Решение № 11515671, 01.10.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.10 Справа № 5/30

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт «ВИ», м. Харків

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 14626,89 грн.

Суддя Васильченко Т.В.

представники сторін:

від позивача не прибув

від відповідача не прибув

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Стандарт "ВИ" звернулось до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 13037 грн. 40 коп. основного боргу та 1589 грн. 49 коп. штрафних санкцій за невиконання умов договору поставки № 48 від 04.01.2010р.

22.09.2010 на адресу суду надійшла заява позивача №81 від 10.09.2010 про уточнення позовних вимог згідно якої він просить стягнути з відповідача основну заборгованість в сумі 13037 грн. 40 коп., штраф у сумі 1303 грн. 74 коп. та судові витрати.

Вказана заява за своєю правовою природою є заявою про зменшення позовних вимог, отже відповідає вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, тому приймається судом і розгляд справи здійснюється з її урахуванням.

Відповідач у справі в судове засідання не зявився, причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відзив на позовну заяву та інші витребувані судом матеріали відповідачем не надані, тому на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази в їх сукупності , суд

в с т а н о в и в:

04 січня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Стандарт «ВИ»(позивач, постачальник) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (відповідач, покупець) укладено договір поставки №48, за умовами п. 1.1 якого поставщик зобовязується поставити, а покупець прийняти та оплатити кондитерські вироби (далі товар) по цінам, в асортименті та кількості у відповідності до видаткової накладної на кожну партію товару, яка є невідємною частиною договору.

Відповідно до п.4.1, 4.2 договору поставка товару здійснюється автотранспортом постачальника і за його рахунок на умовах DDU м.Сєвєродонецьк у відповідності з офіційними правилами інтерпретації торгових термінів Інкотермс в редакції 2000р. Товар відвантажується постачальником партіями на основі письмових, факсових, електронних заявок покупця не пізніше 10-ти календарних днів з часу отримання і погодження сторонами заявки, яка є підставою для відвантаження.

Оплата товару проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок поставщика з відстрочкою платежу 21 календарний день з дати поставки товару. При цьому, датою поставки товару вважається дата, проставлена покупцем у видаткових документах поставщика в день отримання товару (п. 6.1 договору).

На виконання умов договору позивачем на підставі видаткової накладної №РН-СТ-000538 від 17.03.2010р. поставлено відповідачу товар кондитерські вироби на загальну суму 13037 грн. 40 коп.

Натомість, відповідачем оплата за поставлений товар у встановлений п. 6.1 договору строк здійснена не була.

20.07.2010р. позивач звернувся до відповідача з вимогою сплатити наявну заборгованість у розмірі 13037,40 грн., яка залишена відповідачем без задоволення.

З цих підстав позивач просить задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь, виходячи з заяви про зменшення позовних вимог, 13037 грн. 40 коп. основного боргу та 1303 грн. 74 коп. штрафу.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обовязковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

За приписами п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, п.2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобовязання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 13037 грн. 40 коп.

Втім, оскільки під час розгляду справи, відповідачем в добровільному порядку сплачено 3037 грн. 40 коп. боргу, що підтверджується копією банківської виписки від 13.08.2010р., позов підлягає задоволення в сумі 10000 грн., а провадження у справі в частині стягнення 3037 грн. 40 коп. підлягає припиненню на підставі п. 1.1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобовязання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання, він зобовязаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Відповідно до статті 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Приписами пункту 8.2 договору сторони визначили, що у разі порушення строків оплати, постачальник може стягнути з покупця штраф в розмірі 10 % від суми заборгованості, якщо заборгованість строків оплати складає більше 20 календарних дня, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки від суми несвоєчасно оплаченого товару.

Оскільки відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем більше 20 календарних дня (строк оплати 07.04.2010) йому, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та п. 8.2 договору, нараховано та заявлено до стягнення штраф у розмірі 10 % від суми заборгованості, що складає 1303 грн. 74 коп.

Розрахунок штрафу є таким, що відповідає приписам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідач під час судового розгляду справи заперечень на позов не надав, а також не скористався правом участі у судових засіданнях у даній справі.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати розподіляються в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Втім, судом встановлено, що позивач при зверненні з позовом до суду припустився надмірної сплати державного мита. Так, відповідно до п. “а”ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року №7/93 “Про державне мито” за звернення до господарського суду з позовом матеріального характеру (яким є даний позов) на користь Державного бюджету України підлягає сплаті державне мито у розмірі 1% його вартості, тобто у даному випадку 146 грн.27 коп.

Позивач згідно платіжного доручення №217 від 21.05.10 року сплатив державне мито у сумі 216,91 грн., тобто на 70 грн. 64 коп. більше, тому надмірно сплачене державне мито підлягає поверненню з Державного бюджету України на користь платника.

У судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 75, п. 1.1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт «ВИ», вул.. Ванди Василевської, 2, м.Харків, ідентифікаційний код 36817207, заборгованість в сумі 10000 грн. 00 коп., штраф у розмірі 1303 грн. 74 коп., а також витрати зі сплати державного мита у сумі 143 грн. 42 коп. та 231 грн. 39 коп. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В частині стягнення 3037 грн. 40 коп. боргу провадження у справі припинити.

4. Повернути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт «ВИ», ідентифікаційний код 36817207, яке знаходиться за адресою: вул.. Ванди Василевської, 2, м.Харків, - надмірно сплачене державне мито у сумі 70 (сімдесят) грн. 64 коп.

Підставою для повернення вказаної суми коштів є примірник цього рішення суду, скріплений підписом судді та гербовою печаткою господарського суду Луганської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Т.В.Васильченко