Решение № 115493085, 04.12.2023, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/14242/23

Провадження № 2/161/3646/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2023 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі головуючого судді Присяжнюк Л.М.,

за участю секретаря судового засідання Шарунович К.П.,

розглянувши у судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Луцьку цивільну справу №161/14242/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

ВСТАНОВИВ:

22 серпня 2023 року на адресу суду надійшов вказаний позов. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка надала відповідачці позику у сумі 50000,00 доларів США, що підтверджується розпискою від 04.07.2022, яку відповідачка написала власноручно, термін повернення позики 31.07.2023. Враховуючи ту обставину, що ОСОБА_2 на неодноразові звернення грошові кошти не повернула, просить суд стягнути з останньої вказану суму заборгованості. Крім того, просить стягнути з відповідачки сплачений судовий збір та витрати на правничу допомогу.

Ухвалою суду від 28 серпня 2023 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження та призначено розгляд справи у підготовчому провадженні.

Ухвалою суду від 8 листопада 2023 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

Позивач у судове засідання не з`явився, представник позивача у заяві від 04.12.2023 просив розгляд справи здійснювати без їх участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, не заперечував щодо стягнення витрат на послуги адвоката у розмірі 3000,00 грн.

4 грудня 2023 року представник відповідача подав заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги визнав, не заперечував щодо їх задоволення, просив зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 3000,00грн.

Дослідивши письмові матеріали справи та докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити, з таких підстав.

Судом встановлено, що 4 липня 2022 року відповідачем одержано від позивача в борг грошові кошти в сумі 50 000,00 доларів США готівкою. Наведена обставина підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою, та не заперечується відповідачем. Оригінал боргової розписки надано суду позивачем, що доводить невиконання відповідачем своїх зобов`язань.

Однак, станом на час розгляду справи відповідач свого обов`язку щодо повернення вказаної суми грошових коштів не виконав.

Згідно з частиною першою статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передавання грошей або інших речей того ж роду та такої ж якості.

Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлений договором. Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець за цим договором набуває тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми .

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі т. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У зазначеній розписці кінцевий термін повернення боргу 31.07.2023.

З огляду на це, позивач, використовуючи судовий спосіб захисту свого майнового права, діяв у порядку, передбаченому як положеннями матеріального, так і процесуального законодавства України, та звернувся до суду із позовною заявою 22.08.2023.

Статтею 524 ЦК Українивизначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Статтею 533 ЦК Українивстановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.

Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першоїстатті 1046 ЦК України, а також частини першоїстатті 1049 ЦК Україниналежним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №373/2054/16-ц.

Враховуючи ту обставину, що позивач, як позикодавець, має право вимагати повернення боргу, а відповідач, як позичальник, позику не повернув, то таку суму боргу слід стягнути на користь позивача в примусовому порядку.

Судом встановлено, що сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 50000,00 доларів США, яку слід стягнути з відповідача згідно з розпискою від 04.07.2022.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до положеньст. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи, до яких зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу, проведенням експертиз, а також інші витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

В той же час, відповідно до ч. 1, п.1 ч.2ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

В підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач долучає до матеріалів справи копії ордера на надання правничої (правової) допомоги, калькуляцію вартості послуг, акт приймання-передачі виконаних робіт, квитанцію до прибуткового касового ордера.

З огляду на співрозмірність витрат на оплату послуг адвоката, пов`язаних із захистом прав та представництвом інтересів позивача у даній конкретній справі, враховуючи характер спору, участь адвоката у справі, кількість судових засідань, заяву представника відповідача про зменшення розміру витрат до 3000,00 грн., яка узгоджена з представником позивача, суд вважає обґрунтованим та об`єктивним, і таким, що підпадає під критерій розумності, а також відповідає розміру ціни позову, розмір витрат на правову допомогу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у сумі 3 000,00 грн.

Крім того, з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір в сумі 13420,00 грн.

Керуючись статтями 10, 12, 77, 78, 141, 263, 265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за розпискою від 4 липня 2022 року у розмірі 50000,00 (п`ятдесят тисяч) доларів США.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 13420 (тринадцять тисяч чотириста двадцять) грн. 00 коп. та витрати на послуги адвоката у розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Волинського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 .

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Л.М. Присяжнюк