданих йому повноважень:

1) організовує діяльність закладу охорони здоров`я;2) вирішує питання фінансово-господарської діяльності закладу охорони здоров`я, затверджує його структуру і штатний розпис;3) видає накази і розпорядження, дає обов`язкові для виконання всіма структурними підрозділами закладу охорони здоров`я доручення;4) відповідає за результати діяльності закладу охорони здоров`я перед власником або уповноваженим ним органом;5) є розпорядником майна і коштів;6) призначає на посаду та звільняє з посади працівників;7) організовує доступ працівників закладу до централізованих інформаційних ресурсів та медичних записів, збереження та обіг медичних записів відповідно до закону;8) забезпечує здорові та безпечні умови праці, відповідно до вимог законодавства з охорони праці та безпеки життєдіяльності, дотримання законності та порядку;9) визначає функціональні обов`язки працівників;10) здійснює контроль за якістю медичного обслуговування;11) забезпечує створення умов для здійснення дієвого та відкритого громадського контролю за діяльністю закладу охорони здоров`я;12) забезпечує доступ пацієнтів та/або членів їх родин до інформації щодо організації роботи закладу;13) здійснює інші передбачені статутом (положенням) повноваження.

п.12 ч.1 ст.92 Конституції України виключно законами визначаються основи державної служби. При цьому, громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби (ч.2 ст.38 Конституції).

Із викладеного вбачається, що ОСОБА_1 за період з 01.08.1981 року по 24.07.2018 року фактично працював на посадах державної служби (пов`язаних з виконанням саме управлінських функцій держави органах, які забезпечують надання доступних і якісних адміністративних послуг в сфері охорони здоров`я, в розумінні ст. 91«Про державну службу», склав відповідну Клятву-присягу. Мав більше 20 років спеціального страхового стажу на 01.05.2016 року.

Суд зазначає, що відповідач безпідставно відмовив у призначенні пенсії державного службовця та не зазначив у своєму рішенні жодних фактів, на яких грунтується вказана відмова.

На підставі викладеного позивач має право на переведення з пенсії за віком з урахуванням інвалідності на пенсію згідно ЗУ «Про державну службу» по інвалідності.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 257-263, 295, 297 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром 3 під., 2 пов., м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області області та скасувати рішення від 21.03.2023 № 914290846679 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром 3 під., 2 пов., м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) перевести з 15.03.2023 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з пенсії за віком на пенсію державного службовця згідно Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII із розрахунку 90% від суми заробітної плати, відповідно до довідки від 17.02.2023 № 01-22/38 на суму 52500.00 грн, без обмеження максимального розміру заробітної плати для розрахунку пенсії та проводити виплати призначеної пенсії в повному обсязі без обмеження максимального (граничного розміру) виплати пенсії за вислугу років та без обмежень і особливостей, встановлених Законами України № 2148-VIII від 03.10.2017 року та № 1058-ІV від 09.07.2003 року, а також Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VI від 08.07.2011 та Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII від 02.03.2015 року, у тому числі без обмежень і особливостей, які можуть передбачатися законом для осіб з числа пенсіонерів, що працюють.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Заічко О.В.