Решение № 115106612, 22.11.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2023 року місто Київ №640/7427/21

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Білоноженко М.А., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доГоловного управління Держгеокадастру у Київській областіпровизнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі - відповідач), у якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного Управління Держгеокадастру у Київській області щодо не розгляду клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок: сільськогосподарського призначення, державної форми власності, для ведення підсобного сільського господарства, орієнтовною площею: 0,12 га, яка є сформована, має кадастровий номер: 3221485500:02:009:001 (загальна площа: 48,5872 га), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення садівництва, яка розташована за територією населеного пункту села Мархалівка, Васильківського району Київської області;

- зобов`язати Головне Управління Держгеокадастру у Київській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок: сільськогосподарського призначення, державної форми власності, для ведення підсобного сільського господарства, орієнтовною площею: 0,12 га, яка є сформована, має кадастровий номер: 3221485500:02:009:001 (загальна площа: 48,5872 га), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення садівництва, яка розташована за територією населеного пункту села Мархалівка, Васильківського району Київської області.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.03.2021 (суддя Васильченко І.П.) позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено позивачу п`ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви. Позивачем у встановлені судом строки усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.04.2021 (суддя Васильченко І.П.) відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Законом України Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду від 13.12.2022 № 2825-IX (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Київського окружного адміністративного суду, справу передано до розгляду судді Білоноженко М.А.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду прийнято до провадження адміністративну справу №320/7427/21 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що 02.11.2020 позивач, відповідно до приписів статей 3, 8, 14, 19, 40, 68 Конституції України, статей 15-1, 19, 20, 22, 23, 79, 79-1, 80, 81, 84, 116, 118, 121, 122 Земельного кодексу України та статей 25, 56 Закону України «Про землеустрій» звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Київській області із клопотанням про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок: сільськогосподарського призначення, державної форми власності, для ведення підсобного сільського господарства, орієнтовною площею 0,12 га, яка є сформована, має кадастровий номер: 3221485500:02:009:001 (загальна площа: 48,5872 га), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення садівництва, яка розташована за територією населеного пункту села Мархалівка, Васильківського району, Київської області, проте, станом на 14.03.2021, жодних прийнятих рішень, що набрали чинності щодо надання/відмови у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, на підставі клопотання позивача, відсутні. Позивачем наголошено, що прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування рішення, за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, є обов`язковим. Натомість, жодних дій, передбачених законодавством (прийняття рішення), відповідач не вчинив та не повідомив мотиви не прийняття відповідного рішення.

Також позивач вважає, що для надання відповідачем дозволу, на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, наявні всі обгрунтовані підстави з огляду на те, що клопотання було подано з дотриманням вимог закону.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, у відзиві на позовну зазначив, що бажана до відведення позивачем земельна ділянка, з кадастровим номером 3221485500:02:009:001, загальною площею 48, 5872 га, з якої позивач просить виділити орієнтовну площею 0,12 га, дійсно перебуває у державній власності, однак належить на праві постійного користування ДП «Підсобне господарство Служби безпеки України», право якого посвідчено державним актом від 07.04.1995 серії КВ №32. У даному випадку, будь-якого підтвердження згоди землекористувача (ДП «Підсобне господарство Служби безпеки України») на вилучення частини належної йому земельної ділянки позивачем до клопотання не додано. Таким чином, відповідач переконаний, що він не мав правових підстав для задоволення клопотання позивача, про що було зазначено у наказі Головного управління Держгеокадастру від 31.12.2020 №10-19543/15-20-сг.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Київській області з клопотанням від 02.11.2020 (вх. від 01.12.2020 №27296/0/94-20), в якому просила надати їй дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою, щодо поділу та об`єднання земельних ділянок: сільськогосподарського призначення, державної форми власності, для ведення підсобного сільського господарства, орієнтовною площею: 0, 12 га., яка є сформована, має кадастровий номер: 3221485500:02:009:001 (загальна площа: 48,5872 га), з метою подальшої передачі безоплатно у власність, для ведення садівництва, яка розташована за територією населеного пункту села Мархалівка, Васильківського району, Київської області.

До клопотання позивачем було додано такі документи: копія паспорта громадянина України; копія реєстраційного номеру облікової картки платника податків; графічний матеріал на бажану земельну ділянку з позначенням місця розташування.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 31.12.2020 №10-19543/15-20-сг позивачу (згідно Додатку) було відмовлено у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою, щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, розташованих на території Мархалівської сільської ради, Васильківського району, Київської області на підставі частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України.

Оскільки відповідачем, станом на 14.03.2021, жодних рішень про надання/відмову у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, на підставі поданого клопотання, прийнято не було, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходив із такого.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом б частини першої статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Нормою частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України визначено виключні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Згідно із частинами першою, другою статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав.

Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проєктами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проєктами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проєктами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проєктами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється відповідно до частини п`ятої статті 79-1 Земельного кодексу України за проєктами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Згідно із частинами шостою, сьомою статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

Відповідно частин дев`ятої, десятої статті 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до статті 1 Закону України Про землеустрій проєкт землеустрою - це сукупність економічних, проєктних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проєктом; технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проєктування.

Відповідно до статті 25 Закону України Про землеустрій документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проєкту, робочого проєкту або технічної документації. Видами документації із землеустрою є, зокрема: й) технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що підставою для формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, є технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Суд звертає увагу, що проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок є різними за своєю суттю документами із землеустрою, не є тотожними за процедурою виконання цієї документації.

Надання дозволу на розробку проєкту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта, натомість, коли йдеться про формування земельної ділянки із частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, що викладена у постанові від 30.01.2023 у справі №120/11836/21-а.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем було подано до Головного управління Держгеокадастру у Київській області клопотання від 02.11.2020 (вх. від 01.12.2020 №27296/0/94-20) про надання їй дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок: сільськогосподарського призначення, державної форми власності, для ведення підсобного сільського господарства, орієнтовною площею: 0,12 га, яка є сформована, має кадастровий номер: 3221485500:02:009:001 (загальна площа: 48,5872 га), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення садівництва, яка розташована за територією населеного пункту села Мархалівка, Васильківського району Київської області.

До початку звернення з даним позовом до суду, відповічем було прийнято наказ від 31.12.2020 №10-19543/15-20-сг, яким позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою, щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, розташованих на території Мархалівської сільської ради Васильківського району Київської області, загальною площею 4,8000 га, із цільовим призначенням для ведення садівництва, на підставі частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України (згідно Додатку 2, №13).

Судом встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером: 3221485500:02:009:001 (загальна площа: 48,5872 га), яка розташована за територією населеного пункту села Мархалівка, Васильківського району Київської області, перебуває у користуванні третіх осіб, а саме: ДП «Підсобне господарство Служби безпеки України», що підтверджується Позаземельною книгою на земельну ділянку з кадастровим номером 3221485500:02:009:001.

Частиною п`ятою статті 116 Земельного кодексу України визначено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що право користування земельною ділянкою з кадастровим номером: 3221485500:02:009:001 (загальна площа: 48,5872 га), закріплене за ДП «Підсобне господарство Служби безпеки України», є припиненим.

Як було зазначено судом, у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб, до клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача.

При цьому, звертаючись до відповідача з клопотанням від 02.11.2020 (вх. від 01.12.2020 №27296/0/94-20), позивачем не було надано підтвердження згоди землекористувача на вилучення частини належної йому земельної ділянки, з приводу якої позивач просила надати їй дозвіл на розробку технічної документації.

З приводу посилань відповідача на положення статті 56 Закону України «Про землеустрій», суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 56 Закону України «Про землеустрій» (в редакції, станом на момент прийняття оскаржуваного рішення) технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок включає:

нотаріально посвідчена згода на поділ чи об`єднання земельної ділянки заставодержателів, користувачів земельної ділянки (у разі перебування земельної ділянки в заставі, користуванні);

згоду власника земельної ділянки, для земель державної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на поділ чи об`єднання земельних ділянок користувачем (крім випадків поділу земельної ділянки у зв`язку з набуттям права власності на житловий будинок, розташований на ній).

Однак, суд враховує, що необхідність наявності у особи такої згоди ще при зверненні до органу місцевого самоврядування із клопотанням про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою, не передбачена положеннями Земельного кодексу та Закону України "Про землеустрій".

Враховуючи те, що доказів, що підтверджують факт припинення права користування на спірну земельну ділянку до суду не надано, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою, щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, розташованих на території Мархалівської сільської ради, Васильківського району, Київської області (кадастровий номер 3221485500:02:009:001).

Згідно із частиною першою статті 72, частиною третьою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Докази суду надають учасники справи.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог та матеріалів справи, суд доходить висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходив із того, що статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено відшкодування позивачу витрат зі сплати судового збору у випадку відмови у позові.

Керуючись статтями 139, 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, cуд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

Позивач: ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Київській області (ідентифікаційний код: 39817550, місцезнаходження: 03115, м. Київ, вул. Серпова, 3/14).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Білоноженко М.А.