Решение № 114720271, 02.11.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.11.2023Справа № 910/1539/21 (910/8758/21)

За заявою Приватного виконавця виконавчого органу м. Києва Бережного Ярослава Вікторовича

про ухвалення додаткового рішення

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтакт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перфом стандарт", Державного підприємства "Сетам" та Приватного виконавця виконавчого органу м. Києва Бережного Ярослава Вікторовича

за участю ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗВ Ріелті" та Приватного акціонерного товариства "Росава"

про визнання недійсними торгів та зобов`язання вчинити дії

Суддя Пасько М.В.

Представники:

від позивача Джас І.В.,

від відповідача 1 не з`явились,

від відповідача 2 не з`явились,

від відповідача 3 не з`явились.

ВСТАНОВИВ:

В провадженні судді Паська М.В. перебуває справа № 910/1539/21 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "3В Ріелті".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.06.2023 у справі № 910/1539/21 (910/8758/21) відмовлено в задоволенні позову.

04.07.2023 від Приватного виконавця виконавчого органу м. Києва Бережного Ярослава Вікторовича надійшла заява про ухвалення додаткового рішення.

22.08.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтакт" надійшли заперечення на заяву Приватного виконавця виконавчого органу м. Києва Бережного Ярослава Вікторовича про ухвалення додаткового рішення

Постановою північного апеляційного господарського суду від 04.09.2023 залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2023 у справі № 910/1539/21 (910/8758/21).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2023 призначено судове засідання для розгляду заяви Приватного виконавця виконавчого органу м. Києва Бережного Ярослава Вікторовича про ухвалення додаткового рішення на 02.11.2023.

У судовому засіданні, розглянувши заяву Приватного виконавця виконавчого органу міста Києва Бережного Ярослава Вікторовича про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/1539/21 (910/8758/21), суд встановив наступне.

В поданій заяві заявник просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтакт" на його користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 100.000, 00 грн.

Приписами пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною 2 статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Положеннями частини 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, визначено, що додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Положеннями частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Судом встановлено, що заявником дотримані вимоги частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Так Заявником додано до Заяви: копію договору про надання правової допомоги від 01.01.2022, копію додатку № 7 від 01.06.2022 договору про надання правової допомоги від 01.01.2022, копію акту наданих послуг № 7 від 28.06.2023, копію звіту № 7 від 28.06.2023.

Приписами частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Положеннями частин 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Проте, позивачем не подано до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правової допомоги позивача.

Натомість, позивачем подано заперечення на заяву, в яких він просить суд відмовити в задоволенні заяви в повному обсязі.

На думку позивача справа є не складеною, а докази надані заявником в обгрунтування заяви є неналежними.

Суд не погоджується з доводами позивача, оскільки вони спростовуються наявними матеріалами справи.

Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати у вигляді витрат відповідача на правову допомогу покладаються на позивача.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Також, судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі, тому їх тлумачення та застосування залежить від практики, а роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоби позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах "Кантоні проти Франції" від 11.11.1996 ["Cantoni v. Frace", заява № 17862/91, §31-32), "Вєренцов проти України" від 11.04.2013 ("Vyerentsov v. Ukraine", заява № 20372/11, §65)].

Крім того, суд керується тим, що судовий розсуд - це право суду, яке передбачене та реалізується на підставі чинного законодавства, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Частиною 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З системного аналізу вищевикладеного, суд дійшов висновку задовольнити подану заяву.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 130, 221, 234, 244 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Задовольнити заяву Приватного виконавця виконавчого органу міста Києва Бережного Ярослава Вікторовича про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/1539/21 (910/8758/21).

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтакт" (01042, місто Київ, вулиця Іоанна Павла Іі, будинок 4/6, корпус "В"; ідентифікаційний код 41171897) на користь Приватного виконавця виконавчого органу міста Києва Бережного Ярослава Вікторовича (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 100.000, 00 грн.

3.Видати наказ відповідно до ст. 327 ГПК України.

4.Додаткове рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню в порядку та строк визначені розділом ІV ГПК України.

Суддя М.В. Пасько

Повний текст додаткового рішення складено 07.11.2023.