Постановление суда № 115081464, 21.11.2023, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.11.2023 Справа №607/22797/23

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді В.М. Братасюка, розглянувши заяву про забезпечення позову,-

в с т а н о в и в :

На адресу суду, до звернення з позовом, надійшла заява ОСОБА_1 , особа потенційний відповідач Великоберезовицька селищна рада Тернопільського району Тернопільської області про забезпечення позову, у спосіб

заборони Великоберезовицькій селищній раді Тернопільського району Тернопільської області вчиняти дії (приймати рішення) щодо передання в оренду/користування, поділу/об`єднання, земельної ділянки з кадастровим номером 6125286700:02:001:3165, орієнтованою площею 0, 0359 га для індивідуального садівництва, що розташована в межах села Петриків Тернопільського району Тернопільської області

заборони державним (в т.ч. кадастровим) реєстраторам вчиняти реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6125286700:02:001:3165, орієнтованою площею 0, 0359 га для індивідуального садівництва, що розташована в межах села Петриків Тернопільського району Тернопільської області.

Необхідність вжиття заходів забезпечення позову у даний спосіб заявник обґрунтовує тією обставиною, що між ним та Петриківською сільською радою Тернопільського району (правонаступником якої є Великоберезовицька селищна рада Тернопільського району Тернопільської області) мав місце тривалий спір щодо цієї земельної ділянки, й після остаточного рішення Верховного Суду від травня 2022 року, яким суб`єкта владних повноважень зобов`язано затвердити поданий заявницею ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність заявниці, Великоберезовицька селищна рада Тернопільського району Тернопільської області спотворюючи зміст рішення ВС, прийняла власне рішення від серпня 2023 року, яким рекомендувала заявниці звернутися з відповідною заявою та пакетом документів до органу місцевого самоврядування в частині безоплатної приватизації земельних ділянок.

Тобто фактично селищною радою не виконується рішення суду про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_1 .

Таким чином, на переконання заявниці, котра має намір ініціювати позов про визнання права власності на спірне майно, потенційний відповідач, зумисно не передаючи майна ОСОБА_1 на виконання рішення суду, в будь який момент може прийняти власне рішення та зареєструвати право користування/оренди, поділу чи обєднання уже сформованих земельних ділянок в тому числі і земельної ділянки з кадастровим номером 6125286700:02:001:3165 що, відповідно, призведе до унеможливлення (ускладнення) ефективного захисту та відновлення порушеного права позивача на набуття у власність земельної ділянки .

Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150цього Кодексузаходів забезпеченняпозову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктом 6Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»передбачає, що особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Види забезпечення позову визначені положеннямистатті 150 ЦПК Українита до них належать: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

При цьому, відповідно до вимог ч.3ст.150 ЦПК Українизаходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи за ним рішення, суд зобов`язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.

Згідно із п.п. 4, 5, 6Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Також слід зазначити, щостаттею 124 Конституції Українивизначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення ст.ст.2,18,153 ЦПК Українипоширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до ч.3ст.149 ЦПК Українизабезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При здійсненні судочинства суди застосовуютьКонвенцію про захист прав людини і основоположних свободвід 04.11.1950 №ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Проаналізувавши заяву про забезпечення позову, зміст доводів заявника та наведені ним ризики невиконання чи утруднення виконання потенційного судового рішення, беручи до уваги обраний захід забезпечення, виходячи із засад розумності, та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову, з урахуванням забезпечення збалансованості інтересів сторін та зважаючи на доведеність заявником загрози утруднення діями відповідача, котрий у власними рішеннями спотворює судове рішення, в тому числі Верховного Суду, виникає обґрунтоване переконання про доцільність вжиття заходів забезпечення позову спосіб обраний заявником з метою уникнення існуючих ризиків невиконання/утруднення виконання можливого рішення суду.

Відповідно до ч.ч.4-6ст. 154 ЦПК Українизустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснено шляхом: 1) надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів; 2) вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов`язаних із забезпеченням позову. Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову. Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову.

Крім того, суд зауважує, що згідно ч.3 ст.154 ЦПК України, суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

З огляду на обраний заявником спосіб забезпечення позову, можливі підстави і предмет позову та дані про майновий стан заявника та його особу, суд не вбачає підстав для застосування зустрічного забезпечення

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.149-154,259,260, 353,354 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

Заяву задовольнити.

Заборонити Великоберезовицькій селищній раді Тернопільського району Тернопільської області (код ЄДРПОУ 04393462) вчиняти дії (приймати рішення) щодо передання в оренду/користування, поділу/об`єднання, земельної ділянки з кадастровим номером 6125286700:02:001:3165, орієнтованою площею 0, 0359 га для індивідуального садівництва, що розташована в межах села Петриків Тернопільського району Тернопільської області

Заборонити державним (в т.ч. кадастровим) реєстраторам вчиняти реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6125286700:02:001:3165, орієнтованою площею 0, 0359 га для індивідуального садівництва, що розташована в межах села Петриків Тернопільського району Тернопільської області

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Тернопільського апеляційного суду у 15-денний строк з дня проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Головуючий суддяВ. М. Братасюк