Решение № 115270652, 22.11.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2023Справа № 910/14504/23

За позовом Фізичної особи-підприємця Булаша Миколи Володимировича м. Києва

до Кабінету Міністрів України

про відшкодування збитків, ціна позову 208748,60 грн.,

Суддя Паламар П.І.

Секретар судового засідання Григоряк М.С.

Представники:

від позивача: Булаш М.В., Бузинний А.С.,

від відповідача: Пальчик М.О.

СУТЬ СПОРУ :

у вересні 2023 року Фізична особа-підприємець Булаш Микола Володимирович звернувся в суд з указаним позовом.

Позивач зазначав, що він є суб`єктом господарювання, що провадить діяльність на підставі ліцензії № 1150 від 30 листопада 2017 р. на право провадження господарської діяльності з міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом. Для здійснення своєї підприємницької діяльності він використовував автомобіль Renault Master, д.н. НОМЕР_1 , із загальною масою корисного навантаження 3300 кг.

20 травня 2022 р. набула чинності постанова Кабінету Міністрів України № 615 від 20 травня 2022 р., якою було внесено зміни у постанову № 57 від 27 січня 1995 р. "Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України" в частині нормування правил перетину державного кордону України водіями транспортних засобів у разі введення в Україні воєнного стану.

Зокрема, згідно п. 29 указаної постанови (зі змінами) у разі введення в Україні воєнного стану пропуск через державний кордон водіїв транспортних засобів суб`єктів господарювання, які мають ліцензію на право провадження господарської діяльності з міжнародних перевезень вантажів та пасажирів автомобільним транспортом (далі - ліцензіати), здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за умови виконання правил перетину державного кордону України та за наявності інформації про особу у відповідній інформаційній системі, адміністратором якої є Укртрансбезпека.

Інформація про водіїв, зазначених в абзаці 1 цього пункту, вноситься до відповідної інформаційної системи, адміністратором якої є Укртрансбезпека, на підставі заявки ліцензіата. Перетин державного кордону здійснюється особою, зазначеною в абзаці першому цього пункту, лише на транспортному засобі, який є засобом провадження господарської діяльності ліцензіата, повна маса якого становить 3500 кілограмів та більше. Укртрансбезпека проводить перевірку інформації про транспортний засіб на основі даних, що містяться в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, та вносить відповідні дані до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки.

Після набуття чинності відповідних змін він був позбавлений можливості здійснення своєї діяльності, оскільки його автомобіль не відповідав нормативам, передбаченим постановою Кабінету Міністрів України № 615 від 20 травня 2022 р., що не дозволяло йому зареєструватися в інформаційній системі "Шлях".

При цьому, зазначав, що ліцензійні умови провадження діяльності із міжнародних перевезень не містять обмеження щодо ваги транспортного засобу із корисним навантаженням, у т.ч. і на період воєнного стану.

Вказував, що внаслідок прийняття відповідачем постанови № 615 від 20 травня 2022 р. було обмежено конкуренцію на ринку міжнародних вантажних перевезень, порушено його права як суб`єкта господарювання-власника ліцензії на підприємницьку діяльність та заподіяні йому збитки у вигляді неодержаного прибутку (упущеної вигоди) у розмірі 208748,60 грн., який він одержав би за умови здійснення ним своєї професійної діяльності, у т.ч. своїх обов`язків за договором транспортного експедирування № 2215 від 21 вересня 2021 р., договорами-заявками №№ 121/22, 20052 від 20 травня 2022 р.

За таких обставин позивач на підставі ст.ст. 1173, 1174 ЦК України просив задовольнити позов, стягнути з відповідача на свою користь 108748,60 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди, завдані таким рішенням відповідача, а також понесені ним по справі судові витрати.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, його представник у судовому засіданні проти позову заперечував посилаючись на безпідставність та недоведеність заявлених вимог. Зазначав, що згідно положень ст. 1175 ЦК України (яка є релевантною щодо даних правовідносин) шкода, завдана фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів. При цьому, для відшкодування шкоди, завданої в результаті діяльності Уряду, а саме прийняттям ним нормативно-правового акту, необхідною умовою є визнання такого нормативно-правового акту протиправним та не чинним в порядку, визначеному КАС України.

Посилався на недоведеність протиправності поведінки відповідача, оскільки постановою було лише розширено та уточнено перелік осіб, які можуть здійснювати виїзд за кордон, при цьому визначивши вимоги щодо транспортних засобів, на яких такий виїзд може бути здійснений.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що у позові слід відмовити з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач є суб`єктом господарювання, що провадить діяльність на підставі ліцензії № 1150 від 30 листопада 2017 р. на право провадження господарської діяльності з міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Вказані обставини підтверджуються поясненнями позивача, наявним у матеріалах справи витягом № 1150 від 30 листопада 2017 р.

Як пояснив позивач, для здійснення своєї підприємницької діяльності він використовував автомобіль Renault Master, д.н. НОМЕР_1 , із загальною масою корисного навантаження 3300 кг.

Також встановлено, що 20 травня 2022 р. набула чинності постанова Кабінету Міністрів України № 615 від 20 травня 2022 р., якою було внесено зміни у постанову № 57 від 27 січня 1995 р. "Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України" в частині нормування правил перетину державного кордону України водіями транспортних засобів у разі введення в Україні воєнного стану.

Зокрема, згідно п. 29 указаної постанови (зі змінами) у разі введення в Україні воєнного стану пропуск через державний кордон водіїв транспортних засобів суб`єктів господарювання, які мають ліцензію на право провадження господарської діяльності з міжнародних перевезень вантажів та пасажирів автомобільним транспортом (далі - ліцензіати), здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за умови виконання правил перетину державного кордону України та за наявності інформації про особу у відповідній інформаційній системі, адміністратором якої є Укртрансбезпека.

Інформація про водіїв, зазначених в абзаці 1 цього пункту, вноситься до відповідної інформаційної системи, адміністратором якої є Укртрансбезпека, на підставі заявки ліцензіата. Перетин державного кордону здійснюється особою, зазначеною в абзаці першому цього пункту, лише на транспортному засобі, який є засобом провадження господарської діяльності ліцензіата, повна маса якого становить 3500 кілограмів та більше. Укртрансбезпека проводить перевірку інформації про транспортний засіб на основі даних, що містяться в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, та вносить відповідні дані до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки.

Заявлені позивачем вимоги зводяться до того, що внаслідок прийняття Урядом постанови Кабінету Міністрів України № 615 від 20 травня 2022 р., якою внесено зміни у постанову № 57 від 27 січня 1995 р. "Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України", йому завдано збитків у вигляді неодержаного доходу, який би він міг отримати за обставин, якби перетин кордону транспортним засобам з меншою повною масою не був обмежений.

Згідно ст.ст. 33, 42, 43 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місяця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються Законом. Кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена Законом. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

За статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 56 Конституції України встановлено право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно із зазначеними положеннями необхідною умовою виникнення в особи права на відшкодування за рахунок держави матеріальної (майнової) шкоди є незаконність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади при здійсненні ним своїх повноважень.

Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання (ст.ст. 113, 116, 117 Конституції України).

За змістом указаних положень рішення (акти) Кабінету Міністрів України можуть насити характер індивідуальної дії або нормативно-правових.

Реалізація вищевказаних прав, свобод та гарантій їх дотримання розкривається в ухвалених на виконання Конституції правових актах нижчого рівня.

За змістом вимог ст.ст. 16, 22 ЦК України відшкодування збитків як спосіб захисту цивільних прав та інтересів є різновидом відшкодування майнової шкоди, завданої особі у результаті порушення її цивільного права.

За загальним правилом збитками є втрати, які особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Положення про відшкодування шкоди закріплені §1 глави 82 ЦК України.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування збитків (майнової шкоди) підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Особливості відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування встановлені ст.ст. 1173-1175 ЦК України, що звільняють управнену особу доводити вину такого заподіювача.

При цьому, необхідною умовою для покладення на орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування відповідальності за шкоду, завдану в результаті прийняття нормативно-правового акта, є відповідно до вимог ст. 1175 ЦК України визнання незаконним і скасування такого акта.

Згідно ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Всупереч вимог ст. 74 ГПК України позивачем не надано суду доказів визнання незаконною та скасування через це постанови Кабінету Міністрів України № 615 від 20 травня 2022 р.

Заявлені вимоги також не стосуються визнання незаконним та скасування цього рішення відповідача.

За відсутності необхідного складового елемента цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків, підстави для покладення на відповідача обов`язку з їх відшкодування відсутні.

Враховуючи викладене у задоволенні позову відповідно до вимог ст.ст. 15, 16, 22 ЦК України слід відмовити.

Оскільки у позові відмовлено, понесені по справі судові витрати стосовно до вимог ст. 129 ГПК України слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

У позові Фізичної особи-підприємця Булаша Миколи Володимировича м. Києва відмовити.

Рішення набирає законної сили та підлягає оскарженню у строк і порядку, визначені ст. 241 та розділом ІV ГПК України.

Повне судове рішення складене 29 листопада 2023 р.

Суддя господарського суду міста Києва П.І.Паламар