Решение № 114868600, 14.11.2023, Іванківський районний суд Київської області

Справа № 366/2032/23

Провадження № 2-а/366/22/23

РІШЕННЯ

Іменем України

14 листопада 2023 року Іванківський районний суд Київської області в складі: головуючого-судді Гончарука О.П., за участю секретаря судових засідань - Іванової І.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадженнябез виклику сторін в смт. Іванків адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у сфері безпеки дорожнього руху,

ВСТАНОВИВ:

4 липня 2023 року до Іванківського районного суду Київської області надійшов вказаний адміністративний позов, який обґрунтовується тим, що 07 травня 2023 старшим лейтенантом поліції Німченком Олександром Миколайовичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕАС №6953076 за ч.1 ст. 126 КУпАПщодо вчинення ОСОБА_1 стягнення в вигляді штрафу у розмірі 850 грн. 00 коп. Зі змісту постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі вбачається, що 07 травня 2023 року , керуючи автомобілем Мерседес Бенз Е-300 д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по трасі М-03 Київ-Харків, на 77 км, на вимогу поліції водій, ОСОБА_1 , не пред`явив посвідчення водія відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб, чим порушив п.2.4.ф ПДР. Вважає постанову протиправною, оскільки не порушував правила дорожнього руху. Крім цього, причина зупинки, яку повідомив позивачу інспектор, була тонування переднього лобового скла. В подальшому причина зупинки змінилась та інспектор повідомив позивача, що транспортний засіб знаходиться в розшуку, транспортний засіб було заблоковано та позивача затримано. Поліцейський емоційно відреагував, почав грубо поводитися, та не з`ясувавши всіх обставин виніс постанову про порушення правил дорожнього руху, а саме за не пред`явлення посвідчення водія відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб за ч.1 ст. 126 КУпАП. На підставі викладеного просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАС №6953076 від 07травня 2023 року.

Позивачем було сплачено штраф в розмірі 850,00 грн. відповідно до оскаржуваної постанови ЕАС №6953076. (квитанція №b55e0501f55ce54d26b9_16849143950 (а.с.14). Оплата штрафу здійснення позивачем з метою уникнення примусових заходів відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою судді Іванківського районного суду Київської області від 05 липня 2023 року заяву було залишено без руху. Позивачем було усунено недоліки та ухвалою Іванківського районного суду Київської області від 15 серпня 2023 року було відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін (а.с.24-25).

Позивач звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи без його участі, вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити.

Відповідач до суду не з`явився, надіслав заперечення, із відеозаписом та письмовими документами, та просив слухати справу за його відсутності, позовні вимоги не визнав. Обґрунтовуючи заперечення зазначив, зафіксувавши відмову позивача надати документи визначені п.п.2.4.а ПДР України, поліцейський обґрунтовано розпочав проводити розгляд справи та виніс постанову законно. Від позивача жодних письмових клопотань (звернень) не надходило, а всі зауваження висловлювалися вже після оголошення постанови по справі.

Суд, дослідившиматеріали справи, враховуючи відзив на позовну заяву, дослідивши матеріали справи, відеозаписи адміністративного правопорушення, та надавши оцінку доказам у їх сукупності, приходить до наступного.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи, законні інтереси, і просити про їх захист ч.1 ст.5 КАС України.

За нормами ч.3 ст.6 КАС України, звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

У відповідності до ч.1 ст.8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що 7 травня 2023 року 18:08:48 транспортний засіб зупинено відповідно до статті 35 ЗУ «Про національну поліцію» п.1 п.4, на вимогу водій не пред`явив посвідчення водія відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб, чим порушив п.2.4а ПДР України - керування транспортним засобом особою, не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, а у випадках передбачених законодавством ліцензійної картки на транспортний засіб, а також поліса страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, про що винесено постанову серії ЕАС №6953076 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч.1 ст. 126 КУпАП та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 425,0 грн.

Згідно з положенням п.8 ч.1 ст.23цього Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

У відповідності до ст.31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Згідно з частиною першою статті 32 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.

Відповідно до частини другої статті 16 Закону України від 30 червня 1993 року № 3353-XII «Про дорожній рух» водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно з пунктом 21.3 статті 21 Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов`язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред`являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті (підрозділів Національної поліції), на їх вимогу.

Відповідно до абзацу 23 п.1.10 ПДР водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії.

Пункт «а» 2.4 ПДР визначає, що на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в п. 2.1 ПДР.

Частиною першою статті 126 КпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»).

Водночас інспектор поліції, який зупинив позивача, перевірив наявність посвідчення водія та страховий поліс, які, як встановлено у справі, позивач мав.

Надана відповідачем відео-фіксація, що здійснювалася на нагрудний відео реєстратор, не є безперервною та не спростовує доводи позивача виконання ним вимог п. 2.4 а ПДР.

При цьому, суд звертає увагу позивача, що інспектор патрульної поліції мав обґрунтовані підстави зупинити автомобіль позивача і оскільки він дійшов висновку про наявність підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, то, відповідно, правомірно вимагав в позивача пред`явити документи, що посвідчують право керування та наявність договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Те, що позивач не погоджується з поставленим йому в провину порушенням ПДР не звільняє його від обов`язку виконати вимоги посадової особи поліції щодо перевірки документів. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 464/1470/17 та від 24.01.2019 у справі № 201/6167/17.

Відповідно до ст. 280 КпАП України орган при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати : чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. За правилами ст.251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності , потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до п. 1ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до п. п. 1, 3, 8 ч. 2ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС Україниу справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статями283і284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Такими обставинами у справах про накладення адміністративних стягнень є, зокрема, докази вчинення особою адміністративного правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 537/2088/17, де вказано, що правомірність постанови має ґрунтуватися на тому, що факт правопорушення є доведеним і при її ухваленні процедура була дотримана. При цьому, також зазначено, що сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності.

В якості доказу правомірності винесення оскаржуваної постанови відповідачем подано до суду DVD-R диском запечатаним в аркуш А4 з написом власноручно «07.05.2023 року інст.Німченко ст. 126 ч.1 гр. ОСОБА_1 ». Оглянувши диск суд виявив, що відео стосується іншої події та до громадянина ОСОБА_1 ніякого відношення не має. На відео зазначене наступні ідентифікатори - ст. 124 ОСОБА_2 : VIDEO ID:f68c619e5051904b7ce96fa02ee3a078 VIDEO ID : bab6F280961eb7af2ac98defb3ff3c47 , початок запису 17 вересня 2023 року 12:09:39 кінець запису вересня 2023 року 13:14:40, Записано: 0001334 (0001334 ОСОБА_3 ), ID реєстратора : 475734., який містить ряд відеозаписів. Проте серед них відсутнє безперервне відео фіксації факту порушення позивачем п.2.1. ПДР України, отже ідентифікувати, що саме позивач порушив Правила дорожнього руху України не можливо.

Частиною 3 ст. 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото- або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Верховний Суд зазначив, що у разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис, згідно з вимогами ст. 70 КАСУ, не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення. (Постанова Верховного Суду від 13.02.2020.у справі № 524/9716/16-а).

Таким чином, наданий відповідачем відеозапис не є належним та допустимим доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення, крім того на вказаному відео не зафіксовано саме факт порушення водієм правил дорожнього руху.

На переконання суду вказаний відеозапис не є належними доказами, у розумінні ч.2 ст.73 КАС України, зважаючи на те, що вищевказаний відеозапис, не стосується події 07 травня 2023 року за участю позивача ОСОБА_1 .

Єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, в якій зафіксовано порушення водієм правил дорожнього руху.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, адже не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», не доказує співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Отже відповідачем будь-яких належних та допустимих доказів вчинення позивачем вказаних правопорушень не надано, відсутні належні і допустимі докази, які поза розумним сумнівом підтверджують наявність у діях позивача об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.126 ч.1 КУпАП.

Таким чином, з огляду на викладене, враховуючи, що відповідачем, на якого покладено обов`язок доказування, не надано до суду жодних доказів, які б беззаперечно підтвердили факт порушення позивачем вимог п. 2.4 а ПДР, позивач під час розгляду даної справи надавдокази, які не спростовані відповідачем, а тому відповідно, факт скоєння ним оскаржуваного адміністративного правопорушення є недоведеним, в зв`язку із чим, притягнення останнього до адміністративної відповідальності шляхом винесення спірної постанови не може вважатися законним і обґрунтованим, внаслідок чого, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, як протиправна.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.162 КАС України суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень і про скасування або визнання нечинним рішення. Отже суд вважає за необхідне визнати протиправною та скасувати вказану постанову.

Відповідно дост. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Ніхтоне зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчинені злочину. Відповідно до ч. 2ст. 77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки доказів щодо забезпечення прав позивача відповідач суду не надав, то суд дійшов висновку, що відповідачем не було дотримано процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності. При таких обставинах постанова визнається судом протиправною і підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1ст. 139 КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 536,80грн.

Понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції.

Відповідно до ч.5 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України якщо учасник справи не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Враховуючи те, що відповідачем не підтверджено правомірність винесеної ним постанови про накладення адміністративного стягнення, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, а оскаржувана постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1ст. 126 КУпАП - скасуванню.

Керуючись ст.ст.241-243,246КАС України, ст.ст.222,247,251, 258, 268,276, 283, 287, 288 КУпАП, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов - задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення ЕАС № 6953076 від 07.05.2023 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП - скасувати.

Провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 -закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції (ЕДРПОУ 40108646) адреса :03048 м.Київвул.Федора Ернста, 3 на користь ОСОБА_1 ( код РНОКПП НОМЕР_2 ) адреса реєстрації АДРЕСА_1 , адреса проживання АДРЕСА_2 ) сплачений судовий збір у розмірі 536 (п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.

Учасники справи можуть ознайомитись текстом судового рішенням, в електронній формі, на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень в мережі Інтернет - http://reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О.П. Гончарук