Постановление суда № 115339595, 28.11.2023, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/36277/23

Провадження № 1-кс/947/15292/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2023 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 42023164690000062 від 20.10.2023 року відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Донецьк, громадянина України, українця, з середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається із матеріалів поданого клопотання, слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42023164690000062 від 20.10.2023 року за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України від 24.02.2022 року №2102-ІХ, було введено воєнний стан строком на 30 діб, який у подальшому було неодноразово продовжено відповідними Указами Президента України та законами України та який діє по теперішній час.

Пунктом п. 6 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених Указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану, зокрема встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про державний кордон України» Особи, транспортні засоби, вантажі та інше майно, що перетинають державний кордон України, підлягають прикордонному і митному контролю. Контроль організовується та здійснюється у встановленому актами законодавства України порядку.

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в`їзду на територію України або виїзду з України.

Виключний перелік громадян України, які наділені правом перетинання державного кордону, у період воєнного стану, передбачений Правилами перетинання державного кордону громадянами України» (далі - Правила), які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57.

В той же час, обмеження, визначені у вказаних Правилах стосуються військовозобов`язаних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 8-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці мають рівне з іншими громадянами України право на виїзд за кордон у порядку, встановленому законом.

Згідно із приписами ст. 11 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» військовослужбовці можуть виїжджати з України на загальних підставах.

Разом з цим, слідчий у клопотанні посилається на те, що, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 20.10.2023 року, у ОСОБА_7 , який був обізнаний із вказаним вимогами законодавства України та Порядком, виник злочинний умисел, спрямований на одержання грошової винагороди за організацію незаконного переправлення громадян України, а саме: чоловіків, яким заборонено виїзд за межі країни під час дій правового режиму воєнного стану, через державний кордон України.

З метою реалізації свого злочинного умислу, переслідуючи корисливий мотив, усвідомлюючи, що для досягнення злочинного результату поза можливістю бути викритим є необхідним залучення інших осіб, ОСОБА_7 розробив план злочинних дій та вживаючи заходів до організації групи, для досягнення своєї злочинної мети, у не встановлений досудовим розслідуванням дату та час, залучив раніше знайомих йому ОСОБА_4 та невстановлену досудовим розслідуванням особу на ім`я ОСОБА_8 (далі особа на ім`я ОСОБА_8 ) розкривши їм план та схему злочинної діяльності, вимоги законодавства України та способи усунення перешкод, а також їх функції як учасників групи.

В свою чергу, на участь у вчинені групою злочину ОСОБА_4

та особа на ім`я ОСОБА_8 надали свою добровільну згоду, підтвердивши таку згоду своїми подальшими активними діями.

Собі ОСОБА_7 відвів роль організатора, яка полягала у координуванні дій учасників групи, виготовлення завідомо підроблених документів та подальшому розподіленні грошових коштів між всіма учасниками.

Згідно із розробленим планом, ОСОБА_7 відвів ОСОБА_4 роль пособника, який повинен був підшукувати громадян України, а саме: чоловіків яким заборонено виїзд за межі країни під час дій правового режиму воєнного стану, через державний кордон України, пояснювати механізм перетину державного кордону, одержувати від підшуканих осіб необхідні документи, фотографії тощо та грошові кошти.

Особі на ім`я ОСОБА_9 відвів роль пособника, який повинен був забезпечити безперешкодний перетин державного кордону України громадянами України, яким заборонено виїзд за межі України під час воєнного стану через або поза пунктами пропуску Державної прикордонної служби України.

З метою конспірації своєї протиправної діяльності та небажання бути викритими правоохоронними органами, особа на ім`я ОСОБА_8 підшукав ОСОБА_10 , який, також в якості пособника, за грошові кошти повинен був супроводжувати громадян України, яким заборонено виїзд за межі України під час воєнного стану, керувати їх діями під час перетину державного кордону та визначати маршрут руху від імені особи на ім`я ОСОБА_8 .

Так, відповідно до розробленого ОСОБА_7 плану, у невстановлений досудовим розслідуванням дату та час, але не пізніше 02.11.2023 року ОСОБА_4 , підшукав ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_2 , якому повідомив про можливість переправлення останнього через державний кордон України під час дій правового режиму воєнного стану незважаючи на встановлену заборону шляхом надання документів про нібито перебування ОСОБА_11 на військовій службі та надання відповідних документів про направлення ОСОБА_11 у відпустку за кордон за грошову винагороду сума якої складає 6000 доларів США.

У свою чергу ОСОБА_11 , повідомивши про відомі йому факти до правоохоронних органів, був залучений, за його згодою, до проведення слідчих (розшукових) дій, та діючи під контролем правоохоронних органів погодився на запропоновані йому умови перетину державного кордону України.

В подальшому, 02.11.2023 року приблизно о 15 год. 30 хв., перебуваючи поблизу будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_4 зустрівся з ОСОБА_11 .

Під час вказаної зустрічі ОСОБА_4 , діючи відповідно до розробленого ОСОБА_7 плану, із єдиним спільним умислом, з корисливих мотивів, розповів ОСОБА_11 порядок перетину державного кордону, а також зазначив, що йому потрібні копії паспорту ОСОБА_11 , фотографії останнього, за умови надання йому грошових коштів у розмірі 8000 доларів США, з метою виготовлення завідомо підроблених документів про перебування ОСОБА_11 на військовій службі, а саме: посвідчення військовозобов`язаного, наказу про відпустку останнього, відпускний квиток та довідка форми 5. Зазначені документи будуть необхідні ОСОБА_11 для безперешкодного проїзду пункту пропуску, який буде повідомлено ОСОБА_11 додатково.

Окрім того, ОСОБА_4 зазначив що грошові кошти необхідно передавати частинами, а саме: 6000 доларів США необхідно надати разом із фотографіями ОСОБА_11 та копіями паспорта останнього, а 2000 доларів США після виготовлення та передачі ОСОБА_11 завідомо підроблених документів про перебування останнього на військовій службі і вибуття ОСОБА_11 у відпустку за кордон України.

На виконання вказівок ОСОБА_4 , 03.11.2023 року приблизно о 16 год. 00 хв. перебуваючи поблизу будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_11 передав ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 6000 доларів США копію свого паспорта та фотографії для виготовлення підроблених документів про перебування ОСОБА_11 на військовій службі.

У подальшому, у період з 03.11.2023 року по 16.11.2023 року з метою конспірації своїх дій та унеможливлення викриття своєї протиправної діяльності ОСОБА_7 вирішив змінити спосіб виїзду ОСОБА_11 через державний кордон України та довів вказані зміни всім учасникам групи.

Діючи відповідно до спільного злочинного умислу та відповідно до раніше розробленого ОСОБА_7 плану, особа на ім`я ОСОБА_8 надав останньому інформацію про дату, час та спосіб перетину ОСОБА_11 державного кордону поза пунктом пропуску із кінцевим пунктом прибуття у м. Кишинів, Республіка Молдова.

22.11.2023 року приблизно о 14 год. 00 хв., перебуваючи за адресою:

АДРЕСА_4 , під час особистої зустрічі, яка відбулась між ОСОБА_11 , ОСОБА_4 та ОСОБА_7 останній повідомив ОСОБА_11 , що на даний час виїжджати із підробленими документами, за які ОСОБА_11 раніше передавав грошові кошти є досить ризикованим способом перетину державного кордону та є висока вірогідність бути викритим співробітниками Державної прикордонної служби України, у зв`язку із чим, виїзд ОСОБА_11 за кордон буде відбуватись на транспортному засобі без будь-яких документів, які необхідні для офіційного перетину державного кордону.

Для цього ОСОБА_11 буде необхідно прибути у заздалегідь визначений дату, місце та час який йому буде повідомлено додатково у подальшому.

При вказаній зустрічі ОСОБА_4 , діючи із єдиним злочинним умислом, зазначив, що вартість за переправлення ОСОБА_11 буде незмінною, тобто 8000 доларів США, а другу частину грошових коштів необхідно буде передати перед самою поїздкою.

23.11.2023 року близько 14 год. 00 хв., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_4 , ОСОБА_11 , діючи за вказівкою ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , передав останньому другу частину раніше обумовлених грошових коштів у розмірі 2000 доларів США.

25.11.2023 року об 11 год. 20 хв. за допомогою месенджеру «Телеграм» особа на ім`я ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_11 , що виїзд планується о 15 год. 00 хв. та визначив місце вибуття.

Реалізовуючи спільний злочинний умисел, відповідно до раніше розробленого ОСОБА_7 плану, ОСОБА_4 на транспортному засобі привіз ОСОБА_11 у визначений особою на ім`я ОСОБА_8 місце, за координатами НОМЕР_1 , на автошляху Е-95 Київ-Одеса, після чого ОСОБА_11 , разом із іншими громадянами, та ОСОБА_10 на транспортному засобі марки Toyota Prado, синього кольору, р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_12 , який не був обізнаний із злочинним умислом ОСОБА_7 та інших учасників злочину, за вказівками ОСОБА_10 , під керівництвом особи на ім`я ОСОБА_8 направились у напрямку державного кордону України.

Під час руху протиправні дії ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 та особи на ім`я ОСОБА_8 були припинені працівниками правоохоронних органів.

За вказаних обставин, 25.11.2023 року ОСОБА_4 було затримано в порядку статті 208 КПК України на 26.11.2023 року повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України за кваліфікуючими ознаками: організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керування такими діями або сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод, вчинене за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.

Сторона обвинувачення звертається до слідчого судді з клопотанням, обґрунтовуючи його тим, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: підозрюваний ОСОБА_4 може: переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення, а тому застосування більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

Враховуючи викладені вище обставини слідчий за погодженням з прокурором звертається до суду з клопотанням про обрання підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 1000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В судовомузасіданні -

Прокурор клопотання про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримав у повному обсязі. Щодо розміру застави зазначив, що під час досудового розслідування встановлено, що підозрюваний можливо займався вказаною незаконною діяльністю систематично, на даний час перевіряється його причетність до скоєння аналогічних злочинів, у зв`язку з чим, може мати значну суму грошових коштів, отриману внаслідок вчинення протиправної діяльності в якій він підозрюється.

Захисник підозрюваного проти задоволення клопотання заперечувала, посилаючись на те, що прокурором не доведено неможливість застосування до її підзахисного більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. Підозрюваний одружений, має на утриманні малолітню дитину, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, що свідчить про його міцні соціальні зв`язки. Також зазначила, що розмір застави, який просить визначити підозрюваному сторона обвинуваченого значно перевищує розмір застави, передбачений для тяжкості інкримінованого підозрюваному злочину та є непомірним для його підзахисного. При цьому, посилання прокурора на наявність декількох епізодів вчинення злочину є лише припущенням прокурора та не підтверджується жодними матеріалами. Враховуючи вказані обставини просила відмовити у задоволенні клопотання прокурору та застосувати до її підзахисного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою орендованої ним квартири, а якщо слідчий суддя дійде до висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, то визначити заставу у розмірі передбаченому для тяжкості інкримінованого підозрюваному злочину.

Підозрюваний з пред`явленою йому підозрою частково погодився, при цьому зазначив, що обставини викладені у повідомлені про підозру не цілком відповідають дійсності. Щодо обрання відносно нього запобіжного заходу підтримав думку свого захисника.

Дослідивши матеріали клопотання, вислухавши думку учасників процесу, слідчий суддя приходить до наступного переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності дост. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» слідчий суддя застосовуєКонвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод»(далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно дост.178 КПК Українита практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Як вбачається з матеріалів клопотання, 26.11.2023 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України за кваліфікуючими ознаками: організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керування такими діями або сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод, вчинене за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.

Згідно п. 32 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Так, обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому злочину підтверджується: протоколом затримання ОСОБА_4 безпосередньо під час вчинення злочину; протоколом огляду місця події, а саме: частини земельної ділянки розташованої біля с. Армашівка, Ширяївського району, Одеської області; протоколом обшуку транспортного засобу «Toyota Prado», д.н. НОМЕР_2 », який на момент обшуку знаходився біля с. Армашівка, Ширяївського району, Одеської області, за допомогою якого група осіб допомагала чоловікам призовного віку переправитися через державний кордон України в напрямку Республіки Молдови; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 який пояснив, що ОСОБА_4 здійснював організацію незаконного переправлення через державний кордон України; протоколом огляду і вручення грошових коштів від 03.11.2023 року; протоколом за результатами проведення НСРД від 13.11.2023 року, а також іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

На підставі зазначеного, слідчий суддя суд вважає, що надані стороною обвинувачення матеріали, які долучені до клопотання, на даній стадії досудового розслідування повністю доводять обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Щодо наявності ризиків, передбачених ч. 1ст. 177 КПК України, про які в своєму клопотанні зазначає сторона обвинувачення, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.

При цьому,КПКне вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1ст.177 КПК України.

Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий суддя має право зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.

Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв`язків, будь яких зв`язків з іншою країною, або наявність зв`язків в іншому місці.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Також, СПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Так, враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні злочину у випадку направлення обвинувального акту до суду, що хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, враховуючи, що підозрюваний з пред`явленою йому підозрою погоджується лише частково та заперечує обставини викладені у повідомленні про підозру, що суттєво збільшує ризик його втечі, враховується слідчим суддею при оцінюванні ризику, слідчий суддя вважає доведеним прокурором існування ризику передбаченого п. 1 ч. 1ст. 177 КПК України, а саме: ризику можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду.

З урахуванням наведеного, посилання сторони захисту на відсутність ризику переховування підозрюваного ОСОБА_4 з огляду на те, що він одружений, має на утриманні малолітню дитину та раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, слідчий суддя визнає неспроможними, оскільки на даний час ОСОБА_4 підозрюється у скоєнні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.

Також, при встановленні даного ризику, слідчий суддя виходить з того, що наразі ОСОБА_4 підозрюється в незаконному переправленні осіб через державний кордон України, сприянні вчиненню таких дій порадами, вказівками, наданням засобів та усуненням перешкод, що може бути фактором, який сприятиме останньому у залишенні території України та переховуванні від органу досудового розслідування та суду.

Слідчий суддя також погоджується з доводами клопотання, що існує ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України у вигляді можливого незаконного впливу підозрюваним ОСОБА_4 на свідків у даному кримінальному провадженні, оскільки є достатні підстави вважати, що підозрюваний може на них впливати з метою схилення їх не давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування та/або змінити свої показання у подальшому в суді, для уникнення або мінімізації можливої кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого злочину, адже свідки безпосередньо судом допитані не були, а показання, що надаються на досудовому розслідуванні, не можуть лягти в обґрунтуванні судових рішень, зважаючи на положення ч. 4ст. 95 КПК України.

Сторона обвинувачення в своєму клопотанні посилається також на наявність ризиків передбачених п. п. 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме підозрюваний ОСОБА_4 може: перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення.

Разом з тим, слідчий суддя погоджується із стороною захисту та вважає, що вказані ризики не знайшли свого підтвердження в матеріалах доданих в обґрунтування клопотання з огляду на те, що стороною обвинувачення не зазначено яким чином підозрюваний ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадження та відповідно до наданих слідчому судді матеріалів підозрюваний ОСОБА_4 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався та стороною обвинувачення не надано даних про те, що він має статус підозрюваного/обвинуваченого в рамках будь-якого іншого кримінального провадження.

У справі «Третьяков проти України» від 29.09.2011 року ЄСПЛ констатував «порушення ст. 5 КЗПЛ, зокрема, з огляду на те, що судом не було розглянуто можливість застосування до заявника будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою», у зв`язку із чим слідчий суддя вважає за необхідне розглянути можливість застосування інших більш м`яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_4 .

Слідчий суддя враховує, що згідно ч. 1 ст. 176 КПК України, тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом, при цьому більш м`якими запобіжними заходами по відношенню до нього є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) домашній арешт. Метою ж застосування того чи іншого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання встановленим в ході розгляду клопотання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).

Підстав для застосування інших більш м`яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_4 в судовому засіданні встановлено не було, зокрема, застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та особистого зобов`язання є недоцільним, з огляду на м`якість, а також встановлені в судовому засіданні ризики, не забезпечать належне виконання підозрюваним обов`язків.

З огляду на фактичні обставини даного кримінального провадження, встановлені в ході розгляду даного клопотання відомості, в тому числі які стосуються наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України в умовах воєнного стану, а також наявних в рамках даного кримінального провадження ризиків, забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного можливо шляхом застосування відносно такої особи виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а відтак підстав для застосування відносно останнього більш м`якого запобіжного заходу слідчим суддею встановлено не було.

При цьому, слідчий суддя звертає увагу на те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не буде безальтернативним для підозрюваного ОСОБА_4 , так як буде передбачати можливість внесення застави, визначеної слідчим суддею.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Разом з цим, відповідно до абзацу другого ч. 5 ст. 188 КПК України, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Зокрема, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину (до даної категорії належить підозрюваний ОСОБА_4 ) складає від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (від 53 680 грн. до 214 720 грн.).

Щоб розмір застави можна було вважати таким, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя повинен враховувати положення ст. ст.177,178 КПК України, та раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю вчиненого злочину. При цьому, судді слід мати на увазі, що, виходячи з практики ЄСПЛ, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Сторона обвинувачення просить визначити підозрюваному ОСОБА_4 заставу у розмірі 1000 (однієї тисячі) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 2684 000 (два мільйони шістсот вісімдесят чотири тисячі) гривень, посилаючись на те, що під час досудового розслідування встановлено, що підозрюваний може мати значну суму грошових коштів, отриману внаслідок вчинення протиправної діяльності в якій він підозрюється.

Так, імовірне вчинення ОСОБА_4 тяжкого злочину, пов`язаного із незаконним переправленням осіб через державний кордон України, вчиненого за попередньою змовою групою осіб з корисливих мотивів, саме під час дії режиму воєнного стану в державі, за обставин, як вони викладені у повідомленні про підозру, слідчий суддя вважає виключним випадком, що свідчить про те, що визначений ст. 182 КПК України максимальний розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину не буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Проте, слідчий суддя вважає, що застава у розмірі 1000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 2684 000 гривень, яку просить визначити підозрюваному ОСОБА_4 прокурор є недостатньо обґрунтованою.

Слідчий суддя при визначенні розміру застави, враховує те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину з корисливих мотивів, що свідчить про те, що останній від такої протиправної діяльності імовірно отримував великий дохід, зокрема з матеріалів клопотання вбачається, що за переправлення осіб через державний кордон отримувалася грошова винагорода в розмірі 8000 доларів США.

Отже, слідчий суддя з огляду на майновий стан підозрюваного ОСОБА_4 прийшов до висновку, що застава у розмірі 400 (чотирьохсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 1073 600 (один мільйон сімдесят три тисячі шістсот) гривень здатна буде забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та буде відповідати матеріальному стану підозрюваного.

Враховуючи наведені вище фактори, слідчий суддя вважає, що застава саме у зазначеному розмірі здатна у разі її внесення забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, а саме: вказаний розмір застави здатний стримувати можливу протиправну поведінку підозрюваного під загрозою звернення застави в дохід держави.

Відповідно до викладеного, слідчий суддя прийшов до висновку, що клопотання сторони обвинувачення підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 176-178,182-184,193,194-196 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшогослідчого СУГУНП вОдеській області ОСОБА_6 ,погоджене прокуроромСпеціалізованої прокуратуриу сферіоборони Південногорегіону ОСОБА_3 про застосуваннязапобіжного заходуу виглядітримання підвартою врамках кримінальногопровадження №42023164690000062від 20.10.2023року відноснопідозрюваного ОСОБА_4 задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» строком до 23.01.2024 року, включно, в межах строку досудового розслідування.

Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обов`язків, передбачених КПК України у розмірі 400 (чотирьохсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 1073 600 (один мільйон сімдесят три тисячі шістсот).

Роз`яснити підозрюваному, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача ДКСУ м. Київ, МФО 820172, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.

У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 23.01.2024 року, включно, в межах строку досудового розслідування, наступні процесуальні обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:

- не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному, що відповідно до ч. ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя ОСОБА_1