Решение № 11476032, 28.09.2010, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2010 р. Справа № 11/124/10

За позовом: Відкритого акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль»

(54002, м.Миколаїв, вул. Каботажний узвіз, 18, р/р26034001411 в МОУ ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 326461, код ЄДРПОУ 30083966)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Вторма»

(54029, м.Миколаїв, пр. Леніна, 15, р/р26001331726001 в МФ АТ КБ «ПриватБанк», МФО 326610, код ЄДРПОУ 31498242)

Суддя Василяка К.Л.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

від позивача: Ходикін М.М., дов. №09/47 від 02.08.2010р.

від відповідача:

Суть спору: стягнення 4770,53 грн.

Відповідач відзив на позов не надав, заперечень проти позову не висловив. Представник відповідача у судове засідання не з’явився, причин неявки не повідомив.

Ухвала суду від 03.09.2010р. про порушення провадження у справі, направлена на юридичну адресу відповідача, повернулась до суду з відміткою «Адресат вибув». З витягу з ЄДРЮОФОП з офіційного сайту Державного підприємства «Інформаційно-ресурсний центр»станом на 27.09.2010р. вбачається, що юридична адреса відповідача не змінилась.

За таких обставин суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, однак не скористався своїм процесуальним правом участі в судовому засіданні.

Представник позивача наполягає на розгляді справи на підставі наданих ним матеріалів посилаючись на те, що відповідач свідомо уникає від вирішення питання про погашення заборгованості в досудовому порядку.

Також, представник позивача в судовому засіданні надав суду докази часткового погашення відповідачем основного боргу в сумі 2000,0 грн. (копія платіжного доручення №70 від 20.09.2010р.).

На підставі ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами та поясненнями позивача.

Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали суд, –

в с т а н о в и в:

01.11.2002р. за №2647 між сторонами було укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді, за умовами якого позивач взяв на себе зобов’язання постачати споживачу теплову енергію, а останній сплачувати її вартість відповідно за встановленим тарифами та у строки передбачені договором.

Договір неодноразово продовжувався сторонами та є діючим.

Пунктом 6.3 договору сторони передбачили, що споживач за 20 днів до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальній організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії.

Виконуючи умови договору енергопостачальна організація за період з листопада 2009 року по квітень 2010 року поставила споживачу теплову енергію на суму 3760,21 грн., що підтверджується рахунками за теплову енергію (а.с.13-18), направленими на адресу відповідача, що підтверджується реєстрами відправки замовленої кореспонденції та реєстрами вручення рахунків (а.с.19-24).

Відповідач, в порушення умов договору, приписів ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України, розрахунки за отриману теплову енергію здійснював частково, сплативши 1435,37 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №ПН3413 від 20.01.2010р.

Залишок боргу складає 2324,84 грн.

17.05.2010р. за №317-Ю в зв’язку з виникненням заборгованості станом на 17.05.2010р. в сумі 2324,84 грн. енергопостачальна організація направила товариству «Вторма»претензію з вимогою сплатити існуючу заборгованість.

У визначений законом строк відповідач відповіді на вимогу не надав, заборгованість не погасив.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до вимог ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України обумовлено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями ст.599 Цивільного кодексу передбачено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, задоволенню інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як підставу своїх вимог або заперечень.

На момент розгляду справи відповідач частково погасив існуючу заборгованість в сумі 2000,0 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №70 від 20.09.2010р. та поясненнями представника позивача.

За таких обставин, провадження у справі в частині стягнення 2000,0 грн. основного боргу підлягає припиненню на підставі п.11 ст.80 ГПК України в зв’язку з відсутністю предмету спору.

Залишок основного боргу в сумі 324,84 грн. підлягає стягненню з відповідача.

На підставі п.7.4.2 договору та ст.1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій»від 20.05.1999р. №686-XIV, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за період з 28.02.2010р. по 31.07.2010р. (181 дн.) у сумі 400,47 грн. з врахуванням приписів абз.3 ст.1 названого Закону, яким передбачено, що сума пені не має перевищувати 100% загальної суми боргу. За таких обставин позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 2324,84 грн.

Окрім стягнення суми боргу та пені, позивач, на підставі 625 Цивільного кодексу України, нарахував та просить суд просить стягнути з відповідача збитки від інфляції за період з грудня 2009р. по березень 2010р., в сумі 80,22 грн. та 3% річних за період 01.11.2009р. по 31.07.2010р. у розмірі 40,63 грн.

Суд вважає, що позовні вимоги в цих частинах позову обґрунтовані у відповідності з діючим законодавством, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Оскільки борг був погашений відповідачем вже після порушення провадження у справі, судові витрати підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі, оскільки з його вини позивач був змушений звернутись з позовом до суду.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись п.п.11 ст. 80, ст.ст. 44,49,82-85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Провадження у справі в частині стягнення 2000,0 грн. основного боргу припинити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вторма», 54029, м.Миколаїв, пр. Леніна, 15, (р/р26001331726001 в МФ АТ КБ «ПриватБанк», МФО 326610, код ЄДРПОУ 31498242) на користь Відкритого акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль», 54002, м. Миколаїв, вул. Каботажний узвіз, 18, (р/р26034001411 в МОУ ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 326461, код ЄДРПОУ 30083966) 324,84 грн. основного боргу, 2324,84 грн. пені, 80,22 грн. збитків від інфляції, 40,63 грн. –3% річних, 102,0 грн. держмита та 236,0 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У разі подання апеляційної скарги, або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя