Решение № 115085974, 06.11.2023, П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 190/1881/23

Провадження №2/190/472/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2023 року м.Пятихатки

П`ятихатський районний суду Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Кудрявцевої Ю.В.

за участю секретаря Пронської Т.В.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вишнівської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області про визнання права на земельну частку (пай) ,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області звернулася з позовом, у якому просить визнати за нею право на земельну частку (пай) розміром 7,63 умовних кадастрових гектарів із земель запасу, що перебували у колективній власності колишнього КСП «Лозуватка» П`ятихатського району Дніпропетровської області розташованих на території Вишнівської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з серпня 1992 року вона працювала у КСП "Лозуватка", яке 29.03.2000 року перейменовано в ПП "Лозуватка" П`ятихатського району Дніпропетровської області. 18 травня 1995 року КСП "Лозуватка" П`ятихатського району Дніпропетровської області отримало Державний акт на право колективної власності на землю І-ДП №000040, розмір паю по КСП становив 7,63 умовних кадастрових гектарів. Оскільки на час видачі Державного акту на право колективної власності на землю вона являлася членом КСП та працювала на вказаному підприємстві, була включена до списку осіб-членів КСП, що мають право на земельну частку (пай). У подальшому її було виключено зі складу КСП 01 лютого 2000 року.Тобто на момент одержання КСП "Лозуватка" Державного акту на право колективної власності вона була членом КСП, була включена до списку осіб, які мають право на одержання земельної частки (паю) та мала правові підстави для отримання відповідного сертифікату.Сертифікат з невідомих їй причин не виданий, що у подальшому унеможливило отримати відповідний Державний акт на землю.

Ухвалою суду від 08.09.2023 року відкрито провадження по даній справі за правилами загального позовного провадження, по справі призначено підготовчий розгляд.

Заяв по суті справи від сторін не надходило.

Ухвалою суду від 06.10.2023 року підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду.

Позивач в судове засідання не з`явилася, про розгляд справи повідомлена належним чином, надіслала заяву про проведення розгляду справи без її участі, позовні вимоги просить задовольнити.

Представник відповідача Вишнівської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області в судове засідання не з`явився, надіслав письмове клопотання, в якому просить справу розглядати у його відсутність.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, тому відповідно до ч.2ст.247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги у їх сукупності та взаємозв`язку, об`єктивно оцінивши усі наявні докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяв по суті, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що згідно копії державного акту на право колективної власності на землю серії І-ДП №000040, який видано КСП «Лозуватка» П`ятихатського району Дніпропетровської області, місцезнаходження Лозуватська сільська рада П`ятихатського району, -вказаному власнику землі передається у колективну власність 5423,2 гектарів землі в межах згідно з планом, землю передано у колективну власність для ведення сільськогосподарського виробництва відповідно до рішення Лозуватської сільської ради народних депутатів від 17 травня 1995 року.(а.с.10-13)

Згідно копії додатку №1 до державного акту в спискі громадян членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства під номером 205 вказана (російською мовою) ОСОБА_2 .(а.с.14-16).

Згідно копії свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 , - 09 листопада 2001 року одружились ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , після одруження дружині присвоєно прізвище ОСОБА_5 (а.с.9)

Згідно копії довідки наданої Управлінням пенсійного забезпечення, надання житлових субсидій, та пільг відділу контролю за правильністю призначення пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, - ОСОБА_1 працювала в КСП "Лозуватка" з серпня 1992 року по січень 1996 року (а.с.19-20)

Згідно архівної довідки №530 від 23.06.2022 року виданої Комунальною архівною установою "П`ятихатський трудовий архів" П`ятихатської міської ради, - в книгах обліку оплати праці колгоспу ім.ХХІІ партз`їзду, з 1992 року колгоспу Лозувавтський, з 1993 року КСП "Лозуватський", з 2000 року ПП " ОСОБА_6 " значиться ОСОБА_7 , Маркварт ім`я ОСОБА_8 по батькові Ив., Иван., в вересні - грудні 1996 року, 1997 році не вказано, в 1999-2001 роках Анлр-на, ОСОБА_9 , ОСОБА_10 (так у документах) (а.с.18)

В листі Управління з надання адміністративних послуг Головного управління держгеокадастру у Дніпропетровській області зазначено згідно додатку 1 списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства, який є невід`ємною частиною до Державного акту на право колективної власності на зеилю КСП «Лозуватка» серії І-ДП №000040 від 18.05.1995 на території Лозуватської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області гр. « ОСОБА_2 » значиться за номером 205. Згідно Книги реєстрації сертифікатів на земельний пай членів КСП «Лозуватка» П`ятихатського району Дніпропетровської області сертифікат на ім`я ОСОБА_4 відсутній. (а.с.21)

Згідно з копією архівного витягу протоколу №1 (вказано рос.мовою) "собрания уполномоченных членов колективного сельскохозяйственного предприятия "Лозуватка" от 01 февраля 2000 года, - ОСОБА_2 исключена с членов КСП." (а.с.22)

Згідно довідки Вишнівської селищної ради, - по колишньому КСП Лозуватка рахуються три невитребувані земельні частки (паї), приблизною площею - 22,89 ум.кад.га. (а.с.28)

Згідно довідки виконавчого комітету Вишнівської селищної ради Дніпропетровської області при розпаюванні КСП "Лозуватка" середній розмір земельної частки (пай) складав 7,63 умовних кадастрових гектарів (а.с.29)

Згідно копії розпорядження голови районної державної адміністрації від 26 квітня 2000 р.№107-р, надано дозвіл на виготовлення сертифікатів на право на земельну частку (пай) членам ксп району, які були пропущені в основних списках та ксп «Дружба» в зв`язку із зменшенням розміру земельної частки (паю) (а.с.24)

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як зазначено у ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права. Основною метою ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішенням ЄСПЛ постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та фундаментальними правами окремої людини (наприклад, рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Новоселецький проти України» від 11.03.2003, «Федоренко проти України» від 01.06.2006).

Відповідно до ч.1 ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст.14 Конституції України).

Згідно зі ст.1 ЗУ «Про колективне сільськогосподарське підприємство» за № 2114-ХІІ від 14.02.1992 (даліЗУ № 2114-ХІІ від 14.02.1992), колективне сільськогосподарське підприємство є добровільним об`єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування.

Відповідно до ч.1 ст.7 ЗУ №2114-ХІІ від 14.02.1992, об`єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Об`єктами права власності підприємства є також частки у майні та прибутках міжгосподарських підприємств та об`єднань, учасником яких є підприємство.

Згідно з положеннями ч.ч.9, 10 ст.5 ЗК України (1990 року), кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому ч.6, 7 ст.6 цього Кодексу.

Частинами 6, 7 статті 6 ЗК України (1990 року) передбачено, що при обчисленні розміру середньої земельної частки, що обчислюється сільською, селищною, міською Радою народних депутатів враховуються сільськогосподарські угіддя (у тому числі рілля), якими користуються підприємства, установи, організації та громадяни у межах території даної Ради, крім тих підприємств, установ і організацій, землі яких не підлягають приватизації. Загальний розмір обчисленої площі поділяється на кількість осіб, які працюють у сільському господарстві, пенсіонерів, які раніше працювали у сільському господарстві і проживають у сільській місцевості, а також осіб, зайнятих у соціальній сфері на селі.

Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До Державного акта додається список цих громадян (ч.2 ст.23 ЗК України 1990 року).

Згідно з п. 17 Перехідних положень ЗК України від 25.10.2001 сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Відповідно до ст. 2 ЗУ «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай). Також документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Пунктом 1 Указу Президента України від 08.08.1995 за № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» (даліУказ від 08.08.1995 за № 720/95) встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Відповідно до п.2 Указу від 08.08.1995 за № 720/95, право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Згідно з вимогами ст.ст.22, 23 ЗК України (у редакції від 22.06.1993) та Указу від 08.08.1995 за № 720/95, особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: 1) перебування в членах Колективного сільськогосподарського підприємства на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; 3) одержання Колективним сільськогосподарським підприємством цього акта.

Пленум Верховного Суду України у п.24 постанови від 16.04.2004 за № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз`яснив, що сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю. Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Як встановлено судом, ОСОБА_1 з 1992 року по 2000 рік була членом КСП «Лозуватка» і включена до списку осіб, які мають право на одержання земельної частки (паю) .

Водночас, згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

З огляду на зазначені вимоги в цій справі слід застосовувати положення актів цивільного законодавства, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, а саме ЦК УРСР.

Згідно зі статтею 71 ЦК УРСР, чинного на час виникнення спірних правовідносин, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Відповідно до статті 76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

У пункті 6 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України вказано, що правила цього Кодексу щодо позовної давності стосуються тільки тих позовів, строк пред`явлення яких, встановлений попереднім законодавством, не сплив до 01 січня 2004 року. Якщо ж строк позовної давності закінчився до зазначеної дати, то до відповідних відносин застосовуються правила про позовну давність, передбачені ЦК УРСР 1963 року.

У статтях 71,75 ЦК УРСР зазначено, що загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки. Позовна давність застосовується судами незалежно від заяви сторін.

Статтею 80 ЦК УРСР встановлено, що закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Аналогічні висновки щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах містяться у постановах Верховного Суду: від 19 грудня 2019 року в справі №629/4423/17, від 09 вересня 2020 року в справі № 637/53/18, від 17 червня 2020 року в справі №600/528/16, від 21 жовтня 2020 року в справі № 401/971/19, 03 лютого 2021 року в справі №403/402/19, від 21 липня 2021 року в справі № 933/670/20, від 27 липня 2021 року в справі №686/6892/20, від 21 жовтня 2020 року в справі № 401/971/19, від 21 липня 2021 року в справі №933/670/20, від 04 серпня 2021 року в справі № 617/537/19.

Згідно із ч.ч. 1, 7 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

З наданих сторонами та досліджених судом доказів суд встановив, що на момент отримання 18 травня 1995 року КСП «Лозуватка» Державного акта на право колективної власності на землю позивач була членом цього КСП, була включена до списку осіб, які мають право на одержання земельної частки (паю) і мала правові підстави для отримання відповідного сертифікату.

Як встановлено, право на позов у позивача виникло ще у 1995 році (коли почалося розпаювання земель колишніх колгоспників), що є загальновідомим фактом. Тому позивач, як член КСП «Лозуватка», повинна була дізнатись про порушення свого права на земельну частку (пай) з часу видачі КСП «Лозуватка» державного акта на право колективної власності на землю. Однак, позивач у передбачений законом строк не звернулася до суду з вказаними вимогами.

Тому, звернувшись до суду у 2023 році, позивач пропустила встановлений законодавством строк звернення до суду з цим позовом, оскільки позивач про порушення своїх прав дізналася, або повинна була дізнатися, коли почалося розпаювання земель колишніх колгоспників.

Жодних доказів, які б вказували на поважність причини пропуску строку позовної давності, тобто підтверджували наявність об`єктивних, істотних, непереборних причин, що не залежали від волі позивача, які унеможливлювали її звернення з цим позовом впродовж зазначеного строку, вона не надала.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропуском строку позовної давності для звернення до суду із цим позовом, оскільки з моменту порушення прав позивача (1995 рік) пройшло більше трьох років (трирічний строк позовної давності, встановлений статтею 71 ЦК УРСР, сплив ще до набрання чинності 01 січня 2004 року ЦК України), а доказів, які вказували б на поважність причин пропуску строку позовної давності позивачем не наведено і взагалі позивачем в позові не ставилось питання про поновлення строку позовної давності.

Варто зазначити, що Судова практика у спірних правовідносинах є сталою, Верховний Суд неодноразово висловлював подібну позицію, зокрема у постановахвід 12 червня 2019 року у справі № 702/962/17 (провадження№ 61-40068св18), від 17 червня 2020 року у справі № 600/528/16 (провадження № 61-36780св18), від 09 вересня 2020 року у справі № 637/53/18 (провадження № 61-1048св19), від 03 листопада 2020 року у справі № 530/1367/18 (провадження № 61-19378св19), від 29 вересня2021 року у справі № 686/14921/19 (провадження № 61-3107св20),від 04 жовтня 2021 року у справі № 190/1185/20 (провадження№ 61-7084св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 662/1660/18 (провадження № 61-6204св19), від 08 листопада 2021 року у справі № 615/870/20 (провадження № 61-4437св21), від 10 лютого 2022 року у справі № 132/1038/21 (провадження № 61-19793св21).

Відповідно до ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", - висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Вирішуючи питання щодо судових витрат суд вважає, що понесені позивачем судові витрати не підлягають стягненню з відповідача, зважаючи на рішення прийняте судом, що відповідає вимогам ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.2, 4, 6-13, 19, 82, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 352, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Вишнівської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області про визнання права на земельну частку (пай),- відмовити.

Судові витрати по справі залишити по фактично понесеним.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ;

Відповідач: Вишнівська селищна рада Кам`янського району Дніпропетровської області, ЄДРПОУ 04338517, місцезнаходження: вул. Центральна,буд.47, смт.Вишневе Кам`янський район Дніпропетровська область;

Суддя П`ятихатського районного суду

Дніпропетровської області Ю.В.Кудрявцева