Постановление суда № 115464482, 07.12.2023, Соснівський районний суд м. Черкас

Провадження № 2-з/712/78/23

Справа № 712/13267/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2023 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді ПИРОЖЕНКО С.А.

при секретарі КАПЛЯ А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , треті особи: Служба у справах дітей Одеської міської ради, Служба у справах дітей Черкаської міської ради про визначення місця проживання дитини.

Крім того, подала до суду заяву про забезпечення вище вказаного позову, шляхом визначення місця та часу спілкування малолітньої дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до винесення судом рішення: щомісячно у вихідні дні: з 10:00 до 20:00 кожної суботи або неділі; зобов`язати батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , передавати малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем проживання матері за адресою: АДРЕСА_1 .

В обгрнутування заяви вказала, що вважає, що дитина має проживати разом з матір`ю, як і було весь час до відібрання дитини. Дитину відповідач не повертає. На сьогоднішній день, місце перебування дитини не відоме, відповідач не вказує місцезнаходження дитини. Дитина не відвідує дитячий садок та не проживає за місцем своєї реєстрації. Поведінка відповідача приводить до негативних наслідків для дитини, оскільки вона одноосібним рішенням батька позбавлена можливості спілкуватися з матір`ю. Така поведінка відповідача свідчить про те, що він знехтував домовленістю та без згоди матері перевіз дитину за межі Києва, чим порушив законні права та без згоди матері перевіз дитину за межі Києва, чим порушив законні права позивача як матері та позбавив малолітню дитину, яка постійно проживала з матір`ю, - материнського піклування, уваги та присутності. Відповідач повідомив позивача, що виїхав з дитиною за кордон, однак чи це є правдою невідомо. Тому позивач хвилюється за свого сина, адже немає впевненості в тому, що за дитиною здійснюється належний догляд.

Задля забезпечення інтересів малолітньої дитини, для повного і гармонійного розвитку її особистості, зростання в атмосфері любові, моральної та матеріальної забезпеченості малолітня дитина не повинна відокремлюватися від матері. Тому постає питання про негайне визначення графіку перебування дитини по черзі з мамою та батьком до винесення рішення по справі, чим буде забезпечено рівність прав батьків та інтереси дитини, яка має однакове право як на маму, так і на батька.

Позивач вважає, що ті заходи забезпечення позову, про які вона просить, є спів мірними до заявлених позовних вимог, а їх незастосування може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист інтересів позивача, оскільки вона звернулася до суду в інтересах малолітньої дитини з метою захисту її психологічного та фізичного здоров`я. Окрім того, наведені заходи забезпечення позову відповідають вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності вимог позивача щодо забезпечення позову і спроможності забезпечити ефективний захист прав позивача в разі задоволення позову.

Сторони в судове засідання не викликалися.

Відповідно до ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Суд, дослідивши подану заяву, вважає, що вона не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

У заяві про забезпечення позову, зокрема, повинно бути зазначено: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Види забезпечення позову визначеністаттею 150 ЦПК України, пункти 2, 3 частини першої якої, в тому числі, передбачають забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії та встановлення обов`язку вчинити певні дії..

Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п. 4 роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Заява про забезпечення позову повинна містити причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, а також інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Тобто, законом передбачено, що забезпечення позову можливе лише в разі достатньо обґрунтованого припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Вживаючи заходи забезпечення позову, суд повинен перевірити аргументованість заяви про забезпечення позову і застосовувати такі заходи у разі, коли є реальна небезпека, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення або навіть неможливості у майбутньому виконати рішення суду, в тому числі, якщо внаслідок цього заявнику може бути завдано шкоди.

При цьому, варто врахувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.

За своєю правовою природою правовий інститут забезпечення позову покликаний гарантувати особам, які беруть участь у справі, реальну можливість ефективного захисту свого права шляхом дійсного виконання можливого рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Саме тому такі заходи покликані забезпечити можливість охорони матеріально-правових інтересів позивача від потенційних недобросовісних дій інших учасників, направлених на ухилення від реального та ефективного виконання судового рішення, в тому числі з метою запобігання труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Зважаючи на наведені положення, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд має дослідити, чи є реальним спір між сторонами, чи існує небезпека ускладнення можливості виконання рішення суду, чи запропонований видзабезпечення є співмірним із заявленими вимогами та чи забезпечує він досягнення мети, задля якої ставиться питання про забезпечення позову. Єдиною передбаченою законом підставою для застосування заходів забезпечення позову є виключно ризик ускладнення/унеможливлення виконання рішення суду у справі або ефективного поновлення прав та інтересів позивача. При цьому жодного питання по суті спору, в тому числі й щодо обґрунтованості позовних вимог, суд на даній стадії не вирішує.

Види забезпечення позову визначені статтею 150 ЦПК України та мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Зі змісту позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини вбачається, що предметом спору є визначення місця проживання сина сторін ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Обґрунтовуючи підстави вжиття заходів забезпечення позову, позивач ОСОБА_2 стверджує про те, що відповідач чинить їй перешкоди у спілкуванні з дитиною.

Разом з тим, жодних об`єктивних доказів на підтвердження вказаних обставин позивачем у заяві про застосування заходів забезпечення позову не зазначено та до неї не приєднано.

При цьому, стороною позивача також не доведено необхідність та доцільність застосування саме запропонованих заходів забезпечення позову, з урахуванням предмету та підстав позовних вимог, не обґрунтовано, яким чином невжиття запропонованих позивачем заходів забезпечення позову, може перешкодити фактичному виконанню або зробити неможливим виконання судового рішення у даній справі в разі задоволення позову.

Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову, позивач просить суд забезпечити позов шляхом визначення місця та часу спілкування малолітньої дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до винесення судом рішення: щомісячно у вихідні дні: з 10:00 до 20:00 кожної суботи або неділі; зобов`язати батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , передавати малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем проживання матері за адресою: АДРЕСА_1 .

Проте судом у даному провадженні не вирішуються вимоги щодо усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення місця та часу спілкування малолітньої дитини з матір`ю, а відтак суд приходить до висновку про відсутність зв`язку між заходом забезпечення позову, обраним позивачем і предметом позову. А тому суд не знаходить підстав для задоволення заяви.

Відмова у задоволенні заяви про забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню до суду з такою заявою у разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову призведуть до утруднення або неможливості виконання майбутнього рішення суду.

Керуючись ст.ст..151-153, 208-210 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволені заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

ГОЛОВУЮЧИЙ: