Решение № 115589466, 12.12.2023, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/5861/23

12 грудня 2023 рокум. Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом адвоката Нупокупного М.А. в інтересах ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області , третя особа Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява адвоката Непокупного М.А. в інтересах ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області, третя особа - Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, у якій просить суд:

- скасувати рішення завідувача сектору організації запобігання нелегальній міграції, реадмісії та видворення Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області Лариси Христюк від 20 липня 2023 року про заборони в`їзду на територію України громадянину Федеративної Республіки Нігерія ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області надіслати до Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України повідомлення про скасування заборони в`їзду громадянину Федеративної Республіки Нігерія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на територію України.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 28.09.2022 відповідачем винесено рішення №65 «Про примусове повернення до країни походження ОСОБА_1 », яким зобов`язано позивача покинути території України у термін до 26.10.2022. Позивач вказує, що він не зміг виконати вказане рішення та покинути територію України із поважних причин, а саме: відсутності документу, який дозволив би йому виїхати. Станом на 08.11.2022 Тернопільським міськрайонним судом винесено постанову по справі №607/15115/22 про примусове видворення громадянина Федеративної Республіки Нігерія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В подальшому, рішенням Державної міграційної служби України в Тернопільській області від 09.11.2022 «Про примусове повернення до країни походження» позивачу заборонено в`їзд на територію України строком на 5 років.

Позивач оскаржив вказане рішення Державної міграційної служби України в Тернопільській області від 09.11.2022. За результатом судового розгляду, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2023 у справі №607/7742/23, визнано протиправним та скасовано рішення Державної міграційної служби України в Тернопільській області «Про примусове повернення до країни походження» від 09.11.2022 в частині заборони в`їзду громадянину Федеративної Республіки Нігерія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на територію України строком на п`ять років.

Позивач зазначає, що 20.07.2023 завідувачем сектору організації запобігання нелегальній міграції, реадмісії та видворення Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області прийнято повторно рішення про заборону в`їзду на територію України громадянину Федеративної Республіки Нігерія ОСОБА_1 , яким позивачу заборонено в`їзд на територію України строком на 5 років.

З вказаним рішенням від 20.07.2023 позивач не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим, а тому звернувся із даним позовом в суд.

Ухвалою суду від 15.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позовну заяву та клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

02.10.2023, на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву відповідача, зі змісту якого слідує, що він повністю заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що 28.09.2022 під час виконання повноважень в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній міграції, притягненню порушників до адміністративної відповідальності, посадовою особою Тернопільського відділу №1 УДМС у Тернопільській області за адресою: м. Тернопіль, вул. Є. Коновальця, 6, виявлено громадянина Федеративної Республіки Нігерія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який після закінчення дозволеного строку перебування не виїхав за межі України. За порушення правил перебування іноземців в Україні громадянина Федеративної Республіки Нігерія ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , 28.09.2022 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 203 КУпАП.

Відповідач зазначає, що з метою забезпечення вимог законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, керуючись положеннями статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», 28.09.2022 Тернопільським відділом №1 УДМС у Тернопільській області прийняторішення №65 про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Федеративної Республіки Нігерія ОСОБА_1 , яким останнього зобов`язано покинути територію України до 26.10.2022. Дане рішення було йому оголошено, один із примірників рішення №65 від 28.09.2022 про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Федеративної Республіки Нігерія ОСОБА_1 особисто вручено позивачу, йому роз`яснено його права та обов`язки, зобов`язано не пізніше 26.10.2022 самостійно залишити територію України, а також попереджено про наслідки невиконання рішення №65 про примусове повернення від 28.09.2022, що підтверджується його підписом.

Відповідач звертає увагу, що вказаним рішення №65 про примусове повернення від 28.09.2022 позивачем не оскаржувалось. Разом з тим, позивач вказане рішення №65 про примусове повернення від 28.09.2022 не виконав, з огляду на що, УДМС у Тернопільській області 28.10.2022 звернулося до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовною заявою про його примусове видворення за межі території України. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08.11.2022 у справі №607/15115/22 позовні вимоги УДМС у Тернопільській області до ОСОБА_1 задоволено та ухвалено примусово видворити даного іноземця за межі території України. Рішення суду у цій справі звернуто до негайного виконання та реально виконано, набрало законної сили та в апеляційному порядку не оскаржувалося.

Надалі, 09.11.2022 посадовою особою відповідача, на підставі вимог абзацу третього частини першої статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» прийнято рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни позивача, яким йому заборонено в`їзд на територію України строком на 5 років. Дане рішення суб`єкта владних повноважень оскаржено позивачем до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, а судом прийнято рішення від 16.05.2023 у справі №607/7742/23 про відмову у задоволенні позову повністю. Однак, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2023 у справі №607/7742/23 вказане рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 травня 2023 року, скасовано та прийнято постанову, якою задоволено позовні вимоги. Визнано протиправним та скасовано рішення Державної міграційної служби України в Тернопільській області «Про примусове повернення до країни походження» від 09 листопада 2022 року в частині заборони в`їзду позивачу на територію України строком на п`ять років.

Відповідач зазначає, що ним виконано постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2023 у справі №607/7742/23, шляхом відкликання із виконання доручення від 09.11.2022, однак подано касаційну скаргу на вказану постанову до Верховного Суду.

При цьому наголошує, що все таки рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08.11.2022 у справі №607/15115/22, позивача у даній справі, який нелегально перебував на території України з 08.09.2014, - примусово видворено за межі території України з огляду на що, на виконання приписів статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», 20.07.2023 завідувачем сектору організації запобігання нелегальній міграції, реадмісії та видворення прийнято оскаржене в межах даної справи рішення про заборону в`їзду позивачу на територію України строком на 5 років, яке скеровано на виконання до Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України. Відповідач зазначає, що він діяв в межах та у спосіб, передбачений законом, а тому, покликаючись на імперативність закону в частині дій суб`єкта владних повноважень за наведених обставин, просить у задоволенні позову відмовити (арк. справи 25-51).

Інших заяв, в тому числі по суті справи на адресу суду не надходило.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд зазначає, що розгляд даної судової справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін з урахуванням строку перебування головуючої судді у даній справі у відпустці, в порядку черговості.

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Як слідує з матеріалів справи, 28.09.2022 під час виконання повноважень в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній міграції, притягненню порушників до адміністративної відповідальності, посадовою особою Тернопільського відділу №1 Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області за адресою: м. Тернопіль, вул. Є. Коновальця, 6, виявлено громадянина Федеративної Республіки Нігерія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який після закінчення дозволеного строку перебування не виїхав за межі України.

За порушення правил перебування іноземців в Україні громадянина Федеративної Республіки Нігерія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 28.09.2022 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

28.09.2022 Тернопільським відділом №1 Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області прийнято рішення №65 про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Федеративної Республіки Нігерія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким останнього зобов`язано покинути територію України до 26.10.2022.

Як слідує з матеріалів справи та не спростовується сторонами, дане рішення було йому оголошено, один із примірників рішення №65 від 28.09.2022 про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Федеративної Республіки Нігерія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 особисто вручено позивачу, йому роз`яснено його права та обов`язки, зобов`язано не пізніше 26.10.2022 самостійно залишити територію України, а також попереджено про наслідки невиконання рішення №65 про примусове повернення від 28.09.2022, що підтверджується його підписом.

При цьому, доказів оскарження рішення №65 про примусове повернення від 28.09.2022 громадянином Федеративної Республіки Нігерія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - сторонами не представлено, та судом не здобуто.

Водночас, громадянин Федеративної Республіки Нігерія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рішення №65 про примусове повернення від 28.09.2022 не виконав, хоча частиною п`ятою статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» встановлено, що іноземець або особа без громадянства зобов`язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.

Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області, 28.10.2022 звернулося до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовною заявою про примусове видворення громадянина Федеративної Республіки Нігерія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за межі території України.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08.11.2022 у справі №607/15115/22 позовні вимоги Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області до ОСОБА_1 , задоволено та ухвалено примусово видворити громадянина Федеративної Республіки Нігерія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за межі території України. Рішення суду звернуто до негайного виконання та реально виконано. Рішення суду вступило в законну силу.

При цьому, вказане рішення суду мотивоване тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 грубо порушив законодавство України, яке визначає статус іноземців та осіб без громадянства в Україні, оскільки останній не має постійного місця проживання в Україні, близьких родичів, належного фінансового забезпечення, не навчається, не працює та не має законних джерел доходу, і не вживає будь-яких заходів щодо легалізації перебування в Україні, а також встановлено відсутність, встановлених Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та статтею 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод заборон на примусове видворення, притягнення до адміністративної відповідальності та наявність рішення №65 Тернопільського відділу №1 Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області від 28.09.2022 про його примусове повернення до країни походження або третьої країни, яке ОСОБА_1 не виконано, а отже він перебуває в Україні незаконно та без поважних на це причин.

Надалі, на виконання вимог абзацу третього частини першої статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» посадовою особою Тернопільського відділу №1 Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області 09.11.2022 прийнято рішення в частині про заборону в`їзду на територію України строком на 5 років громадянину Федеративної Республіки Нігерія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Станом на 09.11.2022 дане рішення скеровано до Держприкордонслужби України для виконання, однак, було оскаржено позивачем до суду.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16.05.2023 у справі №607/7742/23 за позовом громадянина Федеративної Республіки Нігерія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області про скасування рішення Тернопільського відділу №1 УДМС у Тернопільській області від 09.11.2022 про примусове повернення до країни походження, або третьої країни в частині заборони в`їзду ОСОБА_1 на територію України строком на 5 років, в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2023 у справі №607/7742/23 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16.05.2023 у справі №607/7742/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області про скасування рішення Тернопільського відділу №1 УДМС у Тернопільській області від 09.11.2022 про примусове повернення до країни походження або третьої країни в частині заборони в`їзду ОСОБА_1 на територію України строком на 5 років, задоволено. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16.05.2023 у справі №607/7742/23 скасовано та прийнято постанову, якою задоволено позовні вимоги. Визнано протиправним та скасовано рішення Державної міграційної служби України в Тернопільській області «Про примусове повернення до країни походження» від 09.11.2022 в частині заборони в`їзду громадянину Федеративної Республіки Нігерія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на територію України строком на п`ять років.

Відповідно, на виконання вказаної постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2023 у справі №607/7742/23, відповідачем відкликано із виконання від Держприкордонслужби України доручення від 09.11.2022 про заборону позивачу в`їзду на територію України строком на 5 років.

Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що у зазначеній вище справі №607/7742/23, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду постановою від 30.11.2023 (провадження №К/990/25587/23), частково задоволив касаційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області та скасував постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2023 у справі №607/7742/23, а справу направив на новий розгляд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Надалі, 20.07.2023 завідувачем сектору організації запобігання нелегальній міграції, реадмісії та видворення Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області прийнято рішення про заборону в`їзду на територію України громадянину Федеративної Республіки Нігерія ОСОБА_1 строком на 5 років, яке скеровано на виконання до Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України.

Не погоджуючись із рішенням відповідача про заборону в`їзду на територію України, позивач звернувся із даним позовом в суд.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд зазначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до вимог частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України №2747-IV від 06.07.2005.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України встановлює Закон України від 22 вересня 2011 року №3773-VI «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі - Закон №3773-VI у редакції на час подання адміністративного позову).

Частинами першою та третьою статті 3 Закону №3773-VI, іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Статтею 4 Закону №3773-VI передбачено підстави для перебування іноземців та осіб без громадянства на території України.

Так, частиною третьою статті 9 Закону №3773-VI передбачено, що строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.

Пунктом 14 частини першої статті 1 Закону №3773-VI визначено, що нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.

Згідно з частиною першою статті 26 Закону №3773-VI (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Іноземець або особа без громадянства зобов`язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення (частина п`ята статті 26 Закону №3773-VI).

Частиною четвертою статті 26 Закону №3773-VI передбачено, що рішення про примусове повернення може бути оскаржено до суду.

Відповідно до частин першої та другої статті 30 Закону №3773-VI (в редакції змін, внесених Законом № 2952-IX від 24.02.2023), центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках.

Іноземцям та особам без громадянства, зазначеним у цій статті, забороняється подальший в`їзд в Україну строком на п`ять років. Строк заборони щодо подальшого в`їзду в Україну обчислюється з дня прийняття такого рішення та додається до строку заборони в`їзду в Україну, який особа мала до цього.

Рішення про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства може бути оскаржено в порядку, передбаченому законом.

З аналізу норм статей 26 та 30 Закону №3773-VI слідує, що примусовому видворенню іноземця чи особи без громадянства передують дві обставини: 1) прийняття рішення відповідним компетентним органом про примусове повернення; 2) ухилення від виїзду після прийняття рішення про повернення або наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення.

Так, з матеріалів справи слідує, що Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області, 28.10.2022 звернулося до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовною заявою про примусове видворення громадянина Федеративної Республіки Нігерія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за межі території України. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08.11.2022 у справі №607/15115/22 позовні вимоги Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області до ОСОБА_1 , задоволено та ухвалено примусово видворити громадянина Федеративної Республіки Нігерія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за межі території України. Рішення суду звернуто до негайного виконання та реально виконано. Рішення суду вступило в законну силу.

При цьому, вказане рішення суду мотивоване тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 грубо порушив законодавство України, яке визначає статус іноземців та осіб без громадянства в Україні, оскільки останній не має постійного місця проживання в Україні, близьких родичів, належного фінансового забезпечення, не навчається, не працює та не має законних джерел доходу, і не вживає будь-яких заходів щодо легалізації перебування в Україні, а також встановлено відсутність, встановлених Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та статтею 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод заборон на примусове видворення, притягнення до адміністративної відповідальності та наявність рішення №65 Тернопільського відділу №1 Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області від 28.09.2022 про його примусове повернення до країни походження або третьої країни, яке ОСОБА_1 не виконано, а отже він перебуває в Україні незаконно та без поважних на це причин.

Згідно частини четвертої статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, обставини щодо наявності підстав для «примусового видворення» позивача до країни походження або третьої країни, які встановлено рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08.11.2022 у справі №607/15115/22, яке у свою чергу набрало законної сили, враховуються судом та не доказуються при розгляді даної справи.

В свою чергу, на підставі рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08.11.2022 у справі №607/15115/22 про примусове видворення та його реалізацією, рішенням посадової особи Тернопільського відділу №1 УДМС у Тернопільській області 20.07.2023 прийнято рішення про заборону в`їзду на територію України строком на 5 років громадянину Федеративної Республіки Нігерія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

При цьому, суд враховує, що рішення суду про примусове видворення позивача набрало законної сили, позивачем оскаржено не було, є реалізованим, з огляду на що, відповідно до вимог статті 30 Закону №3773-VI є правомірною та достатньою підставою для прийняття уповноваженим суб`єктом владних повноважень рішення про заборону подальшого в`їзду позивача в Україну строком на п`ять років.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд враховує, що відомості про перебування відповідача на території України на законних підставах відсутні; відповідач був затриманий посадовими особами відповідача за порушення правил перебування іноземців в Україні, а саме проживання без документів на право проживання в Україні; після прибуття на територію України позивач не надав, а суд не здобув доказів вчинення спроб легалізації власного знаходження; при цьому, на час звернення позивача до суду з даним позовом будь-яких доказів наявності документів на право проживання в Україні суду не представлено.

Також суд враховує, що позивач не виконав у добровільному порядку рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08.11.2022 у справі №607/15115/22 про його примусове видворення за межі території України.

Суд зазначає, що статтею 31 Закону №3773-VI визначено вичерпний перелік обставин, за яких іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворені або видані чи передані до країн, зокрема: де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань; де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання; де їх життю або здоров`ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя; де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки.

Водночас, будь-яких доказів у підтвердження існування обставин, передбачених статтею 31 Закону №3773-VI, які б унеможливили примусове повернення чи примусове видворення або видання чи передання позивача до країн, - сторонами не представлено, а судом не здобуто.

Суд критично оцінює доводи представника позивача про необхідність скасування оскарженого в межах даної судової справи рішення УДМС у Тернопільській області від 20.07.2023 про заборону в`їзду на територію України з підстав його перебування у шлюбі з громадянкою України (подружжя мають неповнолітню дитину), позаяк, вимогами частини чотирнадцятої статті 4 Закону №3773-VI визначено, що іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз`єднання сім`ї з особами, які є громадянами України, або під час перебування на законних підставах на території України у випадках, зазначених у частинах третій - тринадцятій цієї статті, уклали шлюб з громадянами України та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період до отримання посвідки на постійне проживання чи набуття громадянства України. Відповідно до частини чотирнадцятої статті 5 Закону №3773-VI підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання у випадку, передбаченому частиною чотирнадцятою статті 4 цього Закону, є заява іноземця або особи без громадянства і документ, що підтверджує факт перебування у шлюбі з громадянином України, дійсний поліс медичного страхування. Якщо шлюб між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства було укладено за межами України відповідно до права іноземної держави, дійсність такого шлюбу визначається згідно із Законом України "Про міжнародне приватне право". Для оформлення посвідки на тимчасове проживання іноземець або особа без громадянства, які прибули в Україну з метою возз`єднання сім`ї з особами, які є громадянами України або які під час перебування на законних підставах на території України, подають визначений законодавством пакет документів.

Таким чином, позивач не позбавлений права на звернення до територіальних органів чи підрозділів ДМС України із заявою для отримання посвідки на тимчасове проживання з метою возз`єднання сім`ї, водночас, як вже зазначалось судом, будь-яких дій, спрямованих на легалізацію власного знаходження на території України позивач не вчиняв, а відтак, на переконання суду, не заявив у передбачений законом спосіб про його інтерес щодо узаконення підстав перебування на території України, в тому числі, з підстав возз`єднання сім`ї.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про правомірність прийнятого відповідачем рішення завідувача сектору організації запобігання нелегальній міграції, реадмісії та видворення Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області Лариси Христюк від 20 липня 2023 року про заборони в`їзду на територію України громадянину Федеративної Республіки Нігерія ОСОБА_1 .

При цьому суд враховує, що приймаючи оскаржуване рішення відповідач діяв на підставі вимог статті 30 Закону №3773-VI, приписами якої встановлено обов`язок територіального органу ДМС під час здійснення процедури примусового видворення іноземців та осіб без громадянства, прийняти рішення про заборону в`їзду на територію України строком на 5 років.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд наголошує на тому, що в силу вимог частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У контексті зазначених положень КАС України, суд звертає увагу позивача на те, що закріплені у частині другій статті 77 КАС України норми права щодо обов`язку суб`єкта владних повноважень доведення правомірності прийняття оспорюваного рішення не звільняє позивача від обов`язку доведення заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) №303-A, пункт 29).

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши здобуті докази в їх сукупності за правилами статті 90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов до задоволення не підлягає.

Підстави для вирішення питання розподілу судових витрат, відсутні.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог адвоката Нупокупного М.А. в інтересах ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області третя особа - Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування рішення від 20 липня 2023 року про заборони в`їзду на територію України громадянину Федеративної Республіки Нігерія, зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 12 грудня 2023 року.

Реквізити учасників справи:

позивач: - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );

відповідач: - Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Текстильна, 1Б, м. Тернопіль, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, 46007, код ЄДРПОУ: 37839038);

третя особа: - Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України (місцезнаходження: вул. Володимирська, 26, м. Київ, Центральна Частина Києва, Київ, 01601, код ЄДРПОУ: 37996391) .

Головуючий суддяМірінович У.А.