Решение № 114763713, 23.10.2023, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2023 року м. Кропивницький Справа № 340/5730/23

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Науменка В.В.

при секретарі судового засідання Гловацькій М.О.,

за участі:

представника позивача Гуревича Д.Ю.

представника відповідача Цоток І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Гідросила АПМ» (вул. Братиславська, 5-б, м. Кропивницький, 25006, ЄДРПОУ 36119987) до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (вул. Велика Перспективна, 55, м. Кропивницький, 25006, ЄДРПОУ 43995486) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області, прийняте відносно Приватного акціонерного товариства «Гідросила АПМ» 28.03.2023 року №00020140705 на суму 1 698 350,35 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що нараховані податковим органом санкції за порушення строків розрахунку з компанією-нерезидентом були застосовані без урахування наявності форс-мажорних обставин, підтверджених належним чином.

Вважає прийняте рішення податкового органу протиправним, що й обумовило необхідність звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 24.07.2023 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити у порядку загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого засідання на 17.08.2023, сторонам роз`яснено порядок та строки вчинення процесуальних дій (а.с. 54).

15.08.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого відповідач позов не визнав та просив у його задоволенні відмовити у повному обсязі. Зазначив, що позивачем під час проведення перевірки не надано сертифікату Торгово-промислової палати, який би підтверджував наявність форс-мажорних обставин, а саме лише введення в Україні воєнного стану ще не означає безумовної неможливості суб`єктів господарювання проводити свою діяльність та здійснювати відповідні розрахунки, якщо ними не доведено протилежного. Вказує, що сертифікат ТПП був отриманий позивачем пізніше проведеної перевірки та винесення спірного ППР, а отже не може бути підставою для його скасування (а.с. 60-64).

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Зазначив, що спірні взаємовідносини виникли щодо розрахунків з компанією-нерезидентом YUNAKO Co., Ltd (Японія), а саме з неможливістю поставлення зазначеною компанією замовленого позивачем обладнання, саме через дію воєнного стану.

Так, унаслідок того, що морські порти в Україні з початку повномасштабного вторгнення рф є закритими, створюються значні складнощі з логістикою, постійні ракетні атаки, регулярне оголошення повітряної тривоги не можуть гарантувати безпеку представникам японської компанії, які за умовами договору повинні встановити обладнання та провести пуско-налагоджувальні роботи, більше того, МЗС Японії застерігає своїх громадян від відвідування України. Разом з тим, наголосив, що японська компанія не може повернути позивачу отриману передплату за обладнання, оскільки таке обладнання є унікальним та виготовлялось саме на замовлення позивача.

Наголосив, що така ситуація склалась саме у зв`язку з повномасштабним вторгненням рф та введенням в Україні з 24.02.2022 воєнного стану, що в свою чергу є загальновідомою обставиною, про що позивач повідомляв податковий орган. Послався також на лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким також підтверджується факт настання для позивача форс-мажорних обставин.

Вказав також на неправильне обрахування штрафних санкцій, які обраховані по курсу долара США до гривні станом на 05.11.2022, а не станом на 05.11.2021 дата виникнення заборгованості.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та просив у його задоволенні відмовити.

Зазначив, що проведеною перевіркою встановлено факт порушення позивачем валютного законодавства, а саме порушення граничного строку розрахунків по договору з компанією-нерезидентом, що відображено у відповідному Акті.

Наголосив, що позивачем до контролюючого органу не надавались докази наявності форс-мажорних обставин щодо неможливості виконання зобов`язань за договором. Сертифікат ТПП позивачем отриманий лише у липні 2023 року набагато пізніше періоду проведення перевірки та винесення оскаржуваного рішення, а отже, враховуючи актуальну судову практику ВС, не може бути допустимим доказом у цій справі. При чому зазначив, що у позивача не було жодних перешкод для того, щоб у встановленому Законом порядку своєчасно отримати сертифікат ТПП, до спливу строку розрахунків, встановленого НБУ, чи принаймні, перед проведенням перевірки, про яку позивача повідомлялось заздалегідь, або навіть у ході її проведення чи на стадії подання заперечень до Акту перевірки.

У той же час, лише загальновідомі обставини щодо введення воєнного стану в Україні, проведення ракетних обстрілів, часткове закриття морських портів, тощо не може свідчити про неможливість здійснення конкретних господарських операцій. Не є таким доказом і лист ТПП України від 28.02.2022.

Щодо правильності розрахунку штрафних санкцій, зазначив, що такі санкції відповідно до вимог чинного законодавства розраховуються на день виникнення порушення тобто перший день після закінчення встановленого НБУ граничного строку розрахунків, яким є 05.11.2022.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши надані сторонами матеріали та з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що Приватне акціонерне товариство «Гідросила АПМ» зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 06.10.2008, перебуває на обліку як платник податку (а.с. 4-7).

Основним видом економічної діяльності є: 28.12 Виробництво гідравлічного та пневматичного устаткування.

09 вересня 2021 року між акціонерним товариством YUNAKO, Японія (Продавець) та ПрАТ «Гідросила АПМ» (Покупець) укладено Договір №HS-01, за умовами якого Продавець зобов`язується поставити Покупцю обладнання (хонінгувальний станок G50-MS1, з комплектом оснастки та інструменту) на умовах CIP Odessa (Інкотермс 2010), а також виконати пуско-налагоджувальні роботи та навчання персоналу. Ціна договору 526563,00 дол. США. Умови оплати 30% передплата, вноситься не пізніше 29.10.2021; 60% передплата вноситься після готовності обладнання до відвантаження з заводу, але не пізніше 18.07.2022, 10% - остаточна оплата, вноситься після підписання Акту виконаних монтажних та пуско-налагоджувальних робіт (а.с 35-45).

З матеріалів справи вбачається та сторонами не заперечується, що 05.11.2021 позивачем на виконання умов Договору №HS-01 від 09.09.2021 перераховано передплату за обладнання в сумі 157968,90 дол. США на банківський рахунок продавця компанії-нерезидента YUNAKO, Японія.

Також судом встановлено, що посадовими особами ГУ ДПС у Кіровоградській області у період часу з 06.02.2023 по 10.02.2023 проведено документальну позапланову виїзну перевірку валютного законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за наслідками якої складено Акт №706/11-28-07-05/36119987 від 17.02.2023 (а.с. 10-17).

Згідно висновків зазначеної перевірки, викладених у Акті, податковим органом встановлено наступні порушення з боку позивача:

-ч. 1, ч. 3 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», з урахуванням п.21 розділу ІІ Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління НБУ від 02.01.2019 №5 у частині дотримання законодавчо встановленого строку розрахунків по договору №HS-01 від 09.09.2021 в сумі 157968,90 дол. США із порушенням законодавчо встановлених строків розрахунків на 98 днів (а.с. 16).

До вказаного Акту позивачем подано заперечення від 03.03.2023 за №04-1/79, у якому позивач звертав увагу на помилковість висновків податкового органу щодо застосування дня (дати), станом на який необхідно проводити розрахунок заборгованості (а.с. 19).

Листом ГУ ДПС у Кіровоградській області від 21.03.2023 позивача повідомлено, що за наслідками розгляду поданих заперечень висновки, зазначені в Акті №706/11-28-07-05/36119987 від 17.02.2023, залишаються без змін (а.с. 21-24).

На підставі Акту №706/11-28-07-05/36119987 від 17.02.2023 податковим органом винесене наступне податкове повідомлення-рішення:

-№00020140705 від 28.03.2023, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (пеня) за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД на суму 1698350,37 грн. (а.с. 25-27).

Не погоджуючись з таким рішенням податкового органу, позивачем ініційовано розгляд даної справи у Кіровоградському окружному адміністративному суді.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

За приписами пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства визначає Закон України «Про валюту і валютні операції» від 21 червня 2018 року № 2473-VIII (далі Закон №2473).

Статтею 13 Закону №2473 визначено особливості встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Так, частина 1 статті 13 Закону №2473 встановлює, що Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Частина 3 статті 13 Закону №2473 визначає, що у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

Відповідно до частини 5 статті 13 Закону №2473, порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Згідно частини 6 статті 13 Закону №2473, у разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п`ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.

Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).

Постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 за №5 затверджено Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті (далі Положення), яке визначає заходи захисту, запроваджені Національним банком України, порядок їх застосування (порядок здійснення валютних операцій в умовах запроваджених цим Положенням заходів захисту), а також порядок здійснення окремих операцій в іноземній валюті.

Відповідно до пункту 21 Розділу ІІ Положення, граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

З матеріалів справи вбачається та сторонами не заперечується, що 05.11.2021 позивачем здійснено передплату за Договором №HS-01 від 09.09.2021 в сумі 157968,90 дол. США на користь компанії-нерезидента YUNAKO, Японія, водночас відповідне обладнання станом на час проведення податкової перевірки та винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, отримано не було.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність факту порушення позивачем граничних строків розрахунків за Договором №HS-01 від 09.09.2021.

Водночас, не оспорюючи самого факту порушення встановлених законом граничних строків розрахунків за Договором №HS-01 від 09.09.2021, позивач наголошує на тому, що таке порушення сталося через форс-мажорні обставини, до яких позивач відносить початок повномасштабного вторгнення рф до України та оголошення воєнного стану, часткове блокування морських портів, постійні ракетні обстріли та відповідні повітряні тривоги, перебої з електропостачанням, застереження владою Японії своїх громадян від відвідування України до закінчення режиму воєнного стану, тощо.

Позивач наголошує, що наявність перелічених обставин, а також лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 належним чином підтверджують наявність форс-мажорних обставин для позивача щодо виконання зобов`язань за договором №HS-01 від 09.09.2021 та проведення відповідних розрахунків, а відтак позивач не може нести відповідальність за допущені порушення валютного законодавства.

Надаючи оцінку таким доводам позивача, суд виходить з наступного.

Фінансова відповідальність за вчинення платником податків податкових правопорушень визначена Податковим кодексом України.

Так, відповідно до п. 109.1 ПКУ податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених ПКУ) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в т. ч. осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених ПКУ.

Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених ПКУ та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених ПКУ (п. 112.1 ПКУ).

Обставиною, що звільняє від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажору), пп. 112.8.9 ПКУ.

Визначення поняття «форс-мажорні обставини» надано у п. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 01.01.2016 р. № 671/97-ВР (далі - Закон № 671).

Так, форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабміном, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Верховний Суд у своїй практиці виокремив наступні елементи форс-мажорних обставин: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; а також унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності (Постанова ВС від 25.01.2022 № 904/3886/21).

Тобто форс-мажор розглядається як обставина непереборної сили, запобігти якій зобов`язана сторона не має змоги. Відповідно, неналежне виконання договору не є наслідком її неправомірних дій і виключає наявність вини, яка є обов`язковою умовою для настання відповідальності за порушення зобов`язання, якщо інше не встановлено договором або законом. Така законодавча дефініція убезпечує особу від відповідальності за порушення без вини, і є однією з основоположних в цивільному праві.

Верховний Суд у своїх Постановах від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 09.11.2021 у справі № 913/20/21 встановив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Отже, форс-мажор як обставина непереборної сили потребує доведення і належного правового оформлення сторонами в судовому процесі. Саме по собі існування таких надзвичайних і невідворотних обставин не звільняє сторону від відповідальності за порушення взятих на себе зобов`язань.

У зв`язку з повномасштабним вторгненням росії в Україну Торгово-промислова палата 28 лютого 2022 року розмістила на своєму офіційному сайті лист №2024/02.0-7.1.

Зокрема, вказаним листом Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст. 14, 14№ Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Водночас, хоча ТТП України листом від 28.02.2022 й засвідчила форс-мажорні обставини - військову агресію російської федерації проти України, з цього ж листа вбачається, що такі обставини є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними для суб`єктів господарської діяльності по договору чи окремим зобов`язанням, виконання яких стало неможливим.

Таким чином, вказаний лист без інших належних доказів не може свідчити про наявність форс-мажорних обставин щодо виконання конкретних зобов`язань за конкретним, визначеним договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону № 671 Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Суд зазначає, що регламентований законодавством і загальноприйнятий документ, який підтверджує факт настання форс-мажорних обставин сертифікат про форс-мажорні обставини.

В даному випадку, суд констатує, що позивачем зазначений документ своєчасно не отримано та не надано до контролюючого органу під час проведення перевірки.

Суд погоджується з доводами відповідача, що позивачем не надано жодного пояснення, чому ним вказаний сертифікат не було отримано своєчасно, як і не надано доказів наявності будь-яких перешкод у його отриманні.

Суд також звертає увагу на наступні обставини.

Пунктом 44.6 статті 44 ПК України визначено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Відповідно до абзаців 1-3 пункту 44.7 статті 44 ПК України, у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який проводить перевірку, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу.

У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.

Відповідно до частини першої пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Цьому обов`язку кореспондує право контролюючого органу при проведенні перевірок вимагати і отримувати у платників податків первинні фінансово-господарські, бухгалтерські та інші документи (в тому числі, засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності) їх копії), що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Таке право закріплене нормою пункту 85.4 статті 85 ПК.

Отже, обов`язок платника податків зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником податків документів прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності, але не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні будь-які відомості стосовно інформування податкового органу під час проведення спірної перевірки щодо наявності у позивача форс-мажорних обставин відносно неможливості виконання зобов`язань за договором №HS-01 від 09.09.2021 та проведення відповідних розрахунків; такі відомості жодним чином не відображені ані в Акті перевірки, ані в поданих позивачем запереченнях до Акту, відсутні будь-які докази їх надання до податкового органу у порядку та строки, визначені п. 44.6, 44.7 статті 44 ПК України.

Отже суд приходить до висновку, що позивач під час проведення спірної перевірки взагалі не інформував податковий орган про наявність в нього обставин непереборної сили щодо зобов`язань за Договором №HS-01 від 09.09.2021, та відповідно і не надавав доказів наявності таких обставин.

З огляду на викладене, суд не може брати до уваги документи, надані до суду платником податків на підтвердження доводів про неправомірність прийнятого щодо нього за результатами перевірки рішення, які не були надані під час перевірки або протягом п`яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, оскільки ці документи не відповідають вимозі щодо допустимості доказів у адміністративній справі.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 02.02.2021 у справі 826/13307/17.

Суд також не приймає доводів позивача щодо неправильного обрахування суми штрафних санкцій через їх нарахування по курсу долара США до гривні станом на 05.11.2022, а не станом на 05.11.2021.

Так, відповідно до пп. 4 п. 3 Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 №7, день виникнення порушення - перший день після закінчення встановленого Національним банком граничного строку розрахунків за операцією з експорту, імпорту товарів або строку, установленого відповідно до раніше виданих за цією операцією висновків.

Оскільки платіж на користь нерезидента позивачем виконано 05.11.2021, а у встановлений законом 365-денний строк не відбулось поставки товару, починаючи з 05.11.2022 виникло порушення граничного строку розрахунків за такою операцією, отже саме на вказану дату відповідачем обґрунтовано проведено нарахування штрафних санкцій за вказане порушення.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання відповідачем доводів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про правомірність його рішень, дій чи бездіяльності, позивач має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивач, всупереч вимогам статті 77 КАС України, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, в той час як відповідачем правомірність спірного рішення підтверджено належними та допустимими доказами.

Отже, судом не встановлено будь-яких ознак протиправності в діях податкового органу під час винесення спірного податкового повідомлення-рішення, а тому позовні вимоги щодо визнання його протиправним та скасування є такими, що задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, у задоволенні позову необхідно відмовити.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати, понесені позивачем, стягненню не підлягають.

Доказів понесення відповідачем судових витрат у справі до суду не надано.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Судові витрати залишити фактично понесеними.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено 02 листопада 2023 року.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду В.В. НАУМЕНКО