Постановление суда № 115333074, 28.11.2023, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/7065/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2023 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1 ,суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_4

з участю:

прокурора ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6

захисника обвинуваченого ОСОБА_7

представника потерпілого ОСОБА_8 : ОСОБА_9

представника потерпілого ОСОБА_10 : ОСОБА_11 ,

розглянувши увідкритомусудовомузасіданнівзалісудув м.Ужгород кримінальне провадження №308/7065/22,відомості прояке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за№12021071030001726від13.12.2021р.про обвинувачення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених п. 6 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187 КК України,-

ВСТАНОВИЛА:

В провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області знаходиться кримінальне провадження №308/7065/22, відомості проякевнесенодо Єдиногореєстру досудовихрозслідувань за№12021071030001726від13.12.2021р.про обвинувачення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених п. 6 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187 КК України.

Згідно ухвали колегії суддів Ужгородського міськрайонного суду від 09.06.2022 р. обвинуваченому ОСОБА_6 обрано запобіжнийзахіду виглядітриманняпідвартою строком на60днів,асамедо 04 серпня 2022 року.

Згідно ухвали колегії суддів Ужгородського міськрайонного суду від 14.07.2022 р. обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено дію запобіжногозаходуу вигляді тримання підвартою строком на60днів,асамедо 09 вересня 2022 року.

Згідно ухвали колегії суддів Ужгородського міськрайонного суду від 05.09.2022 року відносно ОСОБА_6 ,25.02.1998 року продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, а саме до03 листопада 2022 року включно.

Згідно ухвали колегії суддів Ужгородського міськрайонного суду від 17.10.2022 р. обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено дію запобіжногозаходуу вигляді тримання підвартою строком на60днів,асамедо 14 грудня 2022 року.

Згідно ухвали колегії суддів Ужгородського міськрайонного суду від 12.12.2022 р. обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено дію запобіжногозаходуу вигляді тримання підвартою строком на60днів,асамедо 07 лютого 2023 року.

Згідно ухвали головуючого судді Ужгородського міськрайонного суду від 02.02.2023 р. обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено дію запобіжногозаходуу вигляді тримання підвартою строком на60днів,асамедо 31 березня 2023 року.

Згідно ухвали колегії суддів Ужгородського міськрайонного суду від 17.03.2023 р. обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено дію запобіжногозаходуу вигляді тримання підвартою строком на60днів,асамедо 12 травня 2023 року.

Згідно ухвали колегії суддів Ужгородського міськрайонного суду від 04.05.2023 р. обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено дію запобіжногозаходуу вигляді тримання підвартою строком на60днів,асамедо 30 червня 2023 року.

Згідно ухвали колегії суддів Ужгородського міськрайонного суду від 15.06.2023 р. обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено дію запобіжногозаходуу вигляді тримання підвартою строком на60днів,асамедо 11 серпня 2023 року.

Згідно ухвали колегії суддів Ужгородського міськрайонного суду від 10.08.2023 р. обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено дію запобіжногозаходуу вигляді тримання підвартою строком на60днів,асамедо 06 жовтня 2023 року.

Згідно ухвали колегії суддів Ужгородського міськрайонного суду від 05.10.2023 р. обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено дію запобіжногозаходуу вигляді тримання підвартою строком на60днів,асамедо 01 грудня 2023 року.

Відповідно доч.ч.1,3ст.331КПК України-під чассудового розглядусуд заклопотанням сторониобвинувачення абозахисту маєправо своєюухвалою змінити,скасувати,обрати абопродовжити запобіжнийзахід щодообвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

До спливу строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу у виді тримання обвинуваченого під вартою.

Прокурор всудовомузасіданнізаявив клопотання,якеподаву письмовому виглядіпро продовження строкудії запобіжногозаходуу вигляді тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартоюдодвохмісяців узв`язкуізнаявними ризиками передбаченими у п. п. 1, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України,а саме:переховуватися відсуду;незаконно впливатина потерпілих та/або свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.Зазначені ним ризики, існувалина часобрання запобіжного заходу тане зменшилисьна часрозгляду справи.Зокрема зазначив, що ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочинів, які відносяться до категорії особливо тяжких і за які йому може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад десять років або до довічного позбавлення волі. Ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які підтверджені ухвалою слідчого судді та ухвалою колегії суддів існують і на даний час.

Представник потерпілого ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_9 в судовому засіданні підтримав доводи прокурора.

Представник потерпілого ОСОБА_10 адвокат ОСОБА_11 в судовому засіданні підтримав доводи прокурора.

Захисник обвинуваченогов судовомузасіданні заперечила проти задоволення клопотання прокурора, вважає клопотання необґрунтованим, пред`явлена підозра є необгрунтованою, відсутні докази на підтвердження наявності ризиків, просила відмовити у задоволенні клопотання. Вказала на відсутність доказів на підтвердження винуватості обвинуваченого. Просилаобрати йомуінший запобіжний захід не пов`язанийз триманням під вартою.

Обвинувачений усудовому засіданніпідтримав доводизахисника, просив обрати йому інший запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою.

Дослідивши матеріали справи в межах заявленого клопотання, заслухавши доводи учасників судового провадження, виходячи з вимог ст.331 КПК України ,суд приходить до наступного висновку.

До спливу строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу у виді тримання обвинуваченого під вартою.

Строктриманняпідвартоюобвинуваченого ОСОБА_6 укримінальному провадженні закінчується 01 грудня 2023 року.

Завершити судове провадження до спливу строку тримання під вартою не надалось можливим.

Відповіднодо вимогп.9ч.2ст.131КПКУкраїнизапобіжний західє заходом забезпечення кримінального провадження.Однією з підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадженняєнаявністьобґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення відповідного ступенютяжкості.

Привирішенніклопотанняпропродовженнястроківтриманняпідвартоюслідвраховувативимогистатей177,178КПКУкраїни,статей5,6Конвенціїпрозахистправлюдиниіосновоположнихсвободтаположень,встановлених урішеннях Європейського суду з прав людини щодо необхідностідотриманнярозумнихстроківтриманняособипідвартою та п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Стаття 177 КПК України містить правові норми щодо мети та підстав застосовування запобіжних заходів.

У відповідності до вимог ст. 177 КПК України- метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Застосування таких заходів завжди пов`язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Статтею 177КПКУкраїни передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Запобіжний західувиглядітримання підвартоюобвинуваченому ОСОБА_6 був обраний з метою забезпечення виконання ним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків, потерпілих; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Вирішуючи питання про продовженнястроку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 судвраховує вимоги КПК України та п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Не вирішуючипитанняпродоведеність винитаправильністькваліфікації дій ОСОБА_6 за п. 6 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187 КК України,а виходячилише зфактичних даних,що містятьсяв матеріалах кримінального провадження,колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість обвинувачення останнього увчиненні кримінальних правопорушень за викладених в обвинувальному акті обставин. Зокрема санкціястатті закримінальне правопорушення, передбачене п.6ч.2ст.115 Кримінального кодексу України, передбачає покаранняувиглядіпозбавленняволінастроквід десяти до п`ятнадцяти років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна, відповідно до ст.12КК України єособливо тяжкимзлочином, а санкція статті за кримінальне правопорушення, передбаченеч. 4 ст. 187 Кримінальногокодексу України, передбачає покаранняу вигляді позбавленняволі настроквід восьми до п`ятнадцяти років, відповідно до ст.12КК України єособливо тяжкимзлочином.

Суд,звертає увагусторони захистуна те,що питання щодо доведеності чи недоведеності вини обвинуваченого не являється предметом розгляду клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого під вартою.

Європейськийсудзправлюдинивсвоємурішенніусправі«ЛетельєпротиФранції»від26 червня 1991 рокузазначив,що особливатяжкість деякихзлочинів може викликати таку реакцію суспільстваісоціальнінаслідки,які виправдовуютьпопереднє ув`язненняяк виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Тобтоіззазначеного рішення Європейського судузправ людини вбачається, щоусправах,деособа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув`язнення можебути застосоване.Суд зобов`язаний врахувати всідійсні обставини справиі за наявностіпідстав, вичерпний перелік яких визначений вст.183 КПКУкраїни,застосувати винятковийвид запобіжного заходу.

Вкожномувипадку,якпідкреслює Європейськийсудзправлюдини, судсвоїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного,а й високі стандарти охорони загальносуспільних правтаінтересів.

Відносно ОСОБА_6 складено та передано до суду обвинувальний акт, отже кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду по суті. З урахуванням зазначеного, під час вирішення питання щодо продовження строку запобіжного заходу суд керується правилами глави 28 КПК України, які регламентують порядок цієї стадії кримінального провадження, зокрема ст.331, 333 КПК України. За наявності підстав можлива причетність особи до злочину є предметом перевірки слідчого судді на стадії досудового розслідування. Стадія судового розгляду передбачає перевірку обвинувального акту на предмет доведеності стороною обвинувачення вини особи в інкримінованому їй діянні. Така особа має інший процесуальний статус - статус обвинуваченого, а отже й правових підстав для перевірки обґрунтованості підозри з урахуванням процесуального статусу особи на даній стадії кримінального провадження немає.Це суперечить й завданням суду на даній стадії, який за результатами розгляду кримінального провадження по суті саме у відповідному вироку робить висновок про доведеність чи недоведеність висунутого особі згідно обвинувального акту обвинувачення, що не допускає можливості передчасного оцінювання судом доказів у кримінальному провадженні. Отже, суд доходить висновку, що розгляд відповідного клопотання має відбуватись з урахуванням перебування особи в статусі обвинуваченого та в контексті перевірки обґрунтованості ризиків та обставин у кримінальному провадженні відповідно до статей 177, 178 КПК України.

Аналогічна правова позиція висловлена Колегією суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду в ухвалі від 12 вересня 2022 року по справі № 761/35760/19.

Прирозглядіклопотання судвраховуєтяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнанняйоговинуватим,наявністьпідстав вважати, що останній, перебуваючи наволі, може переховуватисьвід суду,може перешкоджати повному, всебічному танеупередженому проведенню судового розгляду, що унеможливить повноту, всебічність при розглядіданого кримінального провадження, може незаконно впливатина експерта, свідків, потерпілих, спеціаліста уцьому кримінальному провадження, щосвідчить проте,щоінші більшм`які запобіжні заходи можуть бутинедостатніми для запобігання ризикам, передбаченим ст.177КПКУкраїни.

Європейськийсудзправлюдиниусправі «ІлійковпротиБолгарії» вказав,що «суворість передбаченогопокарання»єсуттєвим елементомприоцінюванні«ризиків переховування або повторно вчиненнязлочинів».Отже, суд приймає до уваги тяжкість інкримінованого кримінального правопорушеннятапокарання, щопідвищуєризик зникнення обвинуваченого відправосуддя.

Урішенні Європейськогосуду«ЛабітапротиІталії»від06.04.2000р. зазначено, що небезпека перешкоджаннявстановленнюістиниусправіта переховуванняособивід правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покараннявсукупностіз наявністю данихпро матеріальний, соціальнийстанособи,її зв`язкамиз державою,уякій його переслідують, та міжнародними контактами

Судвраховує,що ОСОБА_6 обвинувачується увчиненнікримінальних правопорушень, передбачених п.6ч. 2ст. 115,ч. 4ст. 187КК України,зокрема окремасанкція статтіза кримінальне правопорушення, передбаченеп.6ч.2ст. 115 Кримінального кодексу України, передбачає покаранняу виглядіпозбавленняволінастроквід десяти до п`ятнадцяти років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна, відповідно до ст.12КК України єособливо тяжкимзлочином, а санкція статті за кримінальне правопорушення, передбаченеч. 4 ст. 187 Кримінальногокодексу України, передбачає покаранняу вигляді позбавленняволі на строквід восьми до п`ятнадцяти років, відповідно до ст.12КК України єособливо тяжким злочином.

Судвважає,доведенимте,щоіснуєреальназагрозатого,щообвинувачений перебуваючи на волі можевпливатина свідків, потерпілих, які ще не допитані в ході судового розгляду, отже існуєризик незаконноговпливу на свідків, потерпілихз метою зміни їх показів на свою користь,з метою уникнення кримінальної відповідальності, самостійно абочереззнайомих, шляхом вмовляння,погрозабо іншим способом.

Окрім того, судом враховано дані про особу ОСОБА_6 :офіційноне працює, йогомайновий станнезадовільний,немає постійногоджереладоходів, неодружений, що свідчить провідсутність міцних соціальних зв`язків та обґрунтованість наявності таких ризиків та про неможливість їхуникненняпризастосуванні більш м`яких запобіжних заходів.

Аналізуючи доцільність подальшого застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою, суд враховує тяжкість кримінальних правопорушень у вчиненні яких він обвинувачується, приймає до уваги, що ризики, передбачені положеннями ст.177КПК України, що стали підставою для обрання колегією суддів відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшилися, доказів, які б свідчили про погіршення стану здоров`я обвинуваченого суду не надано.

Вирішуючипитанняпроіснуванняпередбаченихкримінальним процесуальним законом ризиківнеправомірної процесуальноїповедінкиобвинуваченого,суд відмічає, щоризикомне можна вважатипрогнозовануподію, настанняякоїрозглядається якцілком гарантоване.

Ризикомуконтексті кримінальногопровадженняєпевнаступінь ймовірності того, що особа,у цьому випадкуобвинувачений,можутьвдатисядо вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду абожстворятьзагрозусуспільству.

Такимчином, суд,оцінюючи вірогідність такої поведінкиобвинуваченого,має дійти обґрунтованого висновкупровисокуступіньймовірностіпоза процесуальних дій зазначеної особи. Позитивна відповідьсвідчитьпрореальноіснуючий ризик неправомірної поведінки обвинуваченого.

Надаючи оцінку можливостіобвинуваченому переховуватися від судуабо незаконно впливати на іншихучасниківпровадження, судбередоуваги,щоіснує певна ймовірність того, що обвинувачений зметою уникнення покарання,передбаченогоза вчинення інкримінованих злочинівможе вдатисядо відповідних дій.

Накористьреальногоіснуваннявказаних ризиківслідвіднеститі обставини, що ОСОБА_6 обвинувачуєтьсяувчиненнікримінальних правопорушеньпередбачених п.6 ч.2 ст.115, ч. 4 ст. 187 ККУкраїни,зокремасанкція статтіза кримінальне правопорушення,передбачене п.6ч. 2ст. 115 Кримінального кодексу України, передбачає покаранняувиглядіпозбавлення волі настроквід десяти до п`ятнадцяти років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна, відповідно до ст.12КК України єособливо тяжкимзлочином, а санкція статті за кримінальне правопорушення, передбаченеч. 4 ст. 187 Кримінальногокодексу України, передбачає покаранняу вигляді позбавленняволі настроквід восьми до п`ятнадцяти років, відповідно до ст.12КК України єособливо тяжкимзлочином.

Співставленнянегативнихдляобвинуваченогонаслідків переховування у вигляді його покарання у невизначеному майбутньому, з засудженням до покарання у разі доведення прокурором його винуватостіу найближчійперспективідоводять, щоцей ризик є достатньо високим.

Судвважає,що небезпекапереховуванняобвинуваченої здається явно переконливою.

Суд вважає, що направленням обвинувального акта до суду означений ризик не нівелюється, а навпаки актуалізується.

Про актуальність цього ризику вказують і умови, в яких перебуває Україна. На думку суду, з урахуванням введення воєнного стану, ресурси контролю за поведінкою обвинувачених у контексті встановлення місцезнаходження, перетину державного кордону є більш обмеженими. Це вимагає вжиття додаткових заходів з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинувачених, в тому числі шляхом застосування запобіжних заходів та покладення обов`язку здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, який обумовлений саме існуванням саме ризику переховування.На даний час не всі ділянки державного кордону України контролюються українською владою, а тому, на переконання суду, ризик переховування ОСОБА_6 від суду наразі якщо не збільшився, то залишився високим.

Окрім того, переховуватись від суду можливо не лише за кордоном, а і в межах території України. Більше того, суд зазначає, що існують способи виїзду за кордон чоловіків призовного віку, до прикладу, з волонтерською місією тощо. А тому стверджувати, що ризик переховування від суду, у тому числі, за кордоном нівельовано повністю, неможливо.

Отже, обставини, встановлені під час розгляду клопотання, у сукупності дають підстави для висновку про те, що ризик переховування ОСОБА_6 від суду є актуальним, продовжує існувати.

Даний факт у сукупності з обставинами, що характеризують особу обвинуваченого, його соціальні зв`язки, вказує на наявність ризику переховування від суду.

Водночас,продовжуєзалишатисяреальнимризиктого,щообвинувачений,перебуваючи на волі, зможе ухилитися від суду та не виконати його процесуальнірішення(ризикпереховування). Існування такогоризикуобґрунтовується характером протиправних дій,спосіб вчинення кримінальних правопорушень, які мають високийступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкиминаслідками татяжкість покарання,яке загрожує обвинуваченому уразі визнання його винуватим у інкримінованих злочинах та наявність реальнихознак справжнього суспільного інтересу.

Встановленийризикнезаконновпливатина свідків, потерпілих, єактуальнимдо моменту їх допиту всуді при розгляді обвинувальногоактупосуті, а тому,не може вважатись припиненим. Допит потерпілого та свідків ще не відбувся, атому, ризик неможе вважатись припиненим. Щодоризикунезаконноговпливу на свідків, потерпілого, уцьому жкримінальному провадженні, то судвважаєйогообґрунтованим,оскількипідозрюваний перебуваючи на волі під час розгляду справи матиме можливість впливати на свідків, потерпілого. Окрімцього,при встановленні наявності ризику впливу насвідків,потерпілого, слідвраховувати встановлену КПК процедуруотримання показань відосіб,якіє свідками,потерпілим укримінальному провадженні, асаме спочаткунастадії досудового розслідуванняпоказання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, апіслянаправлення обвинувального актадо судуна стадіїсудового розгляду-усно шляхом допиту особи всудовому засіданні (частини 1,2статті23, стаття224 КПК). Судможе обґрунтовувати свої висновкилише на показаннях, яківін безпосередньо сприймав підчас судового засідання або отриманихупорядку, передбаченомустаттею 225КПК,тобто допитаних настадії досудового розслідування слідчим суддею. Судневправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, абопосилатисянаних (частина4 статті 95КПК). Затакихобставин ризиквпливу насвідків, потерпілого існуєнелишенапочатковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів,айнастадії судовогорозгляду домоменту безпосереднього отримання судом показань відсвідків, потерпілого тадослідженняїхсудом.

Наданийчасіснуєреальнанеобхідністьдопитувеликогоколасвідків та потерпілих, проведення великого обсягу необхідних процедурних (процесуальних)дій,відтак, на переконання суду,існує об`єктивна реальність ризикуможливоговпливу обвинуваченого на свідків та потерпілого.

Частиною 5ст.9КПКУкраїни визначено,щокримінальне процесуальне законодавство застосовуєтьсязурахуваннямпрактикиЄвропейськогосудузправ людини.

ПрецедентнеправоЄвропейськоїконвенціїзправлюдинисформулювало підстави, за наявності яких допускаєтьсятриманняпідвартоюобвинувачених.

Доцихпідставвіднесені:наявністьризику, що обвинувачений не з`явиться до суду; вчинить дії,які перешкоджаютьправосуддю;скоїтьіншекримінальне правопорушення; стане причиною громадських заворушень (Tironv.Romania, §37;Smirnovav. Russia,§59; Piruzyan v.Armenia, § 94).

Судзвертаєувагунаспосібвчинення кримінальнихправопорушень,які мають високий ступінь суспільноїнебезпеки,зумовленоїтяжкиминаслідкаминелишедля конкретнихосіб,аідля суспільства в цілому,наявність реальнихознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпціюневинуватості, переважає принцип повагидо особистості, а також враховуєпрактику Європейського судузправ людини, відповіднодо якоїсудсвоїм рішенням повинензабезпечитине лишеправа підозрюваного, алейвисокі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, щовимагаєвідсуду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Затакихобставинсуд вважаєдоведенимнаявністьвищевказанихризиків, станом на день вирішення клопотання ризикинезменшилися, невідпали тапродовжують існувати, і неможливість їх запобігання привжитті більшм`якихзапобіжнихзаходів, передбачених КПКУкраїни.

Отже,враховуючиобставини провадження,характеробвинувачення,судвважає, щопо справі наявні реальніознакисправжньогосуспільногоінтересу, який,не зважаючи на презумпцію невинуватості,переважаєпринципповагидо особистої свободи обвинуваченого.

Тому, на думку суду, існування ризику можливого переховування обвинуваченого ОСОБА_6 від суду та вплив на свідків та потерпілих, залишається високим.

Надумкусуду,застосуваннябільшм`якогозапобіжногозаходуне унеможливить прояв встановленихсудомризиків,та небуде ефективним та доцільнимв рамках даного кримінального провадженнятасвідчитьпроте,щоіншібільшм`які запобіжні заходи можуть бути недостатнімидля запобігання ризикам, передбаченимст. 177КПКУкраїни.

Водночас суд вважає, що вік та стан здоров`я ОСОБА_6 дозволяють та не перешкоджають продовженню дії відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Доказів про те, що стан здоров`я ОСОБА_6 перешкоджає продовженню дії відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не надано.

Суд вважає, що продовження дії відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діянь, які йому інкримінуються, тяжкістю покарання, яке йому загрожує у випадку визнання його винуватим, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Окрім наявної обґрунтованої підозри, застосований запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості вчиненого, а встановлені ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають, на даний час, можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м`який.

Будь-якихінших обставин,якібсвідчили проте,що данийзахід забезпечення кримінального провадженняне виправдовуєтакий ступіньвтручання управа ісвободи обвинуваченогосудом,на даномуетапі,не встановленота сторонамине доведено,тож судприходить довисновку пронеобхідність відмовиу задоволенніклопотання захисникапро змінузапобіжного заходувідносно ОСОБА_6 та доцільністьпродовження строкутримання підвартою відноснообвинуваченого ОСОБА_6 до 60 днів.

Таким чином,запобіжнийзахіду виглядітриманняпідвартою єспівмірниміснуючимризикам,

відповідаєособіобвинуваченого ОСОБА_6 татяжкостіпредявленогойомуобвинувачення,зможезабезпечитивиконанняобвинуваченимсвоїх процесуальнихобов`язків,авідтакєнеобхіднимза даних обставин тавідповідаєхарактерукримінальногопровадженнятасуспільномуінтересу,авідтакслід продовжити строктримання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 під вартою наперіод судового розглядусправи,аленебільшеніжна60днів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.23,27,314-316 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання прокурораУжгородськоїокружноїпрокуратури ОСОБА_5 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартоювідносно обвинуваченого ОСОБА_6 - задовольнити.

Продовжити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м.Ужгород,громадянина України,не одруженого,мешканцю АДРЕСА_1 , раніше несудимого,обвинуваченогоувчиненні кримінальних правопорушень передбачених п.6 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187КК Українидію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, а саме до25 січня 2024 року включно.

На ухвалу в частині продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути подано апеляційну скаргу до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом 5 днів з дня її оголошення.

Копію ухвали надіслати начальнику Закарпатської УВП №9.

Повний текстухвали оголошено 01.12.2023року о09год.35хв.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3