Решение № 115224671, 22.11.2023, Заставнівський районний суд Чернівецької області

Справа № 716/1396/23

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.11.2023 року місто Заставна

Заставнівський районний суд Чернівецької області у складі:

головуючого судді Вайновської О.Є.,

секретаря судового засідання Бортніка А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

08.08.2023 року позивач АТ «Креді Агріколь Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним №2/3950081 від 15.07.2022 року, за яким позивач надав відповідачу кредит в розмірі 236170,27 грн строком на 72 місяці, тобто до 14.07.2028 року (включно), на умовах повернення грошових коштів, спалти відсотків за користування кредитом в розмірі 9,00 % річних (фіксована процентна ставка), щомісячної комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 5456,49 грн, у строки та за графіком, який є додатком №1 до договору.

Відповідач належними чином умови договору не виконував, у зв`язку з чим 18.12.2022 року позивачем було направлено відповідачу вимогу про дострокове викоання грошових зобов`язань за кредитними договором, яка залишилися без задоволення, а отже банк набув права на дострокове стягнення заборгованості.

Враховуючи, що відповідач не виконав належним чином своїх зобов`язань за кредитним договором, станом на 25.07.2023 року у нього виникла заборгованість в розмірі 327872,78 грн, яка складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 235124,87 грн, заборгованості за відсотками в розмірі 21813,54 грн, з комісії 70934,37 грн.

Просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №2/3950081 від 15.07.2022 року, вирішити питання про судові витрати.

Ухвалою судді Заставнівського районного суду Чернівецької області від 02.10.2023 року відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності. Позов підтримав, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, відзив не подав.

За таких обставин, суд ухвалює заочне рішення по справі, на що позивач надав згоду, на підставі наявних у ній доказів.

При цьому фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалося, на підставі положень ч.2ст.247 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 15.07.2022 року між Акціонерним товариством «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2/3950081.

Згідно п.1.1 даного договору банк надав відповідачу ОСОБА_1 кредит в розмірі 236170,27 грн строком на 72 місяці з 15.07.2022 року до 14.07.2028 року (включно), зі сплатою відсотків за користування кредитом щомісяця в розмірі 9,00 % річних (фіксована процентна ставка) починаючи з дня надання кредиту до моменту погашення заборгованості та зі сплатою комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в розмірі 5456,49 грн.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що кредит надається позичальнику для погашення заборгованості за комплексним договором №1/3950081 укладеним між Банком та позичальником 10.07.2020 року відповідно якого позичальнику було видано кредит в розмірі 320970,00 грн. (а.с.6-10).

Згідно п. 1.3. договору за користування кредитом позичальник сплачує процентну винагороду (проценти) щомісячно в розмірі 9,00 % річних (фіксована процентна ставка) починаючи з дня надання кредиту до моменту повного погашення заборгованості за договором; комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в розмірі 5456,49 грн.

На підтвердження виконання Банком зобов`язання щодо видачі коштів за кредитним договором в матеріалах справи наявні платіжні інструкції від 15.07.2022 року на загальну суму 236179,27 грн (а.с.12-15).

ОСОБА_1 належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання, що призвело до утворення заборгованості, яка станом на 25.07.2023 року становить 327872,78 грн та складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 235124,87 грн, заборгованості за відсотками в розмірі 21813,54 грн, з комісії 70934,37 грн (а.с.19).

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором, на адресу останнього було надіслано вимогу про дострокове виконання боргових зобов`язань за договором №2/3950081 від 15.07.2022 р. ( а.с.16, 17). Згідно вимоги Банк керуючись ч.2 ст. 1050 ЦК України та умовами кредитного договору вимагав протягом 30 днів з дати отримання вимоги, достроково повернути Банку всю суму кредиту та інші платежі.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно із ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Визначення поняття зобов`язання міститься у ч.1 ст.509 ЦК України.

Відповідно до вимог ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною третьою статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, вчинений правочин вважається правомірним, доки ця презумпція не буде спростована на підставі судового рішення, яке набрало законної сили.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину, повинні здійснюватися, а обов`язки підлягають виконанню.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами було досягнуто домовленості з усіх істотних умов договору шляхом підписання тексту договору укладеного в простій письмовій формі, що відповідає вимогам законодавства. Кредитний договір був підписаний позичальником власноруч, що підтверджує обізнаність та згоду з його умовами.

Сторони погодили між собою умови договору, відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України, про що свідчать їх підписи на договорі.

Правильність наданого позивачем розрахунку відповідач не спростував.

Згідно вимог п.1 ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України,якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Відповідно до ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України.

Статтею 1048 ЦК України встановлено право позикодавця (Банку) на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 не виконав зобов`язання, передбачені вищезазначеним кредитним договором №2/3950081 від 15.07.2022 року у строк, встановлений цим договором, а отже, у відповідності до ч.1 ст. 12, ст. 10 ЦК України, є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Непогашення відповідачем заборгованості перед банком за кредитним договором свідчить про порушення ним його умов, а також вимог ст.525 ЦК України, щодо неприпустимості односторонньої відмови від виконання зобов`язань.

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, кредитор протягом усього часу, до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов`язання, має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Оскільки відповідач своїх зобов`язань за кредитним договором не виконував належним чином, то у позивача виникло право вимагати від боржника дострокового повернення кредитних коштів.

Статтею 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до вимог ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

З огляду на викладене позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за кредитом (по тілу кредиту ) в розмірі 235124,87 грн. підлягають до задоволення.

Стосовно позовних вимог, щодо стягнення процентів за користування кредитом суд зазначає наступне.

Представник позивача вказує, що станом на 25.07.2023 року ОСОБА_1 має заборгованість з процентів за договором №2/3950081 від 15.07.2022 року в розмірі 21813,54 грн, що стверджується даними розрахунку заборгованості, долученим до матеріалів справи.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що у зв`язку з простроченням позичальником ОСОБА_1 термінів сплати тіла кредиту та процентів за користування коштами Акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк» змінило строк виконання основного зобов`язання, звернувшись до позичальника з письмовою вимогою від 18.12.2022 року щодо достроково повернути кредит та сплатити проценти за користування ним (а.с.16). у вказаній вимозі зазначено розмір процентів за користування кредитом, який підлягає сплаті, в розмірі 8858,26 грн.

Відповідно до п. 2.3.4 - 2.3.7 Правил надання споживчого кредиту в АТ «Креді Агріколь Банк» та умови страхування життя позичальника, відповідно до яких у разі несплати Позичальником чергового платежу по кредиту та/або процентам за користування кредитом та/або комісії, згідно з умовами Кредитного договору протягом 30 днів, Банк направляє Позичальнику письмове Повідомлення про наявність простроченої заборгованості за кредитом, в якому вказується розмір заборгованості з урахуванням належних до сплати суми кредиту, процентів, комісій, штрафних санкцій. Невиконання Позичальником зобов`язання по погашенню простроченої заборгованості протягом 1 календарного місяця з дати направлення Повідомлення, та/або розірвання договору про надання додаткових чи супутніх послуг, який є обов`язковим для укладення Кредитного договору, і не укладення протягом 15 календарних днів нового договору про надання таких самих послуг з особою, що відповідає вимогам Банку, дає право Банку вимагати дострокового повернення кредиту в повному обсязі, нарахованих процентів та/або нарахованих комісій, штрафів та пені. У цьому випадку Банк направляє Позичальнику та його поручителям (за наявності) відповідну письмову вимогу. Якщо Позичальник протягом 31 дня з моменту направлення йому письмової Вимоги Банком, не виконає Вимогу про дострокове погашення заборгованості за кредитом, процентами, комісіями, штрафними санкціями, Банк вправі розпочати процедуру примусового стягнення боргу, включаючи звернення до суду за стягненням на кошти та/або майно Позичальника в порядку, передбаченому законодавством України. У випадку порушення Позичальником умов Кредитного договору у тому числі несплати суми кредиту, процентів, комісій, штрафних санкцій та пені, згідно умов Кредитного договору, а також у випадку невиконання Позичальником умов п. п. 2.2.2 - 2.2.9, 2.3.5, 2.3.6 цих Правил, Банк має безумовне право подати позов до суду про стягнення на кошти та/або майно Позичальника в порядку, передбаченому законодавством України.

Позичальник в період дії цього Договору порушував умови цього договору, у тому числі, несвоєчасно та не в повному обсязі здійснював погашення заборгованості по тілу кредиту та відсотках, що підтверджується відомостями, долученими до позовної заяви.

Що стосується розміру нарахованих позивачем відсотків, за кредитним договором за період з 08.11.2022 року по 25.07.2023 року, суд враховує правову позицію, яка викладена у пунктах 48-55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, яка полягає в тому, що з дня закінчення строку дії кредитного договору відносини між банком та відповідачем за своєю суттю перейшли з кредитних правовідносин, які передбачають правомірне користування чужими грошовими коштами зі сплатою відповідних процентів визначених у договорі, у відносини незаконного користування чужими грошовими коштами, тобто перейшли в охоронні правовідносини, права та інтереси позивача за якими забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Тобто, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оскільки позивачем 18.12.2022 року пред`явлено до позичальника вимогу про дострокове повернення суми кредиту в повному обсязі, а також процентів, комісії, то після цієї дати право кредитора нараховувати передбачені договором проценти та інші платежі за кредитом припинилися.

Отже, включення позивачем до розрахунку процентів за користування кредитом за період з 19.12.2022 року по 25.07.2023 року є безпідставним.

Суд зазначає, що пред`явлення кредитором вимоги про дострокове виконання зобов`язань за кредитним договором фактично змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення кредитора з такою достроковою вимогою до позичальника в порядку частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України вважається, що строк виконання кредитного договору в повному обсязі є таким, що настав. При цьому у разі пред`явлення до позичальника вимоги в порядку частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України право кредитора нараховувати передбачені кредитним договором відсотки за користування кредитом припиняється.

Зважаючи на правові висновки викладені у пунктах 48-55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, на переконання суду позивач неправомірно здійснив нарахування відсотків за користування кредитом після спливу строку кредитування, а відтак проценти, нараховані банком за період з 19.12.2022 року по 25.07.2023 року стягненню не підлягають, оскільки вони нараховані позивачем після пред`явлення до позичальника вимоги про дострокове повернення кредиту (зміни строку виконання основного зобов`язання), а відтак позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми заборгованості за відсотками в розмірі 21813,54 грн, які нараховані станом на 25.07.2023 року підлягають до часткового задоволення, а саме з відповідача підлягає стягненню заборгованість за відсотками в сумі 8858,26 грн, яка існувала станом на 18.1.2022 року, тобто на день предвленн вимоги про достроке погашення заборгованості.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з комісії в розмірі 70934,37 грн, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.1.3 договору за користування кредитом позичальник сплачує процентну винагороду (проценти) щомісячно в розмірі 9 % річних (фіксована процентна ставка) починаючи з дня надання кредиту до моменту повного погашення заборгованості за договором; комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в розмірі 5456,49 грн.

Законодавством не передбачена можливість компенсації супутніх послуг банку за рахунок споживача.

Оскільки обслуговування кредитної заборгованості - це дія, яка вчиняється банком на власну користь, банк неправомірно включив зазначену умову до Кредитного договору.

За положеннями частини п`ятої статті 11, частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (чинних на момент укладення Договору) до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Споживач є вразливою стороною договірних відносин і законодавець визначився з посиленим захистом споживачів шляхом прийняття Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про споживче кредитування» (постанова ВС/КЦС від 13 грудня 2018 року (справа №716/179/15-ц).

Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Відповідно до правовї позиції викладеної у постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 666/4957/15-ц, Суд дійшов висновку про те, що встановлення банком у кредитному договорі обов`язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, є незаконним. При цьому нарахування комісії здійснювалося за послуги, що супроводжують кредит, а саме як компенсація сукупних послуг банку за рахунок клієнта, що є незаконним.

З урахуванням наведеного, зважаючи на те, що кредит надавався відповідачу ОСОБА_1 для погашення заборгованості за комплексним договором №1/3950081 від 10.07.2020 року ( п.1.2 договору) , вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 70934,37 грн заборгованості за комісією не знайшли свого обґрунтованого підтвердження, оскільки такі, враховуючи основну суму боргу суперечать принципу добросовісності та розцінюються судом як такі, що несуть істотний дисбаланс договірних прав на шкоду споживача, а відтак у їх задоволенні слід відмовити.

Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

З урахуванням всіх обставин справи, враховуючи вимоги ст.81 ЦПК України, відповідно до яких кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, виходячи із принципів розумності та справедливості, зважаючи на те, що відповідачем не представлено суду жодних доказів щодо безпідставності вимог позивача, враховуючи те, що відповідач, будучи ознайомлений з умовами кредитування, уклавши договір не виконує його істотні умови щодо порядку та строків погашення кредиту та процентів за користування ним, хоча взяв на себе зобов`язання їх виконувати та вчасно погашати заборгованість, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з підстав та мотивів викладених вище, а саме з ОСОБА_1 слід стягнути на користь Акціонерного товариства «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» заборгованість за кредитним договором №2/3950081 від 15.07.2022 року станом на 25.07.2023 року в сумі 243983,13 грн, з яких: - заборгованість по тілу кредиту в розмірі 235124,87 грн; заборгованість за процентами за користування кредитом в розмірір 8858,26 грн.

В решіт позову АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» слід відмовити за необґрунтованістю.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Банком сплачено судовий збір при зверненні до суду з даним позовом в розмірі 4918,10 грн, які він просив стягнути з відповідача. Оскільки позовні вимоги задоволено частково, а саме на 74,41% (від заявленої суми позовних вимог), то підлягає частковому стягненню з відповідача на користь позивача і судовий збір.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.259, 526,530,536,553,554,610-612,1054 ЦК України, ст.ст.10,12,13,76,141,247,258,263-265,268,273, 280-284, 354,355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства«Креді АгрікольБанк» до ОСОБА_1 ,про стягненнязаборгованості закредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІН НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного Товариства «Креді Агріколь Банк», 01024, місто Київ, вулиця Є.Чикаленка, 42/4, рахунок № НОМЕР_2 в АТ «Креді Агріколь Банк», ЄДРПОУ 14361575, МФО 300614, заборгованість за кредитним договором №2/3950081 від 15.07.2022 року, яка складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 235124,87 грн, заборгованості по відсоткам за користування кредитом в розмірі 8858,26 грн, в загальному розмірі 243983,13 (двісті сорок три тисячі дев`ятсот вісімдесят три) гривні 13 (тринадцять) копійок, яка утворилася станом на 25.07.2023 р.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІН НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного Товариства «Креді Агріколь Банк», 01024, місто Київ, вулиця Є.Чикаленка, 42/4, рахунок № НОМЕР_2 в АТ «Креді Агріколь Банк», ЄДРПОУ 14361575, МФО 300614, судовий збір в розмірі 3659,55 (три тисячі шістсот п`ятдесят дев`ять) гривень 55 (п`ятдесят п`ять) копійок.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем шляхом подачі апеляційної скарги до Чернівецького апеляційного суду через Заставнівський районний суд Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлений 27.11.2023 року.

Суддя О.Є. Вайновська