Решение № 115070908, 20.11.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2023 року № 320/2470/22

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Балаклицького А.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Київської області Сидорчука Андрія Анатолійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Депт Фінанс», про визнання протиправними та скасування постанов,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу Київської області Сидорчука Андрія Анатолійовича, в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Київської області Сидорчука Андрія Анатолійовича від 27.01.2022 про відкриття виконавчого провадження про звернення стягнення на нерухоме майно ОСОБА_1 у виконавчому провадженні №68404262;

- скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Київської області Сидорчука Андрія Анатолійовича від 27.01.2022 про стягнення з ОСОБА_1 основної винагороди в сумі 220981,00 грн. у виконавчому провадженні №68404262;

- скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Київської області Сидорчука Андрія Анатолійовича від 28.01.2022, якою накладено арешт на майно боржника у виконавчому провадженні №68404262;

- скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Київської області Сидорчука Андрія Анатолійовича від 27.01.2022 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у виконавчому провадженні №68404262.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що майно, яке є одночасно предметом іпотеки та предметом примусового стягнення у виконавчому провадженні №68404262, а саме квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , не перебуває у власності позивача внаслідок прийнятого рішення Ірпінського міського суду Київської області від 17.05.2016 року у справі №367/6153/15-ц.

Так, згідно з судовими рішеннями, прийнятими у справі №361/6153/15-ц права власності на предметом іпотеки набуло ПАТ «Дельта Банк».

Водночас, 27.01.2022 року приватним виконавцем відкрито виконавче провадження №68404262 про звернення стягнення на нерухоме майно, а саме квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі виконавчого напису №83, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогачем В.В. 19.01.2022 року, боржником в якому вказано позивача ОСОБА_1 .

Відтак, оскільки позивач не є правовласником вказаної квартири, про що відповідача повідомлено заявою від 08.02.2022 року, ОСОБА_1 просить скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №68404262 як протиправну.

Крім того, позивач вважає протиправною постанову приватного виконавця від 27.01.2022 року про стягнення з боржника основної винагороди в сумі в сумі 220 981, 00 грн..

Так, позивач зазначає, що сума боргу за іпотечним договором становить 1134942, 54 грн., в той час, як відповідачем безпідставно розраховано суму основної винагороди в розмірі 10 відсотків від суми кредиту у розмірі 2 209 810, 03 грн., встановленого у виконавчому написі.

Зокрема, на переконання позивача, звернення стягнення на предмет іпотеки є відмінним від звернення стягнення заборгованості, з огляду на що, відповідач не мав законних підстав стягувати основу винагороду у розмірі, розрахованому відповідно до статті 27 Закону України «Про виконавче провадження».

В свою чергу, постанову приватного виконавця від 28.01.2022 року, якою накладено арешт на майно боржника та постанову приватного виконавця від 27.01.2022 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, прийняті у виконавчому провадженні №68404262, просить скасувати як похідні вимоги.

Разом із позовною заявою позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до суду.

Заяву обґрунтована тим, що подання позову лише 14.02.2022 року зумовлено тим, що про оскаржувані постанови позивач дізналася 04.02.2022 року з відомостей Єдиного реєстру боржників, в той час, як спірні постанови поштою чи в інший спосіб від відповідача не отримувала.

Позивач також зазначила, що у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначено адресу боржника: АДРЕСА_2 , за якою ОСОБА_1 не проживає, в той час як остання зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Враховуючи вказані обставини, позивач просить суд поновити пропущений строк звернення до адміністративного суду із цим позовом.

Відповідач позов не визнав, просить у його задоволенні відмовити з підстав відповідності дій приватного виконавця Закону України «Про виконавче провадження».

Зокрема, відповідачем звернуто увагу, що виконавчий напис №83, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогачем В.В. 19.01.2022 року, є чинним, не оскарженим, та відповідає вимогам до виконавчого документа.

Разом із відзивом відповідачем подано копії витребуваних судом матеріалів виконавчого провадження №68404262.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.04.2022 року позовну заяву повернуто позивачу.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2022 року ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 15.04.2022 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями адміністративну справу №320/2470/22 передано на розгляд судді Балаклицькому А.І.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.11.2022 року позовну заяву залишено без руху та зобов`язано позивача усунути зазначені у мотивувальній частині цієї ухвали недоліки протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.01.2023 року відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд якої призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Депт Фінанс» (далі також - третя особа).

Третя особа у своїх письмових поясненнях по суті спору підтримала правову позицію відповідача. Також зауважила, що у виконавчому написі нотаріуса зазначено останню відому адресу місця реєстрації позивача, а саме: АДРЕСА_2 , що також підтверджується паспортними даними позивача.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.03.2023 року заяву ОСОБА_1 про відвід судді Балаклицького А.І. в адміністративній справі №320/2470/22 визнано необґрунтованою та передано адміністративну справу №320/2470/22 до відділу документального забезпечення та контролю Київського окружного адміністративного суду для вирішення питання про відвід судді в порядку, встановленому частиною четвертою статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України іншим суддею, визначеним згідно статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О. від 08.03.2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Київського окружного адміністративного суду Балаклицького А.І. в адміністративній справі № 320/2470/22 відмовлено.

23.03.2023 року позивачем подано клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, яку обґрунтовано сподіванням позивача ознайомитися із копією виконавчого напису №83 шляхом подання заяви на ознайомлення із матеріалами справи саме після призначення судом дати судового засідання, з метою подання додаткових заперечень щодо суті спору у цій справі та підготовки матеріалів для подання позову з метою оскарження виконавчого напису №83 в судовому порядку.

Вирішуючи клопотання, суд дійшов наступних висновків.

Згідно із частинами п`ятою-шостою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Виходячи з предмету позову, адміністративна справа №320/2470/22, в розумінні, та згідно приписів частини другої та пункту першого частини десятої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, є справою незначної складності, для якої пріоритетним є її швидке вирішення.

Крім іншого, практика Європейського суду з прав людини (далі також - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08.12.1983 року у справі «Axen v. Germani» заява №8273/78, рішення від 25.04.2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява №64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду, після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. З рештою, у певних випадках, влада має брати до уваги міркування ефективності і економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, питання права не ставлять особливої складності, та обставини, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Так, здійснення судом розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін жодним чином не нівелює принципи змагальності, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі. Натомість, зважаючи на відсутність належного підтвердження наявності розбіжностей у справі, неможливості подання будь-яких доказів у письмовому провадженні чи перешкоджання, унеможливлення подання сторонами власних пояснень, інших заяв по суті спору, суд вважає клопотання позивача безпідставним.

Щодо доводів позивача щодо наявності у останньої сподівання призначення судом дати судового засідання з метою ознайомлення із матеріалами справи, суд зазначає наступне.

Згідно з матеріалами справи, клопотання про призначення розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін позивачем до позовної заяви або окремо від позову не подавалося, що унеможливлювало розуміння судом наміру позивача брати участь у судовому засіданні, враховуючи те, що позивача належним чином повідомлено про постановлення судом ухвали від 24.01.2023 року про відкриття провадження у справі та призначення її розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Зокрема, суд зауважує, що право сторони, зокрема, позивача, передбачене статтею 44 КАС України, на ознайомлення із матеріалами справи, не обмежене у стадії провадження у справі, датою або подією, з якої може виникнути право на ознайомлення із матеріалами справи у разі, якщо провадження у такій справі відкрито.

Крім того, з матеріалів справи судом встановлено, що відзив приватного виконавця на позовну заяву, додатками до якого, зокрема, є копія виконавчого напису №83 та докази направлення відзиву з додатками на електронну адресу позивача, зазначену у позовній заяві, зареєстровано канцелярією суду 07.02.2023 року.

В свою чергу, представником позивача 17.02.2023 року подано заяву про ознайомлення із матеріалами справи, право на що останній реалізував 17.02.2023 року згідно з розписки, що міститься у матеріалах справи.

Отже, здійснення розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у справі №320/2470/22 жодним чином не позбавило та не позбавляє позивача та її представника права на ознайомлення із матеріалами справи, зокрема, з копією виконавчого напису №83, та подальшої можливості реалізації права на подання позову з метою його оскарження.

Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні клопотання позивача від 23.03.2023 року про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін з огляду на безпідставність останнього.

Вирішуючи заяву позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду із цим позовом, з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, оцінених в межах вирішення питання наявності поважних причин для поновлення пропущеного строку звернення до суду, суд дійшов наступних висновків.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця встановлені статтею 287 КАС України.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 КАС України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Так, предметом оскарження у справі є постанови відповідача від 27.01.2022 року про відкриття виконавчого провадження №68404262, від 27.01.2022 року про стягнення основної винагороди приватного виконавця, від 28.01.2022 року про накладення арешту на майно боржника та від 27.01.2022 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження №68404262.

Разом з тим, до суду ОСОБА_1 звернулася 14.02.2022 року, шляхом направлення позову з додатками поштовим зв`язком.

В свою чергу, в обґрунтуваннях позовної заяви позивачем зазначено, що дізналася про існування оскаржуваних постанов лише 04.02.2022 року з відомостей Єдиного реєстру боржників, в той час, як постанови поштовим зв`язком або у інший спосіб від приватного виконавця не надходили.

Згідно з абзацами 1, 2 частини першої статті 28 Закону України від 02.06.2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

З копії матеріалів виконавчого провадження №68404262 судом встановлено, що у виконавчому написі №83 від 19.01.2022 року зазначено, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою : АДРЕСА_2 , яка зазначена і у постанові приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження на підставі вказаного виконавчого напису.

Водночас, докази направлення приватним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження у спосіб надіслання рекомендованим поштовим відправленням, у копіях матеріалів виконавчого провадження відсутній, як відсутні докази направлення інших оскаржуваних постанов на адресу боржника, визначену у виконавчому написі, у відповідності до вимог статті 24 Закону України «Про виконавче провадження».

Суд бере до уваги також те, що згідно з матеріалів, долучених до позовної заяви, а саме копії паспорту громадянина України ОСОБА_1 НОМЕР_1 , виданого 08.12.2012 року Ірпінським МВ ГУ МВС України у Київській області, судом встановлено, що 05.08.2008 року місце проживання позивача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 . Доказів реєстрації позивача за іншою адресою матеріали справи не містять.

Разом з тим, позивачем надано копію Довідки про склад сім`ї №33 або зареєстрованих у житловому приміщенні / будинку осіб, згідно з якою, за адресою: АДРЕСА_2 , власник квартири ОСОБА_2 (серія та номер паспорта НОМЕР_2 ) не зареєстрована та не мешкає. Про інших осіб у Довідці не зазначено.

Судом також встановлено відсутність у копіях матеріалів виконавчих проваджень повідомлення боржника про зміну адреси, що відповідає паспортним даним останньої.

Отже, з огляду на зазначені обставини, у суду наявні обґрунтовані підстави вважати, що позивач дійсно не була обізнана про винесення спірних постанов шляхом отримання їх у спосіб, передбачений частиною першою статті 28 Закону України «Про виконавче провадження».

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про поновлення позивачу строку звернення до суду із цим позовом.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

19.01.2022 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогачем В.В. вчинено виконавчий напис №83, згідно із змістом якого, пропонує звернути стягнення га нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_4 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Нельзіним М.С. 06.05.2008 року, зареєстрованого в реєстрі за №1755.

Зокрема, виконавчим написом визначено, що за рахунок коштів, виручених від реалізації у встановленому порядку заставленого майна, підлягають задоволенню вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Депт Фінанс» (код ЄДРПОУ 40254432, місцезнаходження: 01135, м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 39) в сумі 2 209 810 (два мільйони двісті дев`ять тисяч вісімсот десять) грн. 03 копійки (з урахуванням заборгованості за основним зобов`язанням та заборгованості за нарахованими відсотками).

27.01.2022 року до приватного виконавця виконавчого округу Київської області Сидорчука А.А. надійшла заява ТОВ «Фінансова компанія «Депт Фінанс» про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого напису №83, вчиненого 19.01.2022 року.

Постановою приватного виконавця від 27.01.2022 року відкрито виконавче провадження №68404262 з примусового виконання виконавчого напису №83, виданого 19.01.2022 року про звернення стягнення на нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_4 . Боржником визначено ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_3 ), Стягувачем ТОВ «Депт Фінанс» (код ЄДРПОУ 40254432).

Зокрема, у пункті 5 резолютивної частини постанови зазначено про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця у розмірі 220981,00 грн.

Постановою приватного виконавця від 27.01.2022 року про стягнення з боржника основної винагороди стягнуто з боржника ОСОБА_1 основну винагороду у сумі 220981,00 грн.

Згідно з мотивувальної частини цієї постанови, сума основної винагороди розрахована з розміру 10 відсотків стягнутої суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом: 2209810, 03 грн.*10% = 220981, 00 грн.

Постановою приватного виконавця від 27.01.2022 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження визначено для боржника ОСОБА_1 мінімальні витрати виконавчого провадження у сумі 569, 00 грн., розрахунок яких здійснено приватним виконавцем у мотивувальній частині вказаної постанови.

Постановою приватного виконавця від 28.01.2022 року про арешт майна боржника накладено арешт на майно, що належить боржнику: квартиру АДРЕСА_4 у межах суми стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження у загальній сумі 2431360, 03 грн.

Вважаючи постанови приватного виконавця протиправними, позивач звернулася до суду за захистом своїх прав.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, пояснення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Спірні правовідносини врегульовано Законом України від 02.06.2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (із змінами і доповненнями) (далі також - Закон №1404), Законом України 02.06.2016 року № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (із змінами і доповненнями) (далі також - Закон №1403), Законом України від 05.06.2003 року №898-IV «Про іпотеку» (із змінами і доповненнями) (далі також - Закон №898), Порядком виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 року №643 (із змінами і доповненнями) (далі також - Порядок №643).

Відповідно до статті 1 Закону № 1404 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 5 Закону №1404 примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Пунктом 3 частиною першою статті 3 Закону №1404 встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих написів нотаріусів.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону №1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Абзацами 1-9 частини першої статті 4 Закону №1404 встановлено, що у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Дослідивши виконавчий напис №83 від 19.01.2022 року на предмет відповідності вимогам виконавчого документа, судом встановлено відсутність порушень у його оформленні та змісті, відповідно до вищевказаних положень статті 4 Закону №1404.

Позаяк такий правомірно прийнято приватним виконавцем до примусового виконання.

Крім того, згідно з абзацом 2 частини сьомої статті 26 Закону №1404 у разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

Отже, з аналізу вказаної норми Закону висновується, що обов`язок перевірки належності майна, що підлягає стягненню, боржнику, виникає у виконавця після прийняття рішення про відкриття виконавчого провадження.

Враховуючи викладене, посилання позивача на протиправність відкриття виконавчого провадження №68404262 постановою приватного виконавця від 27.01.2022 року з підстав неналежності позивачу на праві власності нерухомого майна, на яке запропоновано звернути стягнення виконавчим написом №83 від 19.01.2022 року, є помилковим.

Суд зауважує, що доказів визнання виконавчого напису №83 від 19.01.2022 року протиправним або інших доказів, які б спростовували факт чинності цього виконавчого документа, позивачем не надано.

В свою чергу, дослідження питання права власності позивача на квартиру АДРЕСА_4 , та відповідність виконавчого напису по суті фактичним обставинам належності цього майна позивачу на праві власності, як і правомірність вчинення виконавчого напису №83 від 19.01.2022 року, не входить до предмета доказування у справі про оскарження постанов приватного виконавця, прийнятих з метою примусового виконання вказаного виконавчого документа.

Отже, відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження №68404262 постановою від 27.01.2022 року є правомірним та в межах повноважень відповідача, встановлених Законом №1404.

Зокрема, судом встановлено, що копії матеріалів виконавчого провадження №68404262 містять копію Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (далі також - Інформація), згідно з якою висновується, що ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_3 ) є власником квартири АДРЕСА_4 на підставі договору купівлі-продажу, 1755, 06.05.2008, посвідченого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Нельзіним М.С.

Відповідно до пункту 5 Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127, інформація з Державного реєстру прав про зареєстровані речові права містить актуальні на дату та час її надання відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно, їх обтяження, наявні в Державному реєстрі прав, а також відповідні відомості з його невід`ємної архівної складової частини або відомості про відсутність зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, їх обтяжень.

Отже, отримана приватним виконавцем інформація з відповідних державних реєстрів є офіційною та актуальною станом на час її формування, яка згідно з Інформацією сформована 28.01.2022 року о 09:53 год.

Так, згідно з частиною першою статті 56 Закону №1404 арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Відповідно до абзацу 1, 3 частини другої статті 56 Закону №1404 Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Згідно з частиною четвертою статті 56 Закону №1404 копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

З матеріалів справи судом встановлено, що 28.01.2022 року, на наступний день після прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження №68404262, приватним виконавцем прийнято постанову про арешт майна боржника, на яке звертається стягнення, а саме на квартиру АДРЕСА_4 , на підставі якої 28.01.2022 року здійснено державну реєстрацію обтяжень згідно Інформації.

Отже, протиправність накладення приватним виконавцем арешту в межах виконавчого провадження №68404262 з підстав, зазначених у позовній заяві, позивачем не доведено.

В свою чергу, щодо прийнятої приватним виконавцем постанови від 27.01.2022 року про стягнення з боржника основної винагороди, суд зазначає наступне.

Із змісту виконавчого напису від 19.01.2022 року №83 встановлено, що останнім пропонується звернути стягнення на нерухоме майно позивача, а саме квартиру АДРЕСА_4 , яке передано відкритому акціонерному товариству «Сведбанк» в іпотеку на підставі Іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Нельзіним М.С. 06.05.2008 року за реєстровим № 1760, в забезпечення виконання Кредитного договору, укладеного між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 . Відповідно до Договору купівлі-продажу прав вимоги від 25.05.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г., зареєстрованого в реєстрі за №№1306, 1307 ВАТ «Сведбанк» на користь Дельта Банку та відповідно до Договору №2293/К про відступлення права вимоги, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Депт фінанс», посвідченого 22.07.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою О.П., зареєстрованого в реєстрі за №236, право вимоги щодо погашення кредиту (з урахуванням заборгованості за основним зобовязанням та заборгованості за нарахованими відсотками) перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Депт фінанс», далі іменованого Стягувач. Відповідно до умов вищевказаних договорів сума кредиту становить 2 209 810, грн. (з урахуванням заборгованості за основним зобовязанням та заборгованості за нарахованими відсотками), строк повернення якого 06.05.2033 року.

Отже, предметом примусового виконання виконавчого напису нотаріуса є не стягнення заборгованості за кредитним договором, а звернення стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно, що належить позивачу на праві приватної власності.

Відповідно до абзацу восьмого статті 1 Закону №898, майновий поручитель - це особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов`язання іншої особи-боржника.

Згідно статті 11 Закону №898, майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Згідно з частиною сьомою статті 51 Закону №1404 примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до статті 41 Закону №898 реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Згідно з пунктом 1 частини другої, пунктами 1, 15 статті 18 Закону №1404 виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання.

Відповідно до частини першої статті 20 Закону №1404 для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання.

Умови визначення вартості майна боржника та оцінки майна боржника визначено статтею 57 Закону №1404.

Відповідно до частин першої, другої статті 31 Закону №1403 за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.

Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 31 Закону №1403 основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 31 Закону №1403 основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Згідно з частиною шостою, абзацом 1 частини сьомої статті 31 Закону №1403 основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення.

Приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Відповідно до статті 45 Закону №1404 розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості:

1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій;

2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача;

3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів);

4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені виконавцем відповідно до вимог цього Закону, та виконавчий збір або основна винагорода за виконавчими документами про стягнення аліментів.

Розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється в міру їх стягнення.

Основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

Згідно з абзацом 1 пункту 19 Порядку №643 приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Отже, з вказаних положень законодавства висновується, що визначенню приватним виконавцем суми основної винагороди, яка підлягає до сплати боржником у межах виконавчого провадження про звернення стягнення на предмет іпотеки у розмірі 10 відсотків від фактично стягнутої суми, передує вжиттю виконавцем дій щодо залучення суб`єкта оціночної діяльності/незалежного експерта для оцінки майна та реалізації предмета іпотеки.

Таким чином, відповідно до наведених положень законодавства підставою для стягнення основної винагороди є здійснення приватним виконавцем фактичних дій примусового характеру щодо виконання виконавчого документу.

Тобто, обов`язковими умовами стягнення основної винагороди у випадку звернення стягнення на предмет іпотеки є фактичне виконання виконавчого документу шляхом вжиття приватним виконавцем заходів примусового виконання рішень, встановлених Законом України «Про виконавче провадження» та Законом України «Про іпотеку».

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 19.06.2019 року у справі №824/172/18-а.

Отже, враховуючи, що судом встановлено та не спростовано відповідачем, що на момент винесення приватним виконавцем постанови від 27.01.2022 року про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 220981,00 грн. приватним виконавцем не здійснено жодних виконавчих дій, спрямованих на реалізацію предмета іпотеки, суд дійшов висновку, що ця обставина унеможливлювала визначення розміру суми основної винагороди на момент відкриття виконавчого провадження.

Крім того, судом встановлено, що таку суму основної винагороди державним виконавцем обраховано не в межах вартості предмету іпотеки, як того вимагає положення абзацу 1 пункту 19 Порядку №643, частини сьомої статті 51 Закону №1404 та статті 11 Закону №898, а в межах усієї суми заборгованості ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Депт Фінанс», запропонованої виконавчим написом від 19.01.2022 року №83, відповідно до змісту якого: «…За рахунок коштів, виручених від реалізації у встановленому порядку заставленого майна, задовольнити вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Депт Фінанс» (код ЄДРПОУ 40254432, місцезнаходження: 01135, м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 39) в сумі 2 209 810 (два мільйони двісті дев`ять тисяч вісімсот десять) грн. 03 копійки (з урахуванням заборгованості за основним зобов`язанням та заборгованості за нарахованими відсотками).».

Встановлені судом вказані обставини свідчать про протиправність оскаржуваної позивачем постанови про стягнення з боржника основної винагороди в частині визначення суми основної винагороди.

Щодо положення частини сьомої статті 31 Закону №1403, відповідно до якої приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів), суд зазначає наступне.

З аналізу положень Закону №1403 висновується, що законодавцем визначено одночасність винесення приватним виконавцем постанови про стягнення з боржника основної винагороди та постанови про відкриття виконавчого провадження.

Отже, слід дійти висновку про правомірність винесення приватним виконавцем самої постанови про стягнення з боржника основної винагороди від 27.01.2022 року одночасно із постановою про відкриття виконавчого провадження №68404262.

Водночас, законодавцем не встановлено обов`язку приватного виконавця одразу визначати розмір суми основної винагороди у постанові про стягнення з боржника основної винагороди, оскільки положеннями Закону №1404 містять випадки, коли виконавчий збір може бути стягнуто виконавцем після вчинення ним конкретних виконавчих дій, передбачених як Законом №1404, так і, наприклад, Законом №898, та винесення виконавчих процесуальних документів (наприклад, частина третя статті 40 Закону №1404), що унеможливлює на стадії відкриття виконавчого провадження вірно розрахувати необхідну до стягнення з боржника суму.

Отже, з огляду на викладене висновується, що під час примусового виконання виконавчого документу про звернення стягнення на предмет іпотеки, приватний виконавець виносить постанову про стягнення з боржника основної винагороди одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, проте, не зазначаючи конкретного розміру суми виконавчого збору у постанові про стягнення з боржника основної винагороди у разі, якщо у відповідності до статті 39 Закону №898 спосіб реалізації предмета іпотеки має відбуватися шляхом проведення прилюдних торгів.

Враховуючи те, що постановою приватного виконавця від 27.01.2022 року постановлено до стягнення з боржника ОСОБА_1 основної винагороди у розмірі 220981,00 грн., яку визначено без проведення відповідних виконавчих дій, суд дійшов висновку, що цю суму обраховано не у встановлений законодавством спосіб, а постанова приватного виконавця в частині обрахунку такої суми є протиправною.

Згідно із змістом частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Пунктом 2 частини першої статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Частиною другою статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Згідно з пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Так, позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Київської області Сидорчука Андрія Анатолійовича від 27.01.2022 року у виконавчому провадженні №68404262 про стягнення основної винагороди у розмірі 220981, 00 грн.

Здійснюючи розгляд адміністративної справи по суті, судом встановлено правомірність винесення постанови про стягнення з боржника основної винагороди відповідно до частини сьомої статті 31 Закону №1403, водночас, встановлено протиправність як вчиненого розрахунку у мотивувальній частині оскаржуваної постанови, так і суми основної винагороди приватного виконавця у розмірі 220981,00 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов в цій частині позовних вимог підлягає задоволенню частково, та з метою ефективного захисту порушеного права позивача, в іншій спосіб, обраний судом, шляхом викладення резолютивної частини рішення суду у наступній редакції:

- визнати розрахунок суми основної винагороди приватного виконавця, викладений у мотивувальній частині постанови приватного виконавця виконавчого округу Київської області Сидорчука Андрія Анатолійовича від 27.01.2022 року у виконавчому провадженні №68404262 про стягнення основної винагороди у сумі 220981, 00 грн. протиправним;

- визнати протиправним та скасувати пункт 1 резолютивної частини постанови приватного виконавця виконавчого округу Київської області Сидорчука Андрія Анатолійовича від 27.01.2022 року у виконавчому провадженні №68404262 про стягнення основної винагороди, в частині зазначення основної винагороди у сумі 220981,00 грн.

Крім того, з огляду на визначення у пункті 3 резолютивної частини постанови приватного виконавця виконавчого округу Київської області Сидорчука Андрія Анатолійовича від 27.01.2022 року про відкриття виконавчого провадження №68404262 суми основної винагороди, постановленої до стягнення з боржника, суд, з метою ефективного захисту порушеного права позивача дійшов висновку про необхідність визнання протиправним та скасування пункту 3 резолютивної частини постанови приватного виконавця виконавчого округу Київської області Сидорчука Андрія Анатолійовича від 27.01.2022 року про відкриття виконавчого провадження №68404262 в частині визначення суми основної винагороди приватного виконавця у розмірі 220981,00 грн.

Зокрема, суд враховує, що згідно з частиною третьою статті 56 Закону №1404 арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Так, пунктом 1 резолютивної частини постанови приватного виконавця від 28.01.2022 року про арешт майна боржника накладено арешт на майно, що належить боржнику: квартиру АДРЕСА_4 у межах суми стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження у загальній сумі 2431360, 03 грн.

З огляду на те, що судом визнано розрахунок суми основної винагороди приватного виконавця, викладений у мотивувальній частині постанови від 27.01.2022 року про стягнення основної винагороди у сумі 220981, 00 грн., протиправним, суд дійшов висновку про протиправність розрахованої у постанові про арешт майна боржника суми звернення стягнення, визначеної у сумі 2431360, 03 грн. з урахуванням суми основної винагороди приватного виконавця.

Позаяк підлягає визнанню протиправним та скасуванню пункт 1 резолютивної частини постанови приватного виконавця виконавчого округу Київської області Сидорчука Андрія Анатолійовича від 28.01.2022 року у виконавчому провадженні №68404262 про арешт майна боржника, в частині визначеної приватним виконавцем суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця у загальній сумі 2431360, 03 грн.

Щодо прийнятої приватним виконавцем постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 42 Закону №1404 кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону №1404 підлягають примусовому виконанню, врегульовані також Інструкцією №512/5.

Відповідно до пункту 2 Розділу VI Інструкції №512/5, витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.

Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов`язаних з винесенням постанов про: відкриття виконавчого провадження; стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується); стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується); стягнення витрат виконавчого провадження; закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу).

Витрати, пов`язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження: виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари); пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв`язку)).

Дослідивши зміст постанови приватного виконавця від 27.01.2022 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, судом встановлено, що постановою визначено для боржника ОСОБА_1 мінімальні витрати виконавчого провадження у сумі 569, 00 грн., розрахунок яких здійснено приватним виконавцем із зазначенням видів та ціни витрат у мотивувальній частині вказаної постанови, що відповідає вимогам Інструкції №512/5.

В свою чергу, позивачем у позовній заяві не наведено обґрунтувань протиправності цієї постанови по суті, в той час як вважає вимогу про скасування останньої як похідною від попередньо заявлених.

Водночас, оскільки судом змінено спосіб захисту порушеного права позивача, яке виявилося судом лише у сумі основної винагороди приватного виконавця, в той час, як в інших частинах постанови прийняті правомірно, та не скасовані судом повністю, позовна вимога про визнання протиправною та скасування постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження задоволенню як похідна позовна вимога не підлягає, оскільки визначена протиправно сума основної винагороди не впливає на визначену приватним виконавцем суму розміру мінімальних витрат виконавчого провадження.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 року №3-рп/2003).

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v.» від 27.09.2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Крім того, судом враховується, що згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку, про задоволення позову частково, та з метою ефективного захисту порушеного права позивача, обранням судом іншого способу захисту, від обраного позивачем.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Згідно з квитанцією 06.05.2022 року, позивачем сплачено судовий збір в сумі 5 188,00 грн. за дві вимоги майнового характеру на суму 2 209,81 грн. та 992, 40 грн., та за дві вимоги немайнового характеру, за кожну з яких по 992,40 грн.

З огляду на відмову у задоволенні позову в частині заявленої позивачем позовної вимоги майнового характеру щодо оскарження постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, судовий збір за яку сплачено у сумі 992, 40 грн., та враховуючи, що позов задоволено частково по кожній з інших заявлених у позові постанов, суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача за рахунок приватного виконавця судовий збір у сумі 4 194, 61 грн., пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 205, 229, 241-246, 250, 271, 286, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати розрахунок суми основної винагороди приватного виконавця, викладений у мотивувальній частині постанови приватного виконавця виконавчого округу Київської області Сидорчука Андрія Анатолійовича від 27.01.2022 року у виконавчому провадженні №68404262 про стягнення основної винагороди у сумі 220981, 00 грн., протиправним.

Визнати протиправним та скасувати пункт 1 резолютивної частини постанови приватного виконавця виконавчого округу Київської області Сидорчука Андрія Анатолійовича від 27.01.2022 року у виконавчому провадженні №68404262 про стягнення основної винагороди, в частині зазначення основної винагороди у сумі 220981,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати пункт 3 резолютивної частини постанови приватного виконавця виконавчого округу Київської області Сидорчука Андрія Анатолійовича від 27.01.2022 року про відкриття виконавчого провадження №68404262 в частині визначення суми основної винагороди приватного виконавця у розмірі 220981,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати пункт 1 резолютивної частини постанови приватного виконавця виконавчого округу Київської області Сидорчука Андрія Анатолійовича від 28.01.2022 року у виконавчому провадженні №68404262 про арешт майна боржника, в частині визначеної приватним виконавцем суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця у загальній сумі 2431360, 03 грн.

В іншій частині відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок приватного виконавця виконавчого округу Київської області (рнопкк 2650018936) суму судового збору у розмірі 4194, 61 грн. (чотири тисячі сто дев`яності чотири грн. 61 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Балаклицький А. І.