Решение № 115467721, 05.12.2023, Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 147/1572/23

Провадження № 2-о/147/34/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2023 року смт Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Борейко О. Г.,

із секретарем Прокопенко В. М.,

за участю:

заявника ОСОБА_1 ,

представника заінтересованої особи Шаргородської Т. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в порядку окремого провадження, цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Управління соціального захисту населення Гайсинської районної державної адміністрації, про встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ:

17 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просить ухвалити рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , були членами однієї сім`ї з 01 травня 2012 року по 18 березня 2022 року, оскільки спільно проживали разом, були пов`язані спільним побутом та мали взаємні права та обов`язки.

Заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 загинув ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сержант, командир 3 мотопіхотного відділення - командир машини 2 мотопіхотного взводу 2 мотопіхотної роти військової частини НОМЕР_1 , призваний на військову службу за контрактом, виконуючи бойове завдання під час ракетного удару противником (російським окупантом) в населеному пункті Наталіївка Запорізького району Запорізької області близько 07:30 год. отримавши вогневе поранення несумісне з життям. Відповідно до довідки від 09.08.2022 №521 сержант ОСОБА_2 , проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та приймав участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з 24 лютого 2022 року по 18 березня 2022 року.

Відповідно до протоколу засідання 11 Регіональної військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв травми та причина смерті ОСОБА_2 пов`язана із захистом Батьківщини.

03.11.2023 заявник звернулася з відповідною заявою до заінтересованої особи про призначення їй пільг відповідно до ст. 10-1, 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» та видачі відповідного посвідчення проте отримала відмову з якої вбачається, що для отримання вищевказаних пільг заявнику необхідно подати до структурного підрозділу місцевої держадміністрації з питань соціального захисту населення заяву і документи передбачені ст.101 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» та п.4 постанови КМУ від 23.09.2015 року № 740 для видачі відповідного посвідчення.

Враховуючи, відсутність у ОСОБА_1 всього пакету документів, вона вимушена звертатися до суду з даною заявою про встановлення відповідного факту з метою отримання матеріальних виплат та гарантій, передбачених Законами України «Про військовий обов`язок і військову службу» та «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» для членів сім`ї військовослужбовців, які загинули під час проходження військової служби.

Заявник вказує, що з 05.05.1990 по 30.11.1994 вона перебувала в шлюбі з ОСОБА_3 , а з моменту його розірвання в іншому шлюбі вона не перебувала.

Тривалий час, з 01.05.2012 вона з ОСОБА_2 спільно проживали однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу по АДРЕСА_1 , вели спільне господарство та між ними виникли взаємні права та обов`язки. Вони були пов`язані спільним побутом, вели спільне господарство, мали взаємні права та обов`язки щодо утримання житла, мали спільні витрати та спільне харчування, піклувалися один про одного і надавали взаємну допомогу.

Під час спільного 10 річного проживання з ОСОБА_4 вони тримали корову, 16 бичків, 140 курей, 14 свиней. Для їхнього утримання купували харчі, заготовляли сіно, спільно за ними доглядали. Вони мали спільний бюджет, разом купували продукти, як-то: муку з розрахунку 1 мішок на рік, 1 мішок цукру, 30 кг. круп, олію. Також, проводили ремонт у вищевказаному житловому будинку, в якому проживали, пристроїли котельню, придбали кухонний гарнітур, диванчик на кухню і меблі в гостьову кімнату, насос, праску, духову піч, витяжку та жк-телевізор та багато інших речей.

Всі десять років ОСОБА_1 виконувала хатню роботу: готувала, прала, прасувала, доглядала за будинком і дітьми ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Коли ОСОБА_7 сезонно працював у Києві, вона готувала і передавала речі, продукти, харчі. Разом робили закрутки на зиму, купували і садили кущі та дерева.

З того часу як ОСОБА_2 уклав контракт з ЗСУ ОСОБА_1 передавала йому в м. Миколаїв одяг, продукти харчування та інші речі. Вони разом відпочивали, ходили до родичів та знайомих на весілля, дні народження, допомагали однин одному, не сподіваючись на його загибель, що також підтверджується в тому числі і доданими до заяви фотографіями.

Ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 20 листопада 2023 року заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження, призначено судове засідання та задоволено клопотання заявника про виклик свідків.

Заявник ОСОБА_1 в судовому засіданні заяву підтримала в повному обсязі та просила її задовольнити. Зазначила, що з покійним ОСОБА_2 вони жили однією сім`єю близько 10 років, жили дуже добре, вона гарно ладнала з його доньками, в неї також є донька від першого шлюбу, допомагали один одному. Він називав її ОСОБА_8 , ніколи не сварилися і все робили разом. Розписуватися не хотіли, щоб люди не думали що заявниця на щось претендує у Демківці чи ОСОБА_9 . Жили в зрілому віці, образ ніколи не було один на одного. ОСОБА_2 забирав ОСОБА_1 з роботи, завжди підвозив, часто їздив на заробітки.

Представник заінтересованої особи Управління соціального захисту населення Гайсинської районної державної адміністрації Шаргородська Т. І. в судовому засіданні зазначила, що ОСОБА_1 звернулася до них 02.11.2023 з метою встановлення статусу особи, члена сім`ї загиблого військовослужбовця. Представник стверджує, що встановлення факту не потрібно, потрібно надати свідоцтво про шлюб.

Суд, заслухавши заявника, заінтересовану особу та свідків, дослідивши та оцінивши письмові докази, дійшов висновку про задоволення заявлених вимог, виходячи з наступного.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Частиною 2 ст. 315 ЦПК України встановлено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтереси інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

Згідно із роз`ясненнями, що містяться в п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо, зокрема, чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до частин 2, 4 ст.3 СК України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Виходячи з аналізу вказаної норми СК, сім`єю є соціальна група, що складається з людей, які зазвичай перебувають у шлюбі, їхніх дітей (власних або прийомних) та інших осіб, поєднаних родинними зв`язками з подружжям, кровних родичів, а також людей, що спільно проживають на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, яка здійснює свою життєдіяльність на основі спільного економічного, побутового, морально-психологічного укладу, взаємної відповідальності, виховання дітей.

Згідно із ч.1 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Верховний Суд у своїй постанові від 30 жовтня 2019 року у справі №643/6799/17 зазначив, що проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема, права спільної сумісної власності на майно. Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всіх ознак, що притаманні наведеному визначенню. Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства. Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти.

Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого Тростянецьким РС УДМС України у Вінницькій області 16 червня 2016 року (а.с. 6-7).

Рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 30 листопада 1994 року розірвано шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с. 8).

Витягом із іменного списку безповоротних втрат особового складу військової частини НОМЕР_1 підтверджується те, що ОСОБА_2 призваний на військову службу Гайсинським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки Вінницької області 26 липня 2021 року (а.с. 19).

Як свідчить довідка військової частини НОМЕР_1 вих. №521 від 09 серпня 2022 року, сержант ОСОБА_2 приймав участь у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з 24 лютого 2022 року по 18 березня 2022 року (а.с. 16).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 01 серпня 2022 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 54 років у селі Наталівка Запорізького району Запорізької області (а.с. 15).

З лікарського свідоцтва про смерть №1792 та довідки до форми №106/о №1792 від 19 липня 2022 року встановлено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , причина смерті - розтрощення тіла (а.с. 14).

Витягом з протоколу засідання 11 Регіональної військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №1266 від 02 вересня 2022 року підтверджується те, що «розтрощення тіла» отримане 18 березня 2022 року колишнім військовослужбовцем, сержантом ОСОБА_2 , 1967 року народження, під час безпосередньої участі його у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії. У витязі з протоколу зазначено, що «Травма та причина смерті, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини» (а.с. 18).

Свідок ОСОБА_10 в судовому засідання пояснила, що заявник ОСОБА_1 з покійним ОСОБА_2 проживали як чоловік та дружина. Проживати разом почали приблизно з 2012 року. ОСОБА_2 працював на будівництві з її чоловіком. ОСОБА_1 про нього турбувалася.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_11 суду пояснив, що працював з покійним ОСОБА_2 . Його брату було 50 років, коли ОСОБА_2 познайомив свідка зі своєю дружиною - ОСОБА_1 , це було у 2012 році. Покійний казав, що ОСОБА_12 (заявник) дуже хороша жінка і свідок це бачив сам на днях народженнях і коли бачилися, приїздили один до одного. ОСОБА_2 дуже любив ОСОБА_13 , у них в сім`ї були гарні відносини.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні повідомила, що вона є рідною сестрою покійного ОСОБА_2 . Зазначила, що її брат з ОСОБА_1 проживав в селі Демківка, як чоловік та дружина з 2012 року. Вони разом робили ремонти, працювали та проживали гарно. Підтримує і надалі гарні відносини. Також свідок вказала, що факт проживання однією сім`єю її брата і заявниці могла б підтвердити і мати покійного, але вона вже у поважному віці.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_15 пояснив, що заявниця ОСОБА_1 є тещою його загиблого сина. Повідомив, що знайомий з нею з 2012 року, відколи син брав дочку ОСОБА_1 за дружину. З тих пір вона і жила з покійним ОСОБА_2 . Покійного свідок також знає давно, вони разом росли. ОСОБА_1 і ОСОБА_2 жили разом з 2012 року, мали спільне майно, постійно допомагали один одному.

Також тісний родинний зв`язок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 доводять надані заявницею сімейні фотознімки, на яких, за не спростованим жодним чином твердженням заявниці, вона зображена з чоловіком під час пам`ятних подій та в інших життєвих ситуаціях (а.с. 9-12).

Таким чином, судом встановлено, що починаючи з 01 травня 2012 року, ОСОБА_1 проживала як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 . Протягом спільного проживання вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет та спільні витрати.

В листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Управління соціального захисту населення Гайсинської РДА з метою отримання статусу члена сім`ї загиблого Захисника. Листом Управління соціального захисту населення від 08.11.2023 №13/2168 заявниці було роз`яснено, що наданих нею документів недостатньо для надання статусу члена сім`ї загиблого Захисника чи Захисниці України відповідно до ст. 10-1 ЗУ «Про правовий статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та видачі відповідного посвідчення (а.с. 31).

Відтак, у ОСОБА_1 виникла необхідність встановлення розглядуваного факту у зв`язку з тим, що померлий був військовослужбовцем, помер під час виконання службових обов`язків, а вона, як член його родини має право на отримання пільг, передбачених ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, який включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Стаття 10-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» регламентує хто відноситься до сім`ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, а також порядок надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України та підстави для надання такого статусу.

До членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, зазначених у цій статті, належать: батьки; один із подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні; діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; діти, які мають свої сім`ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття; діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти; утриманці загиблого (померлого), яким у зв`язку з цим виплачується пенсія.

Статтею 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» передбачено низку пільг членам сім`ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України.

Отже, після загибелі ОСОБА_2 , заявниця не має змоги реалізувати свої права, як члена сім`ї загиблого Захисника України, у зв`язку з відсутністю підтвердження факту її проживання з ОСОБА_2 , однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов переконання, що зібрані по справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю з 01 травня 2012 року по 18 березня 2022 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 у с. Наталівка Запорізького району Запорізької області, виконуючи бойове завдання під час ракетного удару противником (російським окупантом) отримавши вогневе поранення несумісне з життям.

Факт, про встановлення якого просить заявник, має для неї юридичне значення, оскільки дозволить реалізувати їй її права, як члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника України, що передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту».

Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення по справі в порядку окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

На підставі викладеного, керуючись статтями 258, 259, 263-265, 268, 273, 293-294, 315, 319, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Управління соціального захисту населення Гайсинської районної державної адміністрації, про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.

Встановити факт проживання однією сім`єю з 01 травня 2012 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників:

заявник - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_4 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ;

заінтересована особа - Управління соціального захисту населення Гайсинської райної державної адміністрації, код ЄДРПОУ - 03191934, адреса місцезнаходження: вулиця 1 Травня, 40, місто Гайсин, Вінницька область, 23700.

Повний текст рішення складено 07 грудня 2023 року.

Суддя О. Г. Борейко