Постановление суда № 114777291, 08.11.2023, Ружинський районний суд Житомирської області

Справа № 291/191/17

У К Р А Ї Н А

Ружинський районний суд Житомирської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2023 року

Ружинський районний суд Житомирської області в складі :

головуючого - судді Митюк О.В.,

секретаря Колесник Р.Ю.,

розглянувши матеріали подання начальника Горлівського відділу державної виконавчої служби у Горлівському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Тетяни Кравцової про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 ,-

В С Т А Н О В И В:

Державний виконавець Т.Кравцова звернулась до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника фізичної особи ОСОБА_1 .

Обґрунтовуючи подання зазначає, що на виконанні у Горлівському відділі державної виконавчої служби у Горлівському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції знаходиться виконавче провадження ЗВП№ 68691258, яке складається з: виконавчого провадження ВП 67414057 з примусового виконання виконавчого листа №291/191/17 від 31.08.2017 виданого Ружинським районним судом Житомирської області про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 741031,59 грн., виконавчого провадження ВП 67414332 з примусового виконання виконавчого листа №291/191/17 від 31.08.2017 виданого Ружинським районним судом Житомирської області про стягнення з ОСОБА_1 судового збору в розмірі 10996,15 грн.

Боржник ухиляється від виконання рішення суду, не вживає заходів, спрямованих на виконання рішення за рахунок належного йому майна і доходів, що стало підставою для звернення державного виконавця до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.

Відповідно до ч. 4ст. 441 ЦПК України суд негайно розглядає подання державного або приватного виконавця про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

У судове засідання державний виконавець не з`явився.

Розгляд здійснюється без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, розглянувши подання державного виконавця, дослідивши додані до подання копії матеріалів виконавчого провадження, дійшов такого висновку.

Судом установлено, що на виконанні відділу державної виконавчої служби у Горлівському відділі державної виконавчої служби у Горлівському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції знаходиться виконавче провадження ЗВП№ 68691258, яке складається з: виконавчого провадження ВП 67414057 з примусового виконання виконавчого листа №291/191/17 від 31.08.2017 виданого Ружинським районним судом Житомирської області про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 741031,59 грн., виконавчого провадження ВП 67414332 з примусового виконання виконавчого листа №291/191/17 від 31.08.2017 виданого Ружинським районним судом Житомирської області про стягнення з ОСОБА_1 судового збору в розмірі 10996,15 грн.

За вказаним виконавчим документом боржником є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Рішення на сьогоднішній день боржником не виконано, декларацію не надано, будь яких дій спрямованих на його виконання не здійснено, що суперечить вимогам частини п`ятої статті 19 Закону України "Про виконавче провадження".

Під час виконання рішення суду виконавцем встановлено, що згідно відповіді ПФУ, ДФС боржник пенсію не отримує, інші доходи відсутні, відкриті рахунки відсутні.

Згідно відповіді МВС України відсутні дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби.

12.01.2022 державним виконавцем було накладено арешт на все майно боржника. Згідно інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно за боржником нерухоме майно, яке належить праві власності не зареєстроване.

Враховуючи викладене, рішення до теперішнього часу не виконано, а боржник ухиляється від виконання його, не вживає заходів щодо виконання рішення за рахунок належного йому майна і доходів.

Отже, боржником рішення виконано не було, що призвело до вжиття відносно нього вищевказаних заходів примусового виконання.

Згідно ч. 1ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року N 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п. 19 ч. 3ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Статтею 33 Конституції України передбачено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно п. 5 ч. 1ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" від 21 січня 1994 року N 3857-XII, право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено, зокрема, у випадку, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

За змістом ч. ч. 1, 3ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Відповідно до ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок врегульовано Законом України від 21 січня 1994 року «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» (зі змінами), яким визначено випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України та встановлено порядок розв`язання спорів у цій сфері.

Відповідно до п.п.2, 5 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» громадянинові України може бути тимчасово обмежено право на виїзд з України, зокрема, у тому випадку, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Згідно з ст.2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно і свою власну. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну.

Положеннями статті 313 ЦК України визначено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Згідно ст.441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.

Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею.

Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Системний аналіз наведених процесуальних норм свідчить про те, що обмеження у праві виїзду за межі України є тимчасовим заходом, спрямованим на обмеження фізичної особи - боржника у праві вільного перетинання державного кордону України, що має на меті забезпечення виконання зобов`язань, покладених на таку особу відповідним рішенням суду.

При цьому, як застосування такого заходу до фізичної особи - боржника, так і його скасування відноситься до компетенції суду.

Втручання у право фізичної особи - боржника на свободу пересування, яке ґрунтується на ст.441 ЦПК України та ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» може мати легітимну мету тільки у тому випадку, якщо судом буде встановлено факт ухилення такої особи від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.

При цьому, саме по собі невиконання рішення суду не є належною підставою для застосування до боржника - фізичної особи обмеження у праві виїзду за межі України, оскільки має бути доведено саме ухилення такої особи від його виконання, тобто вчинення умисних дій.

Суд зауважує, що будь-яке тимчасове обмеження у гарантованих Конституцією України прав особи, яке в момент його застосування мало легітимну мету, не може тривати постійно.

З наведеного слід дійти висновку, що обмеження, накладені у зв`язку з непогашеною заборгованістю, є виправданими тільки в тому випадку, якщо вони спрямовані на досягнення цілі у вигляді стягнення такої заборгованості. Дія таких обмежень не може бути продовжена протягом тривалого періоду без періодичного перегляду їх обґрунтованості. (п.122 і 124 рішення ЄСПЛ у справі «Рінер проти Болгарії»).

Враховуючи, що заявником не надано належних і допустимих доказів свідомого ухилення ОСОБА_1 від виконання вказаного рішення, зважаючи, що в країні ведуться бойові дії , тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України буде недоречним.

На підставі викладеного та мкеруючись ч. 3ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 441 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні подання начальника Горлівського відділу державної виконавчої служби у Горлівському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстицції Тетяни Кравцової про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 .

Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя О. В. Митюк.