Решение № 115448470, 05.12.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2023 року справа №320/9473/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СМАЙЛ КОНСТРАКШН" до Головного управління ДПС у м.Києві та Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "СМАЙЛ КОНСТРАКШН" з позовом до Головного управління ДПС у м.Києві та Державної податкової служби України, у якому просить суд:

1) визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 26.01.2023, а саме:

- № 0007400/0706, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств, який сплачують інші підприємства, на суму 4 488 351 грн., із них податкове зобов`язання 4 108 784 грн., штраф 379 567 грн.;

- № 0007397/0706, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 138 402 055 грн., із них податкове зобов`язання 110 721 644 грн., штраф 27 680 411 грн.;

- № 0007398/0706, яким зменшено розмір від`ємного суми ПДВ декларації за грудень 2020 року на суму 31 267 104 грн.;

- № 00742224025, яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДФО на суму 206 113,05 грн.;

- № 00742324025, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на суму 17 176,09 грн.;

- № 00742424025, яким визначено штраф у сумі 1020 грн.;

- № 0007399/0706, яким визначено штраф у сумі 3400 грн.;

2) визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у м. Києві № 00742124025 від 26.01.2023 щодо єдиного внеску на суму 96 191,53 грн.;

3) визнати протиправними та скасувати рішення Державної податкової служби України про відмову платнику податків у поновленні пропущеного строку на подання скарги в адміністративному порядку № 6008/6/99-00-06-01-01-06 від 10.03.2023.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та вимоги про сплату боргу (недоїмки) та стверджує, що дотримання позивачем податкової дисципліни підтверджується документами бухгалтерського та податкового обліку, що були надані позивачем під час проведення перевірки.

Позивач також звертає увагу на допущені контролюючим органом процедурні порушення, яким має бути надана оцінка у першу чергу та які є достатньою підставою для безумовного скасування спірних рішень. Так, позивач звертає увагу на те, що спірні рішення були прийняті за результатом проведення документальної позапланової виїзної перевірки, призначеної за наслідком розгляду заперечень позивача на акт про результати документальної планової виїзної перевірки. У свою чергу, ця планова документальна перевірка була призначена і проведена контролюючим органом протиправно, під час дії встановленого Податковим кодексом України мораторію на проведення таких перевірок. Таким чином, за твердженням позивача, неправомірність проведення відповідачем первинної документальної планової перевірки нівелює законність всіх подальших наслідків, у тому числі тих, які виникли у зв`язку з розглядом заперечень на акт такої незаконної перевірки.

Крім того, позивач зазначив, що ним було подано до Державної податкової служби України скаргу на спірні податкові повідомлення-рішення, яка спочатку помилково була подана до ГУ ДПС у м.Києві, що призвело до пропуску строку для подачі скарги до належного суб`єкта.

Проте, відповідач рішенням № 6008/6/99-00-06-01-01-06 від 10.03.2023 відмовив позивачу у поновленні пропущеного строку на подання скарги в адміністративному порядку.

Позивач не погоджується з правомірністю прийняття відповідачем вказаного рішення та стверджує про наявність поважних причин пропуску відповідного строку та, як, наслідок, підстав для поновлення строку для подачі скарги

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.04.2023 відкрито провадження у справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання.

Відповідачі позовні вимоги не визнали, просили у задоволенні позову відмовити повністю, зазначаючи про обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та вимоги про сплату боргу (недоїмки). Зміст відзиву на позовну заяву є ідентичним за своєю суттю тим обставинам, які викладені в акті перевірки.

Усною ухвалою суду від 27.07.2023, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 10.08.2023 о 16:00.

Присутній у судовому засіданні 07.11.2023 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позові, а також заявив клопотання про здійснення подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.

Присутні у судовому засіданні 07.11.2023 представники відповідача проти позову заперечували, просили суд відмовити у його задоволенні та не заперечували проти здійснення подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.

Згідно з частиною третьою статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи наведене, суд усною ухвалою суду від 07.11.2023, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, вирішив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СМАЙЛ КОНСТРАКШН" (ідентифікаційний код 39593112, місцезнаходження: 01033, м.Київ, вул.Жилянська, буд. 48,50А, 7 поверх, оф.13) 21.01.2015 зареєстровано у якості юридичної особи, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадським формувань.

Судом встановлено, що 13.04.2021 Головним управлінням ДПС у м. Києві було прийнято наказ №3069-п, яким на підставі статей 20, 77, 82 ПК України, п.2 ч.1 с.13 розділу ІУ, ст.25 розділу УІ Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 №89 Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок вирішено провести документальну планову виїзну перевірку ТОВ "СМАЙЛ КОНСТРАКШН" з 26.04.2021 по дату звершення перевірки, тривалістю 20 робочих днів (т.1, а.с.91).

На підставі вказаного наказу ГУ ДПС у м.Києві були видані повідомлення від 14.04.2021 №529/26-15-07-06-02-15, адресоване позивача (т.1. а.с.91) та направлення на перевірку від 26.04.2021 №7627/26-15-07-06-02-18 та від №7628/26-15-07-06-02-18 (т.1, а.с.92-93).

З матеріалів справи вбачається, що 26.04.2021 посадові особи Головного управління ДПС у м.Києві прибули з адресою: м.Київ, просп.Валерія Лобановського, буд.56Б, 56/21, кім.402 для проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "СМАЙЛ КОНСТРАКШН" .

Представник позивача, адвокат Наконечний В.Л. заявив про недопуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки та просив скласти акт недопуску.

Судом встановлено, що позивач звернувся до ГУ ДПС у м.Києві із заявою про відмову у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, у якій просив скласти акт, що засвідчує факт відмови у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки (т.1, а.с.93-94).

Головне управління ДПС у м.Києві листом від 06.05.2021 №46908/6/26-15-07-06-02-15 повідомило позивачу, що посадовими особами контролюючого органу були виконані умови допуску до проведення документальної позапланової перевірки, зокрема, пред`явлено направлення на проведення перевірки від 26.04.2021 №7627/26-15-07-06-02-18 та від №7628/26-15-07-06-02-18.

У вказаному листі відповідач зазначив, що представник позивача, адвокат Наконечний В.Л., розписався у вищевказаних направленнях із зазначенням свого прізвища, ініціалів, посади, дати та часу ознайомлення.

Відповідач зазначив, що з огляду на вищевказане, документальна планова виїзна перевірка ТОВ "СМАЙЛ КОНСТРАКШН" розпочата в межах чинного законодавства України (т.1. а.с.94-96).

Судом встановлено, що за результатами проведення перевірки Головним управлінням ДПС у м.Києві було складено акт від 02.06.2021 №44001/ж5/26-15-07-06-02-10/39593112 (т.1. а.с.96-136).

З матеріалів справи вбачається, що позивач подав до Головного управління ДПС у м.Києві заперечення на акт від 02.06.2021 №44001/ж5/26-15-07-06-02-10/39593112, в яких просив здійснити перегляд результатів перевірки (т.1. а.с.137-143).

Головне управління ДПС у м.Києві листом від 14.07.2021 №18574/1/26-15-07-06-02-15 повідомило позивачу, що враховуючи надані до заперечення додаткові документи, за результатами їх розгляду по ТОВ "СМАЙЛ КОНСТРАКШН" буде проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань, що стали предметом оскарження, у відповідності до вимог п.п.78.1.5 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, згідно наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 12.07.2021 №5669-п.

Відповідач зазначив, що відповідь на заперечення буде надано після проведення документальної позапланової перевірки з питань, що стали предметом оскарження, у відповідності до вимог п.п.78.1.5 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, із змінами та доповненнями (т.1, а.с.143).

Судом встановлено, що 12.07.2021 Головним управлінням ДПС у м.Києві було прийнято наказ №5669-п, яким на підставі п.п.78.1.5 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, із змінами та доповненнями, у зв`язку з незгодою ТОВ "СМАЙЛ КОНСТРАКШН" з висновками акта перевірки від 02.06.2021 №44001/ж5/26-15-07-06-02-10/39593112 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2017 по 31.12.2020, валютного - за період з 01.04.2017 по 31.12.2020, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 21.01.2015 по 31.12.2020 та іншого законодавства за відповідний період та поданням заперечення від 30.06.2021 №30/06-2021/1 разом з додатковими документами вирішено провести документальну планову виїзну перевірку ТОВ "СМАЙЛ КОНСТРАКШН" з питань, що стали предметом оскарження.

Підпунктом 2.1 пункту 2 наказу визначено начальникові управління по взаємодії з правоохоронними органами Король Вікторії забезпечити проведення перевірки, зазначеної у п.1 цього наказу, працівниками управління по взаємодії з правоохоронними органами протягом 10 робочих днів після завершення мораторію на проведення документальних перевірок (останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-Cov-2" (т.1. а.с.144).

З матеріалів справи вбачається, що 16.12.2022 Головним управлінням ДПС у м.Києві було прийнято наказ №5738-п, яким на підставі п.п.78.1.5 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, у зв`язку зі змінами у п.п.69.2 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Кодексу, внесеними Законом України від 03.11.2022 №2197-ІХ та незгодою ТОВ "СМАЙЛ КОНСТРАКШН" з висновками акта перевірки від 02.06.2021 №44001/ж5/26-15-07-06-02-10/39593112 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2017 по 31.12.2020, валютного - за період з 01.04.2017 по 31.12.2020, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 21.01.2015 по 31.12.2020 та іншого законодавства за відповідний період та поданням заперечення від 30.06.2021 №30/06-2021/1 разом з додатковими документами вирішено провести документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "СМАЙЛ КОНСТРАКШН", тривалістю 10 робочих днів, з питань, що стали предметом оскарження (т.1, а.с.146).

На підставі вказаного наказу Головним управлінням ДПС у м.Києві були видані направлення на перевірку від 22.12.2022 №16155/26-15-07-06-02-17, №16156/26-15-07-06-02-17, №16158/26-15-07-06-02-17, №16159/26-15-07-06-02-17, №16154/26-15-24-02-05, №16157/26-15-07-06-02-17 та від 26.12.2022 №162261/26-15-24-02-05 (т.1, а.с.147-153).

З матеріалів справи вбачається, що Головним управлінням ДПС у м.Києві на підставі вказаного наказу у період з 22.12.2022 по 04.01.2023 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "СМАЙЛ КОНСТРАКШН", за результатами якої складено акт від 18.01.2023 №3816/ж5/26-15-07-06-02-19/39593112 (т.1, а.с.165-250, т.2, а.с.89).

У вказаному акті перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем наступних вимог чинного законодавства:

- пп.14.1.138 п.14.1 ст.14, п.44.1, 44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135, п.138.1 та п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України та п.16 та п.17 Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку №16 «Основні засоби», затвердженого Радою з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку від 30.06.2017, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 4108784,0 грн, в тому числі: 2019 рік на суму 1518269,00 грн, 2020 рік на суму 2590515,00 грн,та завищено від?ємне значення об?єкта оподаткування з податку на прибуток (збитки) на загальну суму 6457625,00 грн, а саме: 2017 рік на суму 248338,0 0грн, 2018 рік на суму 1241826,00 грн та 2019 рік на суму 6457625,00 грн.;

- п.п.14.1.2020 п.14.1 ст.14, п.44.1, 44.6 ст.44, п.85.2, п.85.6 ст.85, п.п.98.1.4 п.98.1, п.98.3, ст.98, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.189.1 ст.189, п.п.192.1.1 п.192.1 ст.192, п.п.194.1.1 п.194.1 ст.194, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198, п.200.1. п.200.4 ст.200, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 110721644 грн, в тому числі за: жовтень 2018 в сумі 61042 грн, грудень 2018 в сумі 2703 грн, березень 2019 в сумі 218398 грн, квітень 2019 в сумі 105104 грн, травень 2019 в сумі 237497 грн, червень 2019 в сумі 384807 грн, липень 2019 в сумі 292488 грн, серпень 2019 в сумі 485856 грн, вересень 2019 в сумі 223826 грн, жовтень 2019 в сумі 182689 грн, грудень 2019 в сумі 836730 грн, січень 2020 в сумі 327265 грн, жовтень 2020 в сумі 8956265 грн, листопад 2020 в сумі 46349128 грн, грудень 2020 в сумі 52057 46 грн., та завищено задеклароване від?ємне значення рядків 19 та 21 декларації з податку на додану вартість (суми від?ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок декларації) (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) на суму 31267 104 грн за грудень 2020 року;

- п.201.1, п.201.7, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, п.18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307, в результаті чого позивачем не виписано (не оформлено) та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні за травень 2019 року, листопад 2020 року та грудень 2020 року;

- п.п. 164.2.1 п.164.2 ст.164, ст. 167, п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168, п.п.171.1 ст. 171, п.п. «в» 164.2.16 п. 164.2 ст. 164, п.п. «е» 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 із врахуванням п.п. 14.1.180, п.п.14.1.195, п.п. 14.1.222 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податкове зобов?язання по сплаті до бюджету податку на доходи фізичних осіб на суму 206113,05 грн;

- ст.51, п.70.16 ст.70, п.п.176.2 «б» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено подання позивачем з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку (форма №1 ДФ) за IV квартал 2018 р.;

- п.п.1.1, п.п. 1.3, п.п. 1.5 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ, п.п. 164.2.1 п.164,2 ст.164, п.п.168,151 п.168.1 ст.168, п.п.171.1 ст.171 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті до бюджету військового збору на суму 17176,09 грн.;

- п.1 ч.2 ст.6, п.1 ч.1 ст.7 та п.5 ст.8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", в результаті чого позивачем занижено зобов`язання по сплаті єдиного внеску на загальну суму 96191,53 грн.;

- п.п.4.2.6 п. 4.2 ст. 6 розділу ІІ Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", в результаті чого встановлено подання позивачем з порушенням встановлених строків звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за січень, квітень 2019 року);

- п.141.4.2 п.141.4 ст.141 Податкового Кодексу України, в частині несвоєчасної сплати позивачем податку на прибуток з доходів нерезидентів у 2020 році у сумі 115596,29 грн., за ставкою 10% від суми виплаченого доходу у вигляді процентів, що не призвело до заниження податкових зобов`язань (з урахуванням вимог пункту 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України).

На підставі висновків акта перевірки Головним управлінням ДПС у м.Києві були прийняті такі податкові повідомлення-рішення:

- від 26.01.2023 №0007400/0706, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств на 4488351,00 грн, з яких 4108784,00 грн сума збільшення податкових зобов`язань, 379567,00 грн сума штрафних санкції;

- від 26.01.2023 №0007397/0706, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 138402055,00 грн, з яких 110721644,00 грн сума збільшення податкових зобов`язань, 27680411,00 грн сума штрафних санкції;

- від 26.01.2023 №0007398/0706, зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 31267104,00 грн;

- від 26.01.2023 №000742224025, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на 206113,05 грн;

- від 26.01.2023 №00742324025, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір на 17176,09 грн;

- від 26.01.2023 №00742424025, яким нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1020,00 грн;

- від 26.01.2023 №0007399/0706, яким нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3400,00 грн (т.2. а.с.96-117).

Також Головним управлінням ДПС у м.Києві було прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 26.01.2023 №Ю-00742124025, якою позивачу визначено до сплати недоїмку з ЄСВ у розмірі 96191,53 грн. (т.2. а.с.118).

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень, позивач подав до ГУ ДПС в м.Києві скаргу від 21.02.2023 вих.№21/02-2023/2, адресовану ДПС України (т.2. а.с.123-136).

Крім того, 22.02.2023 позивач подав скаргу від 22.02.2023 вих№22/02-2023/2 на спірні податкові повідомлення-рішення до Державної податкової служби України, у якій просив поновити строк на подання скарги (т.2. а.с.128-137).

За результатами розгляду скарги, Державною податковою службою України було прийнято рішення від 10.03.2023 №6008/6/99-00-06-01-01-06, яким відмовлено у поновленні пропущеного строку на подання скарги) (т.2. а.с.145-150).

Також позивач подав до Державної податкової служби України скаргу на спірну вимогу про сплату боргу (недоїмки).

Рішенням Державною податковою службою України від 13.03.2023 №6112/6/99-00-06-02-01-06 залишено скаргу позивача на вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 26.01.2023 №Ю-00742124025 без розгляду (т.2, а.с.155-156).

Не погоджуючись з правомірністю прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень та вимоги про сплату боргу (недоїмки), позивач звернувся до суду з даним позовом, з приводу чого суд зазначає таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються ПК України.

Згідно з підпунктом 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Відповідно до положень статті 77 ПК України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.

Порядок формування, затвердження плану-графіка та внесення змін до нього, а також перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Внесення змін до плану-графіка проведення документальних планових перевірок на поточний рік допускається не частіше одного разу в першому та одного разу в другому кварталі такого року, крім випадків коли зміни пов`язані із змінами найменування платника податків, що вже був включений до плану-графіка, та/або виправлення технічних помилок.

Документальна перевірка платника податків, який був включений до плану-графіка проведення документальних планових перевірок на поточний рік внаслідок внесення змін у такому році (інших ніж зміни найменування платника податків, що вже був включений до плану-графіка, та/або виправлення технічних помилок), може бути розпочата не раніше 1 липня поточного року в разі внесення змін до плану-графіка проведення документальних перевірок на поточний рік у першому кварталі такого року і не раніше 1 жовтня поточного року в разі внесення змін до плану-графіка проведення документальних перевірок на поточний рік у другому кварталі такого року.

Про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано (вручено) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Законом України від 17 березня 2020 року №533-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України доповнено, зокрема, пунктом 52-2, відповідно до якого установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу.

Інформація про перенесення документальних планових перевірок, які відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок мали розпочатися у період з 18 березня по 31 травня 2020 року та на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" не були розпочаті, включається до оновленого плану-графіку, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 30 березня 2020 року. Документальні та фактичні перевірки, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними, тимчасово зупиняються на період до 31 травня 2020 року. Таке зупинення перериває термін проведення перевірки та не потребує прийняття будь-яких додаткових рішень контролюючим органом. На період з 18 березня по 31 травня 2020 року зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" внесено зміни, зокрема, до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України і абзац перший пункту 52-2 замінено сімома новими абзацами такого змісту: "Установити мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім: документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу. У зв`язку з цим абзаци другий четвертий слід вважати відповідно абзацами восьмим десятим.".

29 травня 2020 року набрав чинності Закон України від 13 травня 2020 року №591-IX "Про внесення змін до ПК України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким внесені зміни, зокрема до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України такого змісту: в абзаці першому слова та цифри "по 31 травня 2020 року" замінено цифрами та словами " 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)"; в абзаці восьмому слова та цифри "по 31 травня 2020 року" замінено цифрами та словами " 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)", а слова та цифри "до 30 березня 2020 року" - словами та цифрами "протягом 10 календарних днів з дня завершення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)"; в абзаці дев`ятому слова та цифри "до 31 травня 2020 року" замінено словами та цифрами "по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)"; в абзаці десятому слова та цифри "по 31 травня 2020 року" замінено цифрами та словами " 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Згідно з Законом України від 14 липня 2020 року №786-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо функціонування електронного кабінету та спрощення роботи фізичних осіб - підприємців", який набрав чинності з 8 серпня 2020 року, внесено зміни до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, а саме: після абзацу першого доповнено новим абзацом такого змісту: "документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків"; у зв`язку з цим абзаци другий - одинадцятий вважати відповідно абзацами третім - дванадцятим; в абзаці третьому слово і цифри "підпунктом 78.1.8" замінено словами і цифрами "підпунктами 78.1.7 та 78.1.8"; в абзаці п`ятому слова "зберігання та транспортування" замінено словами "зберігання, транспортування та обігу".

Отже, законодавець шляхом внесення змін до ПК України запровадив мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а також зупинив на цей період проведення документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними.

Водночас, 4 жовтня 2020 року набрав чинності Закон України від 17 вересня 2020 року №909-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (далі - Закон №909-ІХ), пунктом 4 розділу ІІ "Прикінцевих положень" якого встановлено, що у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, крім випадків, коли зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи.

На виконання вказаного Закону Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 3 лютого 2021 року №89 "Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок" (далі - постанова №89), якою постановив скоротити строк дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення перевірок юридичних осіб, зокрема, тимчасово зупинених документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними; документальних перевірок, право на проведення яких надається з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 Кодексу.

Таким чином, виникла суперечність між нормами ПК України та постановою №89 в частині можливості здійснювати контрольні заходи шляхом проведення деяких видів перевірок у період з дня набрання чинності такої постанови по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби.

Надаючи правову оцінку такій суперечності, суд виходить з такого.

Спірні у цій справі правовідносини охоплюються сферою дії ПК України, який відповідно до приписів пункту 1.1 статті 1 цього Кодексу регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Податкові відносини є окремим і самостійним різновидом відносин, урегульованих, окрім Конституції України, спеціальними актами законодавства за вичерпним і остаточним переліком, не належать ані до господарських відносин, ані до адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання.

При цьому за змістом статті 2 ПК України зміна його положень може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

Тобто, зміна положень ПК України здійснюється виключно законами про внесення змін до цього Кодексу, відповідно зміна строків дії мораторію щодо проведення податкових перевірок може бути здійснено виключно шляхом прямого внесення змін до ПК України (постанова об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №0940/2301/18).

Крім того, статтею 5 ПК України врегульовано питання співвідношення податкового законодавства з іншими законодавчими актами. Так, згідно з пунктом 5.2 зазначеної статті у разі, якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 ПК України податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв`язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 113 Конституції України встановлено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених у статтях 85, 87 Конституції України. Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України.

Згідно з приписами статті 116 Конституції України Кабінет Міністрів України, зокрема, забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності; здійснює управління об`єктами державної власності відповідно до закону; розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання; організовує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи; спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади.

Відповідно до статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

Аналогічні положення стосовно основних завдань Кабінету Міністрів України також містить у собі частина перша статті 2 Закону України від 27 лютого 2014 року №794-VII "Про Кабінет Міністрів України" (далі - Закон №794-VII), де зазначено, що до основних завдань Кабінету Міністрів України належать, зокрема, забезпечення проведення бюджетної, фінансової, цінової, інвестиційної, у тому числі амортизаційної, податкової, структурно-галузевої політики, політики у сферах праці та зайнятості населення, соціального захисту, охорони здоров`я, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування; організація і забезпечення провадження зовнішньоекономічної діяльності, митної справи; спрямування та координація роботи міністерств, інших органів виконавчої влади, здійснення контролю за їх діяльністю.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 20 Закону №794-VII Кабінет Міністрів України у сфері економіки, фінансів, трудових відносин, зайнятості населення, трудової міграції, оплати та охорони праці, зокрема: забезпечує проведення державної економічної політики, здійснює прогнозування та державне регулювання національної економіки; забезпечує розроблення і виконання загальнодержавних програм економічного та соціального розвитку; забезпечує проведення державної фінансової та податкової політики, сприяє стабільності грошової одиниці України; розробляє та схвалює Бюджетну декларацію, розробляє проекти законів про Державний бюджет України та про внесення змін до Державного бюджету України, забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання; приймає рішення про використання коштів резервного фонду Державного бюджету України; організовує та забезпечує здійснення митної справи.

Відповідно до частини першої статті 49 Закону №794-VII Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.

Разом з тим, відповідно до статті 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України.

Саме до повноважень Верховної Ради України, згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 85 Конституції України належить прийняття законів, затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього, контроль за виконанням Державного бюджету України, прийняття рішення щодо звіту про його виконання.

Виключно законами України встановлюється Державний бюджет України і бюджетна система України; система оподаткування, податки і збори; засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України; порядок утворення і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргу; порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх види і типи (пункт 1 частини другої статті 92 Конституції України).

Частиною першою статті 96 Конституції України визначено, що Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин - на інший період.

Як вже зазначалось, постанова №89 прийнята Кабінетом Міністрів України відповідно до пункту 4 розділу II "Прикінцеві положення" Закону №909-IX.

Так, відповідно до частини першої статті 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня відповідного року не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі №640/18646/21.

Законом №909-IX, пунктом 4 розділу II "Прикінцеві положення" якого було надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, стосувався саме Державного бюджету України на 2020 рік.

Постанова ж Кабінету Міністрів України №89 "Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок" прийнята 3 лютого 2021 року.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

За приписами статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Суд звертає увагу, що Конституційний Суд України неодноразово роз`яснював, що:

- "право приймати закони, вносити до них зміни у разі, коли воно не здійснюється безпосередньо народом (статті 5, 38, 69, 72 Конституції України), належить виключно Верховній Раді України (пункт 3 частини першої статті 85 Конституції України) і не може передаватись іншим органам чи посадовим особам. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України)" (Рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 2000 року №15-рп/2000);

- "права делегування законодавчої функції парламентом іншому органу влади (у даному випадку Кабінету Міністрів України) Конституцією України не передбачено" (Рішення Конституційного Суду України від 9 жовтня 2008 року №22-рп/2008).

Делегування законодавчої функції парламентом іншому органу влади порушує вимоги Основного Закону України, згідно з яким органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (частина друга статті 6), а органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19); прийняття законів належить до повноважень парламенту - Верховної Ради України як єдиного законодавчого органу в Україні (Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 2009 року №15-рп/2009).

У Рішенні Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 зазначений Суд звертав увагу, що предмет регулювання Бюджетного кодексу, так само як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, обумовленим положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 наголошував на тому, що "законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони" (абзаци третій, четвертий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини).

Таким чином, виходячи з того, що предмет регулювання Кодексу, так само як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, обумовленим положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.

У даному ж випадку Законом №909-IX не вносились зміни безпосередньо до ПК України, яким встановлено мораторій, а делеговано таке право Кабінету Міністрів України. При цьому, темпоральні і галузеві межі такого делегування не визначені.

Разом з тим, сам Закон України "Про Державний бюджет України" як тимчасовий акт законодавства вичерпує свою дію закінченням календарного періоду на який його прийнято.

За вказаних обставин, Суд вважає, що постанова №89 прийнята не на підставі та не на виконання ПК України та законів з питань митної справи, у зв`язку з чим не може вважатися складовою податкового законодавства, а тому не підлягає застосуванню у питаннях, пов`язаних з оподаткуванням.

Саме такий правовий висновок було викладено Верховним Судом у постанові від 24.05.2023 у справі №140/607/22.

Відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 року Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, яка набрала чинності 12.03.2020 року, з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 12.03.2020 по 03.04.2020 на всій території України було встановлено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року №1236 Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 продовжено дію карантину з 19.12.2020 до 28.02.2021.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.02.2021 року № 104 Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України продовжено дію карантину до 30.04.2021 року (період, в якому було прийнято наказ від 13.04.2021 №3069-п).

Отже, Кабінетом Міністрів України на момент прийняття ГУ ДПС у м. Києві наказу від 13.04.2021 №3069-п щодо проведення документальної планової виїзної перевірки позивача не приймалось рішення про завершення дії карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а відтак діяв мораторій на проведення документальних планових перевірок платників податків.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що наказ від 13.04.2021 №3069-п, на підставі якого була проведена документальна планова виїзна перевірка позивача, був прийнятий саме відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 №89.

Таким чином, суд зазначає, що податковий орган, незважаючи на прийняття Кабінетом Міністрів України постанови "Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок" від 3 лютого 2021 року №89, не був наділений повноваженнями здійснювати проведення документальної планової перевірки з дотриманням вимог статті 77 ПК України.

Такий висновок суду узгоджується зі сталою правовою позицією Верховного Суду, послідовно викладеною у численних судових рішеннях. Зокрема, у постановах від 1 вересня 2022 року у справі №640/16093/21, від 12 жовтня 2022 року у справі №160/24072/21, від 28 жовтня 2022 року у справі №600/1741/21-а, від 21 грудня 2022 року у справі №160/14976/21 Верховний Суд, застосовуючи висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 22 лютого 2022 року у справі №420/12859/21, від 17 травня 2022 року у справі №520/592/21, від 15 квітня 2022 року у справі №160/5267/21, від 27 квітня 2022 року у справі №140/1846/21, від 6 липня 2022 року у справі №360/1182/21, констатував, що проведення перевірки на підставі постанови №89 (в умовах чинності пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України) є протиправним і тягне за собою наслідки у вигляді скасування прийнятих за результатами такої перевірки податкових повідомлень-рішень.

Суд зазначає, що Верховною Радою України було прийнято Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законів України щодо приватизації державного і комунального майна, яке перебуває у податковій заставі, та забезпечення адміністрування погашення податкового боргу" від 03.11.2022 №2719-ІХ, який набрав чинності 25.11.2022.

Вказаним Законом внесено зміни до підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України.

Так, підпунктом 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України (в редакції Закону №2719-ІХ) встановлено, що податкові перевірки не розпочинаються, а розпочаті перевірки зупиняються, крім, зокрема, документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків та/або з підстав, визначених підпунктами 78.1.2 (в частині контролю за трансфертним ціноутворенням), 78.1.5, 78.1.7, 78.1.8, 78.1.12, 78.1.14-78.1.16, 78.1.21 та 78.1.22 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, та/або документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями, та/або документальних позапланових перевірок з питань оподаткування юридичними особами або іншими нерезидентами, які здійснюють господарську діяльність через постійне представництво на території України, доходів, отриманих нерезидентами із джерелом їх походження з України, та/або документальних позапланових перевірок нерезидентів (представництв нерезидентів).

Отже, Податковим кодексом України встановлена можливість проведення контролюючим органом з 25.11.2022 документальних позапланових перевірок, що проводяться, зокрема, з підстав, визначених підпунктом 78.1.5 статті 78 Податкового кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що спірні податкові повідомлення-рішення та вимога про сплату боргу (недоїмки) були прийняті контролюючим органом на підставі висновків акта перевірки від 18.01.2023 №3816/Ж5/26-15-07-06-02-19/39593112.

Як зазначено вище, відповідна перевірка позивача була здійснена на підставі наказу Головного управління ДПС у м.Києві від 16.12.2022 №5738-п, зі змісту якого вбачається, що контролюючим органом в якості підстав для призначення документальної позапланової виїзної перевірки позивача вказано:

-п.п.78.1.5 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, у зв`язку зі змінами у п.п.69.2 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Кодексу, внесеними Законом України від 03.11.2022 №2197-ІХ;

- незгода ТОВ "СМАЙЛ КОНСТРАКШН" з висновками акта перевірки від 02.06.2021 №44001/ж5/26-15-07-06-02-10/39593112 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2017 по 31.12.2020, валютного - за період з 01.04.2017 по 31.12.2020, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 21.01.2015 по 31.12.2020 та іншого законодавства за відповідний період та поданням заперечення від 30.06.2021 №30/06-2021/1 разом з додатковими документами вирішено провести документальну планову виїзну перевірку ТОВ "СМАЙЛ КОНСТРАКШН", тривалістю.

У свою чергу, заперечення позивача на висновки акта перевірки Головного управління ДПС у м.Києві від 02.06.2021 №44001/ж5/26-15-07-06-02-10/39593112 були, зокрема, зумовлені тим, що контролюючий орган залишив поза увагою факт недопуску уповноваженим представником ТОВ "СМАЙЛ КОНСТРАКШН" співробітників ГУ ДПС у м.Києві до проведення документальної планової виїзної перевірки, призначеної на підставі наказу Головного управління ДПС у м.Києві від 13.04.2021 №3069-п, через дію мораторію на проведення такої перевірки.

Вказане свідчить про те, що з прийняттям наказу від 16.12.2022 №5738-п, Головне управління ДПС у м.Києві фактично продовжило проведення документальної перевірки, проведення якої було ініційовано контролюючим органом наказом від 13.04.2021 №3069-п на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок" від 3 лютого 2021 року №89.

Таким чином, визначальним у даній справі є те, що первинна документальна планова перевірка діяльності позивача була проведена контролюючим органом на підставі постанови КМУ від 03.02.2021 №89 під час дії встановленого Податковим кодексом України мораторію на проведення такого виду перевірок. Саме висновки цієї перевірки, відображені у відповідному акті перевірки, стали підставою для подання позивачем відповідних заперечень, за результатом розгляду яких була призначена документальна позапланова перевірки, висновки якої слугували прийняттю контролюючим органом оскаржуваних у даній справі рішень. Звідси, встановлення об`єктивної істини у цій справі неможливо без надання правової оцінки правомірності призначення та проведення контролюючим органом первинної перевірки на підставі наказу від 13.04.2021 №3069-п.

Разом з тим, з огляду на вищенаведені норми чинного законодавства та вищевказану практику Верховного Суду контролюючі органи не були наділені повноваженнями здійснювати проведення документальних планових перевірок на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок" від 3 лютого 2021 року №89.

Так, право на проведення таких перевірок виникло лише з 25.11.2022 після набуття чинності положень п.п.69.2 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, внесених Законом №2197-ІХ.

Отже, з огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що проведення контролюючим органом документальної перевірки позивача у період з 26.04.2021 по 26.05.2021 на підставі наказу від 13.04.2021 №3069-п є протиправним.

При цьому, вчинення контролюючим органом в подальшому дій щодо проведення документальної перевірки позивача на підставі наказів від 12.07.2021 №5669-п та від 16.12.2022 №5738-п, яка безпосередньо була направлена на спростування або підтвердження результатів попередньої перевірки, проведеною на підставі наказу від 13.04.2021 №3069-п, свідчить про безпідставність та протиправність проведення такої перевірки також і тягне за собою наслідки у вигляді скасування прийнятих за результатами такої перевірки податкових повідомлень-рішень та вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду 21 лютого 2020 року в рамках справи № 826/17123/18 наголосив, що оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень платник податків може посилатись на порушення порядку проведення такої перевірки (наказу), яким судами, поряд із встановленими в ході перевірки порушеннями податкового та/або іншого законодавства, має бути надана правова оцінка в першу чергу.

Згідно з постановою Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справи щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 22.09.2020 у справі №520/8836/18, невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених ч.2 ст.74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом; податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 8 вересня 2021 року у справі № 816/228/17 виснувала таке: аналізованими нормами ПК з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів установлено умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. У разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Отже, за правовим висновком Верховного Суду процедурним порушенням порядку проведення податкової перевірки суди повинні надавати правову оцінку у першу чергу.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом та відповідає доктрині під умовною назвою плоди отруйного дерева, сформульованій Європейським судом з прав людини у справах Гефген проти Німеччини, Нечипорук і Йонкало проти України, Яременко проти України, відповідно до якої якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з цих джерел, будуть такими ж. Докази, отримані з порушенням встановленого порядку, призводять до несправедливості процесу в цілому, незалежно від їх доказової сили.

Встановлена судом протиправність наслідків перевірки внаслідок порушення процедури її проведення є достатньою самостійною підставою до скасування прийнятих за результатами її проведення рішень, що унеможливлює перехід до суті покладених в їх основу податкових правопорушень.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18.

У зазначеній судом вище постанові Верховного Суду від 24.05.2023 у справі №140/607/22 також зазначено таке:

Суд зауважує, що проведення документальної планової перевірки платника податків під час дії мораторію, встановленого пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, означає те, що така перевірка з огляду на дію мораторію не повинна була відбутися в силу закону, тобто за суттю не є процедурним порушенням, а лежить у площині виконання контролюючим органом повноважень, визначених законом.

Вказане є самостійною підставою для визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових-повідомлень-рішень, тому до аналізу решти доводів касаційної скарги, зокрема, щодо суті покладених в основу спірних податкових повідомлень-рішень колегія суддів не вдається.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною шостою статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Таким чином, враховуючи вищевказані висновки Верховного Суду та з огляду на встановлені судом порушення, які допущені відповідачем у вигляді проведення перевірки, призначеної фактично для спростування або підтвердження результатів попередньої перевірки, яка, у свою чергу, була проведена за відсутності відповідних повноважень внаслідок запровадженого мораторію, що нівелює наслідки її проведення, наведене є самостійною та достатньою підставою для задоволення позову та скасування спірних податкових повідомлень-рішень та вимоги про сплату боргу (недоїмки), що не потребує переходу до суті покладених в основу спірних податкових правопорушень.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової служби України про відмову платнику податків у поновленні пропущеного строку на подання скарги в адміністративному порядку №6008/6/99-00-06-01-01-06 від 10.03.2023, суд зазначає таке.

Процедура оскарження податкових повідомлень-рішень або інших рішень контролюючих органів під час адміністративного оскарження визначена Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Пунктом 56.1 статті 56 ПК України передбачено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

За змістом пункту 56.2 статті 56 ПК України у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Відповідно до пункту 56.3 статті 56 ПК України скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Подання скарги в електронній формі засобами електронного зв`язку здійснюється платниками податків, які подають звітність в електронній формі та/або пройшли електронну ідентифікацію онлайн в електронному кабінеті, з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".

Протягом шести місяців з дати закінчення строку, встановленого абзацом першим цього пункту, платник податків має право подати скаргу разом з клопотанням про поновлення пропущеного строку на подання скарги в адміністративному порядку та копіями підтверджуючих документів поважності причин його пропуску (за наявності). У скарзі може міститися клопотання про поновлення пропущеного строку на подання скарги в адміністративному порядку. Контролюючий орган вищого рівня, розглядаючи клопотання платника податків, поновлює пропущений строк на подання скарги в адміністративному порядку, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Пунктом 56.5 статті 56 ПК України встановлено, що платник податків одночасно з поданням скарги контролюючому органу вищого рівня зобов`язаний письмово або в електронній формі засобами електронного зв`язку (з дотриманням вимог, визначених пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу) повідомляти контролюючий орган, яким визначено суму грошового зобов`язання або прийнято інше рішення, про оскарження його податкового повідомлення-рішення або будь-якого іншого рішення.

В силу вимог пункту 56.7 статті 56 ПК України у разі прийняття контролюючим органом вищого рівня рішення про відмову платнику податків у поновленні пропущеного строку на подання скарги в адміністративному порядку або порушення платником податків вимог пункту 56.3 цієї статті (крім випадків, коли платником податків було подано клопотання про поновлення пропущеного строку на подання скарги в адміністративному порядку), подані платником податків скарги не розглядаються та повертаються йому із зазначенням причин повернення".

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що рішення Державної податкової служби України про відмову платнику податків у поновленні пропущеного строку на подання скарги в адміністративному порядку №6008/6/99-00-06-01-01-06 від 10.03.2023 не є юридично значеним для позивача, оскільки не має безпосереднього впливу на суб`єктивні права та обов`язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов`язку, отже само по собі не породжує для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права та обов`язки, що виключає передумови для здійснення захисту права або законного інтересу позивача шляхом скасування такого рішення, а тому відповідна позовна вимога є необґрунтованими та не підлягає задоволенню.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Частиною першою статті 4 Закону України Про судовий збір №3674-VI від 08.07.2011 передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 №3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою, встановлюється ставка судового збору 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем, становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною третьою статті 4 Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 №3674-VI встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Відповідно до частини третьої статті 6 цього ж Закону за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет на 2023 рік" установлено у 2023 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня - 2684 гривні.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, позивачем під час звернення з даним позовом до суду, поданим через систему "Електронний суд" було сплачено судовий збір на загальну суму 23619,20 грн.

Враховуючи задоволення позовних вимог майнового характеру на загальну суму 174481411,00 грн., сума судового збору, яка підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у м.Києві, становить 21472,00 грн. (26840,00 грн. (10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) х0,8).

Щодо понесених позивачем витрат на підготовку експертного висновку, суд зазначає таке.

Відповідно до частин першої та третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу та пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Згідно з частинами п`ятою та шостою статті 137 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).

Відповідно до частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Суд зазначає, що під час розгляду справи за ініціативою позивача Науково-дослідним центром судової експертизи у сфері інформаційних технологій та інтелектуальної власності Міністерства юстиції України було проведено судово-економічну експертизу зі складанням відповідного висновку.

Позивачем долучено до матеріалів справи акт приймання-передачі послуг від 22.06.2023, підписаний Науково-дослідним центром судової експертизи у сфері інформаційних технологій та інтелектуальної власності Міністерства юстиції України та ТОВ "СМАЙЛ КОНСТРАКШН", відповідно до якого вартість послуг з підготовки експертного висновку становить 700020,22 грн (у т.ч. ПДВ - 116670,04 грн).

Також позивачем долучено до матеріалів справи висновок експерта за результатами судово-економічної експертиз №142/23 від 22.06.2023, предметом дослідження якої було спростування або підтвердження висновків контролюючого органу, на підставі яких були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення та вимога про сплату боргу (недоїмки).

Отже, експертом у висновку дослідження було надано оцінку суті податкових правопорушень, описаних в акті перевірки та покладених в основу спірних податкових повідомлень-рішень, у той час як вказані обставини не досліджувалися судом з огляду на сталу правову позицію Верховного Суду щодо неможливості переходу до суті податкових правопорушень у разі виявлення таких процедурних порушень під час проведення перевірки та встановлення факту перевищення контролюючим органом наданих йому повноважень, які призводять до протиправності прийнятих за результатами проведення перевірки рішень та є достатньою самостійною підставою для їх скасування.

Відповідно до частини першої статті 102 КАС України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності.

Таким чином, необхідність з`ясування обставин, що мають значення для справи, є обов`язковою передумовою для призначення експертизи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України, від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України, від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що підставою для задоволення позовних вимог у даній справі в частині визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень та вимоги про сплату боргу (недоїмки) є висновки суду щодо відсутності у контролюючого органу повноважень (компетенції) на проведення перевірки позивача під час дії встановленого ПК України мораторію.

Враховуючи, що висновок експерта стосується саме суті виявлених контролюючим органом під час перевірки податкових правопорушень, яким рішенням у цій справі не надавалася правова оцінка з огляду на необхідність задоволення позову через виявлені факти перевищення відповідачем повноважень, а також приймаючи до уваги те, що такі витрати були понесені позивачем за своєю власною ініціативою, суд дійшов висновку про те, що витрати позивача на підготовку експертного висновку не пов`язані з розглядом справи, не були неминучими (у тому числі в розумінні практики Європейського суду з прав людини), а тому не підлягають відшкодуванню.

На підставі вище викладеного, керуючись статтями 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 26.01.2023 №0007400/0706, від 26.01.2023 №0007397/0706, від 26.01.2023 №0007398/0706, від 26.01.2023 №00742224025, від 26.01.2023 №00742324025, від 26.01.2023 №00742424025 та від 26.01.2023 №0007399/0706.

3. Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у м.Києві від 26.01.2023 №Ю-00742124025.

4. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

5. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СМАЙЛ КОНСТРАКШН" (ідентифікаційний код 39593112, місцезнаходження: 01033, м.Київ, вул.Жилянська, буд. 48,50А, 7 поверх, оф.13) судовий збір у розмірі 21472,00 грн. (двадцять одна тисяча чотириста сімдесят дві грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у м.Києві (ідентифікаційний код 44116011; вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.