Постановление суда № 115379906, 04.12.2023, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/33160/23

УХВАЛА

04 грудня 2023 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Аракелян М.М., розглянувши матеріали адміністративної позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

29 листопада 2023 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (сформована в системі «Електронний суд» 29.11.2023) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій представник позивача просить суд:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті щомісячної доплати у розмірі 2000 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» з 01.07.2021 року та обмеження з 01.03.2022 року та з 01.03.2023 року виплати нарахованої ОСОБА_1 пенсії максимальним розміром;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію, з урахуванням щомісячної доплати у розмірі 2000 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» з 01.07.2021 року та проведених з 01.03.2022 року, з 01.03.2023 року індексацій без обмеження максимальним розміром;

справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження за відсутності позивача.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями адміністративна справа розподілена на суддю Аракелян М.М.

Відповідно до ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст. 161 КАС України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Відповідно до ст. 79 КАС України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

У позовній заяві позивач зазначає, що його представник 25.10.2023 року звернувся до відповідача із заявою про виплату ОСОБА_1 щомісячної доплати за Постановою №713, на яку отримав оскаржувану відмову.

Разом з цим, в додатки до матеріалів позову позивачем не надано завірену копію вищезазначеної заяви, що ускладнює визначення судом змісту спірних правовідносин на стадії вирішення питання прийняття позовної заяви до розгляду.

Згідно з ч.3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи , які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ч.2 ст. 132 КАС України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 1 статті 3 Закону України Про судовий збір встановлено, що судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 4 Закону України Про судовий збір ставка судового збору за подання до адміністративного суду фізичною особою адміністративного позову немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2023 рік встановлено прожитковий мінімум з розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2023 року 2684 грн.

Згідно із ч.3 ст.6 ЗУ «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Позовна заява містить дві вимоги немайнового характеру (вимоги зобов`язального характеру є похідними), оскільки вимоги стосовно перерахунку пенсії з 01.07.2023 року за Постановою №713, та стосовно обмеження пенсії позивача максимальним розміром з 01.03.2022 року та з 01.03.2023 року виникли з різних підстав та обставин.

Суд звертає увагу на те, що позовні вимоги об`єднані в одній позовній заяві при тому, що вони не пов`язані підставами виникнення та поданими доказами, а саме:

- вимоги щодо нарахування доплати згідно постанови КМ України №713 після перерахунку пенсії 28.11.2019 року пенсії за рішенням суду;

- вимоги щодо обмеження пенсії максимальним розміром при масовому перерахунку щодо індексації пенсії з 01.03.2022 року та з 01.03.2023 року.

Отже, сума судового збору за подання до адміністративного суду ОСОБА_1 адміністративного позову у даній справі становить 2147,20грн. ((2684*0,4)*2=2147,20).

В додатки до позовної заяви позивачем надано квитанцію про сплату судового збору у сумі 1073,60грн., недоплата складає 1073,60грн. (2147,20-1073,60=1073,60)

Отже до позовної заяви не додано доказів сплати судового збору у встановленому законом розмірі.

Згідно із ч.6 ст.161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

В додатки до позовної заяви надано заяву про поновлення позивачу строку звернення до суду з позовом.

В обґрунтування заяви зазначено, що враховуючи похилий вік позивача, стан здоров`я і той факт що при перерахунку на підставі рішення суду належної йому пенсії її розмір був збільшений, а також той факт, що перерахунок пенсії на підставі рішення суду по справі №420/3066/19 було здійснено без обмеження максимальним розміром, він обґрунтовано вважав, що до складу його пенсії входить і щомісячна доплата згідно з Постановою № 713. Про порушення своїх прав позивач дізнався з перерахунку пенсії, який відповідач надав йому листом від 23.11.2023 за № 38690-33494/Н-02/8-1500/23, тобто 6- ти місячний строк звернення до суду ще не закінчився. Відповідно до частини другої статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. Крім того, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в своїй постанові від 29 вересня 2022 р. у справі № 500/1912/22 дійшов висновку, що протягом дії воєнного стану суворе застосування судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами - може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду. Також слід врахувати той факт, що щомісячна доплата згідно з Постановою № 713 є не одноразовою виплатою, а постійним щомісячним платежем. Тобто порушення прав Позивача триває по цей час і здійснюється щомісяця. З урахуванням позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові по справі № 420/2473/22, представник просить поновити позивачу строк звернення до суду з позовом.

Розглянувши заяву позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Разом з цим, процесуальним законом передбачені певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.

Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно із ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Питання ж поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.

Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 січня 2012 року у справі Рисовський проти України підкреслено особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

Як зазначає Європейський Суд з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (п.п. 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, заява №23436/03).

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оціночні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час спливу строків звернення до суду.

Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо об`єктивно йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив через можливі власні недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до свого права на звернення до суду.

Зазначена позиція суду також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права та свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (наприклад, рішення "Девеер проти Бельгії", "Голдер проти Сполученого Королівства").

Крім того, кажучи про принцип рівності сторін, Європейський Суд з прав людини зазначає, що кожній стороні мають бути надані рівні можливості щодо представлення справи у такому вигляді, якій не ставить її у невигідне становище стосовно свого противника (рішення у справі "Бацаніна проти Росії" від 26.05.2009 року). Вказані принципи допомагають зрозуміти деякі важливі елементи справедливого суду. При цьому, й саме питання застосування строку звернення до суду тісно пов`язано з їх реалізацією.

У справі "Gradescolo S.R.L. проти Молдови" Європейський Суд з прав людини послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпретації преамбули конвенції, відповідна частини якої проголошує верховенство закону, що є обов`язком для країн, які підписали Конвенцію.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Така позиція застосована Верховним Судом, зокрема, у постановах від 14 травня 2019 року у справі № 826/26174/15, від 21 грудня 2019 року у справі №826/12776/15 та від 5 травня 2022 року у справі № 240/10663/20.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані ст.123 КАС України, відповідно до ч.2 якої, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Водночас для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.

Верховний Суд у постанові від 02.03.2021р. у справі №758/7700/17 зазначив, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, з моменту отримання грошових виплат, при отриманні від органу Пенсійного фонду України повідомлення про призначення пенсії, відповіді на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів, на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.

Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 року у справі №340/1019/19).

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021р. у справі №240/12017/19 наголосила на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.

Як зазначає відповідач у листі від 23.11.2023 року, перерахунок пенсії на виконання рішення суду у справі №420/3066/19 був проведений 28.11.2019 року, щомісячна доплата до пенсії згідно Постанови №713 відсутня, оскільки розмір пенсії позивача зріс більше, ніж на 2000грн.

Позивач просить суд зобов`язати відповідача нарахувати та виплачувати йому з 01.07.2021 року щомісячну доплату у розмірі 2000грн. відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2023 року №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», отже убачається, що доплата 2000грн. після набрання чинності цією постановою позивачу взагалі не призначалася.

Позов у даній справі поданий 29.11.2023 року, тобто позовні вимоги за період з 29.05.2023 року по 29.11.2023 року заявлені у межах строку, передбаченого приписами ч.2 ст.122 КАС України.

На такій позиції наголосив П`ятий апеляційний адміністративний суд у постановах від 17.10.2023 року у справі №420/20417/23 та від 24.10.2023 року у справі №420/19268/23, погодившись із висновком суду першої інстанції, що в іншій частині вимог строк позивачем пропущений.

Позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача вчинити певні дії за період з 01.07.2021 року по 28.05.2023 року заявлені після спливу шестимісячного строку зі спірної дати, оскільки про порушення свого права позивач мав дізнатися не пізніше 01.09.2021 року, коли отримав пенсію за серпень 2021 року без доплати, передбаченої Постановою №713.

Позивачем не наведено об`єктивних обставин, які б не дозволяли йому звернутися до суду у визначений законодавством строк протягом часу з вересня 2021 року до 28.05.2023 року, а також поцікавитись розміром своєї пенсії та її складовими до 25.10.2023 року (дата звернення представника позивача до відповідача із заявою), на яку отримано відповідь від 23.11.2023 року.

Позивачем не наведено конкретних об`єктивних обставин, які б не дозволяли йому звернутися до суду у визначений законодавством строк, а твердження, на які він посилається у своїй заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду, не можуть вважатись поважними причинами для поновлення такого строку, зводяться у цілому до наголошення, що строк ним не пропущений, оскільки він дізнався про порушення свого права лише з листа відповідача від 23.11.2023 року на заяву його представника від 25.10.2023 року.

Суд таку позицію вважає помилковою, оскільки позивач мав можливість поцікавитись наявністю чи відсутністю доплати до пенсії 2000грн. за Постановою №713 починаючи з 01.09.2021 року після набрання чинності Постановою №713 (16.07.2021 року).

Така оцінка судом фактичних обставин справи та доказів не може свідчити про надмірний формалізм у підходах до вирішення питання поновлення строку, навпаки, на думку суду, сприяє юридичній визначеності у спірних правовідносинах та стимулює учасників процесу до добросовісного ставлення до реалізації своїх процесуальних прав.

В поданих матеріалах відсутні пояснення та докази, щодо конкретних обставин, що стосуються саме позивача та свідчать про непереборний характер таких обставин в контексті можливості подати позовну заяву у встановлений законом строк, а також високу вирогідність того, що він не мав можливості отримати інформацію про складові своєї пенсії до дати звернення із запитом - 25.10.2023 року.

Посилання на постанову Верховного Суду у справі №420/2473/22 не є свідченням того, що позивач, не отримавши спірної виплати, не мав можливості звернутися до суду з об`єктивно непереборних обставин та поважних підстав.

З аналогічних підстав суд дійшов висновку, що за поданими матеріалами строк звернення до суду з позовом в частині обмеження з 01.03.2022 року пенсії максимальним розміром також є пропущеним, адже позивач мав можливість поцікавитися складовими своєї пенсії до спливу цього строку з 01.10.2022 року.

Також суд не бере до уваги покликання на те, що стосовно вимог про виплату пенсії у належному розмірі строк взагалі не застосовується, позаяк це стосується вимог щодо виплати вже призначеної (нарахованої) суми пенсії, а не виплат, що становлять предмет спору.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Згідно ч.1 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що підстави, наведені позивачем у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду не є поважними, а подана заява про поновлення строку не містить зазначення поважних підстав для поновлення строку звернення до суду з вказаним позовом, які не залежали від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій (в частині позовних вимог).

За таких обставин позовна заява має бути залишена без руху, а позивачу наданий строк для усунення недоліків шляхом подання суду:

- копії заяви представника позивача - адвоката Бондара В.В. від 25.10.2023 року, яка надійшла до відповідача 25.10.2023 року;

- доказів сплати судового збору у сумі 1073,60грн.

- заяви про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду із зазначенням причин поважності його пропуску стосовно періоду з 01.07.2021 року по 28.05.2023 року включно та підтверджуючих доказів (стосовно доплати за Постановою №713) та заяви про поновлення строку за вимогами щодо обмеження пенсії максимальним розміром з 01.03.2022 року.

Керуючись ст.ст. 121, 122, 123, 160, 161, 169, 171, 241-243, 248,256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративну позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії- залишити без руху.

Встановити строк для усунення недоліків позовної заяви 10 днів з дня вручення копії даної ухвали позивачеві.

Копію ухвали невідкладно направити позивачеві (ч.6 ст.169 КАС України).

Ухвала окремо оскарженню не підлягає.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя М.М. Аракелян