Решение № 115134579, 20.11.2023, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/8481/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2023 року м.Львів.

Галицький районний суд міста Львова

в складі:

головуючого судді Юрківа О.Р.,

за участю:

секретаря судового засідання Пахолко Д.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування заявленого позову покликається на те, що 03.10.2023 року начальником відділу інспектором з паркування Сектору контролю майданчиків для платного паркування відділу інспекторів з паркування Управління безпеки Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Діденком М.А. винесено постанову серії РАП № 1734973725, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення - штраф у розмірі 340, 00 грн. Згідно з даною постановою від 03.10.2023 року водієм транспортного засобу SEAT TARRAGO, д.н.з. НОМЕР_1 , 19.09.2023 року 18 год. 26 хв. здійснено стоянку за адресою: м. Львів, вул. Личаківська, 31, чим порушено вимоги підпункту в) п. 15.10 розділу 15 Правил порожнього руху, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП. Стверджує, що на момент подання позову до суду позивачу не було надано оскаржуваної постанови.

Позивач вважає постанову незаконною, безпідставною, винесеною з порушенням вимог КУпАП. ОСОБА_1 зазначає, що ним не було вчинено жодного адміністративного правопорушення 19.09.2023 року, а відповідачем не підтверджений сам факт того, що Позивачем вчинено адміністративне правопорушення. Окрім того, будь-які належні та допустимі докази, передбачені ст. 251 КУпАП, в підтвердження існування підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП відсутні. Також, позивач зазначає, що він постійно проживає за адресою АДРЕСА_1 , а тому припаркував автомобіль біля свого дому. Окрім цього, перед будинком АДРЕСА_1 жодних забороняючих чи попереджуючих дорожніх знаків чи дорожньої розмітки про неможливість зупинки, стоянки в цьому місці транспортних засобів не встановлено, докази того, що транспортний засіб створив чи може створити перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху відсутні. ОСОБА_1 вважає, що зі змісту оскаржуваної постанови не можливо зробити висновок того, що позивачем допущено порушення пп. в) п.15.10 розділу 15 ПДР України, оскільки провідним спеціалістом інспектором з паркування сектору контролю за майданчиків для платного паркування відділу інспекторів з паркування Управління безпеки департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури ЛМР, не наведено жодних доказів вчинення адміністративного правопорушення. Позивач зазначає, що правила дозволяють паркуватися легковим автомобілям та мотоциклам на тротуарах при відсутності спеціальних «дозволяючи» знаків. Головними умовами для такого паркування є паркування на краю тротуару та залишення на тротуарі 2-х метрів для вільного руху пішоходів. Зі змісту оскаржуваної постанови не можливо зробити висновок того, що позивачем допущено порушення пп. в) п.15.10 розділу 15 ПДР України, оскільки провідним спеціалістом інспектором з паркування сектору контролю за майданчиків для платного паркування відділу інспекторів з паркування Управління безпеки департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури ЛМР, не наведено жодних доказів вчинення адміністративного правопорушення. Враховуючи наведене, просить поновити строк для звернення до суду та задовольнити позовні вимоги. Окрім цього, позивач просить стягнути на його користь понесені судові витрати.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 05.10.2023 року відкрито провадження у справі.

23.10.2023 року до суду надійшло клопотання від представника відповідача про закриття провадження у справі та відзив на позовну заяву.

07.11.2023 року представником позивача подано до суду заяву про уточнення позовних вимог.

14.11.2023 року представником відповідача скеровано на адресу суду заперечення на заяву про стягнення понесених судових витрат на правничу допомогу.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 20.11.2023 року в задоволенні клопотання представника відповідача Ямборко Анастасії Андріївни про закриття провадження в частині позовних вимог у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення відмовлено за безпідставністю.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав суду пояснення аналогічні викладеним у мотивах позовної заяви, просить задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Однак подав до суду відзив на позовну заяву з якого вбачається, що просить розгляд справи здійснювати у його відсутності, позовні вимоги заперечує та просить відмовити в задоволенні позову, оскільки вважає такий безпідставним та необґрунтованим. Стверджує, що з матеріалів фото фіксації вбачається, що транспортний засіб Seat Таrrасо, державний номерний знак НОМЕР_1 , розташований в межах тротуару, при цьому, на ділянці тротуару, де розташовано транспортний засіб позивача, не встановлено дорожніх знаків із табличками, які б позначали місця для паркування із використанням тротуару. Також, представник відповідача зазначає, що на краю тротуару, в межах ділянки, де розташований транспортний засіб Seat Таrrасо, державний номерний знак НОМЕР_1 , встановлено обмежувальний паркан, який перешкоджає заїзду автомобілів на тротуар. Тому, для здійснення паркування позивач здійснив рух безпосередньо по тротуару, створивши загрозу безпеці руху пішоходів, які рухались вздовж нього. Крім того, транспортний засіб позивача, який розташований на тротуарі, є перешкодою для руху пішоходів по тротуару. Отже, пп. «б» П.15.10 ПДР встановлено загальну заборону стоянки на тротуарі, а пп. «в» п.15.10 ПДР передбачено умови, з дотриманням яких водій транспортного засобу має право його розмістити в межах тротуару. Представник відповідача вважає, що транспортний засіб Seat Таrrасо, державний номерний знак НОМЕР_1 , розміщений без дотримання вимог вказаного підпункту, оскільки був розміщений не на краю тротуару, а тому твердження позивача про те, що ним не було порушено вимоги ПДР, є безпідставним. Крім того, представник відповідача зазначає, що проведення замірів при фіксації даного правопорушення не вимагається, з огляду на його природу, оскільки транспортним засобом порушено одну із умов дозволеної стоянки на тротуарі, а саме не розмістив авто на краю тротуару, який прилягає до проїзної частини. Тому вважає, що позивача правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності. Постанова є законною та обґрунтованою, винність ОСОБА_1 стверджується належними та допустимими доказами.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

За змістомстатті 2 Кодексу адміністративного судочинства Українизавданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Відповідно до постанови про притягнення до адміністративної відповідальності серії РАП №1734973725 від 03.10.2023 року, складеної начальником відділу інспектором з паркування сектору контролю майданчиків для платного паркування відділу інспекторів з паркування управління безпеки департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Діденком М.А., ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.122КУпАП та накладено стягнення - штраф у розмірі 340,00 грн. /а. с. 132/.

В оскаржуваній постанові вказується, що водієм транспортного засобу SEAT TARRAGO, д.н.з. НОМЕР_1 , 19.09.2023 року 18 год. 26 хв. здійснено стоянку за адресою: м. Львів, вул. Личаківська, 31, чим порушено вимоги підпункту в) п. 15.10 розділу 15 Правил порожнього руху, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Частиною 1ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушенняпередбачено відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Згідност.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно дост.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

При цьому, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначенихстаттею 255 цього Кодексу.

Відповідно до вимогст.280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Вказані обставини, відповідност.33 КУпАПмають враховуватись і при накладенні адміністративних стягнень.

Приміткоюстатті 122 КУпАПвизначено, що суб`єктом правопорушення в цій статті є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, а в разі вчинення передбачених частинами першою - третьою цієї статті правопорушень у виді перевищення обмеження швидкості руху транспортних засобів, проїзду на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху, порушення правил зупинки, стоянки, а також установленої для транспортних засобів заборони рухатися смугою для маршрутних транспортних засобів, тротуарами чи пішохідними доріжками, виїзду на смугу зустрічного руху, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в автоматичному режимі, а також у разі порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), - відповідальна особа, зазначена у частині першійстатті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. У разі внесення змін до постанови про накладення адміністративного стягнення з підстав, встановлених абзацом третім частини першоїстатті 279-3 цього Кодексу, суб`єктом цього правопорушення може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису).

В частині 1статті 14-2 КУпАПвказано, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку або відеозапис та функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа-фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Відповідно до ст. 14-2 КУпАП інспектор з паркування встановлює відповідальну особу (фізичну особу за якою зареєстрований транспортний засіб) на підставі Єдиного державного реєстру транспортних засобів.

Суб`єктом вчинення адміністративного правопорушення є власник, або належний користувач транспортного засобу.

Згідност. 33 КУпАП, особливості накладення стягнення при розгляді справ без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюютьсястаттями 279-1 - 279-4 цього Кодексу.

Статтею 279-1 КУпАПпередбачено, що у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першійстатті 14-2 цього Кодексу. Якщо адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою, третьою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки), частинами першою, другоюстатті 152-1 цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування зобов`язані розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першійстатті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першійстатті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення).

За правилами п. 15.1 Правил зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватися у спеціально відведених місцях чи на узбіччі.

Відповідно до пп. «в»п. 15.10 ПДРУкраїни стоянка забороняється на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м.

Пунктом 1.10 ПДР встановлено, що автомобільна дорога, вулиця (дорога) - частина території, зокрема в населеному пункті, з усіма розташованими на ній спорудами (мостами, шляхопроводами, естакадами, надземними і підземними пішохідними переходами) та засобами організації дорожнього руху, призначена для руху транспортних засобів і пішоходів та обмежена по ширині зовнішнім краєм тротуарів чи краєм смуги відводу. Цей термін включає також спеціально побудовані тимчасові дороги, крім довільно накатаних доріг (колій).

Тротуар - елемент дороги, призначений для руху пішоходів, який прилягає до проїзної частини або відокремлений від неї газоном. Проїзна частина - елемент дороги, призначений для руху нерейкових транспортних засобів. Дорога може мати декілька проїзних частин, межами яких є розділювальні смуги.

Таким чином, тротуар, як і проїзна частина, є складовим елементом дороги в цілому.

Оскільки відповідно до розділу 33 ПДР, дія, зокрема, дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено» поширюється на відповідний бік дороги, тому дорожній знак 3.34 поширює свою дію в тому числі й на тротуар.

Відтак, здійснювати в межах тротуару із дотриманням п.15.10 «в» ПДР при цьому, в зоні дії дорожнього знаку 3.34 забороняється, тому суд не приймає до уваги твердження позивача стосовного того, що для руху пішоходів залишалося щонайменше 2,7 м. Крім того, з долучених до матеріалів справи фотографій вбачається, що відстань, що залишилась для руху пішоходів не становить 2 метри, а менше.

Згідно з ст. 245 КУпАПзавданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно п.1ст.247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно з положеннямист.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчинення та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 280 КУпАПпередбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями279-1279-8цьогоКодексу.

Частинами 3-5ст.279-1 КУпАПвстановлено, якщо адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою, третьою та сьомою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки), частинами першою, другою та восьмоюстатті 152-1 цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування зобов`язані розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першійстатті 142 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першійстатті 142 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення). Повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності має містити відомості, передбачені частинами другою - четвертоюстатті 283 цього Кодексу, крім відомостей про особу, стосовно якої розглядається справа. Повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності має містити також інформацію про порядок виконання адміністративного стягнення, у тому числі реквізити для сплати 50 відсотків розміру штрафу протягом 10 банківських днів з дня вчинення відповідного правопорушення, що вважатиметься виконанням адміністративного стягнення у повному обсязі. Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Згідно з приміткою достатті 14-2 КУпАП, режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об`єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цьогоКодексу. При здійсненні фотозйомки обов`язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів, а в разі фіксації порушення, що полягає у не оплаті вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування в межах населеного пункту, в якому не впроваджена автоматизована система контролю оплати паркування, обов`язковою є наявність додаткового зображення (зображень), що фіксує відсутність документа про оплату послуг з користування майданчиком для платного паркування під лобовим склом транспортного засобу.

Приписами ч.1 ст.72та ст.73 КАС Українивизначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч.2ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Позивач та його представник у позові обґрунтовує правомірність здійснення стоянки на тротуарі з посиланням на п.п. «в»п. 15.10 ПДРУкраїни, де зазначено, що стоянка забороняється на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м, та вказує, що автомобіль був припаркований на тротуарі, однак відстань від краю легкового автомобіля до протилежного краю тротуару становить більше 2 метрів, що підтверджується фотокопіями, долученими до відзиву.

Окрім того, з фотокопій, долучених відповідачем до відзиву на позовну заяву та які були зроблені інспектором вбачається, що автомобіль SEATTARRAGO,д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив стоянку таким чином, що не заважає руху пішоходів.

Зі змісту норми п.п. «в»п. 15.10 ПДРУкраїни вбачається, що водій наділяється правом на здійснення стоянки автомобіля на тротуарі за умови одночасного дотримання трьох вимог, а саме: стоянка здійснюється легковим автомобілем та мотоциклом; стоянка здійснюється на краю тротуару; стоянка здійснюється таким чином, що для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м.

Суд зазначає, що інспектором з паркування Сектору контролю майданчиків для платного паркування відділу інспекторів з паркування Управління безпеки Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради не надано доказів здійснення виміру, а фото докази не доводять, що між автомобілем та краєм тротуару було менше 2 метрів.

Окрім того, Департаментом міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради на власний розсуд трактують питання, що вважати краєм тротуару, оскільки вважає, що належний позивачу транспортний засіб був припаркований не на краю тротуару, який розділений з проїзною частиною обмежувальним парканом. Однак, таке тлумачення поняття краю тротуару є хибним, оскількиПравила дорожнього рухуне містять уточнення, що краєм тротуару є зовнішній бік тротуару, що знаходиться біля дорожньої полоси для руху транспортних засобів.

За таких обставин, судом не встановлено, а відповідачем не представлено жодного належного, об`єктивного та обґрунтованого доказу, який би спростовував доводи позивача та вказував на наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.122 КУпАП.

Враховуючи наведене та приймаючи до уваги, що відсутні належні докази щодо вчинення позивачем адміністративного правопорушення за ч.1 ст.122 КУпАП, суд вважає, що вина позивача не доведена, отже постанову у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 необхідно скасувати.

Відповідно до п. 1ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч.3 п.3ст.286 КАС Україниза наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення за ч.1ст.122 КУпАПвідносно позивача підлягає закриттю.

Окрім цього, згідноз ст. 289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.1ст.121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Позивач стверджує, що оскаржувану постанову на момент звернення до суду не отримував, натомість його представник таку отримав 26.10.2023 року. Доказів того, що позивач отримав оскаржувану постанову раніше суду не надано.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом 04.10.2023 року, а оскаржувана постанова винесена 03.10.2023 року, таким чином позивачем не пропущено строк звернення до суду та подано позов до суду в межах десятиденного строку.

Згідно з ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням наведеного сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з суб`єкта владних повноважень за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради.

Окрім цього,відповідно доп.1ч.3ст.132КАС Українидо витрат,пов`язаних зрозглядом справи,належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ст. 134 КАС Українивитрати,пов`язані зправничою допомогоюадвоката,несуть сторони,крім випадківнадання правничоїдопомоги зарахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмірвитрат наоплату послугадвоката маєбути співмірниміз: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч.1 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до ч.2 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Згідно з ч.3 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Суд звертає увагу, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Судом встановлено, що до матеріалів справи долучено копію договору про надання правової допомоги від 28.09.2023 року, копію акту виконаних робіт 1 від 31.10.2023 року згідно з яким вартість підготовки адміністративного позову з додатками, надання консультації становить 9000, 00 грн., копію квитанції до прибуткового касового ордера від 28.09.2023 року згідно з якою позивач сплатив АО «Шпунт і Партнери» 3000, 00 грн., копію квитанції до прибуткового касового ордера від 31.10.2023 року згідно з якою позивач сплатив АО «Шпунт і Партнери» 6000, 00 грн.

Згідно даного акту обсягу наданої правової допомоги стосовно підготовки позовної заяви, запитів, клопотань про витребування доказів, зібрання та вивчення матеріалів встановлено вартість за одну голину витрачено часу у розмірі 1000,00 грн. та зазначено , що адвокатом затрачено 9 годин на виконання всіх послуг. Таким чином, вказано загальний розмір вартості наданих адвокатських послуг 9000, 00 грн. Однак, суд вважає що така вартість є завищеною, оскільки складання позовної заяви, запитів, клопотань про витребування доказів, зібрання та вивчення матеріалів, а також надання інших послуг, не зайняло в адвоката значного часу, про що свідчить кількість аркушів на яких викладено дані заяви, та характер наданих послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються тільки витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позивачу було надано професійну правничу допомогу, однак заявлені витрати в розмірі 9000,00 грн. є несумірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності витрат, розумності їх розміру, тому вимогу про стягнення витрат на правову допомогу слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача 5000, 00 грн., оскільки такий розмір витрат на правничу допомогу є розумним та не становитиме надмірний тягар для відповідача.

Керуючись ст.ст.6,9,10,242-246Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст.122, 245, 251, 252 КУпАП, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задовольнити частково.

Постанову начальника відділу інспекторомз паркуванняСектору контролюмайданчиків дляплатного паркуваннявідділу інспекторівз паркуванняУправління безпекиДепартаменту міськоїмобільності тавуличної інфраструктуриЛьвівської міськоїради Діденка МиколиАнатолійовича усправі проадміністративне правопорушення серіїРАП №1734973725 від03.10.2023року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності ч.1 ст. 122 КУпАПу виді штрафу у розмірі 340, 00 грн. скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути з Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 5000, 00 грн. витрат на правову допомогу.

Стягнути з Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 536,80 грн. судового збору за рахунок державних асигнувань.

У задоволенні решти вимог відмовити за безпідставністю.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 23.11.2023 року.

Суддя О.Р. Юрків.