Решение № 115106617, 22.11.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2023 року місто Київ №320/4110/20

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Білоноженко М.А., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доДержавної служби України з безпеки на транспорті провизнання протиправними дій, скасування постанови, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 20.01.2020 №179231, про стягнення з ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 34 000,00 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивачем зазначено про протиправність оскаржуваної постанови з огляду на те, що, у спірних правовідносинах, він не мав статусу автомобільного перевізника, в розумінні статей 1, 33 Закону України «Про автомобільний транспорт», та не міг бути суб`єктом відповідальності, передбаченої абзацом 15 частини першої статті 60 вказаного Закону. При цьому, водій та позивач (власник транспортного засобу) не перебували у трудових або будь-яких інших комерційних відносинах, що, на думку позивача, підтверджує протиправний характер оскаржуваної постанови. Крім того, позивачем наголошено на тому, що посадовими особами Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки не було надано ні йому, ні водієві довідки про здійснення габаритно-вагового контролю, що ставить під сумнів сам факт проведення габаритно-вагового контролю, та, у разі його проведення, об`єктивні дані, викладені в Акті від 18.12.2019.

Також, позивач зауважив, що Акт проведення перевірки від 18.12.2019 №197525 не дає можливості ідентифікувати зважувальний засіб (ваги), на якому проводилося зважування, що позбавляє можливості встановити: чи проводилася метрологічна атестація такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології; встановити на якому пункті здійснювались заходи габаритно-вагового контролю (пересувному чи стаціонарному); підстави розміщення пункту контролю за адресою м. Київ, вул. Григоровича Барського; повноваження посадових осіб на проведення заходів габаритно-вагового контролю. Наведене, на думку позивача, ставить під сумнів об`єктивність результатів проведення такого контролю.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.05.2020 (суддя Журавель В.О.) відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач зазначив про правомірність прийнятої постанови про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу, оскільки за результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки МАЗ, номерний знак НОМЕР_1 , було встановлено, що навантаження на здвоєну вісь склала 21,54 т. при нормативно допустимому 16 т. Зважування транспортного засобу здійснювалося на, повіреному належним чином, засобі вимірювальної техніки, про що свідчить Свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, відповідно до пункту 11 Порядку №879. Таким чином, відповідач вважає, що оскаржувана постанова є правомірною та такою, що відповідає вимогам законодавства України, а тому не підлягає скасуванню.

У поданій до суду відповіді на відзив, позивач зазначив, що, в порушення вимог пункту 14 Порядку №1567 ні направлення на рейдову перевірку від 13.12.2019 №000159, ні щотижневий графік не містять окремо визначених ділянок дороги, на яких можливе проведення вказаних рейдових перевірок, що суперечить принципу правової визначеності. Разом з тим, позивач вважає, що визначення загальної маси автомобіля та навантаження на здвоєну вісь, шляхом сумування осьових навантажень на кожну вісь, є помилковим, так як при такій конструкції, для визначення навантаження на здвоєну вісь, дві осі повинні зважуватись разом.

Крім того, на думку позивача, посилання відповідача на Свідоцтво про повірку засобу вимірювальної техніки не підтверджує факту, що зважування транспортного засобу МАЗ, номерний знак НОМЕР_1 , проводилось Київським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки належною вимірювальною технікою, яка перебувала у робочому стані, оскільки перевіряючим органом не підтверджено належними та допустимими доказами факт здійснення саме вказаного вимірювального засобу під час рейдової перевірки та здійснення зважування транспортного засобу позивача.

Позивач також звернув увагу на те, що призначаючи розгляд справи про порушення вимог законодавства, норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом на 14.01.2020, віповідачем прийнято оскаржуване рішення 20.01.2020, що є неприпустимим, оскільки встановлений законодавством строк для розгляду відповідачем справи, не дає йому право приймати рішення в іншу дату, ніж ту, на яку призначений розгляд справи.

У своїх письмових запереченнях на відповідь на відзив відповідач вказав, що ОСОБА_1 є належним автомобільним перевізником відповідно до абзацу 1 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», що було встановлено 18.12.2019 під час здійснення рейдової перевірки. Відсутність методики проведення габаритно-вагового контролю, затвердженої Міністерством економічного розвитку, не є підставою, яка звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу та від обов`язку по внесенню плати за таке перевищення.

У додаткових поясненнях позивачем наголошено, що доводи відповідача, наведені в запереченнях на відповідь на відзив, є безпідставними, необгрунтованими та такими, що не відповідають вимогам чинних нормативно-правових актів.

Протокольною ухвалою від 19.10.2020 (суддя Журавель В.О.) суд дійшов висновку про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 03.10.2023 за №949/0/15-23 ОСОБА_2 було звільнено з посади судді Київського окружного адміністративного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями Київського окружного адміністративного суду від 03.11.2023, справу №320/4110/20 передано до розгляду судді Білоноженко М.А.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.11.2023 прийнято до розгляду адміністративну справу №320/4110/20 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши наявні у справі документи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Інспекторами Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки 18.12.2019, на підставі направлення на рейдову перевірку від 13.12.2019 №000159 та щотижневого графіку, проведено перевірку на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження і розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, які знаходяться на адміністративній території м. Києва та Київської області, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.

У рамках вказаної рейдової перевірки Київським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки здійснено габаритно-ваговий контроль автомобіля марки «МАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 .

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, автомобіль марки «МАЗ», номерний знак НОМЕР_1 , належить ОСОБА_1 .

На підставі частини четвертої пункту 4 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого Наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.10.2013 №1007/1207, контролюючим органом складено довідку від 18.12.2019 №0013251 про результати здійснення габаритно-вагового контролю.

У зв`язку з виявленими під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідностями фактичних вагових параметрів нормам та правилам, інспекторами Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, було складено Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 18.12.2019 №026524.

Разом з тим, посадовими особами Київського міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки складено акт від 18.12.2019 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, яким встановлено надання послуг з вантажних перевезень (сміття) з перевищенням вагових параметрів: навантаження на здвоєні осі 21,540 т., при допустимих 16,000 т. Відсоток перевищення становить 34,62%, чим порушено вимоги пункту 22.5 Правил дорожнього руху України.

Посадовими особами відповідача 18.12.2019 складено розрахунок №026524 плати за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, в якому нараховано до сплати 0,57 євро.

На підставі вищевказаних документів, Київським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки прийнято оскаржувану постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 20.01.2020 №179231, згідно з якою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 34000,00 грн, у зв`язку з допущенням порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абзацом 16 частини першої статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт.

Не погоджуючись з оскаржуваною постановою, вважаючи її протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Щодо правил переміщення великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 29 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 №3353-XII (далі Закон №3353-XII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.

Статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" від 08.09.2005 №2862-IV (далі Закон №2862-IV, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частин першої - другої статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344 (далі - Закон №2344, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Пунктами 2 та 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 (далі - Правила №30, в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - Правила №1306).

У свою чергу, згідно з пунктом 22.5 Правил №1306 за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Пунктом 4 Правил №30 визначено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу здійснюється відповідно до Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" через центри надання адміністративних послуг.

Дозвіл оформлюється уповноваженим підрозділом Національної поліції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, електромереж, електрифікації, електрозв`язку, в яких визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил № 1306 на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Отже, у разі перевищення вагових параметрів, визначених пунктом 22.5 Правил №1306, більше ніж на 2%, без оформлення відповідного дозволу, за наслідками проведення державного автомобільного контрол, перевізник несе відповідальність у встановленому законом порядку.

Щодо повноважень Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на здійснення перевірок у сфері додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 6 Закону №2344 державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Згідно з частиною третьою статті 6 Закону № 2344 центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту, забезпечує: формування та реалізацію державної політики у сфері автомобільного транспорту; нормативно-правове регулювання; визначення пріоритетних напрямів розвитку автомобільного транспорту.

Згідно з пунтками 1, 3, та 4 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі Положення), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Укртрансбезпека у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Основними завданнями Укртрансбезпеки є: реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті; здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті;

Пунктом 5 Положення визначено, що Укртрансбезпека, зокрема, відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю; у випадках, передбачених законом, складає протоколи про адміністративні правопорушення, розглядає справи про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення.

Згідно з пунктом 8 вказаного Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Отже, Київське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки як територіальний орган Укртрансбезпеки наділене повноваженнями на здійснення перевірок щодо додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт та перевірку документів на здійснення перевезень.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 917/210/19.

Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування, визначений Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 (далі - Порядок №879).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Згідно з підпунктом 4 пункту 2 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Пунктом 21 Порядку №879 визначено, що у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України. У разі здійснення руху з порушенням умов, визначених у дозволі на рух, подвійний розмір застосовується в частині перевищення фактичних показників над показниками, визначеними у дозволі, за пройдену частину маршруту. Довідка про здійснення габаритно-вагового контролю та/або сертифікат зважування, або документ щодо внесення плати за проїзд є чинними протягом усього маршруту.

Відповідно до абзацу 16 частини першої статті 60 Закону №2344 за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З матеріалів справи встановлено, що 18.12.2019, для проведення рейдової перевірки співробітниками управління Укртрансбезпеки зупинено транспортний засіб марки «МАЗ» 6516В9, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 . За результатами перевірки транспортного засобу контролюючим органом встановлено здійснення перевезення позивачем вантажу з перевищенням встановлених законодавством вагових норм.

У розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 18.12.2019 №026524 відповідач зазначив, що позивачем було перевищено навантаження на здвоєні осі на 34,62%.

Судом встановлено, що оскаржуваною постановою позивачу нараховано штраф у розмірі 34000,00 грн, за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм, понад 20%, при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, відповідальність за яке передбачена абзацом 16 частини першої статті 60 Закону №2344.

Враховуючи, що пунктом 22.5 Правил №1306 встановлена габаритно-вагова норма щодо граничного навантаження на здвоєні осі, перевищення цього показника є підставою для застосування адміністративно-господарського штрафу відповідно до статті 60 Закону №2344.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2022 у справі № 380/5173/20.

Обґрунтовуючи свою непричетність до операції перевезення вантажу, за наслідками якої прийнято оскаржувану постанову, позивач зауважив, водій і власник транспортного засобу не перебувають в трудових або будь-яких інших комерційних відносинах, а транспортний засіб водієм використовувавався у власних цілях.

При цьому, cуд звертає увагу, що жодних документів, які б засвідчували використання транспортного засобу під час перевезення вантажу 18.12.2019 на законних підставах (договору оренди, акта приймання-передачі тощо, які б свідчили на користь висновку про перевезення ОСОБА_3 власного вантажу), ні під час проведення перевірки, ні під час звернення до суду, не надано.

Крім того, суд зауважує, що порядок оформлення договору оренди транспортного засобу регулюється главою 58 Цивільного кодексу України. Договір найму транспортного засобу укладається в письмовій формі. Крім того, договір за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню. Без нотаріального посвідчення такий договір вважається нікчемним (статті 220 Цивільного кодексу України).

За викладених обставин, позивачем не доведено, що транспортний засіб марки «МАЗ» 6516В9, реєстраційний номер НОМЕР_1 , використовувався водієм ОСОБА_3 в особистих цілях. При цьому, суд враховує, що водій ОСОБА_3 від підпису та пояснень, під час проведення перевірки, відмовився, про що зазначено в Акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 18.12.2019.

Крім того, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач наголошував, що він не є суб`єктом господарювання, що надає послуги перевезення вантажів автомобільним транспортом.

В той же час, з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований як фізична особа-підприємець 14.03.2017, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 23560000000012151. Основним видом діяльності позивача є: 77.31 Надання в оренду сільськогосподарських машин і устаткування.

У відповідності до положень частин першої та другої статті 55 Господарського кодексу України суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб`єктами господарювання є:

1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

З урахуванням наведеного, доводи позивача про те, що він не є суб`єктом господарювання, не відповідають дійсності.

Суд не бере до увагу посилання позивача на те, що ні йому, ні водієві не було надано довідки про здійснення габаритно-вагового контролю, оскільки наведене не спростовує порушення щодо перевищення встановлених законодавстом габаритно-вагових норм понад 20%, встановленого оскаржуваною постановою. При цьому, судом не встановлено, а матеріалами справи не підтверджено, що вказана довідка не була отримана водієм, під час проведення габаритно-вагового контролю, саме з вини відповідача.

Щодо відповідності засобу вимірювальної техніки вимогам законодавства, суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 12, 13 Порядку № 879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Водночас, чинне законодавство не містить вимог щодо обов`язкового зазначення характеристик вагового обладнання в акті про перевищення вагових параметрів, довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю, розрахунку плати за проїзд та результатах зважування.

Процедура та умови проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки (далі - ЗВТ), що перебувають в експлуатації, а також оформлення її результатів визначені Порядком проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів, затвердженим Наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 08.02.2016 № 193 (далі - Порядок № 193).

Пунктом 1 розділу ІІ Порядку №193 передбачено, що повірка ЗВТ проводиться науковими метрологічними центрами, які мають міжнародно визнані калібрувальні та вимірювальні можливості за відповідними видами та підвидами вимірювань, та/або із застосуванням національних еталонів; науковими метрологічними центрами, державними підприємствами, які належать до сфери управління Мінекономрозвитку та провадять метрологічну діяльність, та повірочними лабораторіями, уповноваженими на проведення повірки ЗВТ (далі - виконавці).

Відповідно до пункту 3 розділу ІІ Порядку №193 повірку ЗВТ проводять згідно з методиками повірки, які містяться в нормативно-правових актах або національних стандартах.

Згідно з пунктом 1 розділу IV Порядку №193 результати вимірювання та інші дані, отримані під час проведення повірки, повинні бути задокументовані відповідно до методики повірки.

Відповідно до пункту 2 розділу IV Порядку №193 результати повірки ЗВТ вважають позитивними, якщо їх метрологічні і технічні характеристики відповідають вимогам Закону України Про метрологію та метрологічну діяльність та технічних регламентів щодо ЗВТ (далі - встановлені вимоги).

Пунктами 3 та 15 розділу IV Порядку №193 оформлення результатів періодичної, позачергової повірок та повірки після ремонту здійснюється таким чином:

позитивні результати періодичної, позачергової повірок та повірки після ремонту ЗВТ засвідчують відбитком повірочного тавра на ЗВТ чи записом з відбитком повірочного тавра у відповідному розділі експлуатаційних документів та/або оформлюють свідоцтво про повірку ЗВТ за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку;

у разі якщо ЗВТ призначено для вимірювання декількох фізичних величин та (або) він має декілька діапазонів вимірювання, але його застосовують для вимірювання меншої кількості фізичних величин або не в усіх діапазонах (чи якщо ЗВТ застосовують лише в окремій частині діапазону вимірювання), за письмовим зверненням заявника під час повірки таких ЗВТ дозволено проводити операції з перевірки лише стосовно зазначених фізичних величин і діапазонів (частин діапазонів) вимірювання.

У таких випадках свідоцтво про повірку ЗВТ оформлюють обов`язково. У свідоцтві про повірку ЗВТ роблять відповідний запис щодо особливостей застосування таких ЗВТ.

Отже, з вищенаведених положень чинного законодавства вбачається, що документом, який підтверджує проведення метрологічної повірки вимірювальної техніки, є свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки.

Зважування транспортного засобу здійснювалося на повіреному належним чином засобі вимірювальної техніки, що підтверджено копією Свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № П40М11205219, яке, станом на момент прийняття оскаржуваної постанови, було чинним.

Водночас, відповідач у відзиві повідомив, що документи на ваги завжди знаходяться у пункті здійснення габаритно-вагового контролю та надаються всім водіям для ознайомлення.

Позивачем під час розгляду справи не доведено, що вимірювання вантажу було здійснено іншим засобом вимірювання, ніж тим, відомості про який наведено у свідоцтві №П40М11205219.

Загалом, твердження позивача щодо недостовірності показів вимірювальної техніки суд вважає безпідставними, оскільки сумніви щодо точності вимірювання є лише припущеннями та не можуть слугувати доказом у справі.

Твердження позивача про те, призначаючи розгляд справи про порушення вимог законодавства, норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом на 14.01.2020, відповідачем прийнято оскаржуване рішення 20.01.2020, що є неприпустимим, суд вважає безпідставними, оскільки ні Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі Порядок №1567), ні іншим нормативно-правовим актом не визначено обов`язку відповідача приймати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу в день розгляду справи про порушення вимог законодавства, норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом.

Також, суд зазначає, що визначення точної відстані між осями транспортного засобу у даному випадку жодним чином не впливає на встановлений допустимий ваговий норматив навантаження на одиничну вісь.

Щодо повноважень посадових осіб відповідача на проведення заходів габаритно-вагового контролю, суд зазначає наступне.

Як було зазначено вище, відповідач наділений повноваженнями стосовно здійснення рейдових перевірок дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, забезпечення габаритно-вагового контролю транспортних засобів, нарахування відповідної плати за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу.

При цьому, повноваження посадових осіб відповідача на проведення вказаної перевірки підтверджується направленням на рейдову перевірку від 13.12.2019 №000159, яке видане: В.о. заступника начальника Цибєнку Р.С., Ігнатьєву О.О., Гаврилюку Д.В., Левчуку О.І. головним спеціалістам; Копі В.І., Шевчуку А.Т., Меркуловичу М.С., Романченку Р.О., Бредігі В.В., Шуму М.Г., Пчелінову Р.В., Козлюку О.П. старшим державним інспекторам.

Твердження позивача про неможливість ідентифікувати повноваження посадових осіб відповідача за допомогою Акту про проведення перевірки від 18.12.2019 №197525, не свідчить про відсутність таких повноважень, а є лише припущеннями, які не можуть нівелювати зміст виявленого порушення.

З приводу порядку розгляду справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, суд зазначає наступне.

Згідно із пунктом 25, 26, 27 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 до Порядку № 1567.

Як вбачається з матеріалів справи, виклик на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт було направлено позивачу 09.01.2020, про що свідчить список рекомендованих листів №43 та фіскальний чек від 09.01.2020.

Вказане свідчить про те, що позивач мав можливість отримати дане повідомлення до початку розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, проте вказаним правом не скористався.

Пунктом 27 Порядку № 1567 передбачено, що у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Враховуючи наведене, суд вважає, що відповідачем було здійснено усі передбачені Порядком №1567 заходи щодо повідомлення позивача про час та місце розгляду справи про порушення.

При цьому відповідач не може відповідати за обставини вручення та фактичного отримання поштової кореспонденції, які від нього не залежать, та обов`язок якого обмежується додержанням відповідного строку направлення повідомлення та виду послуги відправлення.

Надсилання повідомлення за місцезнаходженням позивача є належним виконанням обов`язків відповідачем щодо його інформування. При цьому відносини між оператором поштового зв`язку, який доставляє лист, та адресатом (позивачем), перебувають поза контролем відправника (відповідача).

Відтак, відповідач у зв`язку із неявкою уповноваженої особи суб`єкта господарювання, правомірно розглянув справу без її участі.

У контексті з наведеним суд дійшов висновку, що подія та склад адміністративного правопорушення належним чином встановлені та відображені у оскаржуваній постанові, а також підтверджуються: актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 18.12.2019; розрахунком від 18.12.2019 №026524; актом про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 18.12.2019 №026524; довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 18.12.2019 №0013251.

З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, суд дійшов висновку про правомірність спірної постанови про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Адміністративне стягнення накладено уповноваженою особою, за наявності складу адміністративного правопорушення та в межах встановленої законодавством санкції, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною другою стат 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача

Згідно з статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд вважає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень, довів суду правомірність прийнятої постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 20.01.2020 №179231, прийнятої Київським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки.

Таким чином, повно та всебічно розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши у сукупності наявні докази, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову, питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 139, 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, cуд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Позивач: ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Державна служба України з безпеки на транспорті (ідентифікаційний код: 39816845, місцезнаходження: 03135, м. Київ, просп.. Перемоги, 14).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Білоноженко М.А.