Решение № 115474233, 06.12.2023, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 274/3167/23

Провадження № 2/0274/1020/23

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"06" грудня 2023 р. м. Бердичів

БЕРДИЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

в складі: головуючого судді Хуторної І.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Дерманської О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства зобмеженою відповідальністю"Фінансовакомпанія"Європейська агенціяз поверненняборгів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и л а :

22.05.2023 АТ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" звернулось до суду з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №00-2527393 у розмірі 28 240 гривень, з яких: 10 000, 00 грн - сума заборгованості за основним боргом, 18 240 грн - заборгованість за відсотками.

Стислий виклад позицій сторін

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ "КАЧАЙ ГРОШІ" та ОСОБА_1 04.02.2021 уклали кредитний договір № 00-2527393, за умовами якого ТОВ "КАЧАЙ ГРОШІ" надало ОСОБА_1 в кредит грошові кошти, які відповідач зобов`язався вчасно повернути та сплатити відсотки за користування кредитними коштами у строки і на умовах, передбачених цим договором.

Відповідач не виконав свої зобов`язання за кредитом щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків в строки, передбачені кредитним договором, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

22.12.2022 між ТОВ "КАЧАЙ ГРОШІ" та ТОВ "ФК" Європейська агенція з повернення боргів" укладено договір факторингу № 22122022/2, за умовами якого ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 28 240 грн, яка складається із заборгованості з основного боргу у розмірі 10 000 грн та заборгованості за відсотками - 18 240 грн.

У відзивіна позовнузаяву представниквідповідача адвокатГуменюк О.В. проти задоволення позовних вимог заперечив, із таких підстав.

Позивач у позові стверджує, що між ТОВ "КАЧАЙ ГРОШІ" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, який підписаний електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.

Разом з тим, доказів отримання ОСОБА_1 при укладенні кредитного договору одноразового ідентифікатора, а також його реєстрації в ТОВ "КАЧАЙ ГРОШІ", позивач не додав.

Також позивачем до позову не додано жодних доказів того, що відповідач отримав кошти за кредитом.

Окрім того, до позову не долучено розрахунку заборгованості про нарахування відсотків кожної доби, як передбачає кредитний договір.

Крім того, проценти в розмірі 18 240 грн нараховані поза межами строку кредитування, що суперечить вимогам закону.

Просить у задоволенні позову відмовити (а.с. 50-51).

У відповідіна відзивпредставник ТОВ"ФК"ЄАПБ" НогаД.І. вказала, що між ТОВ "КАЧАЙ ГРОШІ" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, шляхом підписання його електронним підписом з одноразовим ідентифікатором відповідно до п. 7.2 Кредитного договору.

Відповідач розумів, що договір укладається між сторонами дистанційно, в електронній формі. Саме відповідач ініціював укладення такого договору, оформивши заявку на сайті первісного кредитора, підписавши договір з використанням одноразового ідентифікатора. Відповідач через особистий кабінет на веб-сайті первісного кредитора подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе та підтвердив умови отримання кредиту, після чого первісний кредитор надіслав позичальнику за допомогою засобів зв`язку на зазначений ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду.

Під час підписання договору сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення договору в електронній формі, на погоджених умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що спростовує доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву.

Щодо підтвердженняперерахування коштіввідповідача закредитним договором, то кредит відповідачу було надано на платіжну картку позичальника. ТОВ "ФК" ЄАПБ" не володіє та не може володіти оригіналами первинних документів первісного кредитора. Разом з тим, для надання вичерпної інформації на свій запит позивач отримав від первісного кредитора додаткові докази, які підтверджують надання (перерахування) коштів відповідачу за укладеним кредитним договором та розрахунок заборгованості, які просить долучити до відповіді на відзив.

Щодо нарахування відсотків представник позивача, посилаючись на умови кредитного договору, вказує, що відповідач був ознайомлений з усіма запропонованими умовами кредитного договору, зокрема з умова повернення кредитних коштів, нарахування процентів, строками повернення кредитних коштів на наслідками несвоєчасного повернення коштів.

Також вказує, що відповідач розрахунок заборгованості доказами не спростував, не надав власний розрахунок, доказів про повернення кредитних коштів на умовах та в порядку, визначеними кредитними договорами ні перед первісним кредитором, ні перед новим кредитором відповідач не надав.

Просить позовні вимоги задовольнити повністю (а.с. 85-90).

Заяви, клопотання, процесуальні дії

Ухвалою судді від 31.05.2023 у справі відкрите провадження у справі.

Сторони у судове засідання не з`явились.

Від представника позивача ОСОБА_2 у матеріалах справи наявне клопотання, у якому вона просить проводити розгляд справи за відсутності представника товариства, позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача, адвокат Гуменюк О.В. на адресу суду спрямував заяву, в якій також просить проводити розгляд справи без його участі, позовні вимоги не визнав. Крім того, зазначив, що не погоджується із нарахуванням відсотків поза межами кредитного договору. Зазначає, що у паспорті споживчого кредиту, який є невід`ємною частиною кредитного договору вказані загальні витрати за кредитом становлять 4560 грн, а не 18 240 грн відсотків, які банк просить стягнути з відповідача. Також зазначає, що ніяких дій щодо автоматичної пролонгації кредитного договору ОСОБА_1 не вчиняв.

Фактичні обставини встановлені судом, докази на їх підтвердження

Судом встановлено, що 04.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КАЧАЙ ГРОШІ" та ОСОБА_1 був укладений договір №00-2527393, за умовами якого, ТОВ "КАЧАЙ ГРОШІ" надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 10 000 грн. Строк дії договору 30 днів. Процентна ставка фіксована 1, 52% від суми кредиту за кожний день користування кредитом (а.с. 5-6).

Відповідно до п. 2.2. кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування кредитодавцем зі свого поточного рахунку у сумі 10 000 грн на карту позичальника № НОМЕР_1 , емітовану банком України.

04.02.2021 ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту, у якому зазначений розмір кредитного ліміту 10 000 грн, строк кредитування - 30 днів, фіксована процентна ставка 547,20%річних. Інформація вказана у паспорті споживчого кредитування зберігає чинність до 06.03.2021 (а.с. 9-10).

За умовами кредитного договору №00-2527393 від 04.02.2023 кошти у розмірі 10 000 грн 04.02.2021 були перераховані ОСОБА_1 на банківську карту № НОМЕР_1 , через компанію ТОВ "БЕСТПЕЙ", що підтверджується повідомленням ТОВ "БЕСТЛЕЙ" та Додатком до повідомлення ТОВ "БЕСТЛЕЙ" від 07.04.2023 (а.с. 75-77, 79-81).

Відповідно до п. 1.3 кредитного договору строк дії кредиту 30 днів. Позичальник зобов`язаний повернути кредит кредитодавцю 06.03.2021 або в іншу дату, що визначається після здійснення автоматичного продовження строку дії кредиту порядку передбаченому пунктами 1.3.1-1.3.3. цього договору.

Згідно з п.1.3.1. договору строк дії договору автоматично продовжується на кількість днів, зазначених у а.1.3. договору, у випадках, якщо по день повернення кредиту (включно)позичальник здійснив оплату заборгованості по договору на суму не менше суми процентів , що розраховані виходячи з кількості днів, що встановлені в п. 1.3 договору та передували (поспіль)дню повернення кредиту включно.

За положеннями п. 1.3.2. договору у випадку, якщо строк дії кредиту закінчився та не відбулася його чергова пролонгація, строк дії кредиту автоматично продовжується на кількість днів зазначених в п. 1.3. Договору в дату здійснення позичальником оплати в повному обсязі заборгованості за процентами, що передбачені цим договором та сплати неустойки (пені та штрафу) в залежності від кількості днів прострочення сплати суми кредиту та відсотків за користування кредитом.

Згідно з Додатком №1 до кредитного договору № 00-2527393 від 04.02.2021 (графік розрахунків), який є невід`ємною частиною кредитного договору, заборгованість відповідача за вказаним договором мала бути сплачена 06.03.2021 на загальну суму 14 560 грн, з яких: 10000 грн - кредит, 4560 грн проценти (а.с. 8).

22.12.2022 ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» уклали Договорів факторингу № 22122022/2, за умовами якого ТОВ «ТКАЧАЙ ГРОШІ» передало (відступило) ТОВ «ФК" ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло належні ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, що підтверджується актом прийому -передачі реєстру боржників до Договорів факторингу № 22122022/2 від 22.12.2022 (а.с. 11-13, 14).

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договорів факторингу № 22122022/2 від 22.12.2022, ТОВ «ФК» ЄАПБ» набуло права грошової вимоги за кредитним договором № 00-2527393 в сумі 28240 грн, з яких: 10 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 18 240 грн - сума заборгованості за відсотками (а.с. 15).

Із наданого позивачем розрахунку боргу за кредитним договором № 00-2527393 від 04.02.2021 за період з 27.09.2021 до 30.04.2023 та детального розрахунку заборгованості кредитним договором № 00-2527393 від 04.02.2021, ТОВ "КАЧАЙ ГРОШІ" вбачається, що загальна суму боргу за кредитом на день продажу кредиту (22.12.2022) становить 28 240 грн, з яких 10 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 18 240 грн - заборгованість за відсотками (а.с. 16, 100).

Релевантні норми права

Положеннями ст. 526 ЦК визначено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 512 ЦК України передбачено можливість зміни кредитора у зобов`язанні, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ст. 1077 ЦК України).

Таким чином, суд доходить висновку, що будь - який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).

Згідно із ч.1ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістомст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець.

Згідно з приписом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до приписів ч.1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Нормою ст. 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з положеннями ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини 1 статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

За змістом частини 1 та 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Оцінка аргументів сторін, висновки суду

Дослідивши докази, з`ясувавши обставини справи, суд доходить висновку про часткове задоволення позову, із таких підстав.

Верховний Суд у постановах від 07 липня 2021 року у справі № 420/370/19, від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17 виснував, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

На підставі досліджених доказів суд встановив, що ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на підставі Договору факторингу № 22122022/2 є новим кредитором у зобов`язаннях з відповідачем ОСОБА_1 , відповідно до умов Кредитного договору № 00-2527393.

Суд вважає доведеним факт укладення кредитного договору між відповідачем та ТОВ "КАЧАЙ ГРОШІ", оскільки кредитний договір, що укладений в електронній формі містить персональні дані відповдіача, відомості про його банківську карту, які очевидно, що надав відповідач, укладаючи договір.

За умовами кредитного договору № 00-2527393, ТОВ "КАЧАЙ ГРОШІ" надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 10000 грн, строком на 30 днів, зі сплатою процентів 1, 52% від суми кредиту за кожний день користування кредитом.

Видача ОСОБА_1 10000 грн на вказану у кредитному договорі карту НОМЕР_1 доведено долученими до відповіді на відзив повідомленнями ТОВ «Бестпей», які суд вважає достатніми доказами на підтвердження цього факту.

Відповідно до погодженого сторонами графіку розрахунків, додатку № 1 до кредитного договору № 00-2527393 від 04.02.2021, до сплати за кредитним договором підлягало - 14 560 грн (борг 10 000 грн та 4560 грн - проценти).

Проте, як вбачається з розрахунку заборгованості кредитним договором № 00-2527393, наданого первісним кредитором ТОВ "КАЧАЙ ГРОШІ" загальна суму боргу за кредитом на день продажу кредиту (22.12.2022) становить 28 240 грн, з яких 10 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 18 240 грн - заборгованість за відсотками.

Під час розгляду справи позивачем було надано детальний розрахунок заборгованості за кредитним договором № 00-2527393, з якого вбачається, що проценти нараховувались в період з 04 лютого 2021 року до 04 квітня 2021 року (а.с. 82).

Всупереч умовам кредитного договору відповідач не виконав свої зобов`язання з повернення кредиту. Із розрахунок боргу вбачається, що грошові кошти на погашення боргу ОСОБА_1 не вносив та цей факт не був спростований відповідачем.

Згідно наданих позивачем розрахунків заборгованість відповідача за Кредитним договором становить 28 240 грн, з яких 10 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 18 240 грн - заборгованість за відсотками.

Суд доходить висновку про наявність правових підстав для стягнення із відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості за к редитом за основною сумою боргу в розмірі 10000 грн.

Визначаючись із позовною вимогою про стягнення заборгованості за відсотками в розмірі 18240 грн, суд виходить із наступного.

Наявні у справі докази не свідчать, що кредитний договір № 00-2527393 був автоматично продовжений (пролонгований) відповідно до п. 1.3.1., 1.3.2., оскільки відповідач не вносив грошових коштів на погашення боргу.

Отже строк кредитування складає 30 днів.

На обґрунтування позовних вимог в частині стягнення суми заборгованості за відсотками в розмірі 18240 грн, позивач посилається на умови підпункту 3.2. пункту 3 Кредитного договору, за змістом якого проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту Клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний Клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок Товариства), але не більше 90 днів. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом.

Вирішуючи позов, в частині стягнення заборгованості за відсотками, суд послуговується на правовий висновок, сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 року у справі №910/4518/16 (пункти 82-87, 91, 95-97, 104-106, 109, 110, 112-115, 122, 123), який зводиться до того, що надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина другастатті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно достатті 1048 ЦК України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим, зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно достатті 1048 ЦК України.

За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.

Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно.

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом бо договором.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

При цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом» (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за «користування кредитом», до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Щодо можливості нарахування процентів поза межами стоку кредитування, то особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.

Приписи частин другої та третьої статті 627 ЦК України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства та договором, зокрема ситуації, коли сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд і коли вони не вправі цього робити.

У частині третій статті 6 ЦК України зазначено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Тобто частина третя статті 6 ЦК України не допускає встановлення договором умов, які не відповідають закону.

У статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, ця стаття також не допускає свободу договору в частині порушення, зокрема, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства.

Тому, сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини, виходячи з правової природи останніх.

Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України, і цей розмір може зменшити суд.

Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання, слід застосовувати як статтю 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У даній справі умови Кредитного договору (підпункт 3.2. пункту 3), на яких ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» ґрунтує свої вимоги зі сплати процентів, розташовані в розділі Договору, який регулює правомірну поведінку сторін («Порядок нарахування процентів та сплати заборгованості за Договором»).

При цьому вказаний Кредитний договір також містить окремий розділ - 6, що регулює відповідальність позичальника («Відповідальність Сторін та порядок вирішення спорів»).

Пунктом 6.3. кредитного договору визначено також, що у разі порушення позичальником строків виконання зобов`язань за договором з 4 дня прострочення заборгованості кредитор визнає заборгованість за кредитом проблемною, розпочинає роботу про стягненню заборгованості та відновлює щоденне нарахування процентів за користування кредитом за стандартною процентною ставкою, яке здійснюється з 1 дня отримання кредиту, але не більше ніж до 90 дня прострочення (відповідно до пункту 1.4. та підпунктів 1.4.1-1.4.2 Договору).

Як слідує з наданого позивачем розрахунку заборгованості по Кредитному договору відсотки за період поза межами строку кредитування, тобто з 10.03.2021 до 06.04.2021 нараховані саме як проценти за користування кредитом, а не як міру відповідальності на підставі частини 2 статті 625 ЦК України.

Крім того, в позовній заяві ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» не посилається саме на положення частини 2 статті 625 ЦК України та не вказує на те, що наявна у відповідача заборгованість за відсотками кваліфікується саме як три проценти річних (чи інший їх розмір, встановлений договором) від простроченої суми грошового зобов`язання (тіла кредиту).

З огляду на викладене суд вважає, що із ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь позивача заборгованість за відсотками по кредитному договору № 00-2527393 від 04.02.2021 року в розмірі 4560 грн нараховані як проценти за користування кредитом в межах строку кредитування.

Решта процентів, що нараховані за межами строку кредитування та не як міра відповідальності на підставі частини 2 статті 625 ЦК України, не підлягають до стягнення.

У договорі факторингу № 22122022/2 сторонами визначено суму відсотків за користування кредитом в розмірі 18240 грн. До позовну також долучено розрахунок боргу, відповідно до якого проценти нараховані в розмірі 18240 грн.

Однак, такий розрахунок заборгованості суперечать приписам наведених вище норм чинного законодавства, тому не може бути покладений в основу рішення.

Отже, суд частково задовольняє позовні вимоги, та стягує 14560 гривень боргу, із якого 10000 грн - борг за кредитом та 4 560 грн проценти, нараховані у межах строку кредитування.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України із відповідача на користь позивача належить стягнути сплачений позивачем судовий збір, пропорційно задоволеним позовним вимогам, в розмірі 1384 гривні (14560*2684:28240).

Керуючись статтями 141, 259, 263 265 Цивільного процесуального кодексу України,

у х в а л и в :

Позовні вимоги Товариства зобмеженою відповідальністю"Фінансовакомпанія"Європейська агенціяз поверненняборгів" задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 накористь Товариства зобмеженою відповідальністю"Фінансовакомпанія"Європейська агенціяз поверненняборгів" заборгованість за кредитним договором № 00-2527393 у розмірі 14560 гривень.

У задоволенні іншої частини позовних вимог суд відмовляє.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товаристваз обмеженоювідповідальністю "Фінансовакомпанія"Європейська агенціяз поверненняборгів" 1384 гривні судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення до Житомирського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Відомості про учасників справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" Європейська агенція з повернення боргів" , код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30;

відповідач: ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП .

Суддя І.Ю. Хуторна