Постановление суда № 115258200, 28.11.2023, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 237/1116/20

Провадження № 1-кп/204/316/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2023 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12020050690000042, внесене доЄдиного реєструдосудових розслідувань 17.01.2020, за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Красногорівка Мар`їнського району Донецької області, українця, громадянина України, неодруженого, утриманців не має, не працюючого, раніше судимого 08.12.2010 року Мар`їнським районним судом Донецької області за ч. 2 ст. 121 КК України до 7 років позбавлення волі, звільнений умовно достроково на підставі рішення Будьоновського районного суду м. Донецька від 11.09.2015 року, маючий не відбуту частину покарання - 2 роки 2 місяці 27 днів, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська розглядається вищевказане кримінальне провадження.

Прокурор подала до суду клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного стосовно ОСОБА_5 . Клопотання прокурора обґрунтовано наявністю ризиків, передбачених п. 1, 5 ч.1 ст.177КПК України, які обумовлені тим, що ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення за вчинення якого, у разі доведення його винуватості в суді, йому загрожує покарання у вигляді виключно позбавлення волі на строк від семи до десяти років. ОСОБА_5 зареєстрований та фактично проживав в м. Красногорівка Покровського району Донецької області, де з 24.02.2022 року ведуться активні бойові дії, офіційно не працевлаштований. Обвинувачений ОСОБА_5 раніше судимий за вчинення аналогічного тяжкого злочину проти життя та здоров`я людини, має не зняту та не погашену судимість. Ступінь ризику втечі стороною обвинувачення оцінено у сукупності факторів, пов`язаних із характеристикою особи обвинуваченого, його відношенням до вчиненого кримінального правопорушення, місце проживання, родом занять, майновим станом, особистими та соціальними обставинами його життя, сімейними зв`язками. ОСОБА_5 достовірно знаючи про тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його судом винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, з метою уникнення відповідальності за вчинений ним злочин, буде переховуватися від суду. Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовується тим, що обвинувачений раніше судимий за вчинення аналогічного умисного тяжкого злочину та відбув міру покарання у вигляді позбавлення волі, що свідчить про схильність ОСОБА_5 до вчинення кримінальних правопорушень. Все зазначене у своїй сукупності свідчить про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У судовому засіданні прокурор підтримала клопотання та просила його задовольнити.

Обвинувачений у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора, оскільки він не має наміру переховуватися від суду.

Захисник в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою,суд, вислухавши позиції учасників процесу, доходить наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

З контекстуст. 177 КПК Українивипливає, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що обвинувачений, може здійснити такі дії: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ч. 1ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимст. 177 КПК України.

При цьому суд враховує вимоги ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, фактичні обставини справи, особу обвинуваченого та характер пред`явленого обвинувачення, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, у їх взаємозв`язку з можливими ризиками в справі.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_5 неодружений, офіційно не працює, утриманців не має, таким чиномхарактеризується відсутністю міцних соціальнихзв`язків,що дає підстави вважати, що перебуваючи насвободі та усвідомлюючи можливість застосування тяжкогопокарання у разі визнання винуватиму вчиненнізлочину, обвинуваченийможе переховуватисявід суду, в тому числі й на території РФ, враховуючи режим воєнного стану на території України. У разі незастосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою він буде зобов`язаний повернутися до місця свого мешкання у Мар`їнський район Донецької області, поблизу якого на цей час відбуваються активні бойові дії, а агресія, яку здійснює Російська Федерація відносно України, може привести до тимчасової окупації територій та призвести до ухилення обвинуваченого від кримінальної відповідальності або перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. Також, існує ризик продовження обвинуваченим вчинення кримінальних правопорушень, оскільки в нього відсутнє законне джерело доходу, яке здатне забезпечити рівень його життя. Також судом враховується, що ОСОБА_5 раніше був засуджений за вчинення аналогічного умисного тяжкого злочину.

Суд зазначає, що застосований до ОСОБА_5 запобіжний захід не виходить за межі розумного строку тривалості, відповідає чинним підставам, меті його застосування та кореспондується із суспільним інтересом, отже, альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати його належну поведінку. Доказів того, що обставини, які були підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з часом змінилися, суду не надано.

Відповідно доп.2ч.2ст.183КПКУкраїни,слідчийсуддя,судприпостановленні ухвалипрозастосуваннязапобіжного заходуувиглядітримання підвартою,враховуючипідставита обставини,передбаченістаттями177та178цьогоКодексу,маєправоне визначитирозмірзаставиу кримінальномупровадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.

Враховуючи доведеність обґрунтованості підозри, недостатності застосування більш м`яких запобіжних заходів, дійсних та триваючих ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, вид злочину, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винуватим та відсутність обставин, які не виправдовують такий ступінь втручання у його права і свободи, суд дійшов висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню, а запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний стосовно ОСОБА_5 слід продовжити відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України на 60 днів без визначення розміру застави.

На підставі викладеного, керуючись статтями 110, 176-178, 183, 193-194, 197, 331, 369- 372, 376, 392-393 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою -задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою в Державній установі "Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)" строком на 60 днів до 26 січня 2024 включно, без визначення розміру застави.

Копію ухвали направити до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)» для виконання та вручити учасникам кримінального провадження.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено 29.11.2023 року.

Суддя ОСОБА_1