Решение № 115274584, 28.11.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2023 рокуСправа №160/25614/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод рейкових скріплень" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

04.10.2023 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод рейкових скріплень" - адвокат Пічко Роман Сергійович звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення №0001394-1305-0436 від 11 квітня 2023 року про опис майна у податкову заставу;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області виключити з державного реєстру відповідний запис щодо встановлення обтяження майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод рейкових скріплень" згідно з актом опису майна у податкову заставу від 14 квітня 2023 року, який оформлено на підставі рішення №0001394-1305-0436 від 11 квітня 2023 року про опис майна у податкову заставу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним отримано в квітні 2023 року податкову вимогу від 11 квітня 2023 року № 0001394-1305-0436, якою ГУ ДПС у Дніпропетровській області встановило, що станом на 10 квітня 2023 року за позивачем рахується податковий борг у сумі 390 000 грн. Також, від відповідача отримано рішення №0001394-1305-0436 від 11 квітня 2023 року про опис майна позивача у податкову заставу, а також акт опису майна від 14 квітня 2023 року. Ознайомившись з цими документами позивач вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а на відповідача необхідно зобов`язати вчинити певні дії щодо приведення правовідносин у первинний стан. З огляду на викладене, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.10.2023 року відкрито провадження у даній справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 06.11.2023 року.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.

23.10.2023 року на адресу суду від представника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшов письмовий відзив на позов, в якому він заперечує проти позовних вимог з огляду на наступне. Згідно даних інформаційно - комунікаційних систем контролюючого органу (далі - ІКС) станом на 16.10.2023 року в інтегрованих картках платника податків ТОВ «Завод рейкових скріплень» обраховується податковий борг по податку на прибуток, який сплачують інші підприємства в сумі 390 000,00 грн. Податковий борг виник 11.03.2022 року в сумі 422 828,00 грн. у зв`язку з несплатою самостійно визначених платником грошових зобов`язань у податковій декларації № 9432141475 від 18.02.2022 року, термін сплати яких настав 11.03.2022 року. В подальшому сума податкового боргу змінювалась у зв`язку з частковою сплатою грошових зобов`язань, визначених у вказаній декларації та нарахуванням поточних грошових зобов`язань за наступні податкові періоди. Станом на поточну дату сума податкового боргу складається виключно з несплачених грошових зобов`язань, які були самостійно визначені платником податків у наданих до контролюючого органу податкових деклараціях. В силу приписів пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України, право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу. Отже, якщо платник податків не сплачує у встановлений строк грошове зобов`язання, то у контролюючого органу виникає право податкової застави. Відповідно до п.2.1. наказу Міністерства фінансів України від 16.06.2017 року № 586 «Про затвердження Порядку застосування податкової застави податковими органами» опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення про опис майна у податкову заставу, яке приймається керівником податкового органу (його заступником або уповноваженою особою). Рішення про опис майна у податкову заставу надається платнику податків, що має податковий борг. У даному випадку рішення про опис майна у податкову заставу №0001394-1305-0436 від 11.04.2023 року заступника начальника ГУ ДФС у Дніпропетровській області Фахірової О.В., яким вирішено відповідно до ст. 89 ПКУ здійснити опис майна, що перебуває у власності платника податків ТОВ «Завод рейкових скріплень», скріплено гербовою печаткою та має відбиток штампу органу державної податкової служби. Отже, на думку відповідача, рішення №0001394-1305-0436 від 11.04.2023 року про опис майна у податкову заставу підписано відповідальною особою, що має право рішення про опис майна у податкову заставу, вказане рішення не суперечить формі, встановленій законодавством та дотримано процедуру в повному обсязі відповідно до ст. 89 ПК України. Враховуючи викладене, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод рейкових скріплень" (код ЄДРПОУ 39712739) відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстровано як юридична особа 26.03.2015 року, номер запису: 1 224 102 0000 072431 та є платником податків.

Основним видом економічної діяльності підприємства є код КВЕД 25.94 Виробництво кріпильних і гвинтонарізних виробів.

Позивач подав 14.02.2022 року декларацію з податку на прибуток підприємств за 2021 рік. В рядку 19 податкове зобов`язання було визначено в сумі 422 828 грн.

Однак, згодом бухгалтерією позивача була виявлена помилка у цій декларації і 11.04.2022 року була подана уточнююча декларація. Податкове зобов`язання в рядку 19 було зменшено до 32 828 грн.

Листом за вих. № 21827/6/04-36-18-08-16 від 15.04.2022 року відповідач повідомив позивача про те, що подана ним уточнююча декларація не вважається податковою звітністю оскільки складена з порушенням вимог п.48.3 та п.48.4, 48.5 ст.48 ІІК України.

Позивачем в травні 2022 року було знову подано уточнюючу податкову декларацію, а саме 05 травня, 17 травня, 23 травня і 30 травня. На ці подання уточнюючої податкової звітності відповідач відповів листами від 20 травня 2022 року за вих. № 28137/6/04-36-18-08-16, від 26 травня 2022 року за вих. № 28993/6/04-36-18-08-6 та від 03 червня 2022 року за вих. № 30186/6/04-36-18-08-16, в яких зазначив, що подана позивачем уточнююча декларація не вважається податковою звітністю, оскільки вона складена з порушенням вимог п.48.3 та п.48.4, 48.5 ст.48 ПК України.

Позивач знову 07 вересня та 08 вересня 2022 року подав уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2021 рік. Однак, відповідач своїм листом від 13 вересня 2022 року за вих. № 46575/6/04-36-04-07-18 знову її не прийняв.

Згідно даних інформаційно - комунікаційних систем контролюючого органу (далі - ІКС) станом на 16.10.2023 року в інтегрованих картках платника податків ТОВ «Завод рейкових скріплень» обраховується податковий борг по податку на прибуток, який сплачують інші підприємства в сумі 390 000,00 грн. Податковий борг виник 11.03.2022 року в сумі 422 828,00 грн. у зв`язку з несплатою самостійно визначених платником грошових зобов`язань у податковій декларації № 9432141475 від 18.02.2022 року, термін сплати яких настав 11.03.2022 року.

Позивачем отримано в квітні 2023 року податкову вимогу від 11 квітня 2023 року № 0001394-1305-0436, якою ГУ ДПС у Дніпропетровській області встановлено, що станом на 10 квітня 2023 року за позивачем рахується податковий борг у сумі 390 000 грн. 00 коп. Також, від відповідача отримано рішення №0001394-1305-0436 від 11 квітня 2023 року про опис майна позивача у податкову заставу, а також акт опису майна від 14 квітня 2023 року.

Не погодившись із оскаржуваним рішенням про опис майна у податкову заставу, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державні влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачене Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп.133.1.1 п.133.1 ст.133 ПК України, платниками податку з числа резидентів є, зокрема, суб`єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених п.133.4 та 133.5 цієї статті.

Положеннями пп.16.1.3. п.16.1 ст.16 ПК України, зокрема, передбачено, що платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно п.137.4 ст.137 ПК України, податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених пунктом 137.5 цієї статті, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком. Податковий (звітний) період починається з першого календарного дня податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) періоду.

У відповідності до п.46.1 ст.46 ПК України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Приписами ст.49 ПК України чітко визначено порядок подання податкової декларації до податкового органу.

Відповідно до п.46.5 ст.46 ПК України, форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Пунктом 48.1 статті 48 ПК України встановлено, що податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов`язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

У відповідності до п.203.1 ст.203 ПК України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Положеннями п.50.1 ст.50 ПК України передбачено, що у разі, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

У свою чергу, пп.14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України встановлює, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пп.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Приписами пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

За правилами п.59.1 ст.59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений у повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

В силу приписів пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України, право податкової застави виникає у разі:

- несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;

- несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Отже, якщо платник податків не сплачує у встановлений строк грошове зобов`язання, то у контролюючого органу виникає право податкової застави.

З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому (п.89.2 ст.89 ПК України).

Положеннями абз.3 п.89.3 ст.89 ПК України передбачено, що опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг.

Згідно з п.91.1 ст.91 ПК України, у разі наявності у платника податків податкового боргу керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за місцем реєстрації платника податків, що має податковий борг, призначає такому платнику податкового керуючого.

Отже, суд зазначає, що умовою для винесення керівником контролюючого органу рішення про опис майна платника податків у податкову заставу та призначення такому платнику податків податкового керуючого є наявність у такого платника податків податкового боргу.

Як вбачається із матеріалів справи, податковий борг ТОВ «Завод рейкових скріплень» виник у результаті самостійного нарахування у рядку 19 податкової декларації з податку на прибуток підприємств податкового зобов`язання в сумі 422828,00 грн.

В подальшому, бухгалтерією позивача була виявлена помилка у цій декларації і 11.04.2022 року була подана уточнююча декларація. Податкове зобов`язання в рядку 19 було зменшено до 32 828 грн.

Однак, листом за вих. № 21827/6/04-36-18-08-16 від 15.04.2022 року відповідач повідомив позивача про те, що подана ним уточнююча декларація не вважається податковою звітністю оскільки складена з порушенням вимог п.48.3 та п.48.4, 48.5 ст.48 ІІК України.

Після цього, позивачем неодноразово (05 травня 2022 року, 17 травня 2022 року, 23 травня 2023 року та 30.05.2022 року) подавалася уточнююча податкова декларація, проте листами від 20 травня 2022 року за вих. № 28137/6/04-36-18-08-16, від 26 травня 2022 року за вих. № 28993/6/04-36-18-08-6 та від 03 червня 2022 року за вих. № 30186/6/04-36-18-08-16 відповідач зазначив, що подана позивачем уточнююча декларація не вважається податковою звітністю, оскільки вона складена з порушенням вимог п.48.3 та п.48.4, 48.5 ст.48 ПК України.

Аналіз вищезазначених положень податкового законодавства свідчить про те, що податковий орган може не прийняти податкову декларацію у випадку якщо остання не відповідає вимогам пунктів 48.3, 48.4 та 48.5 статті 48 Податкового кодексу України щодо наявності та достовірності заповнення всіх обов`язкових реквізитів.

Тобто, уточнююча декларація, яка неодноразово подавалася позивачем, так і не була прийнята відповідачем з огляду на порушення вимог п.48.3 та п.48.4, 48.5 ст.48 ПК України.

При цьому, доводи позивача щодо безпідставності неприйняття відповідачем вищевказаної уточнюючої декларації судом не беруться до уваги, оскільки це не є предметом спору в даній справі, а докази оскарження в адміністративному чи судовому порядку дій відповідача щодо неприйняття уточнюючої декларації позивачем не надано та в матеріалах справи відсутні.

Умови та порядок формування, надсилання (вручення), облік, відкликання податкових вимог контролюючим органом платникам податків визначено ст.ст. 59, 60 ПКУ та Порядком направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Мінфіну від 30.06.2017 року № 610, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 24.07.2017 року за № 902/30770 (далі - Порядок № 610).

Пунктом 1 розділу III Порядку № 610 передбачено, що податкові вимоги разом з детальним розрахунком суми податкового боргу формуються автоматично на підставі даних ІКС.

На підставі даних автоматизованої системи обліку, керуючись вимогами п.59.1 ст.59, ст.89 ПКУ та відповідно до п.1 розділу III Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Мінфіну від 30.06.2017 року № 610, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 24.07.2017 року за № 902/30770 ГУ ДПС у Дніпропетровській області сформовано і направлено платнику податків податкову вимогу від 11.04.2023 року № 0001394-1305-0436 та рішення про опис майна у податкову заставу від 11.04.2023 року № 0001394-1305-0436.

При цьому, варто зауважити, що доказів оскарження податкової вимоги від 11.04.2023 року № 0001394-1305-0436 позивачем не надано, а тому за наявності в інтегрованих картках платника податків ТОВ «Завод рейкових скріплень» податкового боргу по податку на прибуток, який сплачують інші підприємства в сумі 390 000,00 грн., відсутні підстави для визнання протиправним та скасування рішення відповідача №0001394-1305-0436 від 11 квітня 2023 року про опис майна у податкову заставу.

Щодо посилання позивача на відсутність в акті опису майна від 14.04.2023 року детальної характеристики кожного предмету, слід зазначити наступне.

В акті опису від 14.04.2023 року, який складено відповідачем стосовно відомостей про «Найменування майна (з детальною характеристикою кожного предмета: вага, метраж, розмір, вид, колір, товарний знак, проба, виробнича марка, дата випуску, ступінь зносу тощо)» містить наступне: «Відповідно до статті 89 ПКУ будь яке майно платника податків, яке перебуває у його власності у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, а також інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому, в межах суми податкового боргу. Станом на 14.04.2023, згідно даних ITC «Податковий блок», сума боргу складає 390 000,00 грн.».

Таким чином, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області актом опису майна від 11.04.2023 року №0001394-1305-0436 у податкову заставу було описано: «майно в межах податкового боргу» ТОВ «Завод рейкових скріплень». Передбачена встановленою формою акту опису майна можливість додатково вказувати відомі відповідачу характеристики майна не зобов`язує відповідача в обов`язковому порядку зазначати такі відомості.

Зважаючи на те, що решта позовних вимог є похідними від вказаної вище вимоги, а тому підстави для їх задоволення також відсутні.

Відповідно до ч. 1, 2ст. 77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не є обґрунтованими, не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, а отже, задоволенню не підлягають.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Згідно із ч. 5ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства Українидатою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 241-246,250,255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод рейкових скріплень" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя О.В. Серьогіна