Решение № 115407405, 05.12.2023, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2023р. Справа № 904/5793/23

За позовом: Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз», м. Дніпро

До: Акціонерного товариства «Дніпроазот», м. Кам`янське

Про: стягнення 45 543,26грн.

Суддя Васильєв О.Ю.

Без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

АТ ОГС «Дніпропетровськгаз» (позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до АТ «Дніпроазот» (відповідач) про стягнення 45 543,26грн. (в т.ч.: 42 336,00грн. - основна заборгованість; 233,14грн. - 3% річних; 52,92грн. інфляційні втрати та 2 921,20грн. пеня) заборгованості за договором розподілу природного газу, укладеного шляхом підписання заяви - приєднання №094205L5H8AP016 від 01.01.16р. за червень-вересень 2023 р. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору розподілу природного газу від 01.01.16р. в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг з розподілу природного газу .

Ухвалою суду від 07.11.23р. відкрито провадження у справі №904/5793/23 за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими ГПК України, без призначення судового засідання та виклику сторін - за наявними у ній матеріалами.

АТ «Дніпроазот» (відповідач) заперечує проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що він не згоден з величиною тарифу на послуги розподілу природного газу, який, на його переконання не встановлено для АТ «Дніпропетровськгаз» виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта споживача відповідно до Кодексу ГРМ . А тому , керуючись п. 6.2. договору до моменту встановлення оператору ГРМ нового тарифу на послуги розподілу природного газу, виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта споживача відповідно до Кодексу ГРМ, відповідач має сплачувати за послуги АТ «Дніпропетровськгаз» у 2020-2022 роках за тарифами, встановленими Регулятором для Оператора ГРМ за фізичний обсяг розподілу природного газу, тобто за тарифом, встановленим постановою НКРЕКП від 24.03.2016 №425, і в строк до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів відповідно до п. 6.4. договору.

Крім того, відповідач зазначає, що у зв`язку з військовою агресією рф та введенням на території України військового стану зупинено виробництво, і як наслідок, з березня 2023 споживання газу фактично не здійснювалось. Відповідачем подано заяву №102/01-6 від 13.09.22р., якою зменшено величину річної замовленої потужності на календарний 2022 рік до рівня фактичного споживання. Внаслідок застосування тарифу 580,60 грн. за 1000 мЗ (без урахування ПДВ) до спірних правовідносин, відповідно до постанови НКРЕКП від 24.03.2016 № 425, АТ «Дніпроазот» за надані послуги у червні вересні 2023 повинен сплатити 17 908,09грн. Внаслідок застосування до спірного договору неправомірних тарифів НКРЕКП у АТ «Дніпроазот» виникла переплата за надані позивачем у 2020-2022 році послуги, яка відповідно до п. 6.4 договору може бути врахована при визначені поточної заборгованості, у тому числі і за надані у червні вересні 2023 послуги. У зв`язку з безпідставністю та неправомірністю позовних вимог щодо сплати основної заборгованості, відсутні і правові підстави для нарахування пені, 3% річних, інфляційних втрат. Крім того, відповідач посилається на наявність обставин непереборної сили, що унеможливлюють здійснення у 2022 2023 роках платежів на користь позивача за договором та є обґрунтованою підставою для звільнення АТ «Дніпроазот» від відповідальності за нездійснення оплати за надані позивачем послуги відповідно до договору розподілу у червні вересні 2023р.

22.11.23р. АТ «Дніпроазот» подано клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.23р. відмовлено у задоволенні цього клопотання .

АТ «Дніпроазот» надано додаткові заперечення щодо здійсненого позивачем розрахунку 3% річних, інфляційних втрат на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.

АТ «ОГС «Дніпропетровськгаз» (позивач) у відповіді на відзив не погодився з доводами відповідача та зазначив, що ним застосований чинний тариф, який на даний час не скасований, а також постанова НКРЕКП №2745 від 22.12.21р. не визнана протиправною, що спростовує доводи АТ «Дніпроазот» про наявність передплати. Також позивач вважає необґрунтованими посилання відповідача на форс-мажорних обставин, а саме початок військової агресії рф проти України та введення військового стану не є підставою для звільнення відповідач від сплати позивачу платежів (основної заборгованості, пені, 3% річних, інфляційних втрат).

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між АТ «ОГС «Дніпропетровськгаз» (оператор ГРМ) та ПАТ «Дніпроазот» (в подальшому змінило назву на АТ «Дніпроазот», споживач) укладено договір розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовими) шляхом підписання заяви-приєднання від 01.01.2016р. № 094205L5H8AP016. Згідно з умовами договору, типовий договір розподілу природного газу є публічним, регламентує порядок та умови забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності (п.1.1) Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку оператор ГРМ направляє споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплата рахунка оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу (п.1.3). Оператор ГРМ зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором (п.2.1). Оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем (п.6.1). Тариф встановлений згідно з пунктом 6.1. цього розділу, є обов`язковим для сторін з дати набрання чинності постановою регулятора щодо його встановлення. До встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу, виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта споживача відповідно до Кодексу газорозподільних систем, оплата послуг здійснюється за тарифами, встановленими регулятором для оператора ГРМ, за фізичний обсяг розподілу природного газу (п. 6.2 договору в редакції додаткової угоди №7 від 01.08.2018). Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п. 6.4). Згідно з п.6.6 договору, оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством споживач має сплачувати оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів. Оплата здійснюється виключно грошовими коштами на поточний рахунок оператора ГРМ. Дата оплати визначається датою, на яку були зараховані кошти на рахунок оператора ГРМ. Споживач має право здійснювати оплату за договором розподілу природного газу через банківську платіжну систему, онлайн-переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу оператора ГРМ та в інший не заборонений законодавством спосіб. Відповідно до пункту 6.8. договору надання оператором ГРМ послуг з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.Споживач зобов`язується здійснювати розрахунки в розмірі, строки та порядку визначені цим договором (п. 7.4). Цей договір укладається на невизначений строк (п.12.1).

Споживачу присвоєний персональний код ідентифікації споживача як суб`єкта ринку природного газу (ЕІС код) 56ХО00005L5Н800Н.

Згідно з Постановою НКРЕКП від 22 грудня 2021 року № 2745 для клієнтів АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» затверджено тариф на послуги розподілу природного газу - у розмірі 1,26 грн. за 1 куб, м на місяць (без урахування ПДВ).

На виконання умов договору позивач надав відповідачеві послуги з розподілу природного газу (потужності) у червні - вересні 2023 року на загальну суму 42 336,00грн. з ПДВ, що підтверджується актами наданих послуг: №ДГП83010765 від 30.06.23р., №ДГП83012128 від 31.07.23р., №ДГП83014274 від 31.08.23р., №ДГП83016313 від 30.09.23р. та направив на адресу відповідача з цими актами рахунки на оплату послуг: №63008283 від 30.04.23р., №63010264 від 31.05.23р., №63012289 від 30.06.23р., №63014511 від 31.07.23р.

Однак, АТ «Дніпроазот» належним чином не виконані зобов`язання за договором , отримані акти не підписав , не здійснив оплату за отримані послуги з розподілу газу за червень-вересень 2023 р. ( посилаючись на незгоду з тарифом ,застосованим позивачем при розрахунках ) , що і є причиною виникнення спору.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України). Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

З урахуванням приписів пункту 6.6 договору, строк оплати послуг з розподілу газу за червень вересень 2023 р. є таким, що настав.

Суд відхиляє надані відповідачем заперечення, з наступних підстав.

Вартість послуг з розподілу газу АТ «"Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» визначено на підставі постанови НКРЕКП від 22 грудня 2021 року № 2745, якою для клієнтів АТ «ОГС «Дніпропетровськгаз» затверджено тариф на послуги розподілу природного газу - у розмірі 1,26 грн. за 1 куб. м на місяць (без урахування ПДВ).

Станом на час виставлення рахунків на оплату послуг з розподілу газу за червень вересень 2023р. та станом на час ухвалення рішення у справі постанова НКРЕКП від 22 грудня 2021 року № 2745 не скасована в установленому законом порядку.

За таких обставин господарський суд вважає правомірними позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 42 336,00 грн, заборгованості за послуги з розподілу газу за період червень вересень 2023 року з урахуванням вищенаведеного тарифу.

Щодо посилання відповідача на форс-мажорні обставини господарський суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України», Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (стаття 218 Господарського кодексу України).

Статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (частина 1 статті 617 Цивільного кодексу України).

З наведеного вбачається, що учасник господарського зобов`язання може бути звільнений від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Верховний Суд у постанові від 25.01.22р. по справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд і у постанові від 16.07.19р. по справі №917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Відповідачем не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем по договору про надання послуг, як і не надано обґрунтованих причинно-наслідкових зв`язків між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов`язань за вказаним договором.

Слід відзначити, що введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти, адже протилежного відповідачем не доведено відповідними доказами. Більше того, держава на даний час заохочує розвиток підприємницької діяльності з метою позитивного впливу на економіку країни (зменшення податків, митних платежів тощо). Відповідач не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб`єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану.

В даному випадку сторона не надала доказів, що саме введення воєнного стану унеможливило виконання конкретних зобов`язань за договором. Матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач перебуває в кращому становищі порівняно з відповідачем, з огляду на запровадження в державі воєнного стану, тобто такі форс-мажорні обставини, стосуються обох сторін договору.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, тому суд відхиляє заперечення відповідача як недоведені документально і такі, що ґрунтуються на бажанні уникнути виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойка (пеня, штраф) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.2 договору, сторони погодили, що у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач заявив вимоги про стягнення з відповідача пені у сумі 2 921,20грн. , 3% річних у розмірі 233,14грн. та інфляційних втрат у розмірі 52,92грн.

Судом здійснено перевірку наданих позивачем розрахунків пені та 3% річних, інфляційних втрат і встановлено, що розрахунки здійснені арифметично не правильно, оскільки позивачем не враховано умови п.6.6 договору (розрахунок проводиться до 10 числа місяця, наступного за звітним) при визначені початку періоду нарахування штрафних санкцій.

Враховуючи умови п.6.6 договору, судом здійснено перерахунок пені за загальний період з 11.07.23р. по 31.10.23р. (по кожному місяцю окремо) та встановлено, що розмір пені складає 2 909,60грн., а розмір 3 % річних 231,40грн. Розмір інфляційних втрат за підрахунками суду складає 135,08грн., однак у зв`язку з тим, що у суду відсутні повноваження виходити за межі пред`явлених позовних вимог (ч. 2 ст. 237 ГПК України), суд погоджується із заявленим позивачем розміром інфляційних втрат 52,92 грн.

АТ «Дніпроазот» подані до суду клопотання про зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили рішеннями:

-господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/5998/20 (обґрунтоване твердженнями що в разі встановлення у цій справі обставини щодо наявності або відсутності переплати відповідача за надані у 2020 р. послуги; ці обставини можуть мати істотне та преюдиційне значення для розгляду цієї справи);

-Окружного адміністративного суду м. Києва у справі №640/7137/22 (обґрунтоване тим, що предметом розгляду у цій адміністративній справі є правомірність прийняття постанови НКРЕКП від 22.12.2021р. №2745; а підставою позову у цій господарській справі є стягнення заборгованості за договором розподілу саме з урахуванням тарифів , встановлених вищенаведеною постановою НКРЕКП, отже встановлені у межах адміністративної справи обставини мають істотне та преюдиційне значення для розгляду цієї господарської справи);

-Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №640/1125/20 (предметом розгляду якої є правомірність прийняття постанови НКРЕКП від 24.12.2019р. №3018, оскільки встановлені у межах справи №640/1125/20 обставини мають істотне та преюдиційне значення для розгляду цієї господарської справи);

-Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №640/9962/21 ( предметом розгляду справи якої є правомірність прийняття постанови НКРЕКП від 30.12.2020р. №2768, оскільки встановлені у межах справи №640/9962/21 обставини мають істотне та преюдиційне значення для розгляду цієї господарської справи).

АТ «ОГС «Дніпропетровськгаз» (позивач) заперечував проти задоволення вказаних клопотань відповідача по справі, вказуючи, що суд не обмежений можливістю самостійно встановлювати обставини справи та оцінювати надані сторонами докази для вирішення спору.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, тощо.

Верховним Судом у постанові від 19.06.2018р. у справі № 910/13545/17 сформульовано правовий висновок, відповідно до якого для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку повинен з`ясовувати як пов`язана справа, що розглядається даним судом, зі справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.

При цьому пов`язаність цих справ з розглядуваною не є достатньою підставою для зупинення провадження у справі за змістом пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України.

Враховуючи викладене, виходячи з обґрунтування клопотань, об`єктивна неможливість розгляду даної справи до вирішення питання про розгляд вищевказаних справ відсутня.

Суд звертає увагу на те, що у разі задоволення позовних вимог за результатами розгляду вказаних у клопотаннях відповідача справах АТ «Дніпроазот» буде мати можливість звернутися до господарського суду Дніпропетровської області із заявою про перегляд рішення у цій справі за нововиявленими обставинами згідно із нормами ст. 320 ГПК України.

АТ «Дніпроазот» (відповідач) також подано заяву про забезпечення доказів шляхом витребування у АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» оригіналів всіх документів економічного обґрунтування встановлення розміру тарифу (економічні причини їх істотного збільшення) для послуг позивача з 2022р.

АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» (позивач) заперечував проти задоволення цієї заяви та вказав про те, що оригінали всіх документів економічного обґрунтування встановлення розміру тарифу (економічні причини їх істотного збільшення) для послуг позивача з 2022р. не є належним доказом на підтвердження наявності/відсутності заборгованості у відповідача (споживача) перед АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз».

Згідно зі ст. 110 ГПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим. Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.

За правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019р. у справі №901/845/18, процесуальний механізм забезпечення доказів, є не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед способом запобігти їх ймовірної втрати у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.

Крім того, вимога, наведена у пункті 5 частини 1 статті 111 ГПК України, прямо кореспондується з положеннями частини 1 статті 110 цього Кодексу, тобто доведенню підлягає наявність підстав, що засіб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом розгляду є стягнення з АТ "Дніпроазот" 42 336,00грн. - основної заборгованості; 233,14грн. - 3% річних; 52,92грн. інфляційних втрат та 2 921,20грн. пені.

Тобто, предметом доказування у даній справі є факт надання позивачем відповідачу послуги з розподілу газу за заявлений у позові період на визначену суму, наявність/відсутність заборгованості відповідача за надані послуги, в разі наявності прострочення у виконанні грошового зобов`язання перевірці підлягає розрахунок заявлених до стягнення заборгованості , пені, інфляційних втрат та відсотків річних.

З урахуванням наведеного, оригінали всіх документів економічного обґрунтування встановлення розміру тарифу (економічні причини їх істотного збільшення) для послуг позивача з 2022 не є належним доказом на підтвердження наявності/відсутності заборгованості у відповідача (Споживача) перед АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз», оскільки розрахунок позовних вимог здійснений за вже затвердженим та дійсним на цей час тарифом, що є підставою для відмови в задоволенні цього клопотання АТ «Дніпроазот».

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з відповідача - Акціонерного товариства «Дніпроазот» (51909, м. Кам`янське, вул. С.Х. Горобця, 1, код ЄДРПОУ 05761620) на користь позивача - Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» (49000, м. Дніпро, вул. Шевченка, 2, код ЄДРПОУ 03340920): 42 336,00грн. заборгованості, 2 909,60грн. пені, 231,40грн. - 3% річних, 52,92грн. - інфляційних втрат та 2 683,21 грн. - витрат на сплату судового збору. Видати відповідний наказ після набрання рішенням чинності.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процессуального кодексу України рішення складено та підписано без його проголошення 05.12.23р.

Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Васильєв О.Ю.