Постановление суда № 115013883, 16.11.2023, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/21589/23

Провадження № 1-кс/344/8344/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2023 року місто Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_4 в рамках кримінального провадження, внесеного 20 квітня 2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22022090000000111 за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст. 436-2, ч. 3 ст. 436-2 Кримінального кодексу України,-

В С Т А Н О В И Л А:

16 листопада 2023 року слідчий в особливо важливих справах слідчого відділу УСБУ в Івано-Франківській області підполковник юстиції ОСОБА_6 за погодженням з прокурором у кримінальному провадженні - начальником відділу Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_7 звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з вказаним клопотанням.

Відповідно до протоколу автоматичного визначення слідчого судді від 16 листопада 2023 року, клопотання передано слідчому судді ОСОБА_1 для розгляду.

Доводи клопотання.

Слідчим відділом Управління СБ України в Івано-Франківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22022090000000111 від 20 квітня 2022 року за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 436-2, ч. 3 ст. 436-2 Кримінального кодексу України.

Так, органом досудового розслідування встановлено, що громадянин України ОСОБА_4 створив у соціальній мережі «Одноклассники» обліковий запис, прив`язаний до номеру телефону « НОМЕР_1 », з ідентифікатором користувача « ОСОБА_4 » за посиланням « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який у подальшому особисто використовував для спілкування з іншими користувачами соціальної мережі «Одноклассники», залишивши персональний акаунт відкритим для публічного огляду та поширення інформації невизначеному колу осіб.

Надалі протягом липня 2022 року, більш точний час органу досудового розслідування встановити не вдалося, громадянин України ОСОБА_4 , будучи прихильником встановлення контролю російської федерації над політичними та економічними процесами в Україні, вирішив послідовно, умисно поширювати у соціальній мережі «Одноклассники» матеріали, у яких міститься виправдовування та заперечення збройної агресії російської федерації проти України, а також виправдовування, визнання правомірною, заперечення тимчасової окупації частини території України.

Знаючи, що публікації в соціально-орієнтованих ресурсах, як частина суспільно-політичної комунікації, сприяють формуванню суспільної думки, ОСОБА_4 послідовно, систематично, активно став розповсюджувати у них публічну інформацію та надавати вкрай негативну оцінку українській владі, виправдовувати збройну агресію російської федерації проти України.

Так, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій, ОСОБА_4 , реалізовуючи власний злочинний умисел, перебуваючи на території Івано-Франківської області, у липні місяці 2022 року, більш точний час органу досудового розслідування встановити не вдалося, висловив емоцію «Класс», тим самим, згідно правил користування соціальною мережею «Одноклассники», умисно поширив на власній сторінці вказаної соціальної мережі, на особистій сторінці « ОСОБА_4 » (гіперпосилання: ІНФОРМАЦІЯ_1 для доведення до інших користувачів вказаної соціальній мережі, насамперед з категорії друзів (всього 169), під публікацією з назвою « Поддубный назвал освобождение Лисичанска крупнейшим успехом ВС РФ после Мариуполя », яка опублікована 03 липня 2022 року користувачем вказаної соціальній мережі з нік-неймом « ОСОБА_9 », зміст якої містить інформацію щодо заперечення та виправдовування збройної агресії Російської Федерації проти України, а також заперечення тимчасової окупації території України як успішне проведення «спецоперації ВС РФ» по «звільненню» території України, а саме міста Лисичанська Луганської області.

Надалі у липні місяці 2022 року, точний час органу досудового розслідування встановити не вдалося, перебуваючи на території Івано-Франківської області, ОСОБА_4 , продовжуючи свою протиправну діяльність, висловив емоцію «Класс», тим самим, згідно правил користування соціальною мережею, умисно поширив на власній сторінці соціальної мережі «Одноклассники» на особистій сторінці « ОСОБА_4 » (гіперпосилання: ІНФОРМАЦІЯ_1 для доведення до інших користувачів вказаної соціальній мережі, насамперед з категорії друзів (всього 169), під публікацією з назвою « Заявление Министерства обороны Российской Федерации. Сегодня 3 июля 2022 г. Министр обороны Российской Федерации генерал армии ОСОБА_8 доложил Верховному Главнокомандующему Вооруженными Силами Российской ОСОБА_10 . ОСОБА_11 об освобождении Луганской Народной Республики.», яка опублікована 03 липня 2022 року користувачем « ІНФОРМАЦІЯ_6 », зміст якої говорить про те, що окупована територія України, самопроголошена « ІНФОРМАЦІЯ_7 », йменується «звільненою»: «генерал армии ОСОБА_8 доложил Верховному Главнокомандующему Вооруженными Силами Российской ОСОБА_10 . ОСОБА_11 об освобождении Луганской Народной Республики», що свідчить про заперечення тимчасової окупації частини території України.

15 листопада 2023 року ОСОБА_4 в порядку пункту 3 частини першої статті 276, частини першої статті 278 Кримінального процесуального кодексу України повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених

ч. 2 ст. 436-2 ч. 3 ст. 436-2 Кримінального кодексу України. Цього ж дня ОСОБА_4 затримано в порядку статті 615 Кримінального процесуального кодексу України.

Обґрунтованість підозри підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколами огляду мережі Інтернет від 07 липня 2022 року, висновком експерта № 205 від 02 червня 2023 року, протоколом обшуку від 15 листопада 2023 року, відповіддю на доручення оперативного підрозділу, а також іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

У відповідності до ст. 12 Кримінального кодексу України, злочин, передбачений ч. 3 ст. 436-2 Кримінального кодексу України, цього Кодексу відносяться до категорії тяжкого злочину, санкція статті передбачає максимальне покарання за його вчинення - вісім років позбавлення волі з конфіскацією майна або без такої.

Під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у пунктах 1, 4, 5, частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, а саме:

- пункт 1 - переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки підозрюваний усвідомлює про можливість покарання за вчинення такого злочину. Окрім цього, ОСОБА_4 усвідомлює, що санкція ч. 2 ст. 436-2 ч. 3 ст. 436-2 Кримінального кодексу України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років з конфіскацією майна або без такої, у зв`язку із чим, враховуючи режим воєнного стану на території України, будучи пенсіонером та інвалідом І групи, маючи значне коло зв`язків у правоохоронних органах, може покинути її територію, тим же самим переховуватись від органів досудового розслідування та суду за скоєне ним кримінальне правопорушення;

- пункт 4 - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки ОСОБА_4 підозрюється у скоєнні злочину проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, вчинених у воєнний час. У свою чергу, ОСОБА_4 , знаючи інших співучасників, перебуваючи на волі, може розголошувати останнім інформацію про хід досудового розслідування та приховувати докази їхніх злочинних дій;

- пункт 5 - вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки

ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку та зможе вчинити інші кримінальні правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку або продовжити здійснювати вищевказане кримінальне правопорушення.

Враховуючи те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, вчиненого проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років з конфіскацією майна або без такої, обрання більш м`якого запобіжного заходу не являється за можливе, оскільки застосування до нього іншого більш м`якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, у тому числі шляхом розголошення іншим, не встановленим на даний час слідством співучасникам, інформації про хід досудового розслідування та приховування доказів їх злочинних дій.

За таких обставин слідчий за погодженням з прокурором просить застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з визначенням застави у межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 214720,00 грн.

Позиція учасників справи у судовому засіданні.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав вимоги клопотання, пояснив, що під час досудового розслідування отримано докази того, що підозрюваний може вчинити дії, які містять ризики, передбачені пунктами 1, 4, 5 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, просив клопотання задовольнити у повному обсязі та застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави у межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання.

У судовому засіданні захисник просив суд застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, оскільки останній одружений, має постійне місце проживання, є пенсіонером, інвалідом першої групи, має ряд захворювань, у зв`язку із чим потребує постійної консультації та нагляду лікарів, до кримінальної відповідальності раніше не притягувався, і даний запобіжний захід у повній мірі забезпечить запобіганню ризиків, зазначених у клопотанні. Щодо визначення розміру застави у розмірі 214720 гривень, то ані ОСОБА_4 , ані члени його сім`ї не мають можливості внести суму застави на депозитний рахунок суду. Просить відмовити у задоволені клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 .

Оцінка та висновки слідчого судді.

Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши думку прокурора, підозрюваного, захисника, слідчий суддя виходить з наступного.

За змістом статей 131-132 Кримінального процесуального кодексу України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

У відповідності з положеннями частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (частина друга статті 177 Кримінального процесуального кодексу України).

Статтею 178 Кримінального процесуального кодексу України встановлені обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу

Так, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Згідно частини першої статті 183 Кримінального процесуального кодексу України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.

Також слідчий суддя зазначає, що відповідно до статті 8 Кримінального процесуального кодексу України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Як визначено у частині першій статті 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує вимоги пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифіковану Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року (дата набрання чинності для України: 11 вересня 1997 року), та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Щодо наявності обґрунтованої підозри.

Положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри». Тому в оцінці цього питання слідчому судді належить користуватися практикою Європейського суду з прав людини, яка, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є джерелом права.

Так у своїх рішеннях, зокрема «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

У пункті 184 рішенні у справі «Мерабішвілі проти Грузії» Європейський суд з прав людини вказав, що обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку.

Як вбачається з доданих до цього клопотання матеріалів, підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_4 є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень.

Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочинів, передбачених ч. 2 ст. 436-2, ч. 3 ст. 436-2 Кримінального кодексу України, підтверджується зібраними доказами, а саме: протоколами огляду мережі Інтернет від 07 липня 2022 року, висновком експерта № 205 від 02 червня 2023 року, протоколом обшуку від 15 листопада 2023 року, відповіддю на доручення оперативного підрозділу, а також іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості, дослідження та оцінка зібраних у справі доказів з точки зору їх належності та допустимості, потребують перевірки та оцінки у кримінальному провадженні під час судового розгляду по суті.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Отже, на стадії розслідування оцінка обґрунтованості підозри не повинна пред`являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.

Наявні у матеріалах кримінального провадження докази в їх сукупності дають підстави слідчому судді прийти до висновку, що органами досудового розслідування обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 436-2, ч. 3 ст. 436-2 Кримінального кодексу України.

Щодо наявності ризиків.

Клопотання слідчого вмотивоване тим, що досудовим слідством встановлена причетність підозрюваного до вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 436-2, ч. 3 ст. 436-2 Кримінального кодексу України; наявністю ризиків того, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до частини першої-другої статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Виходячи із приписів статті 184 Кримінального процесуального кодексу України слідчий (прокурор), як в клопотанні, так і в суді, зобов`язаний зазначити один або кілька ризиків, вказаних у статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, послатися на обставини, на підставі яких він дійшов висновку про наявність такого ризику або ризиків у вигляді відповідних дій підозрюваного, і на докази, що підтверджують ці обставини.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Ризик переховування підозрюваного від органів

досудового розслідування та суду.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

При оцінці наявності цього ризику слідчий суддя враховує те, що підозрюваний ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжких злочинів, за які передбачено максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк вісім років із конфіскацією майна, останній може виїхати за межі міста Івано-Франківська та території України чи іншим чином переховуватися за вчинене діяння, також, розуміючи факт проведення досудового розслідування відносно нього, може переховуватись з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Враховуючи ці обставини у сукупності із особою підозрюваного ОСОБА_4 та характером і тяжкістю злочинів, у вчиненні яких він підозрюється, слідчий суддя дійшла висновку, що на теперішній час існує ризик того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Слідчий суддя вважає, що даний ризик передбачений пунктом 4 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, є реальним, оскільки підозрюваний ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, знаючи інших співучасників, може розголошувати останнім інформацію про хід досудового розслідування та приховувати докази їхніх злочинних дій.

Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення.

Слідчий суддя, оцінюючи наявність даного ризику, враховує те, що підозрюваний підозрюється у вчиненні тяжкого злочину проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку та зможе вчинити інші кримінальні правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку або продовжити здійснювати вищевказані кримінальні правопорушення.

За таких обставин слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені частиною першою статті 177 Кримінального процесуального кодексу України.

Злочин, передбачений ч. 3 ст. 436-2 Кримінального кодексу України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , у відповідності до статті 12 Кримінального кодексу України, є тяжким, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком вісім років з конфіскацією майна або без такої.

Отже, враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування, прокурором, доведено наявність ризиків, які існують та дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені пунктами 1, 4, 5 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, тому слідчий суддя доходить висновку, що більш м`який запобіжний захід не виправдовує себе та не зможе забезпечити цілей кримінального провадження і не зможе запобігти встановленим судом ризикам.

При цьому застосування інших запобіжних заходів також є неможливим в силу наступних обставин.

Застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, на думку слідчого судді, в даному випадку є неможливим, оскільки до органу досудового розслідування та до суду не надходило письмових зобов`язань про взяття підозрюваного на поруки, а також буде неефективним з огляду на те, що істотною відмінністю цього запобіжного заходу від особистого зобов`язання є те, що реалізація особистої поруки передбачає менше обмеження прав і свобод підозрюваного, ніж інші запобіжні заходи, зокрема, особисте зобов`язання, яке також у даному конкретному випадку не спроможне забезпечити досягнення цілей у кримінальному провадженні та нівелювати наявні ризики.

Застосування запобіжного заходу суто у вигляді застави, а не як альтернативного запобіжного заходу, є неможливим з огляду на те, що слідчому судді не представлено відомостей щодо наявності у підозрюваного джерел доходів, достатніх для внесення застави, а тому такий запобіжний захід як застава буде завідомо непомірним для нього. Також відсутні особи, які б могли внести кошти на спеціальний рахунок з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Застосування ж запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту також не гарантуватиме виконання покладених на підозрюваного обов`язків, оскільки підозрюваний, усвідомлюючи про неминучість покарання за вчинення кримінального правопорушення у виді позбавлення волі, незважаючи на покладені на нього обов`язки, може покинути місце свого фактичного проживання з метою уникнення кримінальної відповідальності.

У той же час обставини, що зазначені захисником підозрюваного, не можуть бути підставою для відмови в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного, оскільки дані обставини є такими, які характеризують підозрюваного, а також пом`якшують покарання, проте не виключають наявність ризиків, передбачених статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, і самі по собі є недостатніми для гарантування належної поведінки підозрюваного, виходячи з конкретних обставин справи.

Пояснення сторони захисту щодо наявності у підозрюваного захворювань слідчий суддя оцінює критично, оскільки підозрюваний та його захисник не надали жодних належних та допустимих доказів про те, що за наявності таких захворювань належна медична допомога не може бути надати в умовах слідчого ізолятора.

Також слідчий суддя зазначає, що стороною захисту не доведено у судовому засіданні, що захворювання підозрюваного є підставами для неможливості застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Отож доводи захисту в сукупності з іншими вищевказаними обставинами не дають достатніх підстав слідчому судді для застосування підозрюваному іншого запобіжного заходу ніж тримання під вартою і є недостатніми для гарантування належної поведінки підозрюваного та не свідчать про відсутність вказаних ризиків з огляду на конкретні обставини справи.

Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує і превентивний характер такого запобіжного заходу, тяжкість злочинів, характеризуючі особу підозрюваного дані, стан здоров`я, те що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, зважає на те, що під час досудового слідства встановлено, а в судовому засіданні підтверджено наявність ризиків, передбачених статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, та відтак приходить до висновку, що докази та обставини, на які посилається слідчий та прокурор у клопотанні, дають достатні підстави слідчому судді вважати, що для запобігання ризиків, які зазначені у клопотанні та встановлені у судовому засіданні, застосування більш м`якого запобіжного заходу є недостатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання згаданих ризиків і є співмірним та доцільним задля забезпечення дієвості даного кримінального провадження.

Разом із тим при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом (частина третя статті 183 Кримінального процесуального кодексу України).

Розмір застави, у відповідності до пункту 3 частини п`ятої статті 182 Кримінального процесуального кодексу України, визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, якесь бажання сховатися, те, що розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (частина четверта статті 182 Кримінального процесуального кодексу України), зважаючи на обставини кримінального правопорушення, тяжкість злочину, який інкримінуються підозрюваному та його наслідки, характеристику підозрюваного та його майновий і сімейний стан, стан здоров`я, з огляду на вимоги щодо того, що застава повинна достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірною для нього, то слідчий суддя вважає за необхідне визначити розмір застави, передбачений для даної категорії злочинів, у межах 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 53680 (п`ятдесят три тисячі шістсот вісімдесят) гривень нуль копійок.

Окрім цього, слідчий суддя, відповідно до частини третьої статті 183 Кримінального процесуального кодексу України, вважає за необхідне, у разі внесення застави, покласти на підозрюваного обов`язки, визначені частиною п`ятою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України.

Відповідно до частини четвертої статті 202 Кримінального процесуального кодексу України, підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому перебуває підозрюваний, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

За змістом частини другої статті 197 Кримінального процесуального кодексу України, строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.

Таким чином, строк тримання під вартою підлягає обчисленню з моменту затримання, а саме з 15 листопада 2023 року.

Підсумовуючи все вищенаведене, слідчий суддя вважає, що поза розумним сумнівом більш м`які запобіжні заходи не зможуть у повній мірі запобігти наведеним ризикам, що не зменшилися, а відтак не будуть здатними і забезпечити дієвість даного кримінального провадження, тому клопотання підлягає задоволенню і слід застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 13 січня 2024 року включно, але виключно в межах строку досудового розслідування, та визначити розмір застави у межах 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Виходячи з вищевикладеного, на підставі статей 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, керуючись статтями 131, 132, 176-178, 182-184, 193, 194,197, 199, 202, 205, 309, 369-372, 376, 395 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя -

У Х В А Л И Л А:

Клопотання задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят днів), тобто до 13 січня 2024 року включно.

Строк тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , рахувати з 15 листопада 2023 року

Тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , здійснювати у Державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань (№12)».

Розмір застави визначити у межах 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 53 680 (п`ятдесят три тисячі шістсот вісімдесят) гривень нуль копійок у національній грошовій одиниці, яку необхідно внести на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області в національній грошовій одиниці (одержувач: ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код: 26289647, банк: ДКСУ України, м. Київ, МФО: 820172, р/р: UA158 201 720 355 259 002 000 002 265).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , наступні обов`язки:

- прибувати за першим викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду;

- не залишати без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду місто Івано-Франківськ;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця служби;

- утриматися від спілкування зі свідками та іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, що підтверджує внесення на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Про прийняте рішення повідомити зацікавлених осіб.

Строк дії ухвали до 13 січня 2024 року включно.

Ухвала слідчого судді підлягає до негайного виконання після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено 20 листопада 2023 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1