Решение № 114657464, 02.11.2023, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2023 рокусправа № 380/15608/23Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Гулкевич І.З., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,-

встановив:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, в якій просить:

- визнати протиправними дії Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова щодо відмови у здійсненні ОСОБА_1 перерахунку (донарахування) та виплаті різниці одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, виходячи з розрахунку 50% грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з урахуванням в складі грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби, щомісячної додаткової грошової допомоги;

-зобов`язати Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова провести ОСОБА_1 перерахунок (донарахування) та виплатити різницю розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, виходячи з розрахунку 50% грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з урахуванням в складі грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби, щомісячної додаткової грошової допомоги із урахуванням проведеної виплати.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що при звільненні з військової служби відповідно до вимог Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби без врахування додаткової щомісячної грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, яка виплачувалася йому під час проходження військової служби у складі грошового забезпечення та передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889.

Ухвалою судді від 12.07.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

08.08.2023 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач позовні вимоги заперечує повністю. Вказує на те, що після виключення зі списків частини, при розрахунку ОСОБА_1 була нарахована та виплачена вихідна допомога за 26 календарних років служби відповідно до наказу №203 від 22.11.2013. Щомісячна додаткова винагорода в розрахунок вихідної допомоги при звільненні не входила. Крім того вказує, що КЕВ м. Львова фінансується з Державного бюджету України і виплата зазначеної суми у вказаному розмірі може призвести до неефективного використання коштів Державного бюджету. Також звертає увагу суду на пропущення позивачем строків звернення до суду. Враховуючи викладене вище, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Згідно з частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

При цьому під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині 2 статті 233 Кодексу законів про працю України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

У цьому контексті суд зауважує, що перебування особи на публічній службі, у тому числі військовій службі, є однією із форм реалізації закріпленого в статті 43 Конституції України права на працю.

В аспекті спірних правовідносин поняття грошове забезпечення і заробітна плата, які використано у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, є рівнозначними. Рівнозначність цих понять обумовлена наявністю у сторін прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків та врегульоване спеціальними законами: Законом України Про оплату праці, Кодексом законів про працю України, а також іншими підзаконними нормативними актами.

Частиною 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (в редакції до 19.07.2022) встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Разом з тим, частиною 2 статті 233 Кодексу законів про працю України в редакції, яка набула чинності з 19.07.2022, встановлено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Крім того, суд наголошує, що відповідно до пункту1 глави XIX Прикінцеві положення Кодексу законів про працю України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постаново Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобіганню поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 на території України запроваджено карантин з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 №383 Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 №338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року №1236 дію карантину продовжено на всій території України до 30.06.2023.

Враховуючи викладене, позивач не пропустив строк звернення до адміністративного суду, а тому, в задоволенні клопотання відповідача слід відмовити.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.

Позивач, ОСОБА_1 , проходив військову службу у Західному територіальному управлінні внутрішнього аудиту та контролю, яке знаходиться на фінансовому забезпеченні у Квартирно-експлуатаційному відділі м. Львова.

Наказом начальника Територіального Західного управління внутрішнього аудиту та контролю (по стройовій частині) від 22.11.2013 №203 ОСОБА_1 було звільнено та виключено із списків особового складу частини.

Судом встановлено, що позивачу при звільненні було нараховано та виплачено одноразову грошову допомогу у сумі 73837,40 грн.

У розрахунку вихідної допомоги від 03.08.2023 №575/3248 наведено складові та розмір грошового забезпечення, яке було враховано при обчисленні одноразової грошової допомоги при звільненні. Зокрема, відповідачем при обчисленні розміру належної до виплати позивачу одноразової допомоги при звільненні було враховано наступні складові грошового забезпечення: оклад за військовим званням 130,00 грн; посадовий оклад 1400,00 грн; вислуга років (40%)-612,00 грн; таємність (15%)-210,00 грн; надбавка за особливі умови праці (90%)-1927,80 грн; премія (100%)-1400,00 грн.

Таким чином, на переконання позивача, під час розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні відповідачем не були враховані всі складові щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійний характер на день звільнення, а саме щомісячна додаткова грошова винагорода.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо ненарахування і невиплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом свої прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців є Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (далі - Закон України № 2011-XII).

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону України № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Частиною четвертою вказаної статті визначено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Відповідно до частини другої статті 15 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Постановою КМУ від 13 березня 2013 року №161 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 для військовослужбовців, зокрема, Збройних Сил України (крім тих, що зазначені у підпункті 1 пункту 1 цієї постанови, та військовослужбовців строкової військової служби) був запроваджений новий вид забезпечення - щомісячна додаткова грошова винагорода у таких розмірах: з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 % місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 % місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 % місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80 % місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Як убачається з матеріалів справи, позивач проходив військову службу та отримував грошове забезпечення та щомісячні додаткові види грошового забезпечення, до якого було включено надбавку відповідно до Постанови КМУ № 889 від 22.09.2010 на підставі наказу Міністра оборони України від 15.11.2010 №595 з 01.04.2013 по день виключення зі списків особового складу у розмірі 20 та 40 % місячного грошового забезпечення.

Водночас, відповідно до Наказу Міністерства оборони України №260 Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам від 11 червня 2008 року зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 14.07.2008 за № 638/15329 (зі змінами), який діяв на момент звільнення позивача, п. 38.6 передбачено: Військовослужбовцям, які звільняються з підстав, зазначених у пунктах 38.1 та 38.2 цієї Інструкції, до їх місячного грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога, включаються: звільненим з посад, на які вони були призначені, - оклад за штатною посадою, оклад за військовим званням і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення) .

Отже, додаткову грошову винагороду до складу грошового забезпечення, з якого обчислено одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби позивачу, не включено.

Суд враховує, що питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/2738/17. Ухвалюючи постанову від 06 лютого 2019 року у вказаній справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.

Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних або тих, що виплачуються раз на місяць.

Отже, суд дійшов висновків, що відповідачем протиправно не було включено до складу грошового забезпечення позивача, з якого розраховано одноразову грошову допомогу при звільненні, щомісячну додаткову грошову винагороду, що передбачена Постановою № 889.

При судовому розгляді враховано висновок Верховного Суду, викладений, зокрема, у постановах від 16 травня 2019 року у справі № 826/11679/17, 31 липня 2019 року у справі № 826/3398/17, 22 жовтня 2019 року у справі № 826/2447/18 та № 520/3505/19, 31 жовтня 2019 року у справі № 826/3397/17, від 30 вересня 2020 року у справі № 295/11615/17.

Враховуючи те, що щомісячна додаткова грошова винагорода, яка встановлена Кабінетом Міністрів України та виплачувалась позивачу з моменту введення її в дію постановою Уряду та до моменту звільнення, мала постійний характер, суд вважає, що в силу статті 9 Закону № 2011-ХІІ розрахунок одноразової грошової допомоги при звільненні повинен був проводитись з урахуванням вказаної щомісячної додаткової грошової винагороди.

Згідно з частинами 1-3 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Приписами частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, враховуючи, що при виплаті грошової допомоги при звільненні позивача відповідачем не було включено до її розміру грошову щомісячну винагороду, яка виплачувалась позивачу, наявні підстави для визнання протиправними дій Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова щодо не врахування суми щомісячної додаткової грошової винагороди при розрахунку одноразової грошової допомоги у зв`язку із звільненням, виходячи з розрахунку 50% фактичного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби; зобов`язання Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова провести перерахунок (донарахування) та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні, виходячи з розрахунку 50% фактичного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням в складі грошового забезпечення, з якого розраховується одноразова грошова допомога у зв`язку із звільненням суми щомісячної додаткової грошової винагороди, з врахуванням виплаченої суми.

Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова щодо не врахування суми щомісячної додаткової грошової винагороди при розрахунку одноразової грошової допомоги у зв`язку із звільненням ОСОБА_1 , виходячи з розрахунку 50% фактичного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Зобов`язати Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова провести перерахунок (донарахування) та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні, виходячи з розрахунку 50% фактичного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням в складі грошового забезпечення, з якого розраховується одноразова грошова допомога у зв`язку із звільненням суми щомісячної додаткової грошової винагороди, з врахуванням виплаченої суми.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяГулкевич Ірена Зіновіївна