Решение № 114809666, 09.11.2023, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/12199/23

Номер провадження № 2/521/3417/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2023 року

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Бобуйка І.А.

секретаря судового засідання Підмазко Ю.І.,

розглянувши упідготовчому судовомузасіданні вприміщенні судув містіОдесі цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 (адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ), третя особа: Одеська товарна біржа (адреса місцезнаходження: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, буд. 140, корп.. А) про визнання договору дійсним,-

В С Т А Н О В И В:

15.05.2023 року позивач звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси із вищевказаною позовною заявою, у якій просив суд: визнати дійсним договір купівлі - продажу №378/К від 07.12.1999 року нерухомого майна - квартири за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного на Одеській Товарній Біржі між продавцями ОСОБА_2 , який діяв в своїх інтересах та від імені ОСОБА_3 та покупцями ОСОБА_1 , який діяв в своїх інтересах та від імені ОСОБА_4 .

15.05.2023 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями Малиновського районного суду м. Одеси, справу розподілено судді Малиновського районного суду м. Одеси Рядчій Т.І.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 08.06.2023 року у вищевказаній цивільній справі відкрито загальне позовне провадження та призначено проведення підготовчого судового засідання.

04.10.2023 року проведено повторний автоматизований розподіл судових справ на підставі рішення ВРП від 26.09.2023 року, яким достроково закінчено відрядження судді Рядчої Т.І. до Малиновського районного суду м. Одеси.

Згідно пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначити призначений повторний автоматизований розподіл даної судової справи

04.10.2023 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями Малиновського районного суду м. Одеси, справу розподілено судді Малиновського районного суду м. Одеси Бобуйку І.А.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 05.10.2023 року суддею Бобуйком І.А. прийнято до свого провадження вищевказану справу та призначено підготовче судове засідання.

В судове засідання позивач не з`явився, представник позивача подала до Малиновського районного суду м. Одеси заяву, в якій вона просила суд розглянути справу без її участі та просила задовольнити позовні вимоги повністю.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, повідомлявся про дату, час та місце судового засідання належним чином та своєчасно, 09.11.2023 року подав до суду заяву про визнання позовних вимог.

Відповідач - ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи належним чином та своєчасно, причини неявки суду не повідомив.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, повідомлявся про дату, час та місце судового засідання належним чином та своєчасно, причини неявки суду не повідомив.

Згідно зч.4ст.206ЦПК України,у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 07 грудня 1999 року між ОСОБА_1 , який діяв в своїх інтересах та від імені ОСОБА_4 , з однієї сторони та ОСОБА_2 , який діяв від імені ОСОБА_3 , на Одеській товарній біржі було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: квартири загальною площею 30 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

За оформлення та реєстрацію договору сторонами було сплачено біржовий збір та державне мито, що зазначено в тексті договору. Реєстрація договору купівлі-продажу на товарній біржі була обрана сторонами угоди, оскільки такий спосіб оформлення відповідав як нормам чинного на той час законодавства, так і існуючій практиці укладення договорів відчуження нерухомого майна, що підтверджується реєстрацією БТІ.

Судом встановлено, що правочин обома сторонами повністю виконаний, відповідачами було звільнено квартиру. відповідачі знялись з реєстрації за вказаною адресою. Ні заперечень, ні зауважень ніхто із сторін по правочину не заявляв.

Судом встановлено, що при вчиненні правочину всі дії сторін були спрямовані на встановлення цивільних прав та обов?язків, перехід права власності, всі сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, мали вільне волевиявлення, що відповідало внутрішній волі на досягнення наслідків, а саме купівлі-продажу частини домоволодіння, правочини були реальними і вчинені у формі, дозволенній чинним законодавством України в 1997 році. Надалі даний договір був зареєстрований в Одеському міському бюро технічної інвентаризації за №2129 від 16.04.2003 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_1 , виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 13 квітня 2023 року.

Судом встановлено, що з метою підготовки до видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 позивач звернувся до Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Ланського А.В.

Листом №95/01-16 від 26.04.2023 року позивачу було роз?яснено ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» та запропоновано звернутись до відповідного суду з позовною заявою про визнання договору купівлі-продажу дійсним.

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов?язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов?язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно із ч. 5 ст. 1268 Цивільного кодексу України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

На дату укладання договору купівлі-продажу спірної квартири, товарні біржі в Україні реєстрували подібні договори, посилаючись на ст. ст. 3, 15, 17 Закону України «Про товарні біржі», тобто встановлений законом, спеціальний, порядок.

Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Вихолячи із зазначеного, єдиний можливий спосіб захисту прав позивача це визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна №378/К від 07 грудня 1999 року дійсним.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Спірні правовідносини склалися на підставі укладеного 07 грудня 1999 року договору купівлі-продажу.

Відповідно до пп. 4 і 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, цей кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набуття ним чинності, тобто після 1 січня 2004 року, таким чином при розгляді даної справи необхідно застосовувати норми ЦК України в редакції 1963 року.

Відповідно до ст. 227 ЦК України (в редакції 1963 року) договір купівлі-продажу житлового будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин.

Згідно з ч. 2ст. 15 Закону України "Про товарну біржу" від 10.12.1991 року №1956-XII (в редакції, чинній на момент укладання спірного правочину) угоди, зареєстровані на товарній біржі не підлягають нотаріальному посвідченню.

Таким чином, на дату укладання сторонами правочину в законодавстві існували протиріччя щодо необхідності нотаріального посвідчення вказаного договору, мала місце колізія норми ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» та норми кодифікованого нормативно-правового акту, а саме ст. 277 ЦК Української РСР 1963 року.

Відповідно до абз. 3 п. Постанови №14 Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року, в якому роз?яснено, що у випадку наявності суперечності між нормами законів (кодексів), що мають юридичну силу. застосуванню підлягає той, що прийнятий пізніше.

В даному випадку, наявна колізія норм матеріального права, що мають однакову юридичну силу, при цьому слід звернути увагу, що Закон України "Про товарну біржу" було прийнято в 1991 року, а Цивільний кодекс на момент укладання спірного правочину діяв з 1963 року. При вирішенні спору про необхідність чи відсутність необхідності нотаріального посвідчення правочину, укладеного на товарній біржі, вважаю правомірним застосування положення ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» (як нормативного акту, прийнятого пізніше), що дозволяв укладати біржові контракти щодо відчуження житлової нерухомості фізичною особою без нотаріального посвідчення.

Відповідно до ч.2 ст. 47 ЦК України (в редакції 1963 року),якщо сторони домовилися про всі істотні умови договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, - суд може визнати такий договір дійсним. У такому випадку наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Судом встановлено, що оскільки сторона договору ОСОБА_4 померла, нотаріальне посвідчення вказаного договору наразі неможливе.

Доказом укладення і виконання біржового контракту (договору купівлі-продажу) є підтвердження факту проведення всіх розрахунків (сплата визначеної договором суми грошей, які продавцем отримані до підписання договору), про що зазначено у змісті вказаного біржового контракту.

Згідно ч. 2ст. 47 ЦК України та ст.224, 227 ЦК України (в редакції 1963 р.), які діяли на час укладення договору, передбачено: - якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення суд може визнати такий договір дійсним. Згідно ч. 2 ст. 220 ЦК України (у редакції від 16.08.2020 року), якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

У відповідності до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов?язкової реєстрації таких прав.

На той час державну реєстрацію права власності на об?єкти нерухомого майна здійснювали комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації.

При цьому, договори купівлі-продажу, міни, зареєстровані біржею, було віднесено до переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться державна реєстрація права власності на об?єкти нерухомого майна.

Таким чином, зважаючи на те, що на момент укладення договору купівлі-продажу сторони керувались положеннями спеціального законодавства щодо укладення договорів на товарній біржі, під час оформлення договору купівлі-продажу сторони були ознайомлені з його умовами, ніяких претензій з питання оформлення договору не виникало; договір було укладено з дотриманням вимог діючого на той час законодавства, за спільною згодою сторін та на прийнятних для сторін умовах, - право власності спадкодавця на придбане нерухоме майно зареєстроване відповідно до законодавства, що діяло на момент його виникнення.

Судом встановлено, що натомість недотримання на момент укладення договору купівлі-продажу нотаріальної форми правочину на теперішній час перешкоджає позивачу у належному оформленні моїх прав власності як власника майна

Відповідно до змісту ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про припинення дії, яка порушує право.

Згідно зі ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Згідно зі ст.ст. 317, 319 ЦК України власнику належать права володіння, користування і розпорядження своїм майном; власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно змісту ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 319 ЦК України визначено, що саме власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений або обмежений в здійсненні права власності (ч.2 ст. 321 ЦК України).

Судом встановлено, що відповідач - ОСОБА_3 визнав позов повністю, що підтверджується заявою. Згідно даної заяви в ОСОБА_3 наслідки визнання позову відомі та зрозумілі.

Визнання позову це розпорядницька дія відповідача, його згода на задоволення заявлених позовних вимог, спрямована на закінчення розгляду судом заявленої вимоги шляхом винесення рішення про її задоволення. Визнання позову є розпорядницькою дією відповідача і означає безумовну згоду з вимогами позивача та з винесенням судом рішення на користь позивача незалежно від наявності і доведеності фактів, що входять у підставу позову. Визнання факту є різновидом пояснень відповідача як засобу доказування і спрямоване на підтвердження наявності певної обставини, доказування якої згідно з правилами про розподіл тягаря доказування покладається на позивача.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 був лише представником ОСОБА_3 на Одеській товарній біржі під час укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: квартири загальною площею 30 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а тому до його прав, свобод та інтересів дана не угода не стосується.

Враховуючи все вищенаведене, суд вважає, що в матеріалах справи достатньо доказів для задоволення позову ОСОБА_1 в повному обсязі.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Висновки суду відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі. У рішенні суду повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

На підставі ст.ст. 5, 15, 16, ЦК України від 16.01.2003 року, ст.ст. 41, 42, 47, 86, 128, 153, 220, 224, ЦК УРСР від , ст. 41 Конституції України, ст. 15 Закону України «Товарну біржу», керуючись ст. ст. 12, 13, 141, 258, 259, 263-265, 267, 352 Цивільного процесуального кодексу України, СУД

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 (адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ), третя особа: Одеська товарна біржа (адреса місцезнаходження: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, буд. 140, корп.. А) про визнання договору дійсним задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі - продажу №378/К від 07.12.1999 року нерухомого майна - квартири за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного на Одеській Товарній Біржі між продавцем ОСОБА_2 , який діяв від імені ОСОБА_3 та покупцями ОСОБА_1 , який діяв в своїх інтересах та від імені ОСОБА_4 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

С У Д Д Я: І.А. Бобуйок