№ 1153088, 25.09.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№ К-12122/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2007р.

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого-судді Брайка А. І.,

суддів Голубєвої Г. К.,

Карася О. В.,

Рибченка А. О.,

Федорова М. О.,

секретар судового засідання Міненко О. М.,

розглянувши касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Сільгосппродукт”

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2005р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2005р. у справі № 32/159

за позовом Закритого акціонерного товариства “Сільгосппродукт”

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

за участю представників:

позивача Бовсуновська Т. С.,

відповідача Мартинов К. В.,

встановив:

Закритим акціонерним товариством “Сільгосппродукт”подано позов про визнання недійсним податкового повідомлення-рішенняДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва № 0000182610/0 від 18.02.2005р. про визначення суми податкового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 99602 грн. 50 коп., в т. ч. 66401 грн. 67 коп. основного платежу та 33200 грн. 83 коп. штрафних (фінансових) санкцій.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.06.2005р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2005р. у справі № 32/159 впозові відмовлено повністю.

Судові рішення мотивовані тим, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 22.03.2004р. визнано недійсними установчі документи ТОВ “Штарк”, яким позивачу видана спірна податкова накладна № 176 від 27.06.2003р. на суму 398410 грн., в т. ч. 66401 грн. 67 коп. ПДВ, та його свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість анульоване актом відповідача № 316 від 06.12.2004р. з 30.09.2002р., а отже на момент здійснення позивачем фінансово-господарських операцій з ТОВ “Штарк” останнє не мало права на складання податкових накладних.

Позивач, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу в якій просить їх скасувати повністю, прийняти нове рішення, яким визнати недійсним податкове повідомлення-рішенняДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва № 0000182610/0 від 18.02.2005р. посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема: ст. ст. 7, 9 Закону України “Про податок на додану вартість”, пп. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, ст. ст. 33 36 ГПК України.

Відповідач заперечення на касаційну скаргу не надав.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, в результаті проведеної позапланової документальної перевірки правильності обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість позивачем при здійсненні взаєморозрахунків з ТОВ “Штарк” за червень 2003р. відповідачем складено акт № 5/26-30551781 від 16.02.2005р. в якому зазначено виявлення завищення податкового кредиту в розмірі 66401 грн. 67 коп. та донарахування податку на додану вартість у вказаному розмірі.

На підставі вказаного акту, пп. пп. “а” “в” пп. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4, пп. 17.1.3. п. 17.1. ст. 7 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000182610/0 від 18.02.2005р. про визначення суми податкового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 99602 грн. 50 коп., в т. ч. 66401 грн. 67 коп. основного платежу та 33200 грн. 83 коп. штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до пп. пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (станом на момент здійснення господарських операцій) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації; не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Судами встановлено, що 19.06.2003р. між позивачем та ТОВ “Штарк” укладений договір № 5 купівлі-продажу пшениці 3-го класу урожаю 2003р. на загальну суму 398410 грн.; зазначений товар отриманий позивачем за накладною № 25/2/03 від 25.06.2003р., вартість якого сплачена останнім повністю платіжним дорученням № 454 від 20.06.2003р.; 27.06.2003р. ТОВ “Штарк” видало позивачу податкову накладну № 176 на загальну суму 398410 грн., в т. ч. ПДВ 66401 грн. 67 коп., сума якого відображена у складі податкового кредиту за червень 2003р.

Також, рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 22.03.2004р. у справі № 2-1363, що набрало законної сили, визнано недійсними установчі документи ТОВ “Штарк” та свідоцтво про його реєстрацію як платника податку на додану вартість, яке анульовано актом відповідача від 06.12.2004р. № 316 з 30.09.2002р.

Висновки судів про не підтвердження позивачем права на податковий кредит з огляду на визнання рішенням суду недійсними установчих документів ТОВ “Штарк” вже після здійснення господарської операції, за якою ним була видана податкова накладна, та фактична несплата податку до бюджету контрагентом позивача є неправомірними.

Визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність угоди укладеної з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданої за такою господарською операцією податкової накладної.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” встановлено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні; третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На момент здійснення господарської операції, обґрунтованість віднесення позивачем до податкового кредиту суми податку на додану вартість яка не визнана податковою інспекцією, ТОВ “Штарк” знаходилось в Єдиному державному реєстрі, а також мало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, а тому покупець не може нести відповідальність як за несплату податку продавцем, так і за можливу недостовірність відомостей про нього, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця, а тому податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкцій.

За вказаних обставин, зважаючи на повне і правильне встановлення судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, ухвалені у справі судові рішення підлягаютьскасуванню, а позовні вимоги задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 229, 230, 232, 254 КАС України, суд,

постановив:

1. Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Сільгосппродукт” задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2005р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2005р. у справі № 32/159 скасувати, а позовні вимоги задовольнити: визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва № 0000182610/0 від 18.02.2005р.

3. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.

Головуючий-суддя (підпис) Брайко А. І.

Судді (підпис) Голубєва Г. К.

(підпис) Карась О. В.

(підпис) Рибченко А. О.

(підпис) Федоров М. О.

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар Міненко О. М.