Решение № 114896758, 14.11.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.11.2023Справа № 910/13973/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін господарську справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «АРКС» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, ідентифікаційний код 20474912)

до Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Еталон» (03057 м. Київ, вул. Дегтярівська, 33-Б, ідентифікаційний код 20080515)

про стягнення 36 503,62 грн,

Представники сторін: не викликались

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова Компанія «АРКС» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Еталон» про стягнення 36 503,62 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватним акціонерним товариством «Страхова Компанія «АРКС» на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» №bm21507Га2к5 від 09.03.2022, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику транспортного засобу «Mersedes» («Intercargo truck») державний номер НОМЕР_1 , а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки, цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля «Fiat» державний номер НОМЕР_2 , водій якого винним у скоєнні ДТП була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова Компанія "Еталон", позивач просить суд стягнути з останнього 36 503,62 грн в якості виплати страхового відшкодування.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників учасників справи.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 07.09.2023 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Вказана ухвала була вручена представнику відповідача 13.09.2023, про що свідчить наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0600044305361.

Отже, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи відповідно до ст. 120 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

09.03.2022 між Приватним акціонерним товариством «Страхова Компанія «АРКС» (далі - позивач), як страховиком та Фірмою «Люстдорф» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, як страхувальником укладено договір добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» № bm21507Га2к5 від 09.03.2022, предметом якого є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), що не суперечать закону, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом «Intercargo truck» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Строк дії договору встановлено з 10.03.2022 по 09.03.2023.

05.07.2022 о 17:05 год. у м. Львів на перехресті вулиць Кульпарківська та Антоновича сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), за участю автомобіля "Fiat Scudo" державний реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля «Mersedes» (т.з. «Intercargo truck») державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить Фірмі «Люстдорф» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

З матеріалів справи вбачається, що ДТП оформлена повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) від 05.07.2022.

Протоколом огляду транспортного засобу №776/22 від 19.07.2022 виявлено пошкодження та визначено тип ремонтної операції автомобіля марки «Mersedes» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

19.07.2022 страхувальник звернувся до позивача із заявою про подію та на виплату за договором добровільного страхування наземного транспорту №1.003.22.0011139.

Згідно рахунку-фактури №0000002735 від 27.07.2022, виставленого Приватним акціонерним товариством "Галичина-Авто", вартість ремонтних робіт та запчастин транспортного засобу «Mersedes» НОМЕР_1 державний реєстраційний номер склала 36 503,62 грн з ПДВ.

Позивачем були складені та підписані (за допомогою електронно-цифрових підписів) страхові акти №ARX3322680 від 29.07.2022 на суму 30 485,08 грн та №ARX3335356 від 23.08.2022 на суму 6 018, 54 грн, згідно з якими пошкодження транспортного засобу «Mersedes» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок ДТП, визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування у загальному розмірі 36 503,62 грн.

На підставі складених страхових актів №ARX3322680 від 29.07.2022 та №ARX3335356 від 23.08.2022 позивач, виконуючи свої зобов`язання за договором добровільного страхування наземного транспорту № bm21507Га2к5 від 09.03.2022, перерахував на рахунок Приватного акціонерного товариства "Галичина-Авто" суму страхового відшкодування в розмірі 36 503,62 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями №904662 від 01.08.2022 на суму 30 485,08 грн та №910158 від 6018,54 грн.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно зі статтями 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника. Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов`язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов`язок із відшкодування шкоди не виконала.

Отже, з огляду на положення ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» підставою для набуття позивачем права вимоги щодо виплати страхового відшкодування (в порядку заміни кредитора в зобов`язанні) є факт фактичної виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування.

Таким чином, до Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «АРКС» перейшло в межах виплаченої суми право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

З повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду від 05.07.2022 вбачається, що транспортний засіб марки "Fiat Scudo", державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю марки "Mersedes", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 належить ОСОБА_2 та знаходився під керуванням ОСОБА_3 .

Доказів того, що ОСОБА_4 не мав права керування транспортним засобом марки "Fiat Scudo" державний реєстраційний номер НОМЕР_3 та притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 126 КУпАП матеріали справи не містять, а відтак, враховуючи положення статті 62 Конституції України, що закріплюють принцип презумпції невинуватості особи, суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 на законних підставах керував вказаним транспортним засобом.

Згідно із ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відтак, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Згідно з абзацом 3 пункту 2.11 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України "Про Правила дорожнього руху" № 1306 від 10.10.2001, визначено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортних засобів, зазначених у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови експлуатації таких транспортних засобів особами, відповідальність яких застрахована, відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за умови досягнення згоди водіїв таких транспортних засобів щодо обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та у разі складення такими водіями спільного повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду відповідно до встановленого Моторним (транспортним) страховим бюро зразка. У такому випадку водії згаданих транспортних засобів після складення ними зазначеного в цьому пункті повідомлення звільняються від обов`язків, передбачених підпунктами "д" - "є" пункту 2.10 цих Правил.

Відповідно до пункту 33.2 статті 33 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов`язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання. У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.

Судом встановлено, що наявне в матеріалах справи повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) є заповненим обома учасниками дорожньо-транспортної пригоди у відповідних частинах, що стосуються інформації про транспортний засіб А ("Fiat Scudo", державний реєстраційний номер НОМЕР_3 ) та транспортний засіб В («Intercargo truck» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ), зазначено у відповідних пунктах дату, час та місце дорожньо-транспортної пригоди, наявна схема дорожньо-транспортної пригоди, визначені обставини дорожньо-транспортної пригоди для пояснення цієї схеми. Крім того, у повідомленні міститься інформація про наявність полісів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (Поліс №ЕР 205964929 щодо автомобіля марки "Fiat Scudo", державний реєстраційний номер НОМЕР_3 ).

Постановою Правління Національного банку України від 30.05.2022 №108 "Про деякі питання здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" затверджено максимальні розміри страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Національної поліції України в розмірі 80000 гривень на потерпілого.

Отже, враховуючи викладене та беручи до уваги приписи чинного законодавства, суд приймає повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду б/н від 05.07.2022 як належний доказ настання 05.07.2022 дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу А ("Fiat Scudo", державний реєстраційний номер НОМЕР_3 ) та транспортного засобу В («Intercargo truck» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ).

Дослідивши схему та обставини дорожньо-транспортної пригоди, які вказані водіями у повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол), та враховуючи визнання вини у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди водієм автомобіля "Fiat Scudo", державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , про що зазначено в п. 14 повідомлення, суд дійшов висновку про порушення Правил дорожнього руху водієм транспортного засобу "Fiat Scudo", державний реєстраційний номер НОМЕР_3 та наявності вини водія вказаного транспортного засобу, у вчинення дорожньо-транспортної пригоди.

ОСОБА_5 , як власник автомобіля марки "Fiat Scudo", державний реєстраційний номер НОМЕР_3 уклав договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту, оформлений полісом № ЕР №205964929, з Приватним акціонерним товариством «Страхова Компанія «Еталон», предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом марки "Fiat Scudo", державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , який був діючим на момент ДТП.

Згідно п.п. 1.1, 1.4 ст.1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхувальниками є юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу, а особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Отже, оскільки ОСОБА_4 експлуатував автомобіль марки "Fiat Scudo" державний реєстраційний номер НОМЕР_3 на законних підставах, що встановлено вище, то відповідальність за шкоду, заподіяну майну внаслідок експлуатації цього автомобіля була застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова Компанія «Еталон».

Згідно пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

При цьому, відповідно до п. 12.1 ст. 12 "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту (поліс №ЕР №205964929) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 130 000,00 грн, франшиза - 0 грн.

Статтею 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

З огляду на вищевикладене, страхувальник, який зазнав майнової шкоди, набув право вимоги до заподіювача та у зв`язку з виплатою страхового відшкодування до страховика (позивача у справі) перейшло право вимоги у межах фактичних витрат.

За таких обставин, враховуючи розмір права зворотної вимоги, який перейшов до позивача, визначені полісом серії ЕР №205964929 розміри лімітів відповідальності (130 000,00 грн) та франшизи (0 грн), суд дійшов висновку, що відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 36 503,62 грн.

Приватне акціонерне товариство «Страхова Компанія «АРКС» з метою досудового врегулювання спору направило на адресу відповідача, заяву про регресні вимоги вих.. №5571+5572 АРК від 03.11.2022, яка залишена останнім без задоволення.

Таким чином, розмір страхового відшкодування вартості ремонтно-відновлювальних робіт становить 36 503, 62 грн, який є обґрунтованим, доведеним та підлягає стягненню з відповідача.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, як і не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Еталон» (03057 м. Київ, вул. Дегтярівська, 33-Б, ідентифікаційний код 20080515) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «АРКС» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, ідентифікаційний код 20474912) суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 36 503, 62 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 684,00 грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 14.11.2023

Суддя Пукшин Л.Г.